Ухвала суду № 137564007, 15.06.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 2-3292/09

Провадження № 4-с/161/40/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Пахолюка А.М.

при секретарі Корнійчук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, боржник ОСОБА_2 ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд зі скаргою на дії/бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі ВДВС у місті Луцьку), боржник ОСОБА_2 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що у провадженні головного державного виконавця ВДВС у місті Луцьку Блищук П.В. перебувало виконавче провадження №14171477, за виконавчим листом №2-3292, виданим 06.08.2009 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.03.2009 року і до досягнення дитиною повноліття.

Зазначає, що виконавче провадження було відкрите на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.08.2009 року, та було закінчене на підставі постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.03.2026 року на підставі п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження». Постанова про закінчення виконавчого провадження була мотивована тим, що згідно проведеного розрахунку державного виконавця заборгованість зі сплати аліментів до досягнення дитиною повноліття відсутня. Витрати виконавчого провадження стягнуто та перераховано згідно платіжного доручення державного виконавця. Будь-яка інша заборгованість в межах виконавчого провадження відсутня.

Вказує, що з такою позицією державного виконавця не погоджується та вважає постанову про закінчення виконавчого провадження неправомірною, державний виконавець не переконався, щодо повного виконання вищезазначеного рішення боржником, оскільки, згідно інформації наявної в матеріалах виконавчого провадження, у боржника з 1 кварталу 2022 року наявні офіційні доходи, та державним виконавцем не виносилися постанови про звернення стягнення на заробітну плату, не провів перерахунок суми аліментів, так як боржник сплачував аліменти в самостійному порядку на пряму стягувачу та надавав виконавцю підтверджуючі документи про сплату.

Разом з тим, вказує, що за наявними у матеріалах відомостями про чистий дохід боржника та з урахуванням того, що аліменти підлягали стягненню у розмірі 1/4 частини його чистого доходу за період з 2022 року по 2026 рік виникла непогашена заборгованість в розмірі 222461,80 грн.

Також зазначає, що нею подавалися заяви начальнику ВДВС у місті Луцьку про те що заборгованість зі сплати аліментів від ОСОБА_2 відсутня, однак, станом на дати подання таких заяв, вона не була обізнана про те, що боржник у відповідні періоди отримував офіційні доходи у значно більшому розмірі, ніж той, з якого фактично здійснювалася сплата аліментів та виконавець не повідомив її про виявлення таких доходів та про зміну майнового стану боржника, вказує на бездіяльність державного виконавця та закриття виконавчого провадження при наявності непогашеної заборгованості по стягненню аліментів на утримання дитини.

На підставі наведеного, просить суд, визнати неправомірними дії головного державного виконавця ВДВС у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Блищук П.В. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 14171477 від 24.03.2026 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-3292, виданого 06.08.2009 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення аліментів; визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 14171477 від 24.03.2026 року.

У відзиві на скаргу заінтересована особа ОСОБА_2 вказав, що не погоджується з доводами ОСОБА_1 , оскільки, остання володіла інформацією про його матеріальний та сімейний стан, так як вони постійно спілкувалися, зокрема про сплату аліментів. Крім того, між ними було досягнуто згоди щодо неподання ним позову про зменшення розміру аліментів, у зв`язку із зміною сімейного та матеріального стану (народження двох дітей у другому шлюбі, наявність на його утриманні двох батьків пенсіонерів та погіршення стану власного здоров`я), що значно впливало на його можливість сплачувати аліменти у визначеному рішенням суду розмірі. При цьому, він сплачував аліменти вчасно, заборгованості не виникало, що і підтверджується розрахунком державного виконавця та заяв самої скаржниці. Відтак, вважає, що немає підстав для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, а дії державного виконавця є правомірними та такими, що відповідають вимогам закону. Просить суд у задоволенні заявлених вимог скаржниці відмовити повністю.

У письмовій заяві державний виконавець Блищук П.В. вважає доводи скаржника хибними, та такими що не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що в межах виконавчого провадження АСВП №14171477 не виносились постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід, оскільки боржник сплачував аліменти в самостійному порядку на пряму стягувачу та надавав підтверджуючі документи про сплату.

Також звернула увагу, що стягувач в добровільному порядку не одноразово подавала заяви зокрема в останнє 29.04.2025 року в яких зазначала про відсутність заборгованості зі сплати аліментів та своєчасну сплату, у зв`язку з цим державним виконавцем в межах виконавчого провадження не вживалися передбачені ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень з урахуванням обмежень, які передбачені даним Законом.

Зазначила, що, оскільки, боржник в самостійному порядку виконував рішення суду №2-3292 від 06.08.2009 року, не допускав заборгованості зі сплати аліментів, що в свою чергу унеможливлювало вжиття заходів примусового характеру державним виконавцем. Таким чином, згідно проведеного розрахунку державного виконавця від 20.03.2026 року заборгованість зі сплати аліментів до досягнення дитиною повноліття відсутня, а відтак, виконання провадження закінчене, відповідно до вимог закону. Просить суд відмовити у задоволенні скарги.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області 08 квітня 2026 року відкрито провадження у справі.

До судового засідання представник скаржника Світлицька З.О. подала заяву про розгляд скарги у її відсутності. Вимоги скарги підтримує в повному обсязі.

Представник ВДВС у місті Луцьку Блищук П.В. також подала заяву про розгляд скарги у її відсутності. Вимоги скарги не визнає.

Заінтересована особа ОСОБА_2 до судового засідання подав заяву про розгляд справи без його участі. Вимоги скарги не визнає.

Таким чином, у відповідності до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, суд вважає за можливе слухати справу за відсутності, належним чином повідомлених сторін, в тому числі державного виконавця, оскільки, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Аналізуючи матеріали справи, суд прийшов до висновку, що скарга підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що у провадженні головного державного виконавця ВДВС у місті Луцьку Блищук П.В. перебувало виконавче провадження №14171477, за виконавчим листом №2-3292, виданим 06.08.2009 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.03.2009 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 19 зворот).

Із матеріалів справи вбачається, що вищезазначене виконавче провадження було закінчене на підставі постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.03.2026 року на підставі п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку із досягненням дитини повноліття та фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) (а.с. 21).

Постанова про закінчення виконавчого провадження мотивована тим, що згідно проведеного розрахунку державного виконавця заборгованість зі сплати аліментів до досягнення дитиною повноліття відсутня. Витрати виконавчого провадження стягнуто та перераховано згідно платіжного доручення державного виконавця. Будь-яка інша заборгованість в межах виконавчого провадження відсутня (а.с. 21).

Із відповіді на адвокатський запит, державний виконавець ВДВС у місті Луцьку, повідомив стягувача, що в межах виконавчого провадження №14171477 не виносились постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід, оскільки, боржник сплачував аліменти в самостійному порядку на пряму стягувачу та надавав підтверджуючі документи про сплату (а.с. 20 зворот).

Суд не погоджується з таким рішенням державного виконавця з огляду на таке.

Як встановлено судом, Державною податковою службою України за запити державного виконавця надано інформацію, яка міститься у матеріалах виконавчого провадження про те, що починаючи з 1 кварталу 2022 року боржник ОСОБА_5 отримував офіційні доходи (а.с. 21 зворот -27), однак, при визначення суми стягнення аліментів, державним виконавцем було використано алгоритм розрахунку, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості на підставі ч. 2 ст. 195 СК України, що допускається лише, якщо боржник є платником аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості.

Згідно статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України (частина третя статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (стаття 195 СК України).

Відповідно до пункту 4 розділу XVIІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

У постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 759/1727/16 (провадження № 61-15882св20) вказано, що: «заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Поняття «середня заробітна плата для даної місцевості» є макроекономічним показником, який як і інші макроекономічні показники, збирається та складається Державною службою статистики України і використовується, у тому числі, при проведенні грошово-кредитної політики та аналізу фінансової стабільності. Макроекономічні показники розраховуються за допомогою системи національних рахунків як комплексу взаємопов`язаних балансових таблиць, показники яких призначені для визначення розміру доходу, споживання, накопичення і величини капітальних витрат. Середня заробітна плата для даної місцевості як макроекономічний показник обчислюється як середнє арифметичне значення заробітних плат певної групи працівників (наприклад, по підприємству, по галузі, по регіону). Розраховується виходячи із фонду оплати праці працівників (включаючи оплату праці сумісників), премій, винагород за підсумками роботи за рік та одноразових заохочень.

Сам розмір середньої заробітної плати як макроекономічний показник, який використовується, у тому числі, і в разі застосування частини другої статті 195 СК України, обраховується органами статистики України на підставі Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713.

Таким чином, розмір сплати аліментів, виходячи із розміру середньої заробітної плати, які нараховуються державним виконавцем можливий лише у разі відсутності відомостей про працевлаштування платника таких аліментів, а у разі наявності відомостей про офіційні доходи платника, державний виконавець зобов`язаний був обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця саме з врахуванням такого доходу.

Однак, як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 24.03.2026 року, даний розрахунок аліментів визначався державним виконавцем виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, хоча в матеріалах виконавчого провадження були наявні відповіді з ДПС України про наявність офіційного доходу платника аліментів (а.с. 19).

Таким чином, оскільки платник аліментів, почав отримувати офіційні доходи, розрахунок суми аліментів на місяць державним виконавцем, мав розраховуватись, з врахуванням отриманої заробітної плати.

Разом з тим, слід зазначити, що в матеріалах справи містяться заяви ОСОБА_1 від 02.11.2023 року, 09.05.2024 року, 06.06.2024 року та 29.04.2025 року, адресовані начальнику Відділу ДВС у місті Луцьку про те, що заборгованість зі сплати аліментів від ОСОБА_2 відсутня, платежі здійснюються щомісяця (а.с. 41 зворот 43).

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що на момент подання зазначених заяв ОСОБА_1 була обізнана про те, що ОСОБА_2 у відповідні періоди отримував офіційні доходи у значно більшому розмірі, ніж той, з якого фактично здійснювалася сплата аліментів.

Також судом встановлено, та не спростовано державним виконавцем, що останній не повідомив стягувача про виявлення таких доходів та про зміну майнового стану боржника, а в наявних матеріалах автоматизованої системи виконавчого провадження відсутні будь-які супровідні листи чи інші повідомлення, з яких вбачалося б, що стягувач було належним чином поінформований про ці обставини.

Крім того, ОСОБА_6 також не підтверджено належними доказами його доводи про те, що він повідомляв скаржницю про реальний розмір своїх доходів.

За таких обставин подання ОСОБА_1 заяв про відсутність заборгованості було наслідком помилки щодо фактичного розміру доходу боржника та, відповідно, щодо належного розміру аліментів.

Такі заяви не можуть розцінюватися як відмова від належних дитині аліментів, не можуть звужувати обсяг майнових прав дитини та не можуть легалізовувати недоплату, що виникла внаслідок неповного розкриття боржником своїх доходів.

Таким чином, уже на момент закінчення виконавчого провадження у ньому мала бути нарахована заборгованість зі сплати аліментів, оскільки у матеріалах виконавчого провадження містилися відомості Державної податкової служби України про офіційні доходи боржника щонайменше з 1 кварталу 2022 року, однак державний виконавець не здійснив належного перерахунку аліментів виходячи з фактичного доходу боржника, не виніс постанову про звернення стягнення на його заробітну плату та інші доходи, не повідомив стягувача про встановлення офіційного працевлаштування та зміну майнового стану боржника, а натомість фактично обмежився врахуванням добровільних платежів, які сам боржник сплачував у розмірі, визначеному ним же самим.

Відтак, на думку суду, у даному випадку, наявні обґрунтовані сумніви щодо повноти виконання рішення про стягнення аліментів та не можуть тлумачитися на користь формального закриття виконавчого провадження, враховуючи наявність у матеріалах провадження даних про офіційні доходи ОСОБА_2 .

При цьому, під час отримання інформації про доходи боржника, виконавцем не було винесено постанову про звернення стягнення на ці доходи, не здійснено перерахунок заборгованості з фактичного доходу починаючи з 2022 року, не повідомлено стягувача про встановлені обставини і після цього закінчнено виконавче провадження з мотивом повного виконання, то на думку суду, таке закінчення є наслідком неправомірної бездіяльності виконавця, а не реального погашення аліментного обов`язку.

Відтак, враховуючи практику Верховного Суду та вищезазначені обставини, постанова про закінчення виконавчого провадження підлягає скасуванню, а виконавче провадження відновленню для належного визначення розміру заборгованості та вчинення всіх передбачених законом виконавчих дій

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що державний виконавець в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» не вчинив усіх дій, визначених даним Законом.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку про обґрунтованість скарги та про необхідність її задоволення.

Керуючись ст.ст. 10-13, 259, 260, 261, 268, 353, 354, 447, 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу задовольнити.

Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Блищук Поліни Володимирівни щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 14171477 від 24.03.2026 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-3292, виданого 06.08.2009 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення аліментів.

Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 14171477 від 24.03.2026 року, винесену головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Блищук Поліни Володимирівни з примусового виконання виконавчого листа № 2-3292, виданого 06.08.2009 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення аліментів.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Скаржник ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суб`єкт оскарження Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 35041461, адреса місцезнаходження: 43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 27 а.

Заінтересована особа ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Ухвала в повному обсязі складена 18 червня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Пахолюк А.М.