Рішення № 137582970, 22.06.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/1072/26

2-о/134/45/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 червня 2026 року селище Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді Швець Л.В.,

при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в окремому провадженні в залі суду селища Крижопіль, в порядку ст. 247 ЦПК України, справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, заінтересована особа Крижопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, -

встановив:

19 червня 2026 року адвокат Лукавський І.А., який представляє інтереси ОСОБА_1 , звернувся в суд з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту смерті її племінника, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України - в м. Севастополь Автономної Республіки Крим, Україна, а також зобов`язати Крижопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції видати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 .

В своїй заяві вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Севастополь АР Крим у віці 51 року помер племінник заявниці (син її рідного брата) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Білгород-Дністровський Одеської області. Місце проживання племінника було зареєстроване в АДРЕСА_1 .

Після смерті племінника тіло його було кремоване в ТОВ «Кримська НМК» в м. Севастополь, та було здійснено реєстрацію смерті у відділі запису актів цивільного стану Гагарінського району м. Севастополя управління ЗАГС м. Севастополя, про що 25 липня 2025 року було видано свідоцтво про смерть.

В свідоцтві про смерть місце смерті зазначено - Російська Федерація, м. Севастополь.

Свідоцтво про смерть, видане органами Російської Федерації на тимчасово окупованій території, не визнається на території України, у зв`язку з чим вона не має можливості оформити спадкові права на квартиру, яка належала ОСОБА_2 на праві власності. Свідоцтво про смерть в органах РАЦС на території України також неможливо отримати, оскільки лікарське свідоцтво про смерть племінника також видане медичним закладом Російської Федерації на території АР Крим, а тому воно не має юридичної сили.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник заявника надав суду заяву про проведення розгляду справи без його участі, заяву підтримав та просив задоволити.

Представник заінтересованої особи направив суду заяву про розгляд справи без участі їх представника.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із заяви вбачається, що встановлення юридичного факту смерті ОСОБА_2 заявниці необхідно для оформлення спадкового права на квартиру, яке належало останньому на праві власності.

Згідно з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

За змістом ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Копія судового рішення видається учасникам справи негайно після його ухвалення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року, суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Родинні відносини між померлим ОСОБА_2 та заявницею ОСОБА_1 , підтверджується наступними відомостями, які містяться в: свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 12 червня 2026 року Крижопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відповідно до якого - ОСОБА_3 (по батькові не вказано) народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , де в графі батько зазначений « ОСОБА_4 » в графі мати зазначена « ОСОБА_5 », про зміну прізвища заявниці свідчать відомості, що містяться в свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_2 , яке видано 13.11.1966 року, де зазначено, що 13.11.1966 року укладено шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_7 »;

- витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00059029754 від 12 червня 2026 року, де зазначено відомості про дитину - ОСОБА_8 (по батькові не зазначено), ІНФОРМАЦІЯ_4 , в графі «Відомості про батька» зазначений - ОСОБА_4 , в графі «Відомості про матір» - ОСОБА_5 ;

- витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00059030283 від 12 червня 2026 року, де батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вказаний - ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_9 .

Отже, дані докази є підтвердженням, що заявниця ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_10 , а покійний ОСОБА_2 племінник заявниці ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Севастополь, Російської Федерації, помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 25 липня 2025 року відділом записів актів цивільного стану Гагарінського району міста Севастополь Управління ЗАЦС міста Севастополь, копія якого міститься в матеріалах справи.

Пунктами 1, 2 частини 1статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Вирішуючи питання щодо оцінки доказів у справі в частині встановлення факту смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до вимог українського законодавства є джерелом права.

Згідно рішень ЄСПЛ у справах проти Туреччини ("Loizidou v Turkey», «Cyprus v. Turkey»), Молдови та Росії («Mozer v. the Republic of Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Суд наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою).

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти у відповідності до сформульованого Консультативного висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення.

Зазначений виняток полягає у тому, що не можуть визнаватись недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованих територіях, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цих територій при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать. При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Згідно з роз`ясненнями Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 985/0/208-21 від 22 квітня 2021 року при зверненні до суду осіб із заявами про встановлення факту смерті або народження на тимчасово окупованій території України не вимагається подання до суду письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 вказаного Закону, Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

У ході розгляду справи судом не встановлено будь-якого умисного порушення заявницею, яка є громадянкою України, законодавства України та нормативних актів України після смерті її чоловіка в частині належного повідомлення компетентних органів про даний факт, його належного фіксування, реєстрації, тощо.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 в частині заяви про встановлення факту смерті її племінника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Білгород-Дністровського Одеської області, громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті м. Севастополь, Автономної Республіки Крим, Україна, обґрунтована та підлягає задоволенню, оскільки, встановлення даного факту має юридичне значення (для оформлення спадкових прав) та іншим шляхом встановити цей факт неможливо, тому суд прийшов до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 .

Що стосується заявленої вимоги про зобов`язання Крижопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції видати свідоцтво про смерть, суд зазначає, що така вимога є необґрунтованою, оскільки рішення суду про встановлення факту смерті є самостійною і достатньою підставою для державної реєстрації смерті та отримання свідоцтва про смерть у відділі ДРАЦС. Крім того, окреме провадження призначене для підтвердження наявності юридичного факту, а не для вирішення спору про право чи зобов`язання суб`єкта владних повноважень до певних дій.

Керуючись Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст. ст. 2, 4, 95, 259, 263-265, 268, 293-294 315, 317, 319 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт смерті на тимчасово окупованій території України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Білгород-Дністровського Одеської області, громадянина України, що мав місце ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Севастополь, Автономна Республіка Крим, Україна.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування сторін.

Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа: Крижопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, юридична адреса: вул. Соборна, 20, селище Крижопіль, Тульчинський району Вінницька області, код ЄДРПОУ 21725776.

Суддя