Рішення № 137577143, 18.06.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2154/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючої судді

Гедз Б.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у

м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування та протезування про стягнення компенсації середнього заробітку за період затримки та компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, 3 % річних, інфляційне збільшення боргу по заробітній платі, -

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Винниченко М.П. звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки з 05 жовтня 2021 року по 05 грудня 2025 року, що становить 1089 робочих днів, у розмірі 213 683 грн, компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату у розмірі 56 113,18 грн, 3 % річних у розмірі 14 003,00 грн; інфляційне збільшення боргу у розмірі 71 905,63 грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 11 000,00 грн. В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що перебував у трудових відносинах із Комунальним підприємством «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» (до перейменування: «Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування і протезування»), зокрема з 03.05.2012 згідно із наказом № 8 ОСОБА_1 прийнятий в технічний відділ Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування оператором верстатів з програмним керуванням по 5 розрядду, 01.11.2016 позивач переведений на посаду налагоджувальника верстатів і маніпуляторів з програмним керуванням. 10.01.2019 у звязку із реорганізацією структури підприємства переведений налагоджувальником верстатів і маніпуляторів з програмним керуванням у складський цех по 6 розряду. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 06 грудня 2021 року у справі № 462/7034/21 задоволено частково позов ОСОБА_2 до Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та моральної шкоди. Стягнуто із відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період березня 2020 року по липень 2020 року та з квтіня 2021 року по липень 2021 року у розмірі 94 793,96 грн, а також моральну шкоду у розмірі 1 000,00 грн. Судом при постановленні судового рішення від 06.12.2021 у вказаній справі встановлено факт, що відповідач нарахував, однак не виплатив заробітну плату у загальній сумі 94 793,96 грн, а саме 56 762,28 грн за період з березня 2020 року по липень 2020 року та 38 031,031,68 грн за період з квітня 2021 року по липень 2021 року. Згідно із довідки про заборгованість перед працівниками № 162 виданої 12.08.2021 Львівським казенним експериментальним підприємством засобів пересування і протезування, заборгованість із нарахованої, але не виплаченої ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 ) заробітної плати за період з березня 2020 року по липень 2020 року та з квітня 2021 року по липень 2021 року становить 94 793,96 грн. Згідно із наказу № 44 від 04.10.2021 ОСОБА_1 звільнений із Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування з 05.10.2021. Виконавче провадження ВП № 68370420 на виконання виконавчого листа, виданого за рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 06 грудня 2021 року у справі № 462/7034/21 завершено 05.12.2025. Також лише 04.12.2025 завершено виконавче провадження ВП № 66842134 з примусового виконання посвідчення № 91 від 30.06.2021 комісії по трудових спорах Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування. Станом на дату звільнення із КП «ЛЕПЗПіП» не проведено виплату віх належних ОСОБА_1 виплат, як вбачається із довідки про заборгованість перед працівниками № 471 від 19.10.2021, заборгованість відповідача із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку перед ОСОБА_1 становить 111 942,03 грн. Оскільки у день звільнення відповідач не провів належну йому виплату заробітної плати, підприємство зобов`язане в якості відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП, виплатити йому середній заробіток за весь час затримки, що становить 213 683,58 грн. Загальна сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати становить 56 113,18 грн, а також 3% річних у сумі 14 003,00 грн та інфляційне збільшення боргу у сумі 71 905,63 грн. Просить суд позов задовольнити.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 18.03.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу роз`яснено право та порядок подання відзиву на позовну заяву та встановлено п`ятнадцятиденний строк для його подання.

Судом вживались заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, зокрема, з огляду на те, що відповідач у справі має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний Суд», судом скеровано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 18.03.2026, якою роз`яснено право відповідача подати відзив на позовну заяву, порядок та строк подання відзиву, в електронному вигляді до електронного кабінету у підсистемі «Електронний Суд», що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу, відповідно до якої ухвалу від 18.03.2026 доставлено до електронного кабінету одержувача Комуналььного підприємства «Львівське ексериментальне підприємство засобів пересування і протезування» - 24.03.2026.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно із ч. 7 ст. 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

У визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, відповідачем відзиву до суду не подано, про наявність поважних причин не подання відзиву у встановлений строк суду не повідомлено, заява про поновлення строку для подання відзиву до суду станом на день винесення рішення також не поступала.

Клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (вилику) сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах із Львівським казенним експериментальним підприємством засобів пересування і протезування по дату звільнення 05.10.2021, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією наказу (розпорядження) № 44 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 від 4 жовтня 2021 року за угодою сторін.

Згідно із вказаного наказу ОСОБА_1 обіймав посаду налагоджувальника верстатів і маніпуляторів з програмним керуванням механо-складального цеху КП «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування та протезування» та при звільненні зобов`язано нарахувати йому компенсацію за 10 днів невикористаної відпустки.

Із виконавчого листа № 462/7034/21, виданого 10 січня 2022 року Залізничним районним судом м. Львова на виконання судового рішення, встановлено, що 06 грудня 2021 року за результатами розгляду цивільної справи № 462/7034/21 за позовом ОСОБА_1 до Львівського казенного експериментального підприємтсва засобів пересування і протезування про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та моральної шкоди Залізничний районний суд м. Львова ухвалив стягнути із Львівського казенного ексмпериментального підприємства засобів пересування та протезування на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період березня 2020 року по липень 2020 року та з квітня 2021 року по липень 2021 року у розмірі 94 793 грн 96 коп. А також стягнуто із Львівського казенного ексмпериментального підприємства засобів пересування та протезування на користь ОСОБА_1 1 000 грн моральної шкоди.

На підставі вищевказаного виконавчого листа № 462/7034/21, виданого 10 січня 2022 року, постановою Залізничного ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління юстиції від 25.01.2022 відкрито виконавче провадження ВП № 68370420 щодо стягнення на користь ОСОБА_1 боргу по заробітній платі у розмірі 35 644,44 грн.

Постановою Залізничного ВДВС у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 05.12.2025 виконавче провадження ВП № 68370420, у зв`язку із його виконанням, закінчено.

Посвідченням №91 від 30 червня 2021 року на примусове виконання рішення Комісії по трудових спорах Львівського експериментального підприємства засобів пересування і протезування стягнуто з підприємства на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період 2010-2021 рр. у розмірі 76 297,59 грн.

Постановою заступника начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Комлик Н.В. від 16.09.2021 відкрито ВП №66842134 з примусового виконання посвідчення №91, виданого 30.06.2021.

04.12.2025 Залізничним відділом державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за результатом примусового стягнення на користь ОСОБА_1 у межах ВП № 66842134 заборгованості у розмірі 76 297,59 грн, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Із змісту ст.117 КЗпП України вбачається, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок та виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність, при цьому встановлено, що відповідачем порушено право позивачки на остаточний розрахунок у день звільнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 306/2708/23 (провадження № 14-84цс25) вказано, що проаналізувавши наведені норми трудового законодавства та рішення Конституційного Суду України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що до правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом № 2352-ІХ, проте не припинилися або припинилися після набрання ним чинності (триваючі правовідносини), з 19 липня 2022 року слід застосовувати положення ст. 117 КЗпП України у новій редакції та обмежувати нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку шістьма місяцями. Тобто, якщо працівника звільнено з роботи 02 серпня 2021 року, проте повного розрахунку станом на день набрання чинності Законом № 2352-ІХ із ним не проведено, то суми, передбачені ст. 117 КЗпП України, йому слід нараховувати в такому порядку: з 03 серпня 2021 року по 18 липня 2022 року без обмеження строку шістьма місяцями, оскільки попередня редакція наведеної норми не містила відповідних обмежень; з 19 липня 2022 року по 19 січня 2023 року (6 місяців, відлік яких починається з дня набрання Законом № 2352-ІХ чинності) або до дня остаточного розрахунку, якщо він здійснений раніше спливу наведених шести місяців (п. 44, 45).

Як вбачається із роз`яснень даних у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, якщо роботодавець недоведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно з Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого вказаною постановою, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Пунктом 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати /компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо/.

З оглянутого розрахунку суми середнього заробітку ОСОБА_1 , проведеного позивачем, вбачається, що стороною позивача помилково проведено розрахунок за період з часу його звільнення по дату виконання судового рішення 05.12.2025 включно без врахування обмеження строку шістьма місяцями та не враховано, що у відповідності до абз.2 пункту 8 Порядку № 100 середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто не враховується місяць, в якому особа звільнена.

За наведеного, із врахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 року у справі № 306/2708/23, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з розрахунку за період з 05 жовтня 2021 року по 19 січня 2023 року (6 місяців, відлік яких починається з дня набрання Законом № 2352-ІХ чинності), що складає 333 робочих дні у розмірі 140 126,40 грн з розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 420,80 грн, за відомостями додвідки про доходи у сумі 12 767,05 грн та 5 327,77 грн за два місяці, що передували звільненню позивача (загальна сума за два місяці 18 094,82 грн та 43 робочих дні).

Згідно із положенням ст. 34 ЗУ «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст. 2, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. У зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Механізм компенсації, передбачений статтею 34 Закону України «Про оплату праці» є застосовуваним в порядку, визначеному Законом № 2050-III та Порядком № 159 до несвоєчасно виплаченої нарахованої заробітної плати під час дії трудового договору, а також у разі несвоєчасної виплати заробітної плати, присудженої за рішенням суду, як під час дії трудового договору, так і після його припинення.

Близькі за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 243/5135/16-ц (провадження № 61-5396св18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2021 року у справі № 525/789/17 (провадження № 61-14611св19), а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц (провадження № 14-429цс19).

У постанові Верховного Суду України №21-2003а16 від 11.07.2017 року, а також у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 зауважено, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Також Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував на необхідності стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати саме по час ліквідації заборгованості, не залежно від того, чи був звільнений працівник чи ні.

Згідно п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Оскільки відповідачем допущено порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів позивачу, останній має право на отримання від відповідача компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати йому заробітної плати за період з часу виникнення заборгованості до дати виплати такої.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Вивчивши проведений позивачем розрахунок заборгованості компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати, встановлено, що такий розрахунок проведено частково без врахування вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та відповідних роз`яснень, зокрема в частині, що стосується індексів споживчих цін за період виникнення заборгованості з виплати заробітної плати.

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 68370420, таке закінчено 05.12.2025 і зв`язку зі сплатою відповідачем на користь позивача заборгованості по заробітній платі у сумі 35 644,44 грн на виконання виконавчого листа № 462/7034/21, виданого 10.01.2022 згідно з рішенням суду від 06.12.2021.

Індекс споживчих цін за період невиплати грошового доходу слід розраховувати у такому випадку із січня 2022 по листопад 2025, де:

січень 2022 року - 101,30% ? лютий 2022 року - 101,60% ? березень 2022 року - 104,50% ? квітень 2022 року - 103,10% ? травень 2022 року - 102,70% ? червень 2022 року - 103,10% ? липень 2022 року - 100,70% ? серпень 2022 року - 101,10% ?вересень 2022 року - 101,90% ? жовтень 2022 року - 102,50% ? листопад 2022 року - 100,70% ? грудень 2022 року - 100,70% ? січень 2023 року - 100,80% ? лютий 2023 року - 100,70% ? березень 2023 року - 101,50% ? квітень 2023 року - 100,20% ? травень 2023 року - 100,50% ? червень 2023 року - 100,80% ? липень 2023 року - 99,40% ? серпень 2023 року - 98,60% ? вересень 2023 року - 100,50% ? жовтень 2023 року - 100,80% ? листопад 2023 року - 100,50% ? грудень 2023 року - 100,70% ? січень 2024 року - 100,40% ? лютий 2024 року - 100,30% ? березень 2024 року - 100,50% ? квітень 2024 року - 100,20% ? травень 2024 року - 100,60% ? червень 2024 року - 102,20% ? липень 2024 року - 100,00% ? серпень 2024 року - 100,60% ? вересень 2024 року - 101,50% ? жовтень 2024 року - 101,80% ? листопад 2024 року - 101,90% ? грудень 2024 року - 101,40% ? січень 2025 року - 101,20% ? лютий 2025 року - 100,80% ? березень 2025 року - 101,50% ? квітень 2025 року - 100,70% ? травень 2025 року - 101,30% ? червень 2025 року - 100,80% ? липень 2025 року - 99,80% ? серпень 2025 року - 99,80% ? вересень 2025 року - 100,30% ? жовтень 2025 року - 100,90% ? листопад 2025 року - 100,40% = 160,515%.

Відтак, сума компенсації ОСОБА_3 за несвоєчасну виплату заробітної плати на виконання рішення суду від 06.12.2021 становитиме: 35 644,44 х160,515:100 35 644,44 = 21 570,23 грн.

Також, 04.12.2025 закрито виконавче провадження ВП № 66842134 у зв`язку із виконання відповідачем на користь позивача Посвідчення № 91 від 30.06.2021 та сплати в порядку примусового виконання заборгованості із заробітної плати у розмірі 76297,59 грн.

Індекс споживчих цін за період невиплати грошового доходу з липня 2021 року по листопад 2025 року:

