Рішення № 137573547, 22.06.2026, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/7341/26

Провадження №2-а/592/92/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Фоменко І.М., за участю секретаря судового засідання Щербань Г.Г., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача Бережної Ю.П., розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до інспектора взводу № 4 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Якубовського Семена Едуардовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2026 ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, який підтримав у заяві про розгляд справи без його участі, та вимоги мотивує тим, що 21.04.2026 інспектором взводу № 4 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Якубовським Семеном Едуардовичем, була складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 7061322, згідно якої позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Відповідно до оскаржуваної постанови 21.04.2026 о 10:12 в м. Суми, вул. Петропавлівська, 129 водій, керуючи транспортним засобом, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів, чим порушив п. 18.1 ПДР - Водій транспортного засобу не пропустив пішоходів, що наближаються до нерегульованого пішохідного переходу.

Із вказаною постановою про накладення адміністративного стягнення позивач не погоджується, вважає постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки наведені в ній відомості не відповідають фактичним обставинам, а викладені у ній висновки про порушення мною Правил дорожнього руху суперечать нормам матеріального права з огляду на таке.

На нерегульованих пішохідних переходах пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту, коли вони ступили на перехід. Для виконання вимоги цього пункту водій транспортного засобу обов`язково повинен своїм маневром показати пішоходам, що він дає дорогу, тобто знизити швидкість, якщо цього достатньо для того, щоб дати дорогу або зупинитися. Водій повинен врахувати можливі маневри пішохода на пішохідному переході (пішохід може зупинитися, передбачаючи небезпеку, побігти або уповільнити хід) і спрогнозувати можливий розвиток ситуації: якщо ймовірно, що шляхи руху пішохода (незалежно від того, як він рухається) і транспортного засобу можуть перетнутися на переході, уникнути такої ситуації, тобто дати дорогу пішоходу. Таким чином, з огляду на наведену судову практику, вирішальним для визначення того, чи водієм дотримано вимоги п. 18.1 ПДР при проїзді нерегульованих пішохідних переходів є те, чи при наближенні транспортного засобу до пішохідного переходу на ньому перебуває пішохід, який станом на час такого наближення вже ступив на перехід або здійснює рух по ньому.

З наданого відеозапису, на думку позивача, вбачається, що він здійснював рух на транспортному засобі по вулиці Сумської артбригади в напрямку вулиці Петропавлівська у м. Суми по лівій частині правої полоси руху та перед пішохідним переходом біля Центрального міського кладовища спочатку зменшив швидкість, а потім повністю зупинився. Зупинившись на декілька секунд він оцінив дорожню обстановку, таким своїм маневром показав пішоходам, що дає дорогу, однак після того, як побачив, що пішохід не перебуває на переході та не здійснює рух по ньому позивач продовжив рух далі. Водночас, застосування позивачем гальмування в такому випадку призвело б до зупинки транспортного засобу безпосередньо на пішохідному переході, щоб б створило перешкоду для руху по ньому та могло кваліфікуватись як порушення п. 15.9 Правил ПДР, тому такий маневр ним свідомо не вчинявся. Вважає, що його дії у вказаній ситуації у повній мірі відповідають вимогам п. 18.1 ПДР України з урахуванням правового висновку Верховного Суду.

Відповідач інспектор взводу № 4 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Якубовського С.Е. також подав відзив на позову, його позиція аналогічна позиції відповідача Департаменту патрульної поліції. Заперечував проти задоволення позову, просив відмовити.

Ухвалою суду від 26.05.2026 року позов залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

29.05.2026 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, тому ухвалою суду від 10.06.2026 року продовжено розгляд справи.

Також позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що у постанові від 04.12.2019 у справі № 751/4821/17 Верховним Судом викладено правовий висновок щодо правильного застосування пункту 18.1 ПДР України. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що вимога пункту 18.1 ПДР України передбачає, що на нерегульованих пішохідних переходах пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту, коли вони ступили на перехід. Таким чином, з огляду на наведену судову практику, вирішальним для визначення того, чи водієм дотримано вимоги п. 18.1 ПДР при проїзді нерегульованих пішохідних переходів є те, чи при наближенні транспортного засобу до пішохідного переходу на ньому перебуває пішохід, який станом на час такого наближення вже ступив на перехід або здійснює рух по ньому. Відповідачі у відзивах на позовну заяву наводять зазначені приписи законодавства, а також відповідну судову практику, із чого можна зробити висновок, що правильно визначивши нормативне регулювання спірних правовідносин, ними неправильно встановлено фактичні обставини справи та у подальшому надано їм невірну правову оцінку.

Водночас, на думку позивача, із матеріалів відеозапису вбачається подія, яка кваліфікована поліцейськими, як порушення мною п. 18.1 ПДР України, що зазначені у відзиві обставини не відповідають фактичним обставинам, зафіксованим на відео. Так, на відеозаписі (з 0 по 5 секунду) чітко видно, що транспортний засіб AUDI Q3, номерний знак НОМЕР_1 , не лише знизив швидкість перед пішохідним переходом, а навіть зупинився і деякий час перебував у такому стані, як мінімум 5 секунд, а можливо і більше, оскільки відеозапис не містить дорожньої обстановки до початку запису. На відеозаписі чітко видно, що транспортний засіб AUDI Q3, державний номерний знак НОМЕР_1 , зупинився і стоїть перед пішохідним переходом. Позивач вважає, що постанова від 21.04.2026 серії ЕНА № 7061322 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила відмовити з викладених у відзиві підстав.

Відповідач Якубовський С.Е. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, підтримав позицію представника Департаменту патрульної поліції, вважає, що постанова винесена правомірно та скасуванню не підлягає.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що 21.04.2026 інспектором взводу № 4 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Якубовським Семеном Едуардовичем, була складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 7061322, згідно якої позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Із змісту вказаної вище постанови вбачається, що 21.04.2026 о 10:12 в м. Суми, вул. Петропавлівська, 129 водій, керуючи транспортним засобом, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів, чим порушив п. 18.1 ПДР - Водій транспортного засобу не пропустив пішоходів, що наближаються до нерегульованого пішохідного переходу. Такі дії є порушенням п.18.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУПАП.

Не погодившись із такою постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР).

Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з пунктом 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Приписами п.11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 року та ст. 222 КУпАП встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі та розглядає справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Пунктом 18.1 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.

Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з п. 9 ч. 1ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Так, на підтвердження порушення позивачем п.18.1 ПДР відповідачами до відзивів долучені відеозаписи із відеореєстратора патрульного автомобіля та з нагрудних камер поліцейських.

В оскаржуваній постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності вказано, що 21.04.2026 о 10:12 в м. Суми, вул. Петропавлівська, 129 водій, керуючи транспортним засобом, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів, чим порушив п. 18.1 ПДР - Водій транспортного засобу не пропустив пішоходів, що наближаються до нерегульованого пішохідного переходу. Такі дії є порушенням п.18.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУПАП.

Частина 1 ст. 122 КУпАП, передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

За умовами п. 18.1 ПДР України, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Згідно п. 18.4 ПДР України, якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Суд, дослідивши відеозапис, що долучено відповідачами до матеріалів справи, зазначає, що на такому зафіксовано, що 21.04.2026 о 10:07:47 водій AUDI Q3 призупинився, але дорогу пішоходу не надав, на невеликій швидкості проїхав вперед. Транспортний засіб, що рухався крайньою правою смугою (відносно AUDI Q3), зупинилися з метою надання переваги пішоходу. Позивач, керуючи транспортним засобом марки AUDI Q3, рухаючись крайньою лівою смугою руху, хоч і зменшив швидкість, але не зупинився, перед нерегульованим пішохідним переходом, коли інші авто вже зупинилися.

Відтак, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що інспектором поліції правильно кваліфіковано дії позивача як порушення пункту 18.1 ПДР, що є підставою для притягнення позивача до відповідальності за вчинене правопорушення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення інспектора взводу № 4 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Якубовського С.Е. серія ЕНА № 7061322 від 21.04.2026 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн, прийнята правомірно, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

На підставі ст.ст. 7, 9, ч.1 ст. 122, 245, 251, 288, 289 КУпАП, та керуючись ст.ст. 5, 9, 19, 20, 72-77, 242, 244-246, 286 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до інспектора взводу № 4 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Якубовського Семена Едуардовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без задоволення.

Постанову інспектора взводу № 4 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Якубовського Семена Едуардовича серія ЕНА № 7061322 від 21.04.2026 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП залишити без змін.

Апеляційна скарга на рішення суду, у справах за ст. 286 КАС України, може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: інспектор взводу № 4 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Якубовський Семен Едуардович, місцезнаходження: м. Суми, вул. Білопільський шлях, буд. 18/1.

Відповідач: Департамент патрульної поліції, місце знаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя Ірина ФОМЕНКО