Рішення № 137575274, 22.06.2026, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/578/26

Номер провадження №2/351/905/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року м.Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі

головуючого судді Мартинюка В.І.

за участі секретаря судового засідання Григоращук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

До суду 27.04.2026 надійшла позовна заява представника Ланового Є.М. в інтересах ТОВ ФК «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування поданого позову представник позивача ТОВ ФК «Солвентіс» зазначає про те, що 14.05.2020 між ТОВ «Алекскредит» та відповідачем укладено договір про надання кредиту № 3592770, який був укладений в електронній формі, та підписаний одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов договору, відповідачу надано кредит в розмірі 5 000,00 грн, на її картковий рахунок на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та умовах, визначені цим Договором.

ТОВ «Алекскредит» свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного кредитним договором. В той же час відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, що є грубив порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин.

29 жовтня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено Договір факторингу № 29/10-2025 («Договір факторингу-1»).

У подальшому, 31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено Договір факторингу № ДФ-31102025 («Договір факторингу-2»).

Згідно Договору факторингу-1 від 29.10.2025 року та Договору факторингу-2 від 31.10.2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 3592770 від 14.05.2020.

Сума заборгованості відповідача перед ТОВ «ФК «Солвентіс» становить 33 049,50 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 5 000,00 грн, заборгованості за відсотками 28 049,50 грн, заборгованість за комісіями - 0,00 грн.; заборгованості за пенею - 0,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь 33 049,00 грн заборгованості, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, та витрати на правничу професійну допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Представник позивача ТОВ ФК «Солвентіс» у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позову просив розгляд справи провести без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, у випадку неявки відповідача у судове засідання проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, правом на подання відзиву не скористався.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 01.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Розгляд (формування та зберігання) судової справи вирішено провести в змішаній (паперовій та електронній формі) за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, із врахуванням позиції представника позивача, який не заперечував щодо проведення заочного розгляду справи, суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності відповідача, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку провести заочний розгляд справи

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 14.05.2020 між ТОВ «Алекскредит» та відповідачем укладено договір про надання кредиту № 3592770, який був укладений в електронній формі, та підписаний одноразовим ідентифікатором (а.с. 23-27).

Відповідно до умов договору, відповідачу надано кредит в розмірі 5 000,00 грн. Строк дії Договору (п. 2.41. Правил) встановлюється з Дати укладення Договору (п. 2.9. Правил) 14.05.2020 року до Кінцевої дати виконання Договору 25.11.2020 року (включно). Нарахування Процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: у випадку використання Кредиту (п. 2.20. Правил) менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, включаючи Дострокове виконання Зобов`язань (п. 2.12. Правил), Позичальник сплачує фіксовану суму Процентів за користування кредитом, яка складає 7,65% від визначеної в п. 1.3. цього Договору суми кредиту; у випадку використання Позичальником Лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. Договору) та сплати Процентів за користування кредитом протягом 15 календарних днів з 14.05.2020 року до 29.05.2020 року (включно) (Базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,53% (Акційна ставка (п. 2.1. Правил) або Ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Лояльних (покращених) умов кредитування складає 6 147,50 грн., у тому числі Основна сума кредиту 5 000,00 грн., Проценти за користування кредитом 1 147,50 грн. 1.7.3. При використанні Позичальником Загальних умов кредитування процентні ставки складають:- в Базовий період з 14.05.2020 року до 29.05.2020 року (включно) - 1,70 % за один день користування Кредитом (Базова процентна ставка - п. 2.3. Правил);- в Спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 30.05.2020 року до 25.11.2020 року (включно) 3 % за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка - п. 2.34. Правил).

Вказаний договір підписано позичальником електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора PS3592770

Первісний кредитор на виконання умов кредитного договору № 3592770від 14.05.2020 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі загальному розмірі 5 000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 . Вказане підтверджується Довідкою Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Елаєнс» номер в системі FONDY: 224383790.

Із розрахунку заборгованості за кредитним Договором № 3592770від 14.05.2020, складеного ТОВ «Алекскредит», вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 складає 34 549,50 грн., з яких 5 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу 29 549,50 грн - сума заборгованості за відсотками.

29 жовтня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено Договір факторингу № 29/10-2025 («Договір факторингу-1»).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 29/10-2025 Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу № 29/10-2025 від 29.10.2025 року в тому числі до Відповідача в сумі 34 549,50 грн, з яких 5 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 29 549,50 грн - сума заборгованості за відсотками.

В подальшому 31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено Договір факторингу № ДФ-31102025 («Договір факторингу-2»).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № ДФ-31102025 Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025 в тому числі до Відповідача в сумі 34 549,50 грн, з яких 5 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 29 549,50 грн - сума заборгованості за відсотками.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ ФК «Солвентіс» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 14.05.2020 між ТОВ «Алекскредит» та відповідачем укладено договір про надання кредиту № 3592770, який був укладений в електронній формі, та підписаний одноразовим ідентифікатором.

ОСОБА_1 у визначеному Законом України «Про електронну комерцію» порядку погоджено із позивачем та підписано одноразовим ідентифікатором кредитний договір.

За вказаним кредитним договором позичальник отримав кредитні кошти у сумі 5 000,00 грн, що підтверджується Довідкою Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Елаєнс».

У подальшому право вимоги за вказаним договором було передано позивачу ТОВ «ФК «Солвентіс».

Із розрахунку заборгованості за кредитним Договором № 3592770від 14.05.2020, складеного ТОВ «Алекскредит», вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 складає 34 549,50 грн, з яких 5 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 29 549,50 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 15-19).

Зі змісту розрахунку заборгованості за Договором № 3592770від 14.05.2020 вбачається, що відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав, кредитні кошти не повернула позивачу та не сплатила погоджені проценти за користування ними.

Однак, суд не погоджується з нарахуванням відсотків первісним кредитором та зазначає таке.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо договору кредиту, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Із розрахунку заборгованості складеного первісним кредитором відповідачу нараховані відсотки за період з 14.05.2020 по 25.12.2020.

Відповідно до п. 3.1 умов Договору Строк дії Договору встановлюється з 14.05.2020 до 25.11.2020 (включно).

Оскільки, строк договору в сукупності 196 днів, спливає 25.11.2020, відсотки за понадстрокове користування кредитом нараховані первісним кредитором та ТОВ «Алекскредит» за межами строку користування, таке нарахування відсотків за користування після прострочення є неправомірним, а умови договору є нікчемними, оскільки суперечать імперативній нормі ст.1048 ЦК України.

Із розрахунку заборгованості первісного кредитора вбачається, що станом на 25.11.2020, залишок заборгованості становить 30 049,50 грн, який складається із тіла кредиту 5 000,00 грн та відсотків 25 049,50 грн. В решті частині позову, щодо стягнення відсотків, слід відмовити.

Вирішуючи спір між сторонами щодо неналежного виконання умов кредитного договору від 14.05.2020 та обґрунтованості позовної вимоги про стягнення заборгованості за ним із ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Солвентіс», суд надав об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду, а також визначив чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, та дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами неналежного виконання умов договору з боку відповідача, та, як наслідок, наявність порушеного права, що є підставою для прийняття судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Із врахуванням указаних обставин справи, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, а також сталу судову практику із розгляду однотипних правовідносин, вважає, що поданий ТОВ ФК «Солвентіс» до ОСОБА_1 позов підлягає до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за кредитним договором № 3592770від 14.05.2020 у сумі 30 049,50 грн, з яких 5 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 25 049,50 грн - сума заборгованості за відсотками.

Розподіл судових витрат у справі.

Разом із позовною заявою позивачем ТОВ ФК «Солвентіс» заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, понесених у справі, що складаються із витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн та судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1,2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3-5 ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат .

До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною та доказами такої сплати.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано Договір № 43657029/2 про надання правової допомоги від 02.01.2026 між ТОВ «ФК «Солвентіс» та АО «Констрактів Лойурз»; Додаткова угода № 3592770 від 27.03.2026 до Договору про надання правової допомоги № 43657029/02 від 02.01.2026; детальний опис робіт.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведених норм права, конкретних обставин справи, обґрунтованості та реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, розміру наданої правової допомоги та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, суд доходить висновку, що клопотання позивача про стягнення на його користь із відповідача понесених витрат на правову допомогу підлягає до часткового задоволення, та з відповідача на його користь слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 3 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «ФК «Солвентіс» сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3592770 від 10.04.2026.

Оскільки позов ТОВ ФК «Солвентіс» до ОСОБА_1 задоволено частково, з останнього на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 2 420,72 грн із розрахунку 30 049,50 х 2 662,40 /33 049,50.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Солвентіс», код ЄДРПОУ 43657029, заборгованість у сумі 30 049,50 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Солвентіс», код ЄДРПОУ 43657029, судовий збір у сумі 2 420,72 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Солвентіс», код ЄДРПОУ 43657029, витрати на правничу професійну допомогу у сумі 3 000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Солвентіс», код ЄДРПОУ 43657029, адреса: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 22.06.2026

Суддя Василь МАРТИНЮК