Рішення № 137561269, 22.06.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/9806/25

Провадження №: 2/336/628/2026

22.06.26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Звєздової Н.С., за участі секретаря судового засідання Іванченко О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитування, -

ВСТАНОВИЛА:

Представник позивача Дідух Є.О., який діє на підставі довіреності від 31.07.2024, звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 4601776 від 27.04.2024 у розмірі 82 722,48 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 14 999,98 грн., заборгованість за відсотками 55 797,52 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 11 924,98 гривень, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень. Також просить зобов`язати орган (особу) яка буде здійснювати примусове виконання рішення нараховувати інфляційні витрати та три відсотка річних на суму заборгованості з дати набрання рішення законної сили до моменту виконання рішення в частині суми заборгованості і стягнути отриману суму з відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 27.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4601776 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Згідно умов встановлених договором, ТОВ "Лінеура Україна" зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою сторони погодили такі умови договору: сума кредиту 15 000,00 грн., строк кредитування 360 днів з 27.04.2024 по 22.04.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Відповідно до умов договору, ТОВ "Лінеура Україна" свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало кредит в сумі 15 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника. Внаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 82 722,48 гривень, з яких: заборгованість по тілу кредиту 14 999,98 гривень, заборгованість за відсотками нарахованими первісним кредитором 55 797,52 грн., заборгованість за процентами нарахована позивачем, як новим кредитором в межах строку дії договору 53 календарних дні у розмірі 11 924,99 гривень.

Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 27.02.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу №27/02/2025 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Отже, до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до Договору факторингу від 27.02.2025 року №27/02/2025 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 4601776 від 27.04.2024 року загальна сума заборгованості склала 82 722,48 гривень, з яких: заборгованість по тілу кредиту 14 999,98 гривень, заборгованість за відсотками нарахованими первісним кредитором 55 797,52 грн.

Станом на дату укладання Договору факторингу від 27.02.2025 року №27/02/2025, строк дії Договору № 4601776 від 27.04.2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за 53 календарних дні здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 11 924,99 гривень.

У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. Договору № 4601776 від 27.04.2024 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідача у сумі 67 722,51 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 55 797,52 грн., проценти нараховані ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» у сумі 11 924,99 грн.).

Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором № 4601776 від 27.04.2024 року загальною сумою 82 722,48 гривень, з яких: заборгованість по тілу кредиту 14 999,98 гривень, заборгованість за відсотками нарахованими первісним кредитором 55 797,52 грн., заборгованість за процентами нарахована позивачем, як новим кредитором в межах строку дії договору 53 календарних дні у розмірі 11 924,99 гривень.

Просить суд стягнути з відповідача означену суму заборгованості, а також сплачений судовий збір 2422,40 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2025 справу передано в провадження судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздової Н.С.

08.10.2025 судом направлено запит щодо встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача у відповідності до ст. 187 ЦПК України, відповідь надійшла 10.10.2025.

Ухвалою суду від 14.10.2025 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

17.11.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву за змістом якого просила відмовити у задоволенні позову з підстав його недоведеності та необґрунтованості. Крім того, посилається на неправомірне нарахування відсотків за користування кредитними коштами, вважає нараховані відсотки непропорційно завищеними та такими що не відповідають вимовам чинного законодавства про захист прав споживачів, також просила врахувати статус відповідача, який є військовослужбовцем та на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 ЗУ «»Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому у відповідача відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Докази витрат на надання професійної правничої допомоги будуть надані суду у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

20.11.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій представник посилається на правомірність та обґрунтованість заявлених вимог у відповідності до умов договору. Заявлено клопотання про зменшення витрат на професійну правову допомогу.

20.11.2025 судом скеровано запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 та соціального захисту щодо встановлення статусу відповідача як військовослужбовця.

28.11.2026 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які містять аналогічні заперечення щодо позовних вимог, як і відзиві на позов.

22.12.2025 з ІНФОРМАЦІЯ_1 та соціального захисту на адресу суду надійшла відповідь на запит, за змістом якої відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Данні про призов на військову службу під час мобілізації відсутні.

Ухвалою суду від 26.01.2026 позов забезпечено шляхом витребування доказів, відповідь надійшла 23.02.2026.

Дослідивши позовну заяву, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 27.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4601776.

Вказаний договір підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням його персональних даних та шляхом введення одноразового ідентифікатора 12944.

Відповідно до умов договору сума кредиту (загальний розмір) складає 15 000,00 гривень; строк кредиту 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; стандартна процентна ставка 1,50 % в день; знижена процентна ставка 0,001 % в день та застосовується у відповідності до п. 1.4.2 договору.

Доказів виконання відповідачем умов п. 1.4.2 договору не надано, а тому знижена ставка відсотків у даному випадку не застосовується.

На виконання умов договору відповідачу на кратку № 414962***6906, номер якої був зазначений особисто ним під час укладання договору перераховано кредитні кошти у розмірі 15 000,00 гривень без відкриття рахунку, що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» (а.с. 25).

Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк», яка була надана на виконання ухвали суду про витребування доказів встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 на яку було здійснено зарахування коштів у розмірі 15 000,00 гривень за період з 27.04.2024 по 02.05.2024 та надано виписку по рахунку, яким також підтверджено зарахування означених коштів на банківську карту відповідача.

Тобто, посилання представника відповідача про неотримання відповідачем коштів у розмірі визначеному договором є безпідставними.

27.02.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу №27/02/2025 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Отже, до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до Договору факторингу від 27.02.2025 року №27/02/2025 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 4601776 від 27.04.2024 року загальна сума заборгованості склала 82 722,48 гривень, з яких: заборгованість по тілу кредиту 14 999,98 гривень, заборгованість за відсотками нарахованими первісним кредитором 55 797,52 грн.

Станом на дату укладання Договору факторингу від 27.02.2025 року №27/02/2025, строк дії Договору № 4601776 від 27.04.2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за 53 календарних дні здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 11 924,99 гривень.

У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. Договору № 4601776 від 27.04.2024 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідача у сумі 67 722,51 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 55 797,52 грн., проценти нараховані ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» у сумі 11 924,99 грн.).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з статтею 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію`на законодавчому рівні визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом статей 525,526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Тобто, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між сторонами укладено кредитний договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, який є чинним та ніким не оспорювався.

Що стосується права вимоги за договором факторингу.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1статті 1077 ЦК України).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Частиною 1статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтями 12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

23.02.2026 на адресу суду надійшла відповідь на ухвалу суд суду в якій зазначено,що в установі АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 на яку було здійснено зарахування коштів у розмірі 15 000,00 гривень за період з 27.04.2024 по 02.05.2024.

Матеріалами справи підтверджується наявність у договорі персональних даних відповідача, а саме серії та номеру паспорта громадянина України, дати його видачі, номери мобільних телефонів, електронної адреси та реквізити належного відповідачу ОСОБА_1 платіжного засобу (номер картки НОМЕР_2 ). Означені данні були надані відповідачем особисто та підписані електронним підписом 12944 27.04.2004 о 22:47:19.

Крім того, матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо протиправності дій третіх осіб стосовно відповідача, як і незаконності заволодінням його персональними даними з метою подальшого укладення договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належно і у доступній формі ознайомився з усіма умовами договору, тарифами кредитора, повністю і однаково з кредитором їх розумів, вважав їх справедливими, адекватними, розумними і жодних заперечень не мав.

Вибір контрагента правочину та електронний договір підписаний відповідачем добровільно, волевиявлення позичальника було вільним, не під впливом помилки, тиску чи тяжких обставин, відповідало її внутрішній волі та намірам безумовного і реального виконання взятих на себе зобов`язань.

