Рішення № 137561839, 22.06.2026, Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/815/26

Провадження № 2/507/527/2026

Номер рядка звіту 40

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2026 р. селище Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді - Вужиловського О.В.,

при секретарі судового засідання - Войковській І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Любашівка Подільського району Одеської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом товариства із обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач товариство із обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що 19 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9876833721, у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов якого Товариство передало відповідачу грошові кошти в розмірі 8700 грн., які відповідач зобов`язалася повернути до 16 листопада 2021 року та сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом у термін встановлений договором. В період з 21.09.2021 року по 28.09.2021 року кредитний ліміт було збільшено та відповідачу було надано кредитні кошти в загальній сумі 22000 грн.

З урахуванням часткового погашення кредиту, відповідач своєчасно не повернув кошти та не сплатив проценти за користування кредитом та має заборгованість в сумі 48022 грн. 49 коп., яка складається: 10316 грн. 33 коп. заборгованість по тілу кредиту; 37706 грн. 26 коп. заборгованість по відсоткам.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКО ГРОШІ» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, дія якого в подальшому була продовжена, (реєстр № 165 від 21.12.2021 року) відповідно до якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 9876833721 від 19 вересня 2021 року.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія Оналйн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 (реєстр № 10 від 31.07.2023 року), відповідно до якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 9876833721 від 19 вересня 2021 року.

20 жовтня 2023 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 20/10/23 від 20.10.2023 року (реєстр від 20.10.2023 року), відповідно до якого до ТОВ «ФК «ЕЙС», перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 9876833721 від 19 вересня 2021 року.

Таким чином, у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за кредитним договором № 9876833721 від 19 вересня 2021 року в розмірі 48022 грн. 49 коп., яка складається: 10316 грн. 33 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 37706 грн. 26 коп. заборгованість по відсоткам.

У зв`язку з наведеним ТОВ «ФК «ЕЙС» просить стягнути з відповідача 48022 грн. 49 коп. заборгованості за кредитом, судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп., витрати на професійну правову допомогу в розмірі 7 000 грн.

Представник позивача надав суду заяву про підтримання позовних вимог, про розгляд справи у його відсутність, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином відповідно до ст.ст. 128-130 ЦПК України. Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив, що він отримав кредит в сумі 8700 грн. і своєчасно повернув кредит та відсотки в повному обсязі, а тому підстав для задоволення позовних вимог не має. Більше ніяких кредитів він отримував. Крім того, позивачем пропущено строки позовної давності, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 01 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в спрощеному порядку із викликом сторін.

22 травня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

25 травня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив.

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, а тому судом ухвалено про розгляд справи у відсутність сторін.

Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив здійснювати заочний розгляд цієї цивільної справи за правилами гл. 11розділу ІІІ ЦПК України на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 19 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9876833721, у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов якого Товариство передало відповідачу грошові кошти в розмірі 8700 грн., які відповідач зобов`язалася повернути до 16 листопада 2021 року та сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом у термін встановлений договором. В період з 21.09.2021 року по 28.09.2021 року кредитний ліміт було збільшено та відповідачу було надано кредитні кошти в загальній сумі 22000 грн.

З урахуванням часткового погашення кредиту, відповідач своєчасно не повернув кошти та не сплатив проценти за користування кредитом та має заборгованість в сумі 48022 грн. 49 коп., яка складається: 10316 грн. 33 коп. заборгованість по тілу кредиту; 37706 грн. 26 коп. заборгованість по відсоткам.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКО ГРОШІ» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, дія якого в подальшому була продовжена, (реєстр № 165 від 21.12.2021 року) відповідно до якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 9876833721 від 19 вересня 2021 року.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія Оналйн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 (реєстр № 10 від 31.07.2023 року), відповідно до якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 9876833721 від 19 вересня 2021 року.

20 жовтня 2023 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 20/10/23 від 20.10.2023 року (реєстр від 20.10.2023 року), відповідно до якого до ТОВ «ФК «ЕЙС», перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 9876833721 від 19 вересня 2021 року.

Таким чином, у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за кредитним договором № 9876833721 від 19 вересня 2021 року в розмірі 48022 грн. 49 коп., яка складається: 10316 грн. 33 коп. заборгованість по тілу кредиту; 37706 грн. 26 коп. заборгованість по відсоткам.

У зв`язку з наведеним ТОВ «ФК «ЕЙС» просить стягнути з відповідача 48022 грн. 49 коп. заборгованості за кредитом, судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп., витрати на професійну правову допомогу в розмірі 7 000 грн.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи із положень ст.525, ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України , інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами

електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Кредитний договір відповідачем був підписаний шляхом введення одноразового ідентифікатора MNV759SJ.

З п.п. 1.1-1.8 кредитного договору № 9876833721, який укладено між сторонами видно, що максимальна сума кредитної лінії становить 22000 грн.. Кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 8700 грн 00 коп. (вісім тисяч сімсот грн. нуль коп.) одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 16.11.2021 р.. Позичальник в будь-який час, протягом Дисконтного періоду дії Договору, може збільшити суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. Повернення Кредиту в повному обсязі позбавляє права Позичальника отримати нові Транші, а Договір вважається припиненим шляхом його повного виконання. Загальна сума Кредиту за цим Договором складається з сум Кредиту (Траншів) отриманих протягом всього строку дії Договору. Позичальник має право користуватися Кредитом від дати фактичного отримання суми Кредиту за кожним Траншем та до закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання. Кредитна лінія надається строком на 28 (двадцять вісім) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі «Дисконтний період»), а саме до 16.11.2021 р.. Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 1 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно наданих суду платіжних доручень, позивачем було надано кредитні кошти відповідачу в загальній сумі 22000 грн, а саме: 19.09.2021 р. - 8 700,00 грн., 21.09.2021 р. - 2 000,00 грн. 22.09.2021 р. - 900,00 грн., 23.09.2021 р. - 450,00 грн., 24.09.2021 р. - 2 350,00 грн., 25.09.2021 р. - 1 150,00 грн., 26.09.2021 р. - 5 500,00 грн., 27.09.2021 р. - 800,00 грн., 28.09.2021 р. - 150,00 грн.

Зазначені обставини також підтверджуються листом АТ КБ «Приватбанк» від 03 червня 2026 року.

З наведено слідує, що відповідач уклав кредитний договір з позивачем та отримав кошти, що спростовує його доводи про відсутність кредитного договору та доказів перерахування йому коштів в сумі 22000 грн.

З розрахунку заборгованості видно, що відповідач 17.10.2021 року вніс в рахунок погашення кредитної заборгованості суму в розмірі - 11 010,00 грн., чим погасив проценти за користування кредитними коштами в розмірі - 54,40 грн. та тіло в розмірі -10 955,60 грн. 20.10.2021 року відповідач вніс в рахунок погашення отриманого кредиту суму в розмірі - 1 255,00 грн., чим погасив проценти за користування кредитними коштами в розмірі - 728,17 грн. та тіло в розмірі -526,83 грн.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач отримав кредит в сумі 22000 грн., а сплатив 11482 грн. 43 коп., неповернутою залишила сума отриманих кредитних коштів 10316 грн. 23 коп.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами в сумі 37706 грн. 26 коп.

Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі № 775/7704/15 від 23 січня 2018 року), суд здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості.

При цьому, вирішуючи питання про стягнення сум заборгованості за відсотками суд враховує, що за змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Згідно п. 1.9.3 договору, у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 % річних, що становить 2,10 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.

Зі змісту вказаних положень договору вбачається, що зазначені проценти договір пов`язує з неповерненням у встановлений строк кредитних коштів, а відтак по суті це є санкцією для позичальника. Нарахування ж та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та правовим позиціям Верховного Суду.

Так, відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження №12-16гс22) зроблено такі висновки, що «компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони

встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)».

Верховним Судом у постанові від 19.09.2020 року у справі № 686/18977/17 зазначено, що «положеннями частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, положеннями ЦК України передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення, зокрема, у розмірі певного проценту за кожен день прострочення».

Згідно з визначенням неустойки, що передбачена положеннями статті 549 ЦК України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору

у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у процентах від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Отже, проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами укладеного між сторонами договору позики нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені.

Суд вважає, що визначені умовами договору проценти за користування кредитом можуть бути нараховані лише в межах строку кредитування. Після закінчення строку кредитування кредитор має право на застосування відповідальності за невиконання грошового зобов`язання в порядку, визначеному ч. 2 статті 625 ЦК України, проте таких вимог позивачем заявлено не було.

Таким чином стягнення процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування суперечить чинному законодавству.

Кредит відповідачу було надано на строк до 16.11.2021 року та відповідно на вказану дату були нараховані відсотки в сумі 5010 грн. 04 коп. Відповідачем сплачено 17.10.2021 року 54 грн. 40 коп. процентів та 20.10.2021 року 526 грн. 83 коп. Таким чином, відповідач має заборгованість по несплачених процентах в сумі 4428 грн. 81 коп.

Будь-яких доказів пролонгації умов кредитного договору, його автоматичного продовження суду не надано.

Отже, оцінивши надані сторонами докази та встановивши, що відповідач ОСОБА_1 , уклавши договір кредитування та отримавши кредитні кошти, свої зобов`язання не виконав, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 14745,04 грн., з яких 10316,23 грн. тіло кредиту та 4428,81 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, у зв`язку з чим позов слід задовольнити частково.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності судом не приймається, так як на період карантину перебіг позовної давності призупинялася з 02.04.2020 року відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Після запровадження воєнного стану такі ж зміни були внесені до пункту 10 Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України з 17.03.2022 року. Перебіг позовної давності відновлено з 04 вересня 2025 року. За таких обставин, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав у строк, визначений діючим законодавством України.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд вважає, що у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, на підставі ст. 141 ЦПК України, документально підтверджені судові витрати понесені позивачем, які складаються зі сплаченого судового збору в сумі 2662 грн. 40 коп., а також витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн., підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог, оскільки стороною позивача надано належні, допустимі та достатні докази витрат позивача на професійну правничу допомогу по даній справі та сплату судового збору (9662 грн. 40 коп. х 31% = 2995 грн. 35 коп.).

Підстави для негайного виконання рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову по даній цивільній справі не застосовувалися.

На підставі викладеного, керуючись ст.133, 141, 258-259, 265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов товариства із обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства із обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 987683721 від 19.09.2021 року в сумі 14745 грн. 04 коп., та судові витрати в сумі 2995 грн. 35 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: вулиця Алматинська будинок 8 офіс 310а, м. Київ, індекс 02090.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Вужиловський О.В.