Рішення № 137579558, 22.06.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/280/26

Номер провадження 2/167/409/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Гармай І. Т.,

з участю секретаря судового засідання Ісакової Н. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим в її інтересах представником ОСОБА_2 до Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове нерухоме майно

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позицій позивача та відповідача.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємицею першої черги за законом після померлої є її дочка позивачка ОСОБА_1 .

Зазначає, що у встановлений законодавством шестимісячний строк позивачка не подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Однак на момент смерті матері вона постійно проживала разом із нею. Вказує, що позивачка з 2005 року і по теперішній час фактично проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а тому вважається такою, що прийняла спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України.

Зазначає, що з метою оформлення права власності на спадкове майно після смерті матері вона звернулась до приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Матвійчук С. П. Проте постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28 березня 2025 року приватнимм нотаріусом позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що не подано в нотаріальні органи у встановлений законом шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини та не встановлено факт її спільного проживання із спадкодавцем ОСОБА_4 , що передбачено ст. 1269 Цивільного кодексу України.

З урахуванням вищенаведеного просить встановити факт, що ОСОБА_1 постійно проживала з матір`ю ОСОБА_3 на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в житловому будинку АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися. 15 червня 2026 року представник позивача на адресу суду надіслав заяву в якій позовні вимоги підтримав та просив судове засідання проводити у його та позивача відсутності.

Відповідач Рожищенська міська рада Луцького району Волинської області в судове засідання не з`явились, 17 червня 2026 року через систему «Електронний суд» надіслали заяву в якій просили розгляд справи проводити у їхній відсутності, проти заявлених вимог не заперечують.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 20 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу, представнику позивача строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 01 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Витребувано у приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Матвійчук С. П. інформаційну довідку зі Спадкового реєстру про наявність чи відсутність спадкової справи та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 04 травня 2026 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті. Постановлено викликати в судове засідання для допиту як свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд ухвалив розглядати справу за відсутності учасників справи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом за відсутності учасників справи, які беруть участь у справі не здійснюється.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Сокіл Рожищенського району Волинської області. В графі батько зазначений ОСОБА_8 , в графі мати ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження № НОМЕР_1 , виданим 04 серпня 1950 року сільською радою Сокіл.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 02 листопада 2018 року виконавчим комітетом Сокілської сільської ради Рожищенського району Волинської області ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00050380455, сформованого 01 квітня 2025 року встановлено, що 18 лютого 1968 року Сокільською сільською радою Рожищенського району був зареєстрований шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_10 . На підставі рішення суду м. Луцька від 24 січня 1984 року шлюб розірвано.

Згідно до копії витягу з Реєстру територіальної громади Луцької територіальної громади № 2025/003708743 від 19 березня 2025 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 , виданого 18 червня 2009 року виконавчим комітетом Сокілської сільської ради будинок за адресою : АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_3 .

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23056578 від 18 червня 2009 року встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_4 від 05 травня 2009 року/ 18 червня 2009 року, виданого виконавчим комітетом Сокілської сільської ради за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії будинкової книги НОМЕР_5 для прописки (реєстрації) громадян, які проживають в будинку АДРЕСА_1 встановлено, що вказаний будинок на підставі свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Сокілської сільської ради від 05 травня 2009 року належить ОСОБА_4 , реєстрція місця проживання останньої здійснна з 09 липня 2003 року по дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до копії технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що житловий будинок за вказаною адресою складається з 2 кімнат, кухні, коридору та веранди, загальна площа будинку становить 70,8 кв.м, з яких: 44,9 кв.м житлова площа, 25,9 кв.м - допоміжна площа.

Позивач ОСОБА_1 на день смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала разом з нею в АДРЕСА_1 (без реєстрації) і вели спільне господарство, що підтверджується довідкою виданою виконкомом Сокілської сільської рад № 637 від 02 листопада 2018 року.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28 березня 2025 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Матвійчук С. П. позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що не подано до нотаріальної контори в установлений законом шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини та не встановлено факт її спільного проживання із спадкодавцем ОСОБА_3 , що передбачено ст. 1269 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Рожищенська міська рада Луцького району Волинської області про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без розгляду.

Згідно звіту про оцінку від 02 березня 2026 року ринкова вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 становить 198806 грн.

У відповідності до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 84963918 від 22 квітня 2026 року, відомості на спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у спадковому реєстрі відсутні.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила, що знає позивача від свого народження, оскільки вони проживають один навпроти одного. Зазначила, що ОСОБА_1 спочатку здійснювала догляд за своїм батьком, а потім за матір`ю ОСОБА_3 . Також свідок вказала, що позивач постійно проживає в с. Сокіл уже більше 10 років, веде господарство (утримує птицю, свиней) та обробляє землю.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомила, що з 2006 року їздила в с. Сокіл у гості до брата, який проживав поруч із позивачем. Зазначила, що знає позивача з 2010 року як свою сусідку, яка доглядала за матір`ю та вела господарство. Пізніше вони побудували будинок поруч із позивачем, де й проживають із 2018 року. Також свідок вказала, що позивач доглядала за своєю матір`ю та проживала разом із нею до її смерті, а також до цього часу проживає в с. Сокіл і самостійно веде господарство (утримує птицю, свиней) і обробляє землю.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю у позивача права на спадкування за законом і неможливістю реалізації цього права через відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що до нотаріальної контори не подано в установлений законом шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини та не встановлено факт спільного проживання позивача із спадкодавцем.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Щодо встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна, або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною 2 ст. 1220 ЦК України передбачено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).

Згідно ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із ч. 1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, якщо постійне проживання особи із спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформлені спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Отже для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з п. 3.20 Глави 10 "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Частина 3 ст. 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Щодо встановлення факту постійного проживання позивача разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Оскільки позивачем до суду подано позовну заяву з вимогою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на день смерті та одночасно заявлено вимогу про визнання права власності на спадкове майно відтак судом здійснюється розгляд цієї справи в позовному провадженні.

Судом на підставі наявних у справі доказів встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті своєї матері ОСОБА_3 . Постановою нотаріуса позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено, оскільки в установлений законом шестимісячний строк нею не подано в нотаріальні органи заяву про прийняття спадщини та не встановлено факт її спільного проживання із спадкодавцем ОСОБА_3 .

Заяву про прийняття спадщини після смерті матері позивач у визначений законом строк не подавала, оскільки вважала себе такою, що прийняла спадщину в силу постійного проживання із спадкодавцем на час її смерті.

Встановлено, що спадкоємець ОСОБА_1 проживала без реєстрації зі своєю матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 та здійснювала за нею догляд.

Факт постійного проживання заявника зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини підтвердили допитані в ході розгляду справи свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Метою встановлення факту спільного проживання позивача зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки, чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Відсутність єдиного зареєстрованого місця проживання спадкоємця та спадкодавця не може бути доказом того, що останні не проживали постійно разом на момент смерті спадкодавця, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч. 3 ст. 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.

Отже, з огляду на наведені вище норми права, розглянувши справу в межах заявлених вимог, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та встановлення факту постійного спільного проживання останньої із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо позовної вимоги в частині визнання права власності на житловий будинок.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно, який, відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат», при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).

Верховний Суд України у постанові Пленуму № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» в п. 23 роз`яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, оскільки судом задоволено вимогу позивача про встановлення факту її постійного спільного проживання із спадкодавцем, відтак остання не позбавлена можливості звернутися до нотаріуса з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, а тому на момент розгляду цієї справи вимога про визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є передчасною. При цьому суд приймає до уваги, що згідно постанови нотаріуса позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину виключно з підстав не подання ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини та не встановлено факт її спільного проживання із спадкодавцем.

Щодо покликання представника позивача ОСОБА_2 у заяві від 11 червня 2026 року на сплату позивачем судового збору та практику Луцького міськрайонного суду Волинської області суд зазначає таке.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Нормами Закону України «Про судовий збір» визначено, що при одночасному поданні майнової та немайнової вимоги судовий збір сплачується за обома ставками: окремо за майнову (відсоток від ціни позову) та окремо за немайнову (фіксована сума). У свою чергу суд на стадії відкриття провадження у справі не перевіряє обгрунтованість/підставність заявлених вимог, а лише під час розгляду справи по суті має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Кожна сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України). Заявляючи вимогу майнового характеру, позивач зобов`язана була сплати судовий збір у порядку та розмірі визначеному Законом.

Щодо застосування практики інших місцевих судів то суд зазначає, що за змістом ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, згідно клопотання ОСОБА_1 судовий збір необхідно залишити за позивачем.

Керуючись ст. 12, 13, 77, 81, 89, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , поданий в її інтересах представником ОСОБА_2 до Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове нерухоме майно задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із матір`ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , станом на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В решті позовних вимог відмовити.

Сплачений судовий збір залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 22 червня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач: Рожищенська міська рада Луцького району Волинської області, місцезнаходження: вул. Незалежності, 60, м. Рожище, Волинська область, код ЄДРПОУ 04333268.

Головуючий суддя І. Т. Гармай