Рішення № 137563980, 22.06.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/2295/26

Провадження № 2/159/1855/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі позивач або кредитор або позикодавець або ТОВ «Фінпром Маркет»), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач або позичальник або боржник або ОСОБА_2 ), в якому просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором № 6794824 від 08.10.2025 у розмірі 30444,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.10.2025 між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем у електронній формі було укладено договір про надання коштів у кредит № 6794824. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, за допомогою одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності було надано кредит у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 12000,00 гривень строком на 360 днів.

25.02.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклади договір факторингу № 25/02/26, відповідно до умов якого позивач набув права грошових вимог до боржників, в тому числі і до відповідача за кредитним договором № 6794824.

Станом на день формування позовної заяви у позичальника існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 30444,00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12000,00 горн, за процентами 10374,00 грн, за комісією 2070,00 грн, за неустойкою 6000,00 грн..

Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою від 21.04.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, задовольнив клопотання позивача про витребування доказів в АТ "Універсал Банк", ухвалив подальший розгляд (формування та зберігання) справи здійснювати у змішаній (паперовій та електронній) формі.

06.05.2026 до суду надійшла витребувана з АТ «Універсал Банк» інформація.

До суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення R068088826675, яким відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі, з відміткою про отримання відповідачем під особистий підпис.

Про розгляд справи судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позивач та відповідач повідомлені у спосіб передбачений Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України).

Позивач та відповідач не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін. Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

08.10.2025 між кредитором (ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ») та позичальником укладено Договір кредитної лінії (Надійний) № 6794824. За умовами кредитного договору кредитор зобов`язується надати позичальнику кредит у розмірі 12000,00 грн (п. 2.2.1).

Стандартна процентна ставка становить 0,95 % на день та застосовується протягом усього строку кредитування, якщо позичальник не виконує умови для отримання знижки (п. 2.2.8, 2.2.9). Знижена процентна ставка (індивідуальна знижка/промокод) становить 0,618 % на день і застосовується протягом перших 30 календарних днів з дати надання кредиту за умови, що позичальник своєчасно (не раніше ніж за чотири дні до дати першого обов`язкового платежу) сплатить комісію та проценти у сумі не менше ніж 4 293,00 грн (п. 2.2.9). У разі невиконання цих умов нарахування здійснюється за стандартною ставкою 0,95 % на день (п. 2.2.9).

Строк кредитування (строк дії договору) становить 360 днів (п. 2.2.2). Дата остаточного повернення кредиту визначена як 02.10.2026 (п. 2.2.8).

Умови щодо автоматичного продовження строку кредитування договором не передбачені. Сторони прямо погодили, що умовами договору не передбачено наявність у позичальника права ініціювати укладення додаткових угод для продовження строку кредитування (п. 2.4).

Договором передбачена комісія за надання кредиту в розмірі 17,25 % від суми наданого кредиту, що в грошовому виразі становить 2 070,00 грн (п. 2.2.8). Комісія нараховується в день надання кредиту (п. 6.2) та підлягає сплаті позичальником у складі першого обов`язкового платежу, строк оплати якого встановлено 06.11.2025 (п. 1.26, п. 2.2.5).

Період сплати мінімального обов`язкового платежу становить кожні 30 календарних днів (п. 2.2.4). Також визначена черговість погашення заборгованості: 1) проценти, комісія, неустойка; 2) прострочені проценти та комісія; 3) поточні проценти та сума кредиту (п. 6.7.16.7.3).

За порушення виконання зобов`язань (несплату обов`язкових платежів) передбачена неустойка у фіксованому розмірі 600,00 грн за кожен день порушення (п. 2.2.8). Неустойка нараховується щоденно, починаючи з першого дня прострочення до дати повної оплати платежу (п. 1.20, п. 9.7). Дата сплати неустойки настає в момент здійснення погашення заборгованості згідно із встановленою черговістю (п. 6.7.1).

Позичальник має право відмовитися від договору протягом 14 календарних днів з моменту його укладення (п. 8.4.9). Кредитор має право вимагати повного дострокового погашення заборгованості у разі прострочення позичальником сплати платежу на 62 календарних дні (п. 6.13).

В умовах договору прямо передбачено право кредитора у випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань відступити право вимоги за договором новим кредиторам без додаткової згоди позичальника, лише повідомивши його про це протягом 10 робочих днів (п. 10.1.10).

У реквізитах кредитного договору заповнені ПІБ, паспортні дані, РНОКПП, адреса проживання, номер телефону, електронна пошта позичальника, а також зазначено номер банківської картки НОМЕР_1 . Договір укладено в електронній формі: позичальник підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором "515188", а кредитор наклав кваліфікований електронний підпис (КЕП) із позначкою часу 08.10.2025 16:00.

Довідкою про ідентифікацію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підтверджується ідентифікація відповідача шляхом використання одноразового ідентифікатора «515188 », що є аналогом електронного підпису, через його направлення на електронну пошту позичальника, крім того ідентифікація клієнта відбувалася за посередництвом системи BankID НБУ.

Копією платіжної інструкції № f31b503e-a85b-4090-81a6-0bbe37206706 від 08.10.2025, довідкою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» від 25.02.2026, довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» від 05.03.2026, відповіддю АТ «Універсал Банк» від 05.05.20226 та банківською випискою по рахунку відповідача підтверджується перерахування та отримання коштів в розмірі 12000,00 грн на банківську карту НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 .

У розрахунку заборгованості станом на 25.02.2026 первісний кредитор зазначив, що за період з 08.10.2025 по 06.01.2026 позичальнику було нараховано процентів на суму 10374,00 грн (у цей період проценти нараховувались за ставкою 0,95 % на день, що становить 114,00 грн щоденно). Також позичальнику було нараховано 08.10.2025 комісію в розмірі 2070,00 грн. Крім того, за період прострочення з 07.11.2025 по 16.11.2025 позичальнику було нараховано неустойку на загальну суму 6000,00 грн (по 600,00 грн щоденно). 08.10.2025 позичальнику видано кредитні кошти в розмірі 12000,00 грн.

Заборгованість станом на 25.02.2026 складає 30444,00 грн з яких: 12000,00 грн - тіла кредиту, 10374,00 грн - процентів, 6000,00 грн - неустойки, 2070,00 грн - комісії. Нарахування процентів припинилось 06.01.2026.

З розрахунку також видно, що позичальник жодних платежів за кредитним договором не здійснював.

У розрахунку заборгованості за період з 24.02.2026 по 26.03.2026 кредитор (ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ») зазначив, що загальна заборгованість станом на 26.03.2026 складає 30444,00 грн, з яких: 12000,00 грн - тіла кредиту, 10374,00 грн - процентів, 6000,00 грн - пені (неустойки), 2070,00 грн комісії.

25.02.2026 між первісним кредитором «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу №25/02/26.

За цим договором клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за відповідний реєстр за плату (п.1.1).

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на тих умовах, що існували на момент такого переходу (п. 2.1.3)

25.02.2026 «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» підписали Реєстр прав вимоги №1 під №769 міститься запис про кредитний договір №6794824 заборгованість по якому складає 30444,00 грн.

Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних особі підприємців та громадських формувань від 05.09.2025, витягом із Державного реєстру фінансових установ від 25.03.2024, підтверджується, що позивач є фінансовою установовю та здійснює діяльність за видом квед 64.99 надання інших фінансових послуг.

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Цивільним Кодексом України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронногопідпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір про споживчий кредит № 6794824 від 08.10.2025 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «515188», який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, в тому числі з паспортом споживчого кредиту, графіком платежів, мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

На виконання договору факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» 25.02.2026 підписано Реєстр боржників за договором № 25/02/26 від 25.02.2026. Отже позивач, набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 6794824 від 08.10.2025.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на виконання умов кредитного договору № 6794824 від 08.10.2025 передав відповідачу грошові кошти в розмірі 12000,00 грн.

Копією платіжної інструкції № f31b503e-a85b-4090-81a6-0bbe37206706 від 08.10.2025, довідкою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» від 25.02.2026, довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» від 05.03.2026, відповіддю АТ «Універсал Банк» від 05.05.20226 та банківською випискою по рахунку відповідача підтверджується перерахування та отримання коштів в розмірі 12000,00 грн на банківську карту НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Відповідно до п. 2.2.2 договору, кредит надається строком на 360 днів.

Кредитор має право вимагати повного дострокового погашення заборгованості у разі прострочення позичальником сплати платежу на 62 календарних дні (п. 6.13).

Як встановив суд вище, доказів того, що позичальник сплачував за кредитним договром відсутні, отже, за умовами кредитного договору у кредитора виникло право вимагати дострокового повернення тіла кредиту.

У матеріалах справи відсутня інформація, що відповідач повернув тіло кредиту.

Контррозрахунку заборгованості відповідач не надав.

Отже, суд дійшов висновку, що станом на день звернення з позовом кредитні кошти в повному розмірі не повернуто, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 12000,00 грн є підставною.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Стандартна процентна ставка становить 0,95 % на день та застосовується протягом усього строку кредитування, якщо позичальник не виконує умови для отримання знижки (п. 2.2.8, 2.2.9). Знижена процентна ставка (індивідуальна знижка/промокод) становить 0,618 % на день і застосовується протягом перших 30 календарних днів з дати надання кредиту за умови, що позичальник своєчасно (не раніше ніж за чотири дні до дати першого обов`язкового платежу) сплатить комісію та проценти у сумі не менше ніж 4 293,00 грн (п. 2.2.9). У разі невиконання цих умов нарахування здійснюється за стандартною ставкою 0,95 % на день (п. 2.2.9).

Отже, зазначені умови кредитного договору відповідають вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у якій зазначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

У матеріалах справи відсутні докази того, що позичальник виконав умови для застосування зниженої процентної ставки, отже він зобов`язаний сплачувати проценти за стандартною процентною ставкою.

З розрахунку заборгованості видно, що кредитор припинив нараховувати проценти 06.01.2026.

12000,00 грн * 0,95% на день * 91 день (08.10.2025-06.01.2026) = 10374,00 грн.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач сплачував проценти за кредитним договором.

Контррозрахунку заборгованості за процентами відповідач не надав.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення процентів в розмірі 10374,00 грн є правомірною.

Щодо правомірності встановленої в умовах кредитного договору комісії за надання кредиту в розмірі 2070,00 грн (17,25 % від суми кредиту) суд зазначає таке.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Договором передбачена комісія за надання кредиту в розмірі 17,25 % від суми наданого кредиту, що в грошовому виразі становить 2070,00 грн (п. 2.2.8). Комісія нараховується в день надання кредиту (п. 6.2) та підлягає сплаті позичальником у складі першого обов`язкового платежу, строк оплати якого встановлено 06.11.2025 (п. 1.26, п. 2.2.5).

Доказів того, що відповідач сплатив комісію у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 зазначеного Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом визначаються як витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з абзацом 3 частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Аналогічна норма закріплена у Додатку 1 до Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління Національного банку України від 08.06.2017 № 49.

Цим нормативно-правовим актом передбачено, що загальні витрати за споживчим кредитом включають витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, чинне законодавство наділяє кредитодавця правом вимагати від позичальника сплати комісії при видачі кредиту, однак встановлює для цього чіткі умови: така комісія повинна бути платою за реальне надання додаткових та/або супутніх послуг банку, пов`язаних з отриманням чи обслуговуванням кредиту.

Відтак, кредитодавець зобов`язаний фактично вчинити певні дії на користь споживача (оцінка майна, нотаріальні послуги, провести оцінку платоспроможності позичальника, здійснивши запити щодо його майнового стану чи наявності боргових зобов`язань тощо), за які стягується така плата, та вказати їх у договорі.

Як встановив суд під час розгляду справи, укладений між сторонами кредитний договір містить умову щодо сплати позичальником одноразової комісії за видачу кредиту. При цьому суд звертає увагу на те, що ані у тексті самого кредитного договору, ані у правилах про кредитування жодним чином не описано, які саме дії (додаткові чи супутні послуги) будуть вчинені або вже вчинені на користь позичальника в обмін на сплату вказаної суми.

Крім того, під час судового розгляду кредитодавець не надав жодних доказів того, що він фактично вчинив якісь дії чи надав супутні послуги, за які має бути сплачена зазначена комісія.

Частина 1 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» вказує, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» імперативно визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Відповідно до частини 2 статті 18 цього ж Закону, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що нарахування позичальнику комісії не відповідає вимогам чинного законодавства, та обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими ЗУ «Про споживче кредитування» (ч. 2 ст. 8), відтак, відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону, така умова кредитного договору є нікчемною, а тому вимога про стягнення з відповідача комісії в розмірі 2070,00 грн є безпідставною.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За порушення виконання зобов`язань (несплату обов`язкових платежів) передбачена неустойка у фіксованому розмірі 600,00 грн за кожен день порушення (п. 2.2.8). Неустойка нараховується щоденно, починаючи з першого дня прострочення до дати повної оплати платежу (п. 1.20, п. 9.7).

У ст. 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як суд встановив вище, відповідач своєчасно умови кредитного договору не виконав, суму кредиту не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплатив.

У період з 07.11.2025 по 16.11.2025 позичальнику було нараховано неустойку на загальну суму 6 000,00 грн (по 600,00 грн щоденно).

Однак, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і станом на сьогодні є чинним.

Отже, з 24.02.2022 по сьогодні в Україні безперервно діє воєнний стан.

Відтак, за період дії кредитного договору до позичальника не могли бути застосовані штрафні санкції та положення ст. 625 ЦК України.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

На підставі викладеного, вимоги про стягнення неустойки в розмірі 6000,00 грн є безпідставними.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо погашення процентів та тіла кредиту, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 22374,00 грн з яких: 12000,00 грн суми виданого кредиту та 10374,00 грн суми заборгованості по нарахованих процентах; у стягненні комісії в розмірі 2070,00 грн та пені в розмірі 6000,00 грн, необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд частково задовольняє позовні вимоги, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1956,60 грн (73,49% від 2662,40 грн).

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором № 6794824 від 08.10.2025 в сумі 22374,00 грн з яких:

- 12000,00 грн тіла кредиту;

- 10374,00 грн заборгованості за процентами.

Відмовити у стягненні з з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованості за комісією в розмірі 2070,00 грн та неустойкою в розмірі 6000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір у сумі 1956,60 грн.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, ЄДРПОУ 43311346)

Відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Повне судове рішення складене 22.06.2026.

Суддя Р.Я. Смалюх