Однак, у порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка, згідно розрахунків позивача з якими суд цілком погоджується, становить 82 722,48 гривень, з яких: заборгованість по тілу кредиту 14 999,98 гривень, заборгованість за відсотками нарахованими первісним кредитором 55 797,52 грн., заборгованість за процентами нарахована позивачем, як новим кредитором в межах строку дії договору 53 календарних дні у розмірі 11 924,99 гривень.

Суд погоджується з твердженнями представника відповідача щодо надмірного нарахування відсотків за користування кредитними коштами виходячи з наступного.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення грошових коштів, позивач зобов`язаний навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються (п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України) і в подальшому довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог (ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Саме на суд покладено обов`язок під час ухваленні рішення вирішити, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України).

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України (ч.3 ст.263 ЦПК України).

Отже, вищевказані принципи вказують, зокрема, на те, що суд зобов`язаний перевірити розрахунок заборгованості незалежно від наявності та/або відсутності заперечень щодо нього з боку сторони відповідача.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

Суд звертає увагу, що нараховані та пред`явлені до стягнення відсотки за весь період кредитування кредитним коштами у загальному розмірі становлять 67 722,50 гривень, що перевищує розмір заборгованості за основною сумою кредиту більш ніж у чотири рази.

Суд вважає, що дана умова договору є непропорційно високою, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам ЗУ «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020, 910/719/19 від 19.05.2020 та №363/1834/17 від 13.07.2022 та №910/12876/19 від 01.06.2021, постановою Запорізького апеляційного суду від 18.03.2026 у справі № 336/10198/25.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги ТОВ «Українські Фінансові операції» про стягнення з відповідача відсотків у відповідності до умов Договору про надання кредиту підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 15 000,00 грн. Вказана сума буде справедливою та співмірною з огляду на суму основного боргу.

Посилання представника відповідача на застосування до відповідача положень п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» не відповідають дійсним обставинам справи.

Наведені обставини спростовуються відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_4 за змістом якої відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку, але відомості про проходження ним військової служби відсутні.

Тобто, представником відповідача не надано жодних належних та допустимих доказів перебування відповідача у статусі військовослужбовця.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року в справі №199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2024 року в справі №426/4264/19 (провадження № 61-7310св24) зазначив, що висновки судів про застосування до спірних правовідносин пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки положення цього закону стосуються виключно мобілізованих позичальників та за фактичних обставин у справі, встановлених під час неодноразового її розгляду, на спірні правовідносини не поширюються.

Тому, п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» не може бути застосований до відповідача.

З урахуванням викладеного в сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у частковому розмірі, який становить 29 999,98 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 14999,98 гривень, заборгованість за відсотками 15 000,00 гривень.

Щодо вимог позивача про нарахування інфляційних витрат та трьох відсотків річних до повного виконання рішення у відповідності до вимог ст.. 625 ЦК України та п.п. 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд виходить з таких міркувань.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:

на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Враховуючи наведене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позивачем ці вимоги заявлені передчасно, оскільки на момент ухвалення рішення в Україні діє воєнний стан, строки його закінчення не визначені, тому відповідач звільнений від виконання зобов`язань, передбачених ст. 625 ЦК України, а тому в цій частині вимог необхідно відмовити.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

З урахуванням викладеного з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3000 грн. на відшкодування його витрат по наданню правничої допомоги, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги. Правова позиція по таким правовідносинам є сталою, практика численна, складністю справа не відрізняється.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у відповідності до розміру задоволених вимог, тобто 878,36 гривень.

Керуючись ст. 526, 530, 599, 610-612, 626, 628, 638, 639, 1046-1056-1 ЦК України, ст.10- 13, 141,259, 263-265, 268, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ««Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові Операції» заборгованість за кредитним договором № 4601776 від 27.04.2024 у розмірі 29 999,98 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 14999,98 гривень, заборгованість за відсотками 15 000,00 гривень, витрати по оплаті судового збору в розмірі 878,36 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 гривень.

В іншій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції», ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Набережно-Карчавутська, буд. 27, прим. 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.С. Звєздова