Рішення № 137569768, 22.06.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1824/25

2/467/124/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22.06.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретаря судового засідання Рожкової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача та доводи на їх обґрунтування

Звернувшись до суду із вказаним позовом, представник позивача посилався на те, що 01 квітня 2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір № 2023398540, за умовами якого банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені кредитним договором.

Відповідачем не виконано належним чином кредитні зобов`язання.

ТОВ «Цикл Фінанс» набуло всіх прав вимоги за кредитним договором № 2023398540 від 01 квітня 2019 року, разом з усіма додатками до нього та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами укладеного між ОСОБА_1 та АТ «ОТП Банк», відповідно до договору факторингу № 12/4/21 від 12 квітня 2021 року, укладеного між ТОВ «Цикл Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» наступні права вимоги, які були ним набуті на підставі договору факторингу № 437/ФК/20 від 11 грудня 2020 року укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» та ТОВ «Діджи Фінанс», які були раніше відступлені по договору № 11/2/20 від 11 грудня 2020 року укладеним між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс».

Згідно договору факторингу сума заборгованості перед новим кредитором ТОВ «Цикл Фінанс» становить 19141,51 грн., яз яких: заборгованість по тілу кредиту - 15992,33 грн.; заборгованість по відсотках - 2,43 грн., заборгованість по комісії - 3146, 75 грн.

Посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконує зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, позивач через свого представника просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитними договорами в розмірі 19141,51 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Процесуальні дії у справі

Спрощене провадження за цими вимогами було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2025 року після отримання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача - фізичної особи.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 09 березня 2026 року задоволено клопотання позивача про витребування з АТ «ОТП Банк» доказів.

Позиції сторін

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, про його дату, час і місце повідомлявся належно кожного разу, згідно позовної заяви просила провести розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач до суду не з`явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась шляхом направлення судових повісток за адресою зареєстрованого місця проживання та публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

При цьому, відповідач причин своєї неявки до суду не вказувала, будь-яких заяв, у тому числі й заяв по суті справи, не направляла, про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належно в силу положень ч. 9 ст. 10, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у зв`язку із чим суд вважає наявними одночасно існування усіх передумов, визначених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, і необхідних для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач двічі повідомлена про дату, час і місце судового засідання, проте, на розгляд справи свого представника не направила, причин його неявки не вказала, відзив на позов не подала, у той час, як позивач не заперечує проти такого порядку вирішення справи.

За такого, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, позаяк, жоден із учасників справи у судовому засіданні присутнім не був.

Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин з посиланням на докази, а також оцінка аргументів, наведених учасникам справи

У свою чергу, суд, дослідивши надані позивачем докази, оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а також достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, виходив із такого.

Судом встановлено, що

01 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «ОТП Банк» з анкетою-заявою на отримання кредиту, в якій зазначила бажану суму кредиту та строк кредиту, а також іншу інформацію, необхідну для укладення кредитного договору.

На підставі звернення ОСОБА_1 , 01 квітня 2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2023398540.

За умовами вказаного договору ОСОБА_1 надано кредит у загальному розмірі 19707 грн. строком до 01 квітня 2021 року, який надається позичальнику у розмірі: 18557 грн. для придбання товару; 350 грн. на сплату додаткових послуг банку, а саме послуги «СМС+Довідка»; 800 грн. на придбання послуг зі страхування.

Разом з цим, за умовами договору комісія за управління кредитом становить 0% від суми кредиту.

Крім того, згідно заяви-анкети про надання банківських послуг AT «ОТП Банк» № 2023398540_CARD від 01 квітня 2019 року, ОСОБА_1 також висловила бажання оформити поточний (картковий) рахунок та отримати електронний платіжний засіб.

Так, передбачено, що на дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки становить 5% в місяць. Одночасно з цим, розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01 % річних.

Всі інші умови кредитування (зобов`язання по кредитній лінії) визначено у інформаційному листку.

Вказана заява-анкета є невід`ємною частиною договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) та правил користування карткою, інформаційного листка, тарифів банку, які розміщені на офіційному сайті банку.

Шляхом підписання заяви-анкети клієнт підтвердила, що: банк надав клієнту в письмовій формі та в повному об`ємі інформацію передбачену законодавством, що захищає права споживачів; клієнта перед укладенням договору ознайомлено з інформацією, визначеною паспортом споживчого кредиту, необхідною для отримання кредиту із порівнянням різних пропозицій банку з метою прийняття обґрунтованого рішення щодо укладення договору та отримання кредиту на сприятливих для клієнта умовах; з договором, правилами, інформаційним листком, тарифами банку, що розміщені на офіційному сайті банку, ознайомлена і згодна, а також зобов`язується їх належно та неухильно виконувати; отримала свій примірник заяви-анкети, інформаційний листок (у разі оформлення кредитної лінії) та іншу документацію, на розсуд банку, яка необхідна клієнту для користування банківськими послугами.

Зазначені анкету-заяву, кредитний договір з додатком до нього та паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 підписано власноруч.

Як вбачається з розписки ОСОБА_1 , остання отримала в АТ «ОТП Банк» картку емітовану на її ім`я № НОМЕР_1 зі строком дії 11/21. Разом з цим, ОСОБА_1 зазначила, що з правилами користування карткою та діючими тарифами АТ «ОТП Банк» ознайомлена.

Таким чином, суд дійшов висновку, про те, що при укладенні кредитного договору ОСОБА_1 поінформовано про умови кредитування, строк кредитування, порядок повернення кредиту та процентів за користування кредитом, наслідки порушення умов договору, та така прийняла умови запропонованого їй договору, шляхом його підписання.

Як вбачається з виписка по рахунку та розрахунку заборгованості за договором № 2023398540 від 01 квітня 2019 року, ОСОБА_1 здійснила часткове погашення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Однак, в зв`язку з недостатністю коштів, внесених на рахунок з метою погашення кредитної заборгованості у ОСОБА_1 виникла заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 19141,51 грн., яка складається з: кредиту у розмірі 15992,33 грн.; відсотків у розмірі 2,43 грн.; комісії у розмірі 3146,75 грн.

Судом також встановлено, що 11 грудня 2020 року між АТ «ОТП Банк» (клієнт) та ТОВ «Діджи Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 11/2/20 за умовами якого клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.

На виконання умов договору факторингу, 11 грудня 2020 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» підписано акти приймання-передачі реєстрів боржників до договору факторингу № 11/2/20 від 11 грудня 2020 року.

Згідно витягу з реєстру боржників ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2023398540 від 01 квітня 2019 року продукту POS на суму 19141,51 грн., яка складається з заборгованості по тілу в розмірі 15992,33 грн., заборгованості по відсотках в розмірі 2,43 грн. та заборгованості по комісії в розмірі 3146,75 грн.

Умови договору факторингу були виконані обома сторонами про що суд робить висновок з наявних у матеріалах справи актів приймання-передачі реєстрів боржників та платіжної інструкції № 529 від 11 грудня 2020 року.

Тим самим суд встановив, що ТОВ «Діджи Фінанс» 11 грудня 2020 року набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2023398540 від 01 квітня 2019 року продукту POS.

Того ж дня, ТОВ «Діджи Фінанс» з ТОВ Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» укладено договір факторингу № 437/ФК-20, за умовами якого ТОВ «Діджи Фінанс» (клієнт) передає, а ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» (фактор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами.

11 грудня 2020 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» підписано акти приймання-передачі реєстрів боржників до договору факторингу № 437/ФК-20 від 11 грудня 2020 року.

Згідно витягу з реєстру боржників ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2023398540 від 01 квітня 2019 року продукту POS на суму 19141,51 грн., яка складається з заборгованості по тілу в розмірі 15992,33 грн., заборгованості по відсотках в розмірі 2,43 грн. та заборгованості по комісії в розмірі 3146,75 грн.

На підставі наявних у матеріалах справи актів приймання-передачі реєстрів боржників та платіжного доручення № 511 від 11 грудня 2020 року суд при ходить до висновку про те, що умови договору факторингу були виконані обома сторонами.

Тим самим суд встановив, що ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором 2023398540 від 01 квітня 2019 року продукту POS.

Крім того, судом встановлено що 12 квітня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» (клієнт) та ТОВ «Цикл Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 12/4/21 за умовами якого клієнт передає, а фактор приймає право грошової вимоги, що належать клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами.

На виконання умов договору факторингу, 12 квітня 2021 року між АТ «Укрфінанс Груп» та ТОВ «Цикл Фінанс» підписано акти приймання-передачі реєстрів боржників до договору факторингу № 12/4/21 від 12 квітня 2021 року.

Згідно витягу з реєстру боржників ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2023398540 від 01 квітня 2019 року продукту POS на суму 19141,51 грн., яка складається з заборгованості по тілу в розмірі 15992,33 грн., заборгованості по відсотках в розмірі 2,43 грн. та заборгованості по комісії в розмірі 3146,75 грн.

Умови договору факторингу були виконані обома сторонами про що суд робить висновок з наявних у матеріалах справи актів приймання-передачі реєстрів боржників та платіжних інструкцій від 16 квітня 2021 року.

Тим самим суд встановив, що ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором 2023398540 від 01 квітня 2019 року продукту POS.

Тож, вирішуючи справу по суті, суд ураховував наступне.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ОТП Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком (фінансовою установою), тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний, як це передбачено ст. 527 ЦК України, виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем та первісним кредитором АТ «ОТП Банк» існували зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентирічних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договоромабо законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, у ракурсі установлених фактичних обставин щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, ураховуючи наведені вище правові норми, які регулюють відносини, що виникли між сторонами, суд вважає правомірними вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором, яка складається з заборгованості по тілу кредиту та процентам за користування кредитом.

При цьому, суд перевірив правильність нарахування складових заборгованості, як то, щодо заборгованості за тілом та процентами за користування кредитом, нарахованими згідно умов кредитного договору на дійсну заборгованість відповідача і вважає ці розрахунки в цій частині вірними, позаяк, вони відповідають умовам укладеного договору та вимогам закону.

Однак, щодо позовних вимог про стягнення комісії, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин обов`язок позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1,2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи, що позивачем не надано доказів надання відповідачу супутніх послуг, зазначених у паспорті споживчого кредиту, то заявлена позивачем вимога по стягнення 3146,75 грн. комісії за обслуговування кредитної заборгованості не підлягає до задоволення

Як наслідок, цей позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо питання розподілу судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового зборута витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема й витрат на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2072,61 грн. судового збору, що становить 85,56 відсотків.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то суд керується правилами ст. 137 ЦПК України і вважає, що розмір цих витрат належно доведений і обґрунтований, оскільки в матеріалах справи наявний договір № 43453613/1 про надання правової допомоги від 25 серпня 2025 року; додаткова угода № 2023398540 від 14 листопада 2025 року до договору № 43453613/1 про надання правової допомоги від 25 серпня 2025 року; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Гулієвою Є.А. від 14 листопада 2025 року; акт 2023398540 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 14 листопада 2025 року та документи, що підтверджують надання таких послуг адвокатом.

Враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру цих витрат та недоведеність їх не співмірності, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2566,80 грн.

З цих підстав, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором 2023398540 продукту POS від 01 квітня 2019 року в розмірі 15994 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) грн. 76 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2566 (дві тисячі п`ятсот шістдесят шість) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» судовий збір у розмірі 2072 (дві тисячі сімдесят дві) грн. 61 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (ЄДРПОУ 43453613, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Ірина Явіца