Постанова № 137576527, 16.06.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справи № 333/8602/25

3/333/67/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«16» червня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Ковальова Ю.В., розглянувши справу про адміністративну правопорушення, які надійшли з УПП в Запорізькій області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановила:

03.09.2025 року о 23 год. 20 хв. в м. Запоріжжя, на вул. Космічна, 42, ОСОБА_1 , керував автомобілем Volkswagen Transporter д/н НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився на місці зупинки, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Під час розгляду адміністративного матеріалу ОСОБА_1 свою провину у вчиненні вказаного правопорушення визнав, однак просив не притягувати до адміністративної відповідальності, оскільки діяв в умовах крайньої необхідності.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Мащак Н.Г. заявила клопотання про закриття провадження у справі з наступних підстав. Так, ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ та перебуває на військовій службі за мобілізацією в військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується Довідкою командира військової частини НОМЕР_1 №1665/12063 від 17.09.2025 р. та обіймає посаду водія, що підтверджується військовим квитком. Фактично він несе службу за посадою водія реанімобіля та здійснює евакуацію поранених з гарячих точок на лінії бойового зіткнення. 28.08.2025 р. ОСОБА_1 заступив на чергування, після чого його 03.09.2025 раптово зняли з чергування, у зв`язку з отриманням інформації про те, що він ще з 01.09.2025 р. відправлений у відпустку. ОСОБА_1 вирушив збиратись у дорогу додому, оскільки мешкає у АДРЕСА_1 . Під час збирання, він випив каву з додаванням коньяку, оскільки вже мав вирушити додому в рідне місто та був вільний від служби. Проте, 03.09.2025 р. близько 18:00 год., збройними силами російської федерації було здійснено артилерійський обстріл АДРЕСА_2 , внаслідок чого троє військовослужбовців Збройних Сил України зазнали поранень та фактично їх було нікому евакуювати. У зв`язку з чим Санітарний інструктор медичного пункту стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_2 в терміновому порядку відкликав ОСОБА_1 з відпустки для термінової евакуації поранених до лікарні у м. Запоріжжя. Такі обставини були обумовлені критичною нестачею особового складу. Зазначене підтверджується Рапортом та поясненнями Санітарного інструктора медичного пункту стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_2 . ОСОБА_2 розумів, що той випив каву з коньяком та після вживання алкоголю не можна сідати за кермо. Після оцінки свого стану, оскільки вжито було не багато алкоголю та відсутності альтернативи ОСОБА_1 терміново вирушив за пораненими для евакуації. За умови не вчинення таких дій поранені могли загинути, тобто фактично від дій ОСОБА_1 залежало життя трьох військовослужбовців ЗСУ. Таким дії мають ознаки крайньої необхідності. Після того як поранених було доставлено до лікарні у м. Запоріжжя, ОСОБА_1 вирушив назад в частину, оскільки в автомобілі знаходився боєкомплект та зброя, які необхідно було повернути до частини та його зупинили співробітники поліції. ОСОБА_1 повідомив співробітників поліції про зазначені обставини, проте поліцейськими вони не були враховані. З відеозапису події вбачається, що ОСОБА_1 виснажений. Його стан обумовлений 6-ти добовим чергуванням та вивозом поранених з під постійних обстрілів з лінії бойового зіткнення. ОСОБА_1 вчинено дії, які хоча і містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, однак таким визнаватися не можуть, оскільки були вчинені в стані крайньої необхідності в умовах воєнного стану під час виконання бойового завдання згідно з бойовим розпорядженням командира. За таких обставин, провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з вчиненням особою дій в стані крайньої необхідності. Дії особи в такому випадку мають бути направлені на усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в цій обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо не було допущено перевищення меж крайньої необхідності. Положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту «водій транспортного засобу», а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень. ОСОБА_1 такі обставини не були відомі, а поліцією не було роз`яснено дані обставини, що потягло за собою його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Крім того, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що він перебуває на посаді санітарного інструктора медичного пункту стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 є його напарником. Так, 03.09.2025 року його терміново відкликали з відпустки, він був один, та у зв`язку з цим він викликав ОСОБА_1 відвезти трьох поранених. При цьому, ОСОБА_3 попередив його, що напередодні пив каву з коньяком, але йому нічого не залишалось робити, треба було евакуювати людей. Вказав, що близько 20 години вечора мав приїхати інший водій, однак часу залишалось мало та й ОСОБА_3 приїхав раніше, десь близько 19 год.20 хв., тому його і відправили.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника та свідка, дослідивши матеріали справи, відеозаписи з нагрудної камери працівників поліції, суддя дійшла таких висновків.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/753 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 4 Розділу І Інструкції визначає, що ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Положення п.12. Розділу ІІ Інструкції визначають, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 Розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

За правилами ч.ч. 2,3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з пунктом 2.9 (а) Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі - Правила), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 Правил).

Невиконання вказаних правил утворюють склад правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

Згідно з частиною 1 статті 130 КУпАП, адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена матеріалами справи, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №442894 від 03.09.2025, складеного у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП вбачається, що 03.09.2025 року о 23 год. 20 хв. в м. Запоріжжя, на вул. Космічна, 42, ОСОБА_1 , керував автомобілем Volkswagen Transporter д/н НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатору драгер 6820, а також у медичному закладі у лікаря нарколога, відмовився. Від керування відсторонений шляхом паркування ТЗ без порушень ПДР. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Volkswagen Transporter державний номерний знак НОМЕР_2 при зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 442894 від 03.09.2025 стороною захисту не оспорюється.

З відеозапису вбачається, що після виявлення працівниками поліції у ОСОБА_1 вищевказаних ознак алкогольного сп`яніння, останньому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місті зупинки за допомогою Драгеру та йому роз`яснюються наслідки відмови від проходження огляду, на що ОСОБА_1 вказав, що йому це відомо та відмовляється. Потім поліцейський пропонує йому пройти огляд у медичному закладі, однак ОСОБА_1 знову категорично відмовився. При цьому, встановлено, що останній не каже поліцейським, що у нього виникла надзвичайна ситуація, відповідні документи не надавав, його поведінка явно дає можливість припускати, що останній перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті поліцейського взводу 1 роти 2 батальйону 3 УПП в Запорізькій області ДПП рядового поліції Голубенко В.

На думку суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за №1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395.

Суд вважає, що за наведених обставин, поліцейським відповідно до вимог ст.256 КУпАП, на підставі матеріалів обґрунтовано був складений протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за порушення вимог п.2.5 ПДР України.

Щодо доводів сторони захисту про вчинення правопорушення ОСОБА_1 в умовах крайньої необхідності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи, тобто відноситься до дискреційних повноважень. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Суд критично відноситься до доводів захисника про те, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, так як він їхав на виконання наказу тво начальника медичного пункту стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 про відкликання водія-санітара медичного пункту стрілецького батальйону солдата ОСОБА_1 з основної щорічної відпустки, у зв`язку з нестачею особового складу для вивезення поранених з лінії зіткнення, оскільки з відеозапису, долученого працівниками поліції до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 на місці події не зазначав, що діє у стані крайньої необхідності та про таке працівникам поліції не повідомляв.

Таким чином, зважаючи на конкретні обставини справи, в тому числі той факт, що поліцейські зупиниди ОСОБА_1 вже на зворотньому шляху, тобто після доставлення поранених військовослужбовців до лікарні, правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 є умисною, суспільно небезпечною дією, а тому зазначені ним обставини не можуть вважатись такими, що є підставою для закриття справи у зв`язку з вчиненням дій особою в стані крайньої необхідності.

Як убачається з матеріалів справи, працівниками поліції здійснювалася фіксація події, відеозапис долучено до матеріалів справи.

Відомості, зафіксовані на вказаному відеозаписі, повністю спростовують доводи сторони захисту та свідчать, що поліцейський діяв з дотриманням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», якою визначено порядок проведення огляду водіїв на стан сп`яніння.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак наркотичного сп`яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час зупинки ОСОБА_5 , а тому суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам.

З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду на місці або у медичному закладі, у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отримуючи посвідчення водія, яке надає право на керування транспортними засобами, ОСОБА_1 фактично взяв на себе обов`язок знати і неухильно дотримуватись вимог Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху, тобто на ОСОБА_1 , як на водія транспортного засобу, яке визнано законодавством джерелом підвищеної небезпеки, покладено обов`язок неухильно дотримуватись правил дорожнього руху.

Водій транспортного засобу повинен виконати вимоги п.2.5 ПДР України, а свідоме невиконання вищевказаних вимог утворює склад правопорушення.

Враховуючи викладене, суддя вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відповідно до довідки за підписом співробітника УПП в Запорізькій області ДПП, ОСОБА_1 не має повторності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, отримав посвідчення водія серії НОМЕР_3 .

При визначенні виду та розміру стягнення суд, враховуючи безальтернативний характер санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вважає за необхідне призначити стягнення у вигляді штрафу в розмірі санкції ч.1 ст.130 КУпАП та позбавити ОСОБА_1 права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40-1, ст.130, 268, 283-285 КУпАП,

постановила:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 /сімнадцять тисяч/ гривень 00 копійок на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 /один/ рік.

Платіжні реквізити для сплати адміністративного штрафу:

Отримувач: ГУК у Зап.обл/Запорізька обл/21081300

Код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997

Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)

Номер рахунку (IBAN): UA708999980313000149000008001

Код класифікації доходів бюджету: 21081300, Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі)

Відповідно до вимог ч.2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня повідомлення про винесення вказаної постанови, в порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665/ шістсот шістдесят п`ять/ гривень 60 копійок.

Платіжні реквізити для перерахування судового збору:

Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106

Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783

Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)

Номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001

Код класифікації доходів бюджету: 22030106, Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України)

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Ю.В. Ковальова