Рішення № 137574811, 12.06.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/15597/25

Номер провадження2/205/1545/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Курбанова Н. М.,

за участю секретаря судового засідання Коваленко Т. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Мангушської селищної військової адміністрації Маріупольського району Донецької області, третя особа Третя львівська державна нотаріальна контора Львівської області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з вказаним позовом, в якому просили суд визнати за ними право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зі всіма приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, по частині за кожним, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили, що ОСОБА_3 є їхньою рідною матір`ю, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_3 склала заповіт від 03.12.2003, яким заповідала позивачам після своєї смерті житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в рівних частках кожному. З метою оформлення своїх спадкових прав позивачі звернулись до Третя львівська державна нотаріальна контора Львівської області із заявами про прийняття спадщини та видачу свідоцтв про право на спадщину, однак у видачі свідоцтв про право на спадщину їм було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Станом на теперішній час позивачі позбавлені можливості отримати дублікати правовстановлюючих документів через військовий стан, отже позбавлені можливості реалізувати свої спадкові права, у зв`язку з чим вимушені звернутись до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 16 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06 лютого 2026 року за клопотанням позивачів витребувано докази.

Ухвалою суду від 25 травня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Позивачі в судове засідання не з`явились, однак надали суду заяви про розгляд справи без їх участі, в яких також зазначили, що заявлені позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять суд їх задовольнити. (а.с. 142-143, 151)

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак суду надано заяву за підписом начальника Мангушської селищної військової адміністрації Маріупольського району Донецької області про розгляд справи за відсутності представника відповідача, в якій також зазначено, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог у даній справі. (а.с. 152-153)

Завідувач Третьої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Спільник З. подала до суду заяву про розгляд справи за відсутністю представника нотаріальної контори у зв`язку з великою завантаженістю. (а.с. 133)

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши нижченаведені фактичні обставини, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є рідними дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , відповідно. (а.с. 11-12)

Як вбачається з копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , 19 квітня 1990 року позивач ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_6 та після реєстрації шлюбу отримала прізвище « ОСОБА_7 ». (а.с. 13)

03 грудня 2003 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Першої маріупольської державної нотаріальної контори Мудрою О. М. за реєстровим № 5-1821, за змістом якого ОСОБА_3 серед іншого, належне їй майно, а саме житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , заповідала позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках кожному. (а.с. 14-15)

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) складено відповідний актовий запис № 219 від 30.03.2022, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 . (а.с. 10)

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 16.02.2026, Третя львівська державна нотаріальна контора Львівської області надала суду належним чином завірену копію спадкової справи №482/2022 після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка також була досліджена в судовому засіданні.

З матеріалів вказаної спадкової справи вбачається, що 12 серпня 2022 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до Третьої львівської державної нотаріальної контори Львівської області із заявами про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась після смерті їх матері ОСОБА_3 (а.с. 79 зворот-81)

29 травня 2024 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали нотаріусу заяви про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом. (а.с. 107 зворот-109, 122 зворот-123)

Того ж дня, 29.05.2024 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна ОСОБА_3 (а.с. 115 зворот, 118, 119 зворот, 121)

Згідно інформаційної довідки №380664747 від 29.05.2024 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про зареєстроване право власності ОСОБА_3 (а.с. 16)

Згідно листа Мангушської селищної військової адміністрації Маріупольського району Донецької області від 04.06.2025 №227/1-25 у зв?язку із стрімким вторгненням та початком активних бойових Мантушська селищна об?єднана територіальна громада Маріупольського району Донецької області здійснила переміщення на підконтрольну українській владі територію. Здійснити евакуацію документів було неможливо через загрозу життю співробітникам громади. На підставі вищевказаного, відсутня можливість надати інформацію кому, на підставі яких документів, коли і ким виданих та зареєстрованих належить житловий будинок АДРЕСА_1 . Дата та номер державної реєстрації в БТІ відсутні, через відсутність доступу до документів. Відомості про реєстрацію (видачу) дублікатів та накладені арешти на вищевказаний будинок відсутні через відсутність доступу до документів. Відомості про зміну адреси відсутні. Запланована зміна назви вулиці після деокупації території громади. Відсутня можливість виготовити технічний паспорт у зв?язку з відсутністю доступу до вищевказаного будинку. (а.с. 17-18)

Листами державного нотаріуса Третьої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Станкевич В. позивачам рекомендовано вирішити питання набуття права власності на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 в судовому порядку через неможливість видачі нотаріусом свідоцтв про право на спадщину внаслідок відсутності правовстановлюючих документів на вказане спадкове майно та відомостей про право власності спадкодавця у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. (а.с. 123 зворот-125)

Отже, судом встановлено, що рідній матері позивачів належав будинок за адресою: АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповідала належний їй житловий будинок позивачам у рівних частках. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина до складу якої входить і зазначений житловий будинок. Спадщину позивачі прийняли шляхом звернення до нотаріальної контори у встановлений законом строк із заявами про прийняття спадщини, на частину спадщини отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак отримали відмову у видачі свідоцтв про право на спадщину у виді спірного житлового будинку у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Отже, позивачі позбавлені можливості оформити свої спадкові права на частину спадкового майна у позасудовому порядку через відсутність правовстановлюючих документів та неможливість отримання їх дублікатів.

Згідно ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємство здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. (ч. 5 ст. 1268 ЦК України)

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частиною першою статті 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом роз`яснень абз. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 вимоги про визнання права на спадщину не підлягають судовому розглядові лише за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Ефективним способом захисту прав спадкоємця, що прийняв спадщину, є вимога про визнання права власності на спадкове майно за відсутності правовстановлюючих документів на нього.

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 11 лютого 2025 року у справі №751/2484/22 провадження № 61-9282св24, від 23 липня 2024 року в справі № 204/8935/22 (провадження № 61-7194св24), від 25 вересня 2024 року в справі № 707/2877/22 (провадження № 61-2621св24), від 03 січня 2025 року в справі № 754/7860/22 (провадження № 61-13339св24) та інших.

Так, при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі квартиру, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Так, якщо за життя спадкодавець набув права власності на квартиру, житловий будинок, тощо, то спадкоємець також набуває права власності у порядку спадкування.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Належними відповідачами у спорах щодо спадкування права власності на нерухоме майно є спадкоємці, які прийняли спадщину, або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Так, Верховний Суд України 4 квітня 2011 року при розгляді справи № 3-18гс11 ухвалив постанову в якій зробив такий правовий висновок: «Згідно з вимогами статті 392 цього ж Кодексу власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними».

Те ж саме розтлумачено і в пункті 37 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 р. № 5.

Отже, в судовому засіданні достовірно встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечувалось сторонами, що померлій ОСОБА_3 належав спірний житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та після її смерті відкрилась спадщина до складу якої увійшов і вказаний будинок.

Позивачі мають право на спадкування зазначеного спадкового майна на підставі заповіту, складеного ОСОБА_3 03 грудня 2003 року. Вказаний заповіт є чинним на момент відкриття спадщини.

Тобто, позивачі фактично отримали у спадщину спірний будинок, однак на теперішній час оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку позбавлені можливості, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на частину спадкового майна.

Отже, виходячи з викладеного, суд вважає на підставі ст. 392 ЦК України, необхідним захистити суб`єктивне документально не підтверджене право власності позивачів на нерухоме майно, яке за законом належить позивачам, але документального підтвердження зазначеного права власності на яке немає і одержати яке в позасудовий спосіб неможливо.

У зв`язку з цим, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та вважає за необхідне визнати за позивачами право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом по частині за кожним.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Мангушської селищної військової адміністрації Маріупольського району Донецької області, третя особа Третя львівська державна нотаріальна контора Львівської області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, в порядку спадкування за заповітом, посвідченим державним нотаріусом Першої маріупольської державної нотаріальної контори Мудрою О. М. 03.12.2003 за реєстровим № 5-1821, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, в порядку спадкування за заповітом, посвідченим державним нотаріусом Першої маріупольської державної нотаріальної контори Мудрою О. М. 03.12.2003 за реєстровим № 5-1821, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Сторони по справі:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 ;

позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ;

відповідач Мангушська селищна військова адміністрація Маріупольського району Донецької області, код ЄДРПОУ: 45694833, юридична адреса: Донецька область, Маріупольський район, с. Мангуш, пр. Миру, 72;

третя особа Третя львівська державна нотаріальна контора Львівської області, код ЄДРПОУ: 02899393, місцезнаходження: м. Львів, пр. Чорновола, буд. 39;

Суддя Н. М. Курбанова