липень 2021 року - 100,10% ? серпень 2021 року - 99,80% ? вересень 2021 року - 101,20% ? жовтень 2021 року - 100,90% ? листопад 2021 року - 100,80% ? грудень 2021 року - 100,60% ? січень 2022 року - 101,30% ? лютий 2022 року - 101,60% ? березень 2022 року - 104,50% ? квітень 2022 року - 103,10% ? травень 2022 року - 102,70% ? червень 2022 року - 103,10% ? липень 2022 року - 100,70% ? серпень 2022 року - 101,10% ? вересень 2022 року - 101,90% ? жовтень 2022 року - 102,50% ? листопад 2022 року - 100,70% ? грудень 2022 року - 100,70% ? січень 2023 року - 100,80% ? лютий 2023 року - 100,70% ? березень 2023 року - 101,50% ? квітень 2023 року - 100,20% ? травень 2023 року - 100,50% ? червень 2023 року - 100,80% ? липень 2023 року - 99,40% ? серпень 2023 року - 98,60% ? вересень 2023 року - 100,50% ? жовтень 2023 року -100,80% ? листопад 2023 року - 100,50% ? грудень 2023 року - 100,70% ? січень 2024 року - 100,40% ? лютий 2024 року - 100,30% ? березень 2024 року - 100,50% ? квітень 2024 року - 100,20% ? травень 2024 року - 100,60% ? червень 2024 - 102,20% ? липень 2024 року - 100,00% ? серпень 2024 року - 100,60% ? вересень 2024 року - 101,50% ? жовтень 2024 року - 101,80% ? листопад 2024 року - 101,90% ? грудень 2024 року - 101,40% ? січень 2025 року - 101,20% ? лютий 2025 року - 100,80% ? березень 2025 року - 101,50% ? квітень 2025 року - 100,70% ? травень 2025 року - 101,30% ? червень 2025 року - 100,80% ? липень 2025 року - 99,80% ? серпень 2025 року 99,80% ? вересень 2025 року - 100,30% ? жовтень 2025 року - 100,90% ? листопад 2025 року - 100,40% = 166,039%.

За наведеного, сума компенсації ОСОБА_3 за несвоєчасну виплату заробітної плати на виконання Посвідчення № 91 від 30.06.2021 становитиме: 76 297,59 х 166,039:100 76 297,59 = 50 386,16 грн.

Із врхуванням наведеного, загальний розмір компенсації втрати частини доходу ОСОБА_3 у зв`язку із порушенням строків виплати йому заробітної плати, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 71 956,39 грн, а тому заявлена позивачем позовна вимога в частині стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів йому виплати підлягає частковому задоволенню на згадану суму із проведенням відповідних податків та обов`язкових зборів.

Так, згідно п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, у тому числі на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Щодо вимоги позивача про стягнення із відповідача також 3% річних та інфляційних втрат суд приходить до такого висновку.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України. Отже, приписи цього розділу поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої ЦК України). Тобто, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство.

До того ж, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц відступила від висловленого у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15 висновку Верховного Суду України про те, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можна застосовувати норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) (див. пункт 32.1 постанови від 16 травня 2018 року), однак при цьому не змінила позиції, викладеної у згаданій постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15 іншого висновку Верховного Суду України в частині того, що припис частини другої статті 625 ЦК України до трудових правовідносин не застосовується. Трудове законодавство передбачає спеціальні правила відповідальності роботодавця за порушення відповідних норм, зокрема можливість стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Положення статті 625 ЦК України, яке регулює наслідки порушення грошових зобов`язань, не розповсюджується на правовідносини роботодавця і працівника, оскільки вони регулюються нормами трудового законодавства. Грошовим зобов`язанням, за змістом статей 524, 533-535 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України. Системний аналіз зазначених норм права свідчить, що три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами належними до сплати кредиторові. Працівник не є кредитором по відношенню до роботодавця. Саме такий висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 17.01.2019 у справі № 296/1390/18.

Правовий висновок щодо відсутності підстав для застосування приписів статті 625 ЦК України до трудових правовідносин, які регулює спеціальне законодавство, також наведено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 757/14073/16-ц (провадження № 61-29305сво18).

Отже, актуальна судова практика тлумачить середній заробіток за час вимушеного прогулу як спеціальний вид відповідальності роботодавця у трудових відносинах. Він сам по собі є компенсаторним, і до нього не застосовується ст. 625 ЦК України в такий спосіб, як зазначив позивач, провівши нарахування втрати від інфляції та 3% річних за той самий період, за який заявлено і вимогу про стягнення середнього заробітку та компенсації.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність у даному випадку підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 14 003,00 грн та інфляційного збільшення у розмірі 71 905,63 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 264, 265, 268, 274, 279 ЦПК України, ст. 116, 117 КЗпП України,Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування та протезування про стягнення компенсації середнього заробітку за період затримки та компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, 3 % річних, інфляційне збільшення боргу по заробітній платі задовольнити частково.

Стягнути із Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» на користь ОСОБА_1 середній заробіток весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні в розмірі 140 126 (сто сорок тисяч сто двадцять шість) гривень 40 копійок, без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України при виплаті.

Стягнути з Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 71 956 (сімдесят одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень 39 копійок, без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України при виплаті.

В інішій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування», ЄДРПОУ: 03187714, місцезнаходження: 79052, м. Львів,

вул. Рудненська, 10.

Повне рішення суду складено 19.06.2026.

Суддя (підпис) Б.М. Гедз

З оригіналом згідно. Оригінал ухвали у справі № 462/2154/26

Суддя Б.М.Гедз