Рішення № 137567364, 19.06.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/425/26

Провадження №2/338/634/26

19 червня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Битківського Л. М.,

з участю секретаря судового засідання Микитюк А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між відповідачем та первісними кредиторами були укладені кредитні договори, за якими відповідач отримав грошові кошти, однак належним чином свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати передбачених договорами платежів не виконав.

Позивач зазначає, що в подальшому на підставі договорів факторингу до нього перейшло право грошової вимоги до відповідача за відповідними кредитними договорами, у зв`язку з чим він набув статусу нового кредитора у зобов`язаннях.

Загальний розмір заявленої до стягнення заборгованості становить 49 696 грн 60 коп.

Зокрема, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість:

за кредитним договором № 57130-06/2025 від 25 червня 2025 року 18 920 грн 00 коп., з яких: 5 500 грн 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу; 4 455 грн 00 коп. заборгованість за відсотками; 8 965 грн 00 коп. заборгованість за штрафом; 0 грн 00 коп. комісія за видачу кредиту;

за кредитним договором № 67259-05/2025 від 29 травня 2025 року 13 520 грн 60 коп., з яких: 4 389 грн 70 коп. заборгованість за основною сумою боргу; 2 370 грн 60 коп. заборгованість за відсотками; 6 760 грн 30 коп. заборгованість за штрафом; 0 грн 00 коп. комісія за видачу кредиту;

за кредитним договором № 157576 від 19 липня 2025 року 17 256 грн 00 коп., з яких: 4 000 грн 00 коп. заборгованість за основним зобов`язанням; 0 грн 00 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом; 0 грн 00 коп. заборгованість за комісією за надання кредиту; 5 256 грн 00 коп. заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; 8 000 грн 00 коп. заборгованість за неустойкою.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзиву на позовну заяву та доказів на спростування заявлених вимог суду не подав.

З урахуванням неявки відповідача, неподання ним відзиву, наявності згоди представника позивача на заочний розгляд справи, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

За змістом ст. ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог законодавства, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа, кредитодавець, зобов`язується надати грошові кошти, кредит, позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, тобто відступлення права вимоги.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За змістом ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу одна сторона, фактор, передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони, клієнта, за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи, боржника. Предметом договору факторингу може бути як наявна вимога, так і майбутня вимога.

Положеннями ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти, оферти, однією стороною та її прийняття, акцепту, другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може підписуватися електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, підписаний у порядку, визначеному цим Законом, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано копії кредитних договорів, договорів факторингу, витягів із реєстрів боржників, розрахунки заборгованості, а також інші письмові докази на підтвердження переходу до позивача права вимоги до відповідача.

Відповідачем доказів повернення отриманих кредитних коштів або сплати процентів за користування кредитними коштами суду не подано.

З огляду на це, суд вважає доведеними вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу та процентами за користування кредитом.

Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення неустойки та штрафів задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою, штрафом, пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Однак, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит або позику банком чи іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафу, пені за таке прострочення.

Цим же пунктом встановлено, що неустойка, штраф, пеня та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Із матеріалів справи вбачається, що всі спірні кредитні договори, за якими позивач заявляє до стягнення штрафи та неустойку, були укладені у 2025 році, тобто після 24 лютого 2022 року та в період дії в Україні воєнного стану.

Заявлені позивачем суми штрафів та неустойки виникли саме як відповідальність відповідача за прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами.

За таких обставин, незалежно від того, чи передбачені відповідними договорами умови про нарахування штрафних санкцій, положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України прямо звільняють позичальника від обов`язку сплачувати кредитодавцю неустойку, штраф і пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання, а такі нарахування підлягають списанню кредитодавцем.

Отже, правові підстави для стягнення з відповідача штрафів та неустойки відсутні.

Тому суд відмовляє у стягненні з відповідача:

8 965 грн 00 коп. штрафу за кредитним договором № 57130-06/2025 від 25 червня 2025 року;

6 760 грн 30 коп. штрафу за кредитним договором № 67259-05/2025 від 29 травня 2025 року;

8 000 грн 00 коп. неустойки за кредитним договором № 157576 від 19 липня 2025 року.

Щодо вимог про стягнення комісії за обслуговування кредиту суд зазначає наступне.

За змістом ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

У справах про стягнення заборгованості за споживчим кредитом позивач повинен довести не лише факт відображення певної суми в реєстрі боржників чи розрахунку заборгованості, але й наявність у самому кредитному договорі погодженої сторонами умови про обов`язок позичальника сплатити таку комісію, її розмір, порядок нарахування та строки сплати, а також те, що така комісія нарахована за реальні додаткові послуги, надані споживачу, а не за дії, які є обов`язком кредитодавця.

Реєстр боржників та розрахунок заборгованості є похідними документами, які фіксують позицію кредитора щодо розміру боргу, однак самі по собі не підтверджують обґрунтованість нарахування комісії за обслуговування кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Разом з тим, відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець, виконавець, виробник не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Умови споживчого кредитного договору щодо плати за обслуговування кредиту чи управління заборгованістю не можуть бути підставою для стягнення відповідних платежів, якщо така плата фактично встановлена за дії, які є обов`язком кредитодавця, зокрема облік, супровід, моніторинг заборгованості, або за надання інформації про стан заборгованості, яка відповідно до закону має надаватися споживачу безоплатно.

Позивач не довів, що заборгованість за комісією за обслуговування кредиту за кредитним договором № 157576 у розмірі 5 256 грн 00 коп. нарахована за фактично надані відповідачу додаткові послуги, які не охоплюються звичайним виконанням кредитодавцем своїх обов`язків за договором.

За таких обставин вимоги про стягнення 5 256 грн 00 коп. комісії за обслуговування кредиту за кредитним договором № 157576 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Разом з тим суд вважає доведеними вимоги позивача в частині стягнення основної суми боргу та процентів за користування кредитом.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню:

за кредитним договором № 57130-06/2025 від 25 червня 2025 року 9 955 грн 00 коп., з яких: 5 500 грн 00 коп. основна сума боргу, 4 455 грн 00 коп. проценти;

за кредитним договором № 67259-05/2025 від 29 травня 2025 року 6 760 грн 30 коп., з яких: 4 389 грн 70 коп. основна сума боргу, 2 370 грн 60 коп. проценти;

за кредитним договором № 157576 від 19 липня 2025 року 4 000 грн 00 коп. заборгованості за основним зобов`язанням.

Загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 20 715 грн 30 коп.

У решті позовних вимог, а саме в частині стягнення штрафів, неустойки та комісії за обслуговування кредиту, слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено до стягнення 49 696 грн 60 коп., суд задовольняє вимоги на суму 20 715 грн 30 коп., що становить 41,68 % від заявлених вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3 328 грн 00 коп., тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 387 грн 23 коп.

На підставі наведеного, ст. ст. 11, 205, 207, 512, 514, 526, 549, 610, 612, 625, 626629, 1048, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», керуючись ст. ст. 12, 13, 7681, 89, 133, 141, 259, 263265, 268, 274280 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 20 715 грн 30 коп., а саме:

за кредитним договором № 57130-06/2025 від 25 червня 2025 року 9 955 грн 00 коп., з яких: 5 500 грн 00 коп. основна сума боргу, 4 455 грн 00 коп. проценти;

за кредитним договором № 67259-05/2025 від 29 травня 2025 року 6 760 грн 30 коп., з яких: 4 389 грн 70 коп. основна сума боргу, 2 370 грн 60 коп. проценти;

за кредитним договором № 157576 від 19 липня 2025 року 4 000 грн 00 коп. заборгованості за основним зобов`язанням.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1 387 грн 23 коп.

У задоволенні решти позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л. М. Битківський