Рішення № 137562550, 22.06.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/23978/25

Провадження №2/523/220/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

"22" червня 2026 р. Пересипський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого судді - Бузовського В.В.,

при секретарі - Петровської О.П.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №16, в м. Одесі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ), третя особа Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради (ЄДРПОУ 26303235, місцезнаходження за адресою: пр. Князя Володимира Великого, буд.106, м.Одеса) про визначення місця проживання неповнолітніх дітей разом із матір`ю, надання дозволу матері на оформлення документів для проживання дітей за межами України,-

встановив:

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом та просила визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із матір`ю - позивачем ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_3 . Надати дозвіл матері ОСОБА_2 на оформлення документів для проживання дітей у Канаді, у тому числі отримання статусу резидента, навчання, медичного забезпечення та інших процедур в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Представник позивача та позивачка в судовому засіданні підтримала вимоги позову.

Неповнолітні діти в судовому засіданні надали пояснення та підтвердження наданих до суду письмових пояснень, та просили визначити їх місце проживання з матір`ю.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради в судовому засіданні просила ухвалити рішення з урахуванням інтересів дітей. Висновок органу опіки до суду надано не було, оскільки діти проживають за межами України.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце, день і час повідомлений належним чином (а.с. 108), причини неявки не повідомив, відзив на позов не надавав, ознайомився із справою 23.12.2025 року (а.с. 68).

Суд ухвалює заочне рішення про що не заперечував представник позивача.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Так встановлено, що позивач ОСОБА_6 та Відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 грудня 2006 року по 20.01.2020 року. Шлюб розірвано за рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22.01.2020 року, справа № 523/9513/19. Від спільного шлюбу мають двох дітей неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (свідоцтво про народження серія № НОМЕР_3 від 25.11.2008 року) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (свідоцтво про народження серія № НОМЕР_4 від 02.10.2014 року).

Після розірвання шлюбу діти фактично проживають з матір`ю, яка здійснює основний догляд, виховання та матеріальне забезпечення. Відповідач участі у вихованні не бере, свої обов`язки по сплаті аліментів не виконує, що підтверджується довідкою про заборгованість від 31.08.2002 року у розмірі 140 929,18 грн, виданою Другим Суворовським відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

У зв`язку з переїздом позивача із дітьми на постійне проживання (резиденцію) у Канаді, з початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, з метою забезпечення належних умов розвитку дитини, позивач звертається до суду з вимогою надати дозвіл на отримання резиденцтва дітей разом із матір`ю, що включає дозвіл на виїзд за межі України без згоди батька.

У вересні 2025 року ОСОБА_2 із її чоловіком ОСОБА_7 придбано нерухомість, будинок за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу та копією довідки про тимчасову реєстрацію, інші докази перебування позивача із дітьми за кордоном.

Частина 2 статті 7 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що дитина має право на проживання у безпечному середовищі та на розвиток у сімейному оточенні. У подібних правовідносинах Верховний Суд неодноразово зазначав: «Питання виїзду дитини за кордон вирішується з урахуванням її найкращих інтересів, а не виключно волі одного з батьків» (постанова Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 761/24311/16-ц).

Згідно зі ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом із батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.

Відповідно до ст.3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства, дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Статтею 151 СК України визначено переважне право батьків перед іншими особами на особисте виховання дитини. Права батьків щодо виховання дитини розцінюється як засіб виконання ними своїх обов`язків щодо неї.

Так, у статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 р. №789-XII,ч.7 ст.7 СК України закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У пункті 1 ст. 9 Конвенції про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, проголошено правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Відповідно до вимог ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

За нормами ч.1 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до вимог ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ст. 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Дитині, для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння також в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється забезпеченню інтересів дитини (ст. 3 Конвенції про права дитини).

При визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, в найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки з сім`єю, окрім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або явно дисфункціональна; і по-друге, в найкращих інтересах дитини забезпечити її розвиток в безпечному, надійному і стабільному середовищі та в середовищі, що не є дисфункціональним (справа «Мамчур проти України»).

Нормами ч.1 ст.13 ЦПК закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оцінивши надані докази в сукупності, а також виходячи із бажання самих дітей з`ясованого за результатами бесіди в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що вимога ОСОБА_2 , є обґрунтованою, є законні підстави для визначення місця проживання дітей разом із матір`ю, оскільки нею створені всі умови для їх виховання та гармонійного розвитку.

Керуючись ст.ст.12,13,76-81,258-259,263,265,268,273,354, 355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ), третя особа Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради (ЄДРПОУ 26303235, місцезнаходження за адресою: пр. Князя Володимира Великого, буд.106, м.Одеса) про визначення місця проживання неповнолітніх дітей разом із матір`ю, надання дозволу матері на оформлення документів для проживання дітей за межами України - задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із матір`ю - позивачем ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_3 .

Надати дозвіл матері ОСОБА_2 на оформлення документів для проживання дітей у Канаді, у тому числі отримання статусу резидента, навчання, медичного забезпечення та інших процедур в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30-ти днів з дня проголошення рішення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: