Ухвала суду № 137565697, 18.06.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №572/6466/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Тарасюк А.М.,

секретаря судових засідань Пінчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВА-НОВА" - адвоката Андрущенка Михайла Валерійовича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІННОВА-НОВА до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 21 травня 2026 року у справі №572/6466/25 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВА-НОВА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВА-НОВА" загальну суму заборгованості за договором позики в розмірі 26000,00 грн. (двадцять шість тисяч гривень), а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2442,40 грн. (дві тисячі чотириста сорок дві гривні сорок копійок).

01 червня 2026 року представник позивача - адвокат Андрущенка М.В. (ордер на надання правничої допомоги серії АН №1685877 від 08 травня 2025 року) через систему "Електронний суд" подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, згідно з якою просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ІННОВА-НОВА" судові витрати на надання ТОВ "ІННОВА-НОВА" професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначає, що 21 травня 2026 року у справі за позовом ТОВ "ІННОВА-НОВА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ухвалено рішення, яке надійшло 26 травня 2026 року, згідно картки руху документа, яким не вирішено питання про розподіл судових витрат на надання позивачу - ТОВ "ІННОВА ФІНАНС" (зараз "ІННОВА НОВА") - професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 5000,00 грн.

У поданій заяві представник позивача просив проводити розгляд цієї заяви без участі представника ТОВ "ІННОВА-НОВА".

До початку розгляду заяви, від відповідача Пінчука І.С. через систему "Електронний суд" надійшли заперечення проти ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу.

Зокрема, у своїх запереченнях Пінчук І.С. зазначає про завищеність заявленої суми, невідповідність її критеріям розумності, співмірності та необхідності. Зауважує, що справу не можна вважати складною, так як вона є типовою для спорів щодо стягнення заборгованості, а наданий адвокатом обсяг послуг є мінімальним та не потребував значних витрат часу.

Зважаючи на зазначене, просить відмовити у задоволенні заяви про стягнення 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу або, у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для відшкодування таких витрат, зменшити розмір витрат на правничу допомогу до розумного та співмірного розміру з урахуванням фактичної складності справи, обсягу виконаних робіт та принципу пропорційності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно зі ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України) 3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При обчисленні гонорару слід керуватися, зокрема, умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (ч. 2 ст. 137 ЦПК України, ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц).

Так, питання про судові витрати, понесені ТОВ "ІННОВА-НОВА" на правничу допомогу в Дубровицькому районному суді Рівненської області, судом у рішенні від 21 травня 2026 року не вирішувалось, відповідної вимоги у позовній заяві ТОВ "ІННОВА-НОВА" не заявляло.

Разом з тим, представником позивача у позові було зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а саме, станом на дату подання позовної заяви позивач поніс судові витрати, які складаються із судового збору, а також судові витрати, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а саме витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

До заяви про ухвалення додаткового рішення, представник позивача на підтвердження стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції у розмірі 5000,00 грн. надав: Заявку №3091823719 про надання послуг від 30 липня 2025 року до Договору №06-05/2025 про надання правничої допомоги від 06 травня 2025 року та Акт №3091823719 приймання-передачі наданих послуг до Договору №06-05/2025 про надання правничої допомоги від 06 травня 2025 року по справі №572/6466/25.

Будь-яких причин неможливості подання таких доказів до суду до закінчення судового розгляду ні у позовній заяві, ні у заяві про ухвалення додаткового рішення суду представником позивача не зазначено.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

При цьому, зазначений строк обраховується не з моменту отримання учасником справи копії повного судового рішення, а саме з моменту його ухвалення.

Аналогічна правова позиція щодо строків подачі доказів понесення судових витрат на правову допомогу викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №559/1605/18.

Також у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №161/5317/18 (провадження №61-3454св22) містяться висновки про те, що аналіз норм статті 126, 137, 141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду. Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.

Згідно зі ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.

Вказаний вище строк є процесуальним і за певних підстав може бути поновлений, а при відсутності таких підстав настають наслідки, передбачені статтею 126 ЦПК України, згідно із частиною другою якої документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що норми ЦПК України не містять вичерпного переліку поважних причин, які можна враховувати при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку, так як вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Суд наголошує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 83 ЦПК України).

Верховний Суд уже зауважував, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат (постанова Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21).

Тлумачення ч. 1 ст. 246 ЦПК України та ч. 8 ст. 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. А у разі закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України (п`ять днів після ухвалення рішення суду), - також і поважні причини пропуску цього строку. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат (постанова Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 757/33206/22-ц).

Матеріалами справи підтверджується, що в даній справі рішення Дубровицького районного суду Рівненської області ухвалено 21 травня 2026 року.

Отже, строк для подачі доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат закінчився 26 травня 2026 року включно.

Представник позивача зазначає, що копію вказаного рішення суду отримав лише 26 травня 2026 року.

Заява про ухвалення додаткового рішення з підтверджуючими їх доказами сформована у системі "Електронний суд" 29 травня 2026 року та отримана судом через систему «Електронний суд» 01 червня 2026 року, тобто зі спливом строків, передбачених положенням ст. 141 ЦПК України, оскільки, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України строк обраховується не з моменту отримання учасником справи копії повного судового рішення, а саме з моменту його ухвалення, і питання про поновлення цього строку заявник не порушує.

Водночас, у суду відсутні повноваження для поновлення такого строку з власної ініціативи.

При цьому, факт отримання заявником рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 21 травня 2026 року саме 26 травня 2026 року, як про це зазначає представник позивача у своїй заяві, не впливає на перебіг процесуального строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. v. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Відповідно до п. п. 2 та 6 ч. 2 ст. 43, ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники справи та їх представники зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії встановлені судом та добросовісно користуватися своїми процесуальними правами.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «YUNION ALIMENTARIYA v. SPAIN» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.

Враховуючи, що представник позивача - адвокат Андрущенко М.В. не обґрунтовує жодним чином причин неможливості подання ним доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу до закінчення розгляду справи в суді або в межах п`ятиденного строку з дня ухвалення рішення, суд приходить до висновку, що заявник не дотримався встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України порядку та строку подання доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку із чим у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 120, 126, 127, 133, 137, 141, 246, 258, 259, 264, 265, 268, 270, 354, 355 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВА-НОВА" - адвоката Андрущенка Михайла Валерійовича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВА-НОВА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суд

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду Тарасюк А.М.