Рішення № 137569629, 15.06.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/33929/25

Провадження № 2/127/7692/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі судового засідання Чех А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання кредитного договору неукладеним та визнання особи не стороною договору,

В С Т А Н О В И В:

АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.06.2024 відповідач приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банк з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. В цей же день відповідачем підписано Заяву щодо встановлення кредитного ліміту, на підставі якої йому відкрито поточний рахунок та встановлено кредитний ліміт, видано платіжну картку, як засіб доступу до рахунку. ОСОБА_1 надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

Банк свої зобов`язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановивши кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору.

Разом з тим, відповідач не виконувала належним чином умови кредитного договору, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість, яка станом на 26.10.2025 становить 79105,73 грн, з яких: 43778,60 грн заборгованість за кредитом, 34277,13 грн заборгованість по відсоткам, 1050,00 грн - пеня. Оскільки на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав банку, тому позивач змушений був звернутися в суд з даним позовом.

Ухвалою суду від 19.11.2025 призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено розгляд справи по суті. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

04.12.2025 відповідач ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву, яка мотивована тим, що ОСОБА_1 категорично не погоджується з вимогами АТ «А-Банк», оскільки кредитний договір був укладений не нею, без її волевиявлення та без її участі, що унеможливлює визнання її позичальником. Персональні дані ОСОБА_1 були використані третіми особами шахрайським шляхом, а саме її сином ОСОБА_2 , який без її дозволу використав паспортні дані та номер телефону для незаконного оформлення кредиту.

ОСОБА_1 зверталась до банку із заявами про можливі шахрайські дії та просила провести внутрішню перевірку. Усі заяви були проігноровані, банк не вжив жодних заходів для зупинення нарахувань, не здійснив перевірку викладених фактів та не надав жодних доказів укладення договору саме нею.

Факт шахрайського оформлення кредиту підтверджується зверненням ОСОБА_1 до правоохоронних органів.

З огляду на вищевикладене ОСОБА_1 просить визнати неукладеним кредитний договір, оформлений від імені ОСОБА_1 з ТА «А-Банк» правовідносин за зазначеним кредитним договором. Відмовити в задоволенні первісного позову та стягнути судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2025 здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.01.2026 прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання кредитного договору неукладеним та визнання особи не стороною договору.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання кредитного договору неукладеним та визнання особи не стороною договору та первісний позов Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості об`єднано в одне провадження.

Роз`яснено відповідачу за зустрічним позовом його право на подання відзиву на зустрічний позов протягом 15 днів з моменту його отримання.

Представник АТ «А-Банк» правом на подання відзиву на зустрічну позовну заяву не скористався.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31.03.2026 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Представник АТ «А-Банк» в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви зазначено про розгляд справи у його відсутність.

ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Зазначила, що підтримує зустрічний позов, щодо вимог первісного позову заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, 24.06.2024 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «АКЦЕНТ-БАНК» укладено кредитний договір шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК» (Заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком), на підставі якого відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом, спеціальним засобом якого є платіжна картка.

Згідно із п. 3, 4, Заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, тип кредиту кредитування рахунку. Вид кредиту - кредитний ліміт на поточний рахунок.

Строк кредитування (строк дії кредитної лінії) становить 240 місяців (п. 8 Заяви).

Пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001%. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,4% на місяць (п. 7 Заяви).

При невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту застосовується ставка у розмірі 6,8% на місяць, яка нараховується на сума загальної заборгованості (п. 10.1 Заяви).

У п. 9 Заяви сторонами передбачено порядок погашення кредиту щомісяця, до останнього для поточного місяця включно, в розмірі не менше 5% від заборгованості та не менше нарахованих відсотків за користування кредитом, та не менше 100 грн й не більше повного розміру заборгованості за Договором про споживчий кредит.

У Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-БАНК», відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана нею Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-БАНК» становлять Договір про надання банківських послуг, умови якого відповідачу зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення, що підтверджується електронним підписом у заяві.

Підписуючи анкету-заяву ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним їй відкритим ключем, що буде використовуватися для вчинення правочинів та платіжних операцій.

Зі змісту наданої позивачем довідки за картками та довідки за лімітами, встановлено, що ОСОБА_1 видано картку, строком дії до грудня 2031 року. Відповідно кредитний ліміт в період з 24.06.2024 по 26.10.2025 змінювався у сторону збільшення.

Факт користування кредитними коштами підтверджується наданою позивачем випискою по картці за період з 24.06.2024-26.10.2025, згідно якої вбачається, що відповідач користувалась кредитною карткою, здійснювала перекази з картки на картку, поповнення мобільного та здійснювала інші операції по картці.

Відповідач, за кредитним договором свої зобов`язання належним чином не виконує, заборгованість перед Банком не погашає, а тому станом на 26.10.2025 за договором № б/н від 24.06.2024 утворилась заборгованість у сумі 79105,73 грн, з яких: - 43778,60 грн загальний залишок заборгованості за тілом кредиту; - 34277,13 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, 1050,00 грн -пеня.

29.05.2025 ОСОБА_1 звернулась до АТ «А-Банк» з заявою про надання інформації щодо номеру та дати договору, яким оформлено кредит на її ім`я, а також надати інформацію щодо суми кредитування та заборгованості по кредиту.

29.05.2025 ОСОБА_1 звернулась до ГУНП у Вінницькій області з заявою про кримінальне правопорушення. Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 проживає разом з синами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , які є наркозалежними та ніде не працюють. ОСОБА_2 , скориставшись її особистими даними, використовуючи мобільний телефон оформив кредит на картку А-Банку, на її ім`я. З огляду на вищевикладене просила внести відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.

04.07.2025 заступник начальника полковник поліції Сергій Химич надав відповідь на звернення ОСОБА_1 , з якої вбачається, що під час розгляду звернення встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли цивільно-правові відносини, а тому розгляд її звернення не відноситься до компетенції ОВС, у зв`язку з чим рекомендовано звернутись до суду.

08.08.2025 АТ «А-Банк» надав відповідь на запит, в якому відмовлено в наданні запитуваної інформації, у зв`язку з неналежним оформленням запиту.

21.08.2025 ОСОБА_1 звернулась до Національного банку України з скаргою щодо порушення прав споживача фінансових послуг з боку АТ «Акцент-Банк». Скарга мотивована тим, що вона ніколи не зверталась до А-Банку, не підписувала жодних заяв-анкет, не оформлювала банківських карток чи кредитних договорів, не користувалася мобільним застосунком банку та не надавала згоду на обробку персональних даних чи використання її документів будь-кому з третіх осіб для отримання банківських послуг.

Згодом з`ясувалось, що зазначений кредит, імовірно було оформлено без її відома та згоди сином ОСОБА_2 . Таким чином, кредитний договір був укладений без належної перевірки особи, що свідчить про неналежне виконання банком обов`язку щодо ідентифіації клієнта та недотримання внутрішніх процедур безпеки. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 вважає, що банк не забезпечив належного рівня безпеки банківських операцій, та порушив її права як споживача фінансових послуг.

Згідно із ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Так, частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч.ч.1,3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною 1 ст. 3 вказаного Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; 2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.

Договір в спрощеній формі шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації, або договір, який укладається шляхом приєднання до нього можна підписати з використанням:

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Як вбачається з матеріалів справи кредитний договір від 24.06.2024 підписаний Клієнтом цифровим власноручним підписом або простим/удосконаленим електронним підписом у мобільному додатку ABank24. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомилася та погодилася з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір (у формі заяви).

Згідно з приписами статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України)

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріалами справи підтверджується факт того, що позивач укладав з відповідачем договір на надання банківських послуг від 24.06.2024.

Відповідач/позивач ОСОБА_1 не довела, що даний договір був укладений іншою особою, яка була б визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого КК України.

Доказів вчинення шахрайських дій з грошовими коштами на рахунку позивача матеріали справи не містять та відповідачем/позивачем суду не надано.

Крім цього, ОСОБА_1 не надала доказів, що хтось міг скористатись її особистими даними за розголошення відомостей за які несе особисту відповідальність.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги вимоги відповідача/позивача про визнання кредитного договору неукладеним та визнання особи не стороною договору, виходячи із принципу диспозитивності, закріпленого ст. 13 ЦПК України, про те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, надходить до висновку про те, що зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Суд також приймає до уваги правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010, відповідно до якої ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням відсутності спростування відповідачем презумпції правомірності договору на рівні закону або судового рішення, неможливості учасників цивільних відносин на рівні того чи іншого договору здійснювати його кваліфікацію як недійсного (нікчемного чи оспорюваного), суд дійшов висновку, що вказаний кредитний договір є дійсним та чинним, а тому його умови в обов`язковому порядку мають виконуватись сторонами.

Таким чином, судом встановлено, що між позивачем і відповідачем було укладено договір у електронній формі та погоджені всі його істотні умови.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання його сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до вимог договору та вимог закону.

Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому, відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) надає другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

У статті 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється його належним виконанням.

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Положеннями ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п. 5 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року № 254, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Факт користування кредитними коштами підтверджується наданою позивачем випискою по картці за період з 24.06.2024 по 26.10.2025, згідно якої вбачається, що відповідач користувалась кредитною карткою, здійснювала перекази з картки на картку, поповнення мобільного та здійснювала інші операції по картці.

Таким чином, виписка, яка міститься в матеріалах справи є належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18-ц (провадження № 61-9618св19).

У постанові КЦС ВС від 15.01.2025 року № 753/16762/15-ц (61-7242 св 24) викладено правовий висновок про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Верховним Судом у постанові від 07.06.2023 року по справі № 234/3840/15-ц (провадження № 61-3014св22), наголошено, що заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Представником позивача/відповідача, надано суду належні та допустимі докази, які підтверджують перерахування відповідачу грошових коштів.

Наданий представником позивача/відповідача розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за вказаним договором, адже містить детальний розрахунок нарахованої заборгованості, кількість днів за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом.

Відповідач, за кредитним договором свої зобов`язання належним чином не виконує, заборгованість перед Банком не погашає, а тому станом на 26.10.2025 за договором № б/н від 24.06.2024 утворилась заборгованість у сумі 79105,73 грн, з яких: - 43778,60 грн загальний залишок заборгованості за тілом кредиту; - 34277,13 грн загальний залишок заборгованості за процентами, 1050,00 грн - пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Разом з тим, виходячи із розрахунку заборгованості та виписки по кредиту, суд зважає, що станом 26.10.2025 наявна прострочена заборгованість в сумі 78055,73 грн, з яких: 43778,60 грн заборгованість за кредитом, 34277,13 грн заборгованість по відсоткам, та враховуючи приписи ст. 530, 610 ЦК України, в цій частині первісний позов підлягає до задоволення.

З приводу стягнення пені за кредитним договором у розмірі 1050,00 грн, то суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно із частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Разом з тим, положеням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи ту обставину, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 року, вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2389,98 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (98,67%).

Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.

Керуючись ст.ст. 526, 625, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Первісний позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.06.2024 у розмірі 78055,73 грн, з яких: 43778,60 грн заборгованість за кредитом, 34277,13 грн заборгованість по відсоткам, а також 2389,98 грн судового збору.

В решті вимог - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання кредитного договору неукладеним та визнання особи не стороною договору відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

позивач/відповідач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро;

відповідач/позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 15.06.2026.

Суддя О.О. Жмудь