Вирок № 137561109, 22.06.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 22.06.2026

Справа № 334/2172/25

Провадження № 1-кп/334/267/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участю прокурора - ОСОБА_3

представника потерпілої - ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_5

захисника - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12024082050002611 від 26 грудня 2024 року за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, маючого вищу освіту, не одруженого, працюючого електромонтером ОПС АТ «ВІТ», зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України

В С Т А Н О В И В:

26 грудня 2024 року, приблизно о 17 годині 40 хвилин, водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині вулиці Істоміна в місті Запоріжжя, зі сторони Хортицького шосе у напрямку вулиці Зачиняєва, зі швидкістю не менше 80 км./год., яка перевищує максимально дозволену швидкість руху в населеному пункті 50 км./год., відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами та доповненнями.

В цей же час, в районі будинку №139А, в недозволеному для цього місці, на проїзну частину вулиці Істоміна вийшли пішоходи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які перетинали проїзну частину зліва-направо по ходу автомобіля «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись з постійним темпом, не зупиняючись, під кутом до місця наїзду.

Продовжуючи рух, з перевищенням максимально дозволеної швидкості в населеному пункті, водій ОСОБА_5 , маючи об`єктивну можливість виявити пішоходів на проїзній частині та технічну можливість уникнути на них наїзду, при умові руху з максимально допустимою швидкістю в населеному пункті, шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, діючи зі злочинною недбалістю, порушуючи вимоги п.п.12.2, 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами та доповненнями, відповідно до яких:

12.2: «У темпу пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортних засіб у межах видимос ті дороги»;

12.4: «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкісно не більше 50 км/год»;

12.9 б) «водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на іранснортіїому засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил», не обрав безпечну швидкість руху, яка б відповідала вищевказаним положенням Правил, внаслідок чого допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , в результаті чого пішоходи отримали тілесні ушкодження з якими доставлені до KНП «Міська лікарня №9» ЗМР, де 06 січня 2025 року ОСОБА_7 номер.

Згідно висновку експерта №130 від 08 січня 2025 року смерть ОСОБА_7 настала в результаті сполученої травми голови, тулубу та кінцівок у вигляді множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, яка ускладнилась розвитком поліорганної недостатності. Останнє підтверджується вогнищевими крововиливами в легенях з продуктивно-проліферативними змінами, вогнищевою гнійною бронхопневмонією, фіброзним плевритом, вогнищами некрозу з ознаками організації в парапанкреатичній жировій клітковині, повнокрів`ям, набряком головного мозку, повнокрів`ям, порушенням реології крові в легенях, помірним кровонаповненням нирки, дистрофічними змінами епітелію канальців, недокрів`ям печінки, нерівномірним кровонаповненням міокарду. Ушкодження виявленні при проведенні експертизи утворились за 10-14 днів до настання смерті, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя, в даному випадку потягли за собою смерть та перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Згідно висновку експерта №72н від 10 січня 2025 року ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, а саме: закрита травма грудної клітки: уламковий перелом лівої ключиці в області акроміального кінця, лінійний перелом клювовидного відростку правої лопатки з переходом на тіло в надостній ділянці, лінійні переломи 2-5 ребер справа но середньоключичній лінії, відривний перелом 1 ребра зліва в області переходу в хрящову частину з діастазом, лінійні переломи 4-6 ребер зліва по середній аксилярній лінії, лівобічний гемопневмоторакс (скупчення повітря і крові в лівій плевральній порожнині), лінійний перелом правого поперечного відростку 1-го грудного хребця; закрита травма тазу: переломи обох донних кісток в області симфізу та верхньої гілки правої донної кістки, уламкові зі зміщенням кісткових фрагментів; перелом лівої бокової маси крижу без зміщення, розриви сечового міхура, гематома паравезі кальної клітковини в малому тазу (за наданою медичною документацією) у ОСОБА_8 кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Невиконання водієм автомобіля «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , вимог п.п.12.4, 12.9 б Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, знаходяться в прямому причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди..

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , після роз`яснення йому судом суті обвинувачення, свою провину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України визнав повністю. В ході судового розгляду кримінального провадження надав суду показання, які є послідовними, і повністю підтверджують обставини вчинення злочину, що викладені в обвинувальному акті, погодився на скорочений порядок судового розгляду, без дослідження будь-яких доказів, крім його особистого допиту щодо тих обставин, які ніким, у тому числі і ним не оспорюються та вивчення матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу, пояснивши, що рішення його є добровільним, наслідки, передбачені ч.3 ст.349 КПК України йому зрозумілі. У вчиненому щиро кається, просить суд не застосовувати до нього сурову міру кримінального покарання.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 , повністю визнав свою винність у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності їх позицій, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч.3 ст.349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 .

Показання обвинуваченого ОСОБА_5 , надані ним під час судового розгляду про обставини вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення з визнанням у повному обсязі своєї винності у висунутому обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та об`єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами, з точки зору взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, суд допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, в їх сукупності, вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_5 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, повністю доведеною.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 , суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, оскільки він своїми необережними діями вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, що виразилося у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та спричинило смерть потерпілого.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , у відповідності до ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст.66 КК України, судом визнаються, як щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Так відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує також і те, що він раніше не судимий, вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким, його вік, стан здоров`я, по місцю проживання та роботи характеризується виключно позитивно, визнав свою винність у судовому засіданні, враховує обставини, які пом`якшують його покарання і відсутність обставин, які обтяжують його покарання, вчинив необережне кримінальне правопорушення, а також приймаючи до уваги думку потерпілої ОСОБА_8 , яку вона висловила у своїй письмовій заяві, яка просила призначити ОСОБА_5 покарання не пов`язане з позбавленням волі, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, суд, з врахуванням встановлених обставин справи та особи винуватого вважає, що йому слід призначити покарання за ч.2 ст.286 КК України не в максимальних межах, встановлених у санкції статті за якою ОСОБА_5 , притягується до відповідальності.

Крім того, при призначенні покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України за №14 від 23 грудня 2005 року (з наступними змінами) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», враховує не тільки наслідки, що настали, а характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

Також, відповідно до вимог п.5 ч.3 ст.56 КПК України, суд враховує думку потерпілої, висловлену щодо призначення покарання обвинуваченому, яка вважає, що покарання повинно бути призначене не пов`язане з позбавленням волі, оскільки, на її переконання, обвинувачений усвідомив свою протиправну поведінку та суспільну небезпечність злочину.

Зазначений вид і міра кримінального покарання на думку суду є справедливою, необхідною і цілком достатньою для виправлення ОСОБА_5 , та попередження вчинення нових злочинів.

Крім того враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання, на підставі ст.75 КК України, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

В матеріалах кримінального провадження міститься цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_5 , третя особа ТДВ «СК «Альфа-Гарант» про відшкодування моральної шкоди в розмірі 250000 гривень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом, якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно вимог ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Встановлено, що 28 серпня 2025 року між потерпілою ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_5 у відповідності до ст.207 ЦПК України укладено мирову угоду, оскільки вони дійшли згоди щодо врегулювання спору по цивільному позову.

Згідно ч.1 ст.207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч.4 вказаної статті укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Заслухавши думку сторін угоди, які просили затвердити мирову угоду, про що подали суду спільну заяву, яку підтримали у судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, зміст мирової угоди, зважаючи на те, що сторони добровільно дійшли згоди щодо її укладення, наслідки укладення мирової угоди, передбачені ст.208 ЦПК України сторонам роз`яснені та зрозумілі, при цьому такі не порушують прав та інтересів сторін і інших осіб, суд приходить до висновку про можливість затвердження мирової угоди, укладеної між потерпілою ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_5 та закриття провадження у справі в частині вирішення цивільного позову.

Відповідно ч.4 ст.174 КПК України, суд, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Виходячи з вище викладеного з ОСОБА_5 підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з проведенням по кримінальному провадженню судових експертиз.

Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності зі ст.100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.314-318, 349, 368, 370, 373-376, 392, 393, 395 КПК України, ст.ст.50, 51, 60, 65-67, 395 КК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

ОСОБА_5 призначити покарання за ч.2 ст.286 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

ОСОБА_5 на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності до ст.76 КК України на ОСОБА_5 покласти наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації , повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання , не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Затвердити мирову угоду в справі №334/2172/25, укладену 28 серпня 2025 року між ОСОБА_8 (цивільним позивачем) та ОСОБА_5 (цивільним відповідачем), за умовами якої:

Потерпіла по даному кримінальному провадженню ОСОБА_8 , яка є цивільним позивачем та заявила позов про стягнення з ОСОБА_5 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди погодилась на зменшення суми відшкодування. Сторони за цивільним позовом: ОСОБА_8 та ОСОБА_5 домовилися, що остаточна сума відшкодування моральної шкоди становить 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень;

В день підписання мирової угоди ОСОБА_5 передає частину з визначеної остаточної суми 100000 (сто тисяч) гривень, а решту суми відшкодування моральної шкоди яка підлягає виплаті ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 і становить 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень буде сплачена ним частинами протягом наступних 20 місяців;