Рішення № 137567905, 19.06.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/10114/25

Провадження № 2/638/1555/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова

в складі головуючого судді: Хайкіна В.М.,

за участю секретаря: Кирилішиної М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

29.05.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Сенс банк» в особі представника Альховської І.Б. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

30.05.2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Акціонерного товариства «Сенс банк» - Альховської І.Б. до суду надійшла уточнена позовна заява, згідно прохальної частини якої просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №630967701 у розмірі 60 209,28 грн., з яких: 37 436,09 грн. прострочене тіло кредиту, 22 773,19 грн. відсотки за користування кредитом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.07.2018 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №630967701. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 60 209,28 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 05.06.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

30.06.2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Макарової О.В. до суду надійшов відзив на позов, в якому остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник зазначає, що відповідно до розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позову, станом на 11.01.2022 року у відповідача була відсутня заборгованість за кредитним договором. Однак у дійсності у період з 12.07.2018 року по 11.01.2022 року банком було безпідставно та незаконно списано з рахунку ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 7 270,16 грн. Офертою на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 12.07.2018 року було передбачено виключно встановлення відповідачу відновлювальної кредитної лінії та визначення процентної ставки при вчинення торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою у розмірі 39,99% річних. Паспорт споживчого кредиту від 12.07.2018 року також не містить будь-яких умов про стягнення із клієнта додаткових грошових коштів. Однак, відповідно до банківської виписки, за період з 04.04.2018 року по 11.01.2022 року банк самостійно та безпідставно стягував з відповідача грошові кошти у якості: комісії за РКО на загальну суму 2 226,00 грн., обслуговування основної картки на загальну суму 1 680,00 грн. та комісії за обслуговування основною картки на загальну суму 3 364,16 грн. Банк не мав права в односторонньому порядку стягувати з клієнта плату за послуги, надання яких сторонами не узгоджувалось. У подальшому, у період з 12.01.2022 року по 11.02.2022 року відповідно до банківської виписки відповідач скористався грошовими коштами з банківської картки у розмірі 5 394,97 грн. Отже, у разі підписання банком угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 12.07.2018 року, станом на 11.02.2022 року заборгованість банку перед відповідачем складала 1 875,19 грн., а відповідач не мав зобов`язань перед позивачем. У період з 12.02.2022 року по 11.03.2022 року відповідно до банківської виписки, відповідач скористався грошовими коштами з банківської картки у розмірі 13 303,69 грн. Отже, станом на 11.03.2022 року, у ОСОБА_1 дійсно виникла заборгованість перед банком у розмірі 11 428,50 грн. Таким чином, на момент звернення банку із даним позовом, у разі підтвердження факту укладення між сторонами кредитного договору, виходячи із умов оферти, позовні вимоги позивача не могли перевищувати 34 052,70 грн. Також представник відповідача зазначає, що позивачем не надано до матеріалів справи копію акцепту банку на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Враховуючи викладене, відповідач перерахував банку більше грошових коштів, аніж отримав, а позивачем не підтверджено факт прийняття оферти відповідача, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості грошових коштів із відсотками є безпідставними та необґрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

07.07.2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Акціонерного товариства «Сенс банк» - Альховської І.Б. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимог. Зокрема зазначає, що відповідач з власної волі вступив у договірні відносини з банком і тим самим прийняв на себе передбачені кредитним договором цивільні права та взявши на себе певні обов`язки, зазначені в договорі, з вказаним терміном виконання зобов`язань. Договір було підписано позичальником добровільно, без жодного примусу, зауважень та заперечень. Користуючись кредитним коштами, відповідач підтвердив свою згоду із запропонованими умовами кредитування.

10.07.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Макарової О.В. до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Суд, дослідивши доводи сторін, які викладені у письмових заявах по суті спору, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 12.07.2018 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 підписано оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №630967701. З оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №630967701 вбачається, що позичальник запропонував банку укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії на наступних умовах. Тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту «Максимум»; Умови обслуговування кредитної картки - міжнародна платіжна картка MC DEBIT WORLD cтроком дії 3 років з моменту її випуску (надалі Картка/Кредитна картка»). Умови надання кредитної лінії - ліміт кредитної лінії 200 000 грн. 00 коп., процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою 39,99 % річних, тип процентної ставки - фіксована. Обов`язковий мінімальний платіж - 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50,00 грн. Запропоновано банку платежі з повернення кредиту здійснювати відповідно до договору, примірний графік та розрахунок сукупної вартості навести в Тарифах, які є невід`ємною частиною договору. Та щомісячно, в останній день розрахункового періоду здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 в розмірах, необхідних для щомісячної оплати страхового платежу згідно з умовами договору. Згідно п.5,6 Оферти всі відносини між відповідачем та банком та істотні умови надання та користування кредитом, які не врегульовані угодою, запропоновано врегулювати договором, діюча редакція якого розміщена за електронною адресою www.alfabank.com.ua. Відповідач беззаперечно підтверджує, що попередньо ознайомлений у письмовій формі: зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; з інформацією, надання якої передбачене нормами Закону України «Про споживче кредитування та нормативними актами НБУ.

12.07.2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», якою підтвердив акцепт публічної пропозиції та укладення договору з ПАТ «Альфа-Банк» на умовах, викладених в публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сайті банку.

Також 12.07.2018 року ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту за умовами, аналогічними викладеним в оферті на укладання угоди про надання кредиту №630967701.

На підтвердження факту надання кредиту та користування кредитними коштами банком до позовної заяви долучено виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 з 12.07.2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із вказаної виписки встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 60 209,28 грн., з яких: 37 436,09 грн. кінцевий залишок, 22 773,19 грн. кінцева заборгованість за сплати комісії, відсотків.

АТ «Сенс Банк» на адресу ОСОБА_1 надіслано вимогу про усунення порушень, а саме вимагав протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання, - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме 60 749,95 грн.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За приписами частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Правилами статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.2018 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 підписано оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №630967701.

В розділі ІІІ оферти зазначено, що ліміт кредитної лінії становить 200 000 грн., процентна ставка за користування кредитом- 39,99 % річних, строк надання кредиту за умовами паспорту споживчого кредиту складає 12 місяців. Порядок повернення кредиту щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн.

В силу вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно статті 642 ЦК - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з частиною 1, 2 статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов`язанні.

Враховуючи викладене вище суд звертає увагу, що ОСОБА_1 при оформленні кредитного договору було здійснено ряд активних дій з метою укладання кредитного договору, зокрема зазначено свої персональні дані, ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, відомості щодо адреси місця реєстрації та номеру телефону, правильність яких не спростовано.

Доказів того, що такі дані банком отримано не від нього, та що вони використані будь-якими особами незаконно, відповідачем не надано.

Окрім цього, з виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що останній користувався кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що 12.07.2018 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа Банк», найменування якого змінено на АТ «Сенс Банк», був укладений кредитний договір.

Таким чином, сторонами було погоджено строк кредитування та розмір процентів за користування коштами.

Окрім цього, суд звертає увагу, що стороною відповідача не спростовано, що підпис на кредитному договорі вчинено не ОСОБА_1

АТ "Сенс Банк" на підтвердження позовних вимог надано виписку по особовому рахунку відповідача, згідно якої заборгованість відповідача за кредитним договором становить 60 209,28 грн., з яких: 37 436,09 грн. кінцевий залишок, 22 773,19 грн. кінцева заборгованість за сплати комісії, відсотків.

За даними виписки по особовому рахунку, відповідач користувався кредитними коштами.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 554/4300/16-ц вказано, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

П. 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Поставою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 визначено, що виписка з особового рахунку клієнта є первинним документом та підтвердженням виконаних за день операцій.

Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Відтак, надана позивачем виписка з особового рахунку відповідача є належними та допустимими доказами у справі, оскільки виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів по рахунку відповідача, зокрема баланс станом на дату укладання кредитного договору, всі операції за кредитом.

Строк кредиту, його розмір та розмір відсотків за користування кредитними коштами між сторонами є узгодженими.

Із виписки по особовому рахунку відповідача встановлено, що банк протиправно списував грошові кошти у якості комісії за РКО у розмірі 2 226,00 грн., за обслуговування основної картки у розмірі 1 680,00 грн. та у якості комісії за обслуговування картки у розмірі 3 364,16 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (комісія за обслуговування кредиту) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту, передбачена в графіку платежів який розміщено на сайті банку, що в свою чергу не може бути доказом. Відомості з сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Крім того в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

За змістом укладеного між сторонами кредитного договору, між сторонами не було погоджено овердрафту (поновлювальної форми кредитування, яка б дозволяла клієнту банка використовувати кошти, перевищуючи ліміт), а тому дії Банку щодо нарахування заборгованості за відсотками за овердрафтом не можна вважати правомірними.

Оскільки, вирішуючи спір про стягнення заборгованості за кредитним договором встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, щодо нікчемності правочину, тому, вказуючи про нікчемність правочину, одночасно підлягають застосуванню наслідки недійсності нікчемного правочину, визначені у статті 216 ЦК України.

З огляду на викладене, суд погоджується із доводами відповідача щодо нерпавомірності нарахування позивачем комісії у загальному розмірі 7 270,16 грн.

Відтак, з урахуванням неправомірно нарахованої позивачем комісії за кредитним договором у загальній сумі 7 270,16 грн., з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню непогашена заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 52 939,12 грн., а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, позовні вимоги задоволені частково, а відтак з урахуванням викладеного з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати за подачу позову в сумі 2 131,71 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, заборгованість за кредитним договором №630967701 у розмірі 52 939 (п`ятдесят дві тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять) грн. 12 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 131 (дві тисячі сто тридцять одна) грн. 71 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: