Рішення № 137569292, 22.06.2026, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/828/26

Провадження № 2/135/594/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

22.06.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижин в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та відсутність заперечень відповідачки

ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 565564-КС-001 від 06 листопада 2025 року у розмірі 119 700 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 листопада 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 565564-КС-001 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» виконало свої зобов`язання за вказаним договором та надало відповідачу кредитні кошти у розмірі 50 000 грн шляхом перерахування на її банківську картку № НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у результаті чого станом на 05.05.2026 утворилася заборгованість у загальній сумі 119 700 грн, яка складається із заборгованості за: тілом кредиту 47 500 грн; процентами 53 200 грн; процентами, які нараховані на підставі ст. 625 ЦК України 19 000 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість у зазначеному розмірі, а також судові витрати, що становлять 2 662 грн 40 коп. судового збору.

Відповідачка ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву до суду не подала, заперечень проти позову та доказів погашення заборгованості не надала.

ІІ. Процесуальні дії у справі

28 травня 2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачці встановлено строк для подання відзиву на позов. Цією ж ухвалою за клопотанням представника позивача суд витребував докази від банківської установи, які надійшли на адресу суду 01 червня 2026 року.

Представник позивача Пєскова С.В. у позовній заяві просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Ухвала про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданими до неї матеріалами була надіслана відповідачці ОСОБА_1 рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу її зареєстрованого місця проживання, зазначену в позовній заяві та підтверджену матеріалами справи.

Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою оператора поштового зв`язку «адресат відсутній». Інших відомостей про зміну місця проживання чи перебування відповідачки, а також про наявність іншої поштової або офіційної електронної адреси матеріали справи не містять; повідомлень від відповідачки з цього приводу до суду не надходило.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення судової кореспонденції рекомендованим листом на зареєстровану адресу особи є достатнім для визнання такого повідомлення належним, оскільки подальше отримання або неотримання листа адресатом перебуває поза межами контролю суду. Аналогічний підхід висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (провадження № 11-268заі18), наголосивши, що належне повідомлення має місце у разі надсилання судового документа на дійсну (реальну) адресу особи. Крім того, у постанові від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 Верховний Суд дійшов висновку, що поштові відправлення, повернуті з позначкою «закінчення терміну зберігання» чи подібним формулюванням, вважаються належно врученими за умови їх надсилання на адресу реєстрації фізичної особи.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з частиною першою статті 131 ЦПК України учасники справи зобов`язані інформувати суд про зміну свого місця проживання (перебування, місцезнаходження), а за відсутності такої заяви судові документи надсилаються на останню відому суду адресу і вважаються доставленими, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає чи не перебуває.

За таких обставин суд доходить висновку, що шляхом направлення кореспонденції на зареєстровану адресу відповідачки та отримання поштового повідомлення з відміткою «адресат відсутній» суд вчинив усі необхідні та достатні дії для належного повідомлення ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі та про її розгляд, що відповідає вимогам статей 128131, 274, 280 ЦПК України та узгоджується з наведеними правовими висновками Верховного Суду.

ІІІ. Підстави для ухвалення заочного рішення

Частина перша статті 280 ЦПК України передбачає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасної наявності таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилася, заяв про відкладення розгляду чи повідомлень про поважні причини неявки не подавала, відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень по суті спору не подала, доказів сплати заборгованості не надала.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасник судового процесу не з`явився в судове засідання без поважних причин. Представник позивача у позовній заяві просила розглянути справу за її відсутності та прямо не заперечувала проти ухвалення заочного рішення, чим виконано умову пункту 4 частини першої статті 280 ЦПК України щодо згоди позивача на заочний розгляд.

За сукупності наведених обставин суд констатує наявність усіх передбачених частиною першою статті 280 ЦПК України умов для ухвалення заочного рішення: відповідачку належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, вона у засідання не з`явилася без поважних причин, відзив на позовну заяву не подала, позивач не заперечує проти заочного вирішення спору. У зв`язку з цим справа підлягає розгляду в заочному порядку за правилами статей 280, 281 ЦПК України на підставі наявних у матеріалах доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 06 листопада 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 565564-КС-001 про надання кредиту (а.с. 5152).

Того ж дня, 06 листопада 2025 року, ОСОБА_1 прийняла (акцептувала) зазначену пропозицію на умовах, визначених офертою. Прийняття пропозиції підтверджено введенням одноразового ідентифікатора «UA-3650» та підписанням договору електронним підписом, як це передбачено законодавством (а.с. 5362).

Згідно з витягом від 05 травня 2026 року, у персональних даних, вказаних ОСОБА_1 в анкеті клієнта в інформаційно-телекомунікаційній системі, зазначено прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, РНОКПП, номер телефону, адресу електронної пошти, банківську картку № НОМЕР_1 для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Крім того, відповідачка зазначила бажану суму кредиту 50 000 грн та дату отримання кредиту 06 листопада 2025 року (а.с. 64).

Отже 06 листопада 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 565564-КС-001 (а.с. 41-50), за умовами якого відповідачці було надано кредит у сумі 50 000 грн на строк 24 тижні із терміном дії договору до 23.04.2026 (пп. 2.1, 2.3, 2.8).

Умовами кредитного договору визначено такий фінансовий механізм кредитування: стандартна процентна ставка 1 % в день; комісія за видачу кредиту - 10 000 грн; у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000% процентів річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 ЦК України. Проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 2 % від неповернутої позичальником суми кредиту (пп. 2.4, 2.5, 7.5).

Договір № 565564-КС-001підписано відповідачкою 06 листопада 2025 року шляхом введення одноразового ідентифікатора «UA-3650» через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача. Під час підписання договору відповідачка повторно підтвердила свої персональні дані та банківські реквізити. Одночасно з укладенням договору відповідачка підписала також паспорт споживчого кредиту (а.с. 3740). З вказаних документів убачається, що до складу загальних витрат за кредитом включено комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом, визначено орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, порядок і строки погашення кредиту, розмір та строки внесення платежів, а також наслідки невиконання чи неналежного виконання зобов`язань. Підписавши зазначені документи, відповідачка підтвердила ознайомлення з умовами кредитування та погодилася з ними.

Візуальна форма послідовності дій клієнта у системі ТОВ «Бізнес Позика» підтверджує зазначені обставини (а.с. 63).

28 травня 2026 року АТ «Універсал Банк» листом № БТ/Е-22693 (а.с. 76) повідомило суд, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . Також надано виписку по вказаному картковому рахунку за період з 06 листопада 2025 року по 23 квітня 2026 року (а.с. 77-84), яка підтверджує факт отримання відповідачкою коштів в кредит у загальній сумі 50 000 грн, та користування ними.

Також на підтвердження перерахування коштів відповідачці згідно з кредитним договором № 565564-КС-001 від 06 листопада 2025 року, позивачем надано лист за підписом директора ТОВ «ПрофітГід» (а.с. 12).

Згідно з розрахунком заборгованості (а.с. 34-35), наданим позивачем, станом на 05.05.2026 загальна сума заборгованості відповідачки за кредитним договором № 565564-КС-001 від 06 листопада 2025 року становить 119 700 грн, яка складається із заборгованості за: тілом кредиту 47 500 грн; процентами 53 200 грн; процентами, які нараховані на підставі ст. 625 ЦК України 19 000 грн.

Вказана сума підтверджена також довідкою позивача за підписом директора товариства (а.с. 36).

Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором. На момент розгляду справи відповідачка не надала суду жодних доказів сплати зазначеної заборгованості.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування

5.1. Укладення електронного договору про споживчий кредит

Загальні вимоги до чинності правочину встановлені статтею 203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства та його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин вчиняється у формі, встановленій законом. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин презюмується правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції та встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 3 цього Закону електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх цивільних прав і обов`язків і оформлена в електронній формі; такий договір укладається і виконується у порядку, передбаченому, зокрема, Цивільним кодексом України.

Частина третя статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що електронний договір укладається шляхом направлення пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) іншою стороною; такий договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила оферту, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно до цієї норми відповідь про акцепт, зокрема, може надаватися шляхом заповнення електронної форми з накладенням електронного підпису у порядку, визначеному статтею 12 вказаного Закону, або шляхом вчинення дій, які в інформаційній системі прямо визначені як прийняття пропозиції.

За пунктами 12, 13 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, і яка використовується як електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні. Згідно зі статтею 12 цього Закону електронний правочин вважається підписаним, зокрема, у разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Суд установив, що 06 листопада 2025 року відповідачка в особистому кабінеті на офіційному вебсайті ТОВ «Бізнес Позика» подала електронну заявку на отримання кредиту, після чого до вказаного особистого кабінету відповідачки кредитодавець надіслав одноразовий ідентифікатор (цифровий код). Введення відповідачкою цього одноразового коду в інформаційній системі позивача слугувало підтвердженням її акцепту пропозиції укласти кредитний договір № 565564-КС-001 від 06 листопада 2025 року в електронній формі. Зміст укладеного договору (графік платежів, паспорт споживчого кредиту) відображені у файлах особистого кабінету та роздруковані в матеріалах справи.

Із зазначених документів убачається, що до моменту укладення кредитного договору відповідачці було надано інформацію, передбачену статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», зокрема дані про реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, графік платежів, розмір і строки внесення обов`язкових платежів, а також наслідки невиконання зобов`язань. Підписавши зазначені документи електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідачка підтвердила, що була обізнана з основними умовами кредитування та погодилася з ними.

Правові висновки щодо допустимості укладення цивільно-правових договорів у сфері споживчого кредитування в електронній формі з використанням одноразових ідентифікаторів неодноразово висловлювалися у практиці Верховного Суду. Так, у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказано, що підписання договору одноразовим паролем-ідентифікатором є належним способом волевиявлення сторони, а договір, укладений за правилами Закону України «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Аналогічні підходи викладено у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

З урахуванням наведеного, а також того, що будь-яких позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним чи нікчемним у цій справі не заявлено, підстав вважати, що презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 ЦК України, спростована, суд не вбачає. Отже, кредитний договір № 565564-КС-001 від 06 листопада 2025 року є належним чином укладеним в електронній формі, відповідає вимогам закону щодо форми правочину і є обов`язковими для виконання сторонами. На підтвердження факту надання кредиту матеріали справи містять документ, за яким відповідачці були перераховані кредитні кошти (загальна сума 50?000 грн) на вказаний нею банківський рахунок. Переказ коштів здійснювався через сертифіковані платіжні системи з дотриманням вимог безпеки (стандарт PCI DSS), що гарантує належне зарахування суми на рахунок позичальника. Отже, відповідачка отримала за цим договором грошові кошти в обумовленому розмірі, у зв`язку з чим зобов`язана повернути їх та сплатити передбачені договором платежі у встановлені строки.

5.2. Розрахунок заборгованості та доказування її розміру

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти. За пунктами 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи, і докази на їх підтвердження.

Звертаючись до суду, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 565564-КС-001 від 06 листопада 2025 року в розмірі 119 700 грн, яка, за поданим розрахунком, складається із заборгованості за тілом кредиту 47 500 грн, за процентами 53 200 грн, за процентами, які нараховані на підставі ст. 625 ЦК України 19 000 грн. Подані позивачем договір та розрахунок заборгованості свідчать, що відповідачці надано кредит у сумі 50 000 грн строком на 24 тижні (з 06.11.2025 по 23.04.2026). Матеріали справи підтверджують, що відповідачка фактично отримала та використала кредитні кошти у сумі 50 000 грн.

Оцінивши поданий розрахунок заборгованості, суд приходить до висновку, що він є зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору та відображає структуру заборгованості. Відповідачка не надала суду власного розрахунку заборгованості або інших належних і допустимих доказів, які б спростовували наведені позивачем дані чи свідчили про повне або часткове погашення спірної суми понад зазначене в розрахунку.

За цих обставин суд вважає доведеними обсяг заборгованості за основним боргом та процентами за кредитним договором; питання правомірності стягнення процентів, які нараховані на підставі ст. 625 ЦК України, оцінюється окремо з огляду на припис пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

5.3. Щодо вимоги про стягнення процентів, нарахованими на підставі статті 625 ЦК України

Позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за процентами, нарахованими на підставі статті 625 ЦК України, у розмірі 19 000 грн.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.5 кредитного договору № 565564-КС-001 від 06 листопада 2025 року сторони погодили, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000% процентів річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 ЦК України. Проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 2 % від неповернутої позичальником суми кредиту. Отже, на рівні договору передбачено застосування процентів річних як заходу відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлює, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплачувати на користь кредитодавця неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення; неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 зроблено висновок, що дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на зобов`язання, які виникають, зокрема, з договорів позики та кредитних договорів, у тому числі договорів про споживчий кредит. Верховний Суд зазначив, що законодавець запровадив спеціальні наслідки прострочення виконання грошових зобов`язань у період дії воєнного стану, які полягають у звільненні позичальника від відповідальності за частиною другою статті 625 ЦК України та від обов`язку сплачувати неустойку, а також у списанні нарахованих з 24 лютого 2022 року сум неустойки та інших аналогічних платежів. Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на території України з 24 лютого 2022 року запроваджено воєнний стан, строк дії якого надалі неодноразово продовжувався і який діє на момент розгляду справи. Кредитні правовідносини між сторонами у справі виникли вже в умовах дії воєнного стану, а проценти на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 19 000 грн, заявлені до стягнення, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання в цей період.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який виключає можливість стягнення з позичальника процентів, нарахованими на підставі статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання, починаючи з 24 лютого 2022 року, а отже нараховані суми вказаних процентів підлягають списанню кредитодавцем. За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за процентами, нарахованими на підставі статті 625 ЦК України, у розмірі 19 000 грн не підлягає задоволенню.

Висновки

З урахуванням наведеного та встановленого судом невиконання відповідачкою ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 565564-КС-001 від 06 листопада 2025 року позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню. Підлягає стягненню заборгованість у розмірі 100 700 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 47 500 грн та за процентами 53 200 грн. У решті позовних вимог, а саме в частині стягнення заборгованості за процентами, нарахованими на підставі статті 625 ЦК України, у розмірі 19 000 грн, з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення, слід відмовити.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 2?662 грн 40 коп., що підтверджується платіжним документом від 07.05.2026 (а.с. 11).

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позов задоволено частково у розмірі 100 700 грн із заявлених 119 700 грн, що становить 84,13% від суми позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 239 грн 87 коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Решту судового збору в сумі 422 грн 53 коп. слід залишити за позивачем.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 565564-КС-001 від 06 листопада 2025 року у розмірі 100 700 (сто тисяч сімсот) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 2 239 (дві тисячі двісті тридцять дев`ять) грн 87 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Ім`я (найменування) сторін:

- позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місце знаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 41084239;

- відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заочне рішення складено та підписано суддею 22.06.2026.

Суддя