Рішення № 137580816, 22.06.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/155/26

Провадження № 2/373/713/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Опанасюка І.О.,

секретаря судових засідань Бутович Я.О.

за участі:

представника позивача Пилипчука С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, цивільну справу № 373/155/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Виклад позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором №3521254 від 22.07.2021 в сумі 33498.44 грн; судові витрати у розмірі 2422 грн 40 коп. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13000 грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим що 22.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3521254, відповідно до якого позичальник отримала грошові кошти (фінансовий кредит) у розмірі 5000 грн 00 коп. та зобов`язалась повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав у повному обсязі, перерахувавши кошти на позичальнику. Однак відповідач кредит та проценти у встановлений строк не повернула, у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість.

Право вимоги за договором двічі відступалося:

15.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу №15/12-2021-22, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №3521254, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .

У свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право грошової вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-03/2023 від 10.03.2023, в тому числі за договором про споживчий кредит №3521254, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .

Позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним Договором і понесені судові витрати.

Рух справи в суді.

Ухвалою від 11.02.2026 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 13.05.2026 у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» були витребувані докази випуску банківської картки № НОМЕР_1 та відкриття банківського рахунку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) із зазначенням повного номеру банківської карти та номеру такого рахунку, а також письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку за період з 22.07.2021 по 01.08.2021.

Поштове відправлення із копією ухвали суду, надіслане за зареєстрованим місцем проживання відповідача, повернулось без вручення з поштовою відміткою «Адресат відсутній».

13.05.2026 ухвалою Переяславського міськрайонного суду Київської області розгляд справи призначено за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

Судове засідання призначене на 08:30 год 02.06.2026 та відкладене на 16.06.2026 та на 22.06.2026 за клопотанням представника позивача.

В судовому засіданні представник позивача Пилипчук С.В. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

На підставі частини 11 статті 128 ЦПК України відповідач з опублікуванням оголошення про виклик вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відзив на позов до суду не надходив.

Заяв та клопотань з боку відповідача до суду також не надходило.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та роз`яснено, що розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін проводиться за його клопотанням, яке він може подати в строк для подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк відповідачем, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, не надано відзиву на позов без поважних причин, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до частини 2 статті 191 ЦПК України.

Розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Судом встановлено наступне.

22 липня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договору про споживчий кредит №3521254 (далі за текстом Договір) в електронній формі. Договір підписаний відповідачем (позичальником) електронним підписом із застосуванням одноразового ідентифікатора L55540.

Мета отримання кредиту для задоволення споживчих потреб позичальника.

Сума кредиту 5000.00 гривень.

Умови кредитування погоджені сторонами в Договорі.

За п. 1.3 Договору, кредит надається строком на 30 днів з 22.07.2021 (строк кредитування), із зазначенням в Договорі терміном (датою) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 21.08.2021 (п. 1.4 Договору)

Договором передбачені сплата комісії та відсотків за користування кредитом.

Комісія за надання кредиту: 950.00 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Пкнктом 2.2.1. визначено, що позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. Договору (в межах 30 днів).

Договором також встановено, що у випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти застандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору (5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом).

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору, за яким проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування - 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, за виключенням акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій за яких застосовуєтья за ставка 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту.

Додаток №1 до договору про споживчий кредит №3521254 від 22.07.2021 - Графік платежів за договором про споживчий кредит 3521254 від 22.07.2021 також не містить підпису відповідача.

Також представником позивача надано додаток №2 до договору про споживчий кредит Паспорт споживчого кредиту №3521254, який містить інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію.

Паспорт споживчого кредиту не містить електронних підписів сторін.

Анкета-заява на кредит №3521254 від 22.07.2021 не містить підпису відповідача.

До позову додано довідку ТОВ «МІЛОАН» в якій зазначено, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір №35212541 від 22.07.2021 ідентифікований товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора L55540). Дата відправки ідентифікатора позичальнику: 22.07.2021.

В підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів, позивачем надано суду квитанцію LIQPAY, яка завірена печаткою банку та уповноваженою особою АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», ID платежу 1712708948, Order ID 87740bf0-8c9d-465c-8722-b72c5c5f1170_637625468995934639, термінал ІО1306PL, сума 5000.0 UAH, дата та час платежу 2021.07.22, призначення Кошти згідно договору 352254.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 13.05.2026, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було надано відповідь 20.1.0.0.0/7-260520/78697-БТ за змістом якої, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) було емітовано платіжну карту НОМЕР_3 та відкрито рахунок НОМЕР_4 , та надано виписку про рух коштів по вказаному банківському рахунку за період з 22.07.2021 по 01.08.2021, з якої вбачається, що 22.07.2021 на зазначений рахунок були зараховані кошти в розмірі 5000.00 гривень «виплата займу МІОЛАН».

Право вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», як нового кредитора, до якого перейшло право вимоги за кредитним договором №3521254 від 22.07.2021, підтверджено з боку позивача договором факторингу №10-01/2023 від 10.03.2023 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», яке набуло право вимоги за кредитним Договором на підставі договору факторингу №15/12-2021-22, відступило право грошової вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

В підтвердження права вимоги позивача, як нового кредитора за Договором №3521254 від 22.07.2021, суду також надані копії акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 датованому 10 січня 2023 року первісний кредитор передав а новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю 207307; реєстром боржників до договору №10-01/2023 від 10 січня 2023 року про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги;

Відповідно до розрахунку заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (кредитний договір №3521254) заборгованість по основному боргу складає 4470 грн 00 коп.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги складає 28078.44 грн., заборгованість з комісії 950 грн 00 коп., загальна сума заборгованості - 33498.44 грн.

Норми права які застосовує суд.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 611, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог статті 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Тому, посилання представника позивача на те, що після надходження додаткових доказів від товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» їх невідкладно буде направлено до суду, судом не приймається, оскільки всі докази щодо укладення договору позики позикодавцем (первісним кредитором) мали бути передані позивачу (фактору, новому кредитору).

За правилами статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Висновки суду.

Предметом доказування у справах про стягнення заборгованості за кредитним договором (договором позики), складають такі обставини: факт укладення цього договору, а також факт перерахування позикових коштів позичальнику в сумі, що відповідає умовам договору.

Договір про споживчий кредит №3521254 від 22.07.2021 був укладений дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи

Позичальник за допомогою інструменту ідентифікації пройшов, ідентифікацію та верифікацію як фізична особа відповідно до законодавства, та суду надано доказ формування та направлення електронного підпису саме відповідачу..

Отже, встановлено, що кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора L55540, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину, що узгоджуються з вимогами статті 6, 627 ЦК України та статті 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Підтвердження отримання відповідачем коштів обумовлених договором № 014/0210/82/0175237 від 04.05.2018, є виписка по банківському рахунку НОМЕР_4 (карта НОМЕР_3 ) відкритому у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), з якої вбачається, що 22.07.2021 на зазначений рахунок були зараховані кошти в розмірі 5000.00 гривень «виплата займу МІОЛАН».

У такий спосіб, позивачем, відповідно до ст. 1046 ЦК України доведено належними, допустимими та достатніми доказами виникнення між ТОВ «МІОЛАН» як первинним кредитором (позикодавцем) та ОСОБА_1 зобов`язальних правовідносин на умовах, зазначених у договорі про споживчий кредит №3521254 від 22.07.2021.

Факт набуття ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги до відповідача за Договором №3521254 від 22.07.2021 підтверджено належними та допустимими доказами, а саме факторинговим договором №15/12-2021-22 від 15.12.2021 та факторинговим договором №15/12-2021-22 від 15.12.2021, а також реєстрами боржників та актами їх передачі, до вказаних договорів.

Отже, заявлену до стягнення заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4470.00 гривень суд вважає підтвердженою належними та допустимими доказами.

Щодо нарахування процентів на підставі статті 1048 ЦК України.

Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Вдповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Проценти за «користування кредитом» які нараховуються після спливу строку кредитування, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

У цивільних відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин, так само як і банку та вкладника у межах відносин за договором банківського вкладу.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57).

Датою видачі кредитних коштів та підписання кредитного договору є 22.07.2021, а датою погашення кредиту є 21.08.2021.

Відсотки за договором нараховувались первісними кредиторами до відступлення права вимоги за договором №3521254 від 22.07.2021 та новими кредиторами (позивачем) після переходу до них права вимоги за договорами факторингу з 22.07.2021 по 25.12.2025.

Перевіряючи розмір заявлених до стягнення відсотків, суд вважає, що їх нарахування повинно нараховуватись в межах строку дії Договору 30 днів з дати укладення за стандартною (базовою) процентною ставкою за користування кредитом - 5% від фактичного залишку кредиту, за кожен день користування кредитом, що узгоджується із регулятивною нормою ч. 1 ст. 1048 ЦК України, а відтак вимоги про стягнення процентів за користування кредитом підлягають до задоволення в сумі 7500.00 грн (250 (5% від суми 5000.00 грн Х 30).

В частині вимог про стягнення процентів за користування кредитом нарахованих після 21.08.2021 в розмірі 4709.94 грн слід відмовити, оскільки вони нараховувались після спливу строку кредитування та їх нарахування не відповідає вимогам ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Вимоги про стягнення процентів за користування кредитом відповідно до ст. 625 ЦК України, заявлено не було.

Щодо стягнення комісії у розмірі 950.00 грн.

Комісія в даному випадку передбачена у Договорі в розмірі 950.00 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Кредит є споживчим.

Позивач в позовній заві посилається на ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», за яким до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Позивач вважає, що оскільки вказаним законом безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію пов`язану з наданням кредиту, то вимоги про стягнення комісії є законними та підлягають до задоволення.

Суд не погоджується з такими твердженнями, оскільки наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Супровідні послуги в Договорі не визначені.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.12.2019 в справі №524/5152/15 (провадження №61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12.04.2022 у справі № 640/14229/15, від 21.04.2021 у справі №677/1535/15, від 15.12.2021 в справі №209/789/15, від 21.07.2021 в справі №751/4015/15.

У постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №727/5461/23 (провадження № 61-17096св23) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору, щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Відповідно до частин 1-2, 5, 8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

В даному випадку, встановлена комісія за надання кредиту є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.

Ураховуючи вищенаведене, суд відмовляє в частині позовних вимог про стягнення комісії.

Вирішення судових витрат.

Судові витрати, заявлені до стягнення з відповідача в даній справі, складаються з витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422.40 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 13000.00 грн.

Щодо судового збору.

Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом на суму 11970 гривень 00 копійок, що становить 35,73% від заявлених позивачем позовних вимог, з урахуванням приписів пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме - 865 грн 59 коп.

Щодо витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Водночас пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження витрат на правничу допомогу, надав договір про надання правничої допомоги №02-09/2024-3 від 02.09.2024 укладений між ТОВ «КОЛЕКТ ЦЕНТР та ФОП ОСОБА_2 , прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги яка не містить номеру та дати, Акту про надання правничої допомоги, який не містить дати, переліку наданих послуг, їх кількості (обсягу) та вартості.

Витяг з Акту №15 про надання юридичної допомоги від 18.11.2025, до договору про надання правничої допомоги №02-09/2024-3 який підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств, що підтверджує надання ФОП ОСОБА_2 робіт по супроводу примусового стягнення заборгованості на суму 13000.00 грн.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 757/13974/21-ц вказав, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги, або з відповідним адвокатським бюро чи об`єднанням.

Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Підтвердження того, що ФОП СУБОРА НАДІЯ СЕРГІЇВНА є адвокатом, суду не надано.

Відтак, витрати на правничу допомогу в розмірі 13000.00 грн відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 4-13, 17, 18, 137, 141, 263, 265, 273 ЦПК України, ст. ст. 512, 526, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором про споживчий кредит №3521254 від 22 липня 2021 року в сумі 11970 (одинадцять тисяч дев`ятсот сімдесят) гривень 00 копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4700 (чотири тисячі сімсот) гривень 00 копійок та заборгованості за процентами в розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 865 грн 59 коп.

В решті заявлених вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 44276926;

відповідач ОСОБА_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ; РНКОПП НОМЕР_2 .

Суддя І. О. Опанасюк