Рішення № 137579367, 17.06.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/3711/26

Провадження № 2-о/161/343/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Філюк Т.М.

за участі секретаря судового засідання Романюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Луцької міської ради Гейзер Сергій Анатолійович, про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в :

Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Карпук А.С. звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заяву мотивує тим, що ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії АВЕ №070324 від 25.10.1999 року, виданим державним нотаріусом Першої

красноармійської державної нотаріальної контори Кудінової В.І. (зареєстроване в

реєстрі за №1084) належить на праві приватної власності житловий будинок по АДРЕСА_1 , житловою площею 23.4 м.кв., загальною площею 30.7 м.кв. разом з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, а також земельна ділянка, яка знаходиться під житловим будинком і призначена для його обслуговування. Також, право власності на нерухоме майно було зареєстроване в Красноармійському бюро технічної інвентаризації, зокрема в реєстровій книзі №48 за реєстровим №9322 від 28.10.1999 року. Маючи бажання подати документи через ЦНАП міста Луцька на відшкодування зруйнованого житла (єВідновлення), йому слід було подати документ на підтвердження реєстрації права власності в Реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зважаючи на це, подав документи до державного реєстратора речових прав на

нерухоме майно для внесення відомостей до відповідного реєстру про наявність у

мене речового права. Проте, рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій №82706222 від 31 грудня 2025 року, ОСОБА_1 було відмовлено у проведенні реєстраційних дій, у зв`язку з тим, що на запит державного реєстратора від 20.11.2025 року №7-17/12/2025 не надано інформації про права, які виникли та зареєстровані у встановленому законом порядку до 1 січня 2013 року на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .На даний час по місту Покровськ проходить лінія фронту, там ведуться активні бої, БТІ зруйноване, а документи втрачені, а тому немає змоги отримати підтвердження реєстрації права власності у КП «Бюро технічної інвентаризації», Мікрорайон Південний, будинок 20 м. Покровськ Донецька область. При цьому, у заявника наявні усі оригінали документів на нерухоме майно, а також реєстраційне посвідчення з Покровського БТІ, яке підтверджує факт реєстрації права власності, документи на газифікацію житлового будинку, документи, які підтверджують введення будинку в експлуатацію попереднім власником та усі інші супутні документи.

З врахуванням викладеного, просить суд встановити факт державної реєстрації права власності на нерухоме майно - житловий будинок по АДРЕСА_1 , житловою площею 23.4 м.кв., загальною площею 30.7 м.кв. за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що було здійснено Державним комунальним підприємство «Бюро технічної інвентаризації», ЄДРПОУ 03336605 28 жовтня 1999 року з використанням паперових носіїв інформації.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду від 21 квітня 2026 року відкрито окреме провадження у справі та призначено судове засідання.

Від представника заявника надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Луцької міської ради Гейзер С.А. надіслав до суду пояснення, в яких вказує, що не заперечує щодо задоволення заяви.

Враховуючи, що в судове засідання всі учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Всебічно, повно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожна особа, як слідує зі змісту ст.4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах встановлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За ч. 7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження в тому числі справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

В ч.1 ст.315 ЦПК України наведено перелік фактів, що мають юридичне значення, які суд може розглянути. У вказаному переліку не зазначено, що суд розглядає справи про встановлення факту реєстрації права власності.

Разом з тим, в ч.2 ст.315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р., згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №761/16799/15-ц, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 жовтня 1999 року, ОСОБА_1 успадкував житловий будинок по АДРЕСА_1 , житловою площею 23.4 м.кв., загальною площею 30.7 м.кв.

З реєстраційного свідоцтва Покровського ( раніше Красноармійського) бюро технічної інвентаризації вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , житловою площею 23.4 м.кв., загальною площею 30.7 м.кв на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 жовтня 1999 року.

Також матеріали справи містять копію технічного паспорта на житловий будинок по АДРЕСА_1 , житловою площею 23.4 м.кв., загальною площею 30.7 м.кв.

Копією довідки внутрішньо переміщеної особи підтверджується, що заявник ОСОБА_1 перемістився з тимчасово окупованої території України та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

З рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень встановлено, що державним реєстратором відмовлено заявнику у проведенні реєстраційних дій щодо вказаного нерухомого майна у зв`язку з відсутністю документів та відомостей, необхідних для підтвердження державної реєстрації права власності, проведеної до 01 січня 2013 року.

Також встановлено, що на запит державного реєстратора від 20.11.2025 року №7-17/12/2025 не надано інформації про права, які виникли та зареєстровані у встановленому законом порядку до 1 січня 2013 року на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

Таким чином, судом встановлено, що право власності заявника на житловий будинок по АДРЕСА_1 виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 жовтня 1999 року та було зареєстроване Покровським бюро технічної інвентаризації, однак отримати документальне підтвердження проведеної реєстрації у позасудовому порядку заявник не має можливості у зв`язку з тимчасовою окупацією відповідної території та відсутністю доступу до архівних матеріалів органу реєстрації.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

При вирішенні питання про виникнення у особи права власності на нерухоме майно потрібно розмежовувати час і підстави його виникнення, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності, що визначаються зокрема на час вчинення правочину, а також згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до ЦК УРСР, Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, Переліком правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. (ч.4 ст. 334 ЦК).

01 липня 2004 року було прийнято Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», який визначав правові, економічні, організаційні засади створення єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно із пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України від 1 липня 2004 року №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на момент його прийняття) до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об`єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Згідно ч.2 ст.319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Факт, який просить встановити заявник, має для нього юридичне значення, оскільки є необхідним для реалізації належних йому майнових прав щодо нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території України, у тому числі для здійснення державної реєстрації речових прав та отримання передбачених законодавством компенсаційних виплат.

Разом з тим судом встановлено, що заявник позбавлений можливості отримати документальне підтвердження проведеної реєстрації права власності у позасудовому порядку, оскільки архівні матеріали Покровського бюро технічної інвентаризації залишилися на тимчасово окупованій території України.

При цьому спір про право щодо зазначеного нерухомого майна відсутній, а іншого порядку підтвердження факту реєстрації права власності за обставин, що склалися, законодавством не передбачено.

Оцінивши надані заявником докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними та достатніми для встановлення факту реєстрації права власності заявника на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Враховуючи наведене у своїй сукупності, суд вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 77-80, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 293, 294, 315, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Луцької міської ради Гейзер Сергій Анатолійович, про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити факт реєстрації права власності за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 жовтня 1999 року, зареєстрований Державним комунальним підприємство «Бюро технічної інвентаризації» 28 жовтня 1999 року, реєстровий номер 9322.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складення повного тексту рішення 22 червня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.М.Філюк