Ухвала суду № 137571877, 19.06.2026, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 505/3214/15-ц

Провадження № 6/505/201/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Білоуса В.М.,

секретаря судового засідання Негрескул Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського міськрайонного суду Одеської області подання заступника начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дорогова Олексія Борисовича, стягувач ОСОБА_1 , про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

До Подільського міськрайонного суду Одеської області 09.06.2026 року надійшло подання заступника начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дорогова Олексія Борисовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 .

Подання мотивоване тим, що на виконанні у Подільському відділі державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №61627595 з примусового виконання виконавчого листа 505/3214/15-ц, виданого 16.12.2015 Котовським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 2491720,00 грн. на користь ОСОБА_1 . Рішення на сьогодні боржником не виконано, боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна та доходів. З огляду на викладене, обмеження боржника у праві виїзду за межі України є мірою, яка змусить останнього виконати свої зобов`язання по виконанню судового рішення, яке фактично не виконується.

В судове засідання заступник начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дорогов Олексій Борисович не з`явився.

Належним чином повідомлені інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомлено.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги подання, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду зазначеного подання, суд прийшов до наступних висновків.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Зазначеним Законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника до виконання своїх зобов`язань.

Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

Слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

Зі змісту наведених норм вбачається, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України можливе лише за умов ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього за рішенням суду та рішень інших органів.

Відповідно до положення ч. 3 ст. 12 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі дії боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо).

У матеріалах справи відсутні докази наявності у боржника майна, коштів чи транспортних засобів за рахунок яких можливо виконати рішення суду.

У справі немає доказів того, що маючи майно чи грошові кошти боржник приховує їх з метою ухилення від виконання рішення суду.

Сама по собі наявність невиконання зобов`язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві виїзду за кордон, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання рішення суду.

Оскільки суд має повноваження щодо обмеження у праві виїзду боржника виключно у випадку його ухилення від виконання рішення суду, а належних доказів цілеспрямованого ухилення боржника від виконання рішення на час подання заявником не надано, як і доказів наміру боржника виїхати за межі України з метою ухилення від виконання виконавчого листа, суд вважає, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є необґрунтованим, та таким що не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 33 Конституції України, ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, керуючись ст. 441 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні подання заступника начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дорогова Олексія Борисовича, стягувач ОСОБА_1 , про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 .

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст ухвали виготовлений 19 червня 2026 року.

Суддя В.М. Білоус