Рішення № 137580819, 22.06.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1484/26

Провадження № 2/373/1429/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Опанасюка І.О.,

за участю:

секретаря судових засідань Бутович Я.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №373/1484/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Зміст позовних вимог.

Представник позивача Соломко А.Г. звернулась до суду з вказаним позовом та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором №1583-2739 від 01.08.2025 р., в розмірі 25 859.40 гривень. Також просить стягнути судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 5000.00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 01.08.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.сom.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, був укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії №1583-2739.

Договір у відповідності до норм частини 1 статті 13 ЗУ «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачений ЗУ «Про електронну комерцію».

Позичальнику був наданий одноразовий ідентифікатор A3286, для підписання Кредитного договору №1583-2739 від 01.08.2025, а також підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець перерахував кошти в розмірі 7000.00 грн, однак позичальником не виконані зобов`язання за договором, кредитні кошти не повернуті та не сплачені платежі обумовлені договором.

05.03.2026 відповідачу направлялась вимога про дострокове повернення кредиту, на яку позичальник не відреагувала, що стало підставою для звернення до суду.

Заявлений до стягнення розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, станом на 02.03.2026, становить 25 859 грн 40 коп., а саме: заборгованість за кредитом 7000 грн 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами 14 309 грн 40 коп., заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК 3500 грн 00 коп., заборгованість по комісії 1050 грн 00 коп.

Представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рух справи в суді.

Ухвалою від 01.05.2026 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, R067162553302 ухвала про відкриття провадження з доданим пакетом документів отримана відповідачем 19.05.2026.

В судове засідання представник позивача не з`явився, просить справу розглядати без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та роз`яснено, що розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін проводиться за його клопотанням, яке він може подати в строк для подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк відповідачем, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, не надано відзиву на позов без поважних причин, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до частини 2 статті 191 ЦПК України.

Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України.

Судом встановлено наступне.

На підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів у спосіб та в обсязі, зазначених в позовній заяві представник позивача надав суду копію електронного договору про відкриття кредитної лінії №1583-2739 від 01.08.2025 продукту «MiniKasa» укладеного між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 на суму 7000 грн 00 коп., строк кредитування (строк дії договору) - 365 днів. Дата повернення (виплати) Кредиту 31.07.2026 року.

Умови надання кредиту, його сума, дати видачі та погашення, розмір процентної ставки також вказані у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №1583-2739 від 01.08.2025, що є невід`ємною частиною (Додатком) договору. Вказаний додаток також містить електронний підпис ОСОБА_1 .

Відповідно до договору кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківських рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту.

Договір про відкриття кредитної лінії підписаний електронним підписом позичальника, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора A3286.

Надані представником позивача правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MiniKasa» підписані електронним підписом позичальника, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора A3286.

Копія електронного паспорта споживчого кредиту містить інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та іншу додаткову інформацію. Електронний паспорт споживчого кредиту також підписано відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором A3286.

Суду надано довідку ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту №1583-2739 від 01.08.2025 року, в якій міститься наступна інформація: ОСОБА_1 . Видача коштів за кредитним договором №1583-2739 від 01.08.2025 року. Дата платежу 2025-08-01. Тип операції Видача кредиту. Платіжна система EasyPay. Платіж № 1649828600. card_mask НОМЕР_1 . Сума платежу 7000.00.

Довідка завірена печаткою та підписом уповноваженої особи ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

Суду також, надано довідку завірену печаткою та підписом уповноваженої особи ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», про надання інформації віл 17.03.2026 Вих. № 197754164982860017032026 адресованої ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» з боку ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВАІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» із змісту якої убачається, що згідно договору з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» №02.06.2020 від10.06.2020 року, ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» надає інформацію, що Видача кредитних коштів за договором 15832739, 20250801, ОСОБА_1 ІПН: НОМЕР_2 , сума платежу: 7000.00, № транзакції 1649828600; дата операції: 01.08.2025, № карти: НОМЕР_3 .

Договір №02.06.2020 від 10.06.2020 року укладений між ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», на який міститься посилання у довідці про надання інформації від 17.03.2026 суду не надано.

05.03.2026 з боку ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на адресу ОСОБА_1 направлялась вимога про дострокове повернення кредиту Вих. № 1557-6624/в, електронний примірник якої надано суду.

Суду надано розрахунок заборгованості за договором 1583-2739 від 01.08.2025 року, станом на 02.03.2026, за яким заборгованість за кредитним договором становить 25 859 грн 40 коп., а саме: заборгованість за кредитом 7000 грн 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами 14 309 грн 40 коп., заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК 3500 грн 00 коп., заборгованість по комісії 1050 грн 00 коп.

Норми права, які застосовуються судом.

Відповідно до вимог статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до статті 12 ЦПК України. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення усіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом.

За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» ( в редакції, яка була чинна на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір ? це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Тому, посилання представника позивача на те, що після надходження додаткових доказів від товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» їх невідкладно буде направлено до суду, судом не приймається, оскільки всі докази щодо укладення договору позики позикодавцем (первісним кредитором) мали бути передані позивачу (фактору, новому кредитору).

За правилами статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Одночасно із цим, згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки суду.

Договір про відкриття кредитної лінії №1583-2739 від 01.08.2025 містить відмітку про електронний підпис позичальника (відповідача) одноразовий ідентифікатор A3286, має електронну форму, вважається таким, що укладений у письмовому вигляді

(статті 205, 207 ЦК України). Додатки до договору про відкриття кредитної лінії №1583-2739 від 01.08.2025: графік погашення платежів та паспорт споживчого кредиту, також погоджені відповідачем шляхом накладення електронного цифрового підпису за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора A3286.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 24.06.2021 по справі № 686/19271/19 провадження № 61-9459св20, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а лише свідчить про наміри виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. В той час, як первинні документи, складаються лише за фактом надання послуг. А про факт отримання та повернення коштів свідчить не договір, а банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення грошей до каси кредитора.

Аналогічний висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року по справі № 169/506/17 провадження № 61-37213св18.

Отже, наданий позивачем кредитний договір свідчать лише про наміри сторін здійснювати кредитні операції в майбутньому та не засвідчує факт перерахування грошових коштів на рахунок відповідача, як і факт їх отримання останнім.

При цьому слід зазначити, що лише документи первинного бухгалтерського обліку свідчать про здійснення фінансової операції, на що неодноразово наголошував Верховний Суд.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові №336/4796/18 від 20.05.2022 р., для стягнення боргу мало надати суду кредитний договір та розрахунок заборгованості, потрібно ще надати і докази видачі кредиту. Це може бути: меморіальний ордер, заява на видачу готівки, платіжне доручення, тощо. Такі документи повинні відповідати положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Якщо кредитор не подає такі документи з позовною заявою, то суд повинен відмовити в задоволенні позову через недоведеність наявності заборгованості.

Проте, матеріали справи таких доказів не містять.

При цьому слід зазначити, що в силу принципу змагальності та диспозитивності, виключно на сторін покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. У той час як збирання доказів не є обов`язком суду.

У Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту ч. 1ст.1050 ЦК України з урахуванням ст.ст.526,527,530 ЦК України, саме кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

За таких обставин, позивачем не надано суду доказів того, що ОСОБА_1 згідно з умовами вищевказаного договору, було видано кредит та саме в сумі заявлених позовних вимог. Визначення даної суми в договорі не свідчить про її отримання відповідачем саме в такому розмірі.

Враховуючи відсутність доказів про перерахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача, як це передбачено умовами кредитного договору, відсутні підстави вважати, що первісний кредитор виконав умови вищевказаного договору.

Водночас, долучені до матеріалів справи розрахунок заборгованості позовних вимог, засвідчена довідка про успішне перерахування коштів з протоколом підписання не можуть вважатися достатніми та належними доказами на підтвердження перерахування кредитодавцем грошових коштів на рахунок відповідача з огляду на наступне.

Статтями 77,80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно з Переліком типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5до первинних документів, які фіксують факт виконання операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і у податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Відповідно до пунктів 62, 63 Розділу 4 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018року №75(далі-Положення), виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 у справі № 209/3046/20, від 01.06.2022 у справі № 175/35/16-ц.

Надана позивачем довідка довідку ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту №1583-2739 від 01.08.2025 року, не є документом первинного бухгалтерського обліку в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не містить відомостей про призначення платежу, про кредитний договір за яким відбувалось перерахування кредитних коштів, не містить даних про особу, якій перераховувались кошти, не містить даних про фізичну особу (позичальника), як держателя відповідної банківської карти, а також номера банківського рахунку, платіжним інструментом до якого є банківська карта. Номер банківської карти відображений не повністю, окремі його цифри скриті астерисками НОМЕР_1 , та відсутнє підтвердження належності банківської карти відповідачу, а відтак не може бути доказом здійснення відповідної господарської (фінансової) операції.

Надана ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», довідка про надання інформації від 17.03.2026 Вих. № 197754164982860017032026 адресована ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є інформаційною довідкою в підтвердження організації переказу грошових коштів ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», що відбувалось на підставі згідно договору з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» №02.06.2020 від10.06.2020 року, укладеного між ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

Отже, надані суду довідки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту №1583-2739 від 01.08.2025 року та ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», про надання інформації від 17.03.2026 Вих. № 197754164982860017032026, не є платіжними інструкціями не містить обов`язкових реквізитів, які передбачені Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України №75 від 04.07.2018, як-то відомостей про кредитний договір за яким відбувалось перерахування кредитних коштів (чіткого формулювання призначення платежу), не містить даних про особу, якій перераховувались кошти, повних даних, рахунку на який здійснювалось перерахування у форматі IBAN (UA), також не є, квитанціями, касовими чеками, виписками з банківського рахунку, оскільки не містять обов`язкових реквізитів передбачених законом, а отже не є доказами передання коштів в межах надання платіжної послуги за договором 17.03.2026 Вих. № 197754164982860017032026, в розумінні Закону України «Про платіжні послуги» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості, то слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 342/180/17 у постанові від 03.07.2019 зауважила, що розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку.

Розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є лише похідним від первинної бухгалтерської документації та може містити відомості про господарську операцію. Проте саме банківська виписка за картковими рахунками може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, що споживач користувався кредитною карткою, ним вносились кошти на погашення заборгованості, або ні.

Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування коштами, а є односторонніми арифметичним розрахунком стягуваних сум, які повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), а отже не є належними доказами існування боргу.

Наявність розрахунку заборгованості за кредитними договором не є достатнім для висновку про надання кредиту чи існування боргу та у заявленому позивачем розмірі, оскільки сам розрахунок є внутрішнім документом та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Отже, позивачем не надано жодних доказів того, що первісним кредитором було перераховано кошти на рахунок відповідача, відтак, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження своїх тверджень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за вищезазначеним кредитним договором не підлягають задоволенню.

Інших доказів суду не надано.

Клопотань про витребування доказів судом, з боку позивача не заявлялось.

В цивільному процесі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності.

Позивач всупереч частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України, не надав суду будь-яких належних доказів на підтвердження передання коштів за договором про відкриття кредитної лінії №1583-2739 від 01.08.2025, відповідно до вимог ст. 526, 1054, 1088 ЦК України, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» сплатило судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2662,40 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Нормою частин 1,2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що судовий збір покладається судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача, тому суд вважає за необхідне покласти витрати, пов`язані із розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1583-2739 від 01.08.2025 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 38548598;

відповідач ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя І. О. Опанасюк