Ухвала суду № 137569972, 22.06.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/9390/25

Провадження № 2-с/487/100/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026 м.Миколаїв Суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Притуляк І.О., розглянувши матеріали заяви боржника ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого у справі №487/9390/25 провадження №2-н/487/2838/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію

ВСТАНОВИВ:

17.12.2025 року Заводським районним судом м. Миколаєва було видано судовий наказ у справі №487/9390/25 провадження №2-н/487/2838/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію за період з листопада 2024 по жовтень 2025 року у розмірі 3741,12 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 242,24 грн.

19.06.2026 року ОСОБА_1 звернулась з заявою про скасування судового наказу у справі №487/9390/25 про стягнення з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» заборгованості за спожиту електричну енергію.

Заявлені вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №206 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», та Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 року №140, у період воєнного стану в Україні забороняється, зокрема, стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року на територіях, перелічених у Наказі Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.20-22 року №309 (зі змінами) «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (вели ся) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією». До вказаного переліку територій відноситься і місто Миколаїв.

Крім того, відповідно до п.10-2 Розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження» забороняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України.

Одночасно просила поновити строк для звернення до суду з даною заявою, посилаючись на те, що спірний наказ їй не надсилався. 05.06.2026 року вона отримала повідомлення про арешт коштів. Після звернення до суду та відділу державної виконавчої служби 09.06.2026 року отримала копію судового наказу.

Дослідивши матеріали заяви ОСОБА_1 та матеріали справи №487/9390/25, доходжу наступного.

Відповідно до ч.1 ст.170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Разом із заявою подано клопотання про поновлення строку, у якому заявник просила поновити строк для звернення до суду із заявою про скасування судового наказу, яка мотивована тим, що копію наказу вона не отримувала та про його існування не знала, у зв`язку із чим не могла належним чином здійснити захист свого права у суді.

З матеріалів справи вбачається, що поштовий конверт з копією судового наказу, направлений ОСОБА_1 , було повернуто до суду без вручення з відміткою адресат відсутній.

12.06.2026 року боржник вперше звернулась до Заводського районного суду м. Миколаєва із заявою про скасування судового наказу.

Ухвалою від 16.06.2026 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто без розгляду, по причині не долучення до неї квитанції про сплату судового збору.

Копія зазначеної ухвали була отримана боржником 19.06.2026 року, що підтверджується її підписом на супровідному листі до копії ухвали.

Відповідно до ч.ч.1,4,6 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 ЦПК України).

У справах «Osman v. the United Kingdom» (Осман проти Сполученого королівства) та «Kreuz v. Poland» (Креуз проти Польщі) ЄСПЛ роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_1 копії судового наказу від 17.12.2025 року, вперше боржник звернулась до суду із заявою проскасування судового наказу 12.06.2026 року, ухвалу про повернення заяви про скасування судового наказу від 16.06.2026 року було нею отримано 19.06.2026 року, суд доходить до висновку про наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку для звернення до суду із заявою про скасування судового наказу.

Згідно із частиною третьою статті 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Форма та зміст заяви про скасування судового наказу відповідає вимогам, викладеним у ст.170 ЦПК України.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 р. «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором).

З огляду на наведене, враховуючи, що боржник не згодна з нарахованою заборгованістю за спожиту електричну енергію, неможливість надання належної оцінки судом даним обставинам в межах наказного провадження, суд доходить висновку про наявність між сторонами спору про право, який має вирішуватися в межах позовного провадження, а тому заява про скасування судового наказу підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 170, 171 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду із заявою про скасування судового наказу від 17.12.2025 року у справі №487/9390/25.

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати судовий наказ виданий Заводським районним судом м. Миколаєва 17.12.2025 року, по справі №487/9390/25 провадження №2-н/487/2838/25, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» заборгованості за спожиту електричну енергію за період з листопада 2024 по жовтень 2025 року у розмірі 3741,12 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 242,24 грн.

Роз`яснити стягувачу його право на звернення з тією самою вимогою до суду у порядку спрощеного позовного провадження.

За приписами частини другої статті 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: І.О.Притуляк