Ухвала суду № 137561447, 22.06.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1410/17

УХВАЛА

22 червня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Кирилюк А. І., вивчивши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» про заміну стягувача виконавчого провадження та видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі № 462/1410/17-ц,

встановив:

Рух справи.

Уповноважений представник ТзОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» - директор Сердійчук Я. Я. 08.06.2026 року (вх. № 15009) звернулася до Залізничного районного суду м. Львова із заявою (документ сформований у системі «Електронний суд» 04.06.2024 року), у якій просить змінити сторону стягувача ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» на його правонаступника ТзОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у виконавчому листі у справі № 462/1410/17-ц за позовом за позовом ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» до ОСОБА_1 та видати дублікат виконавчого листа у справі № 462/1410/17-ц.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026 року визначено головуючого суддю Залізничного районного суду м. Львова Кирилюка А. І

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 10.06.2026 року вказану заяву залишено без руху у зв`язку із істотними недоліками.

На усунення недоліків заявнику надавався п`ятиденний строк.

Щодо неусунення недоліків позову.

Так, 12.06.2026 року вказану ухвалу надіслано заявнику ТзОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», у електронний кабінет ЄСІТС, що підтверджується Довідкою про доставку електронного документа.

18.06.2026 року (вх. № 16046) від уповноваженого представника ТзОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» - Сердійчук Я. Я. у Залізничний районний суд м. Львова надійшла заява про усунення недоліків заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» про заміну стягувача виконавчого провадження та видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі № 462/1410/17-ц, однак стороною заявника не було усунуто всі недоліки заяви, вказані в ухвалі суду.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989 року) (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 752/24739/19, провадження № 61-20936 св 21/ від 18.01.2023 року).

Відповідно, ухвала про залишення заяви без руху станом на 22.06.2026 року не була виконана, що позбавляє суд можливості відкрити провадження у справі.

Підсумки.

За нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.

Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд при цьому враховує, що ЄСПЛ у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У той же час, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Так, згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України заява вважається неподаною і повертається позивачеві у випадку, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

У зв`язку з тим, що заявник не усунув вказані в ухвалі суду недоліки у встановлений строк, суд дійшов висновку, що заяву слід повернути заявнику.

На підставі наведеного та керуючись ст. 185 ЦПК України, суд -

постановив:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» про заміну стягувача виконавчого провадження та видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі № 462/1410/17-ц вважати неподаною та повернути заявнику разом з усіма доданими до неї документами.

Копію позовної заяви залишити в суді (ч. 6 ст. 185 ЦПК України).

Роз`яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із такою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви (ч. 7 ст. 185 ЦПК України).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Ухвала набирає законної сили з моменту їх підписання (ч. 2 ст. 261 ЦПК України).

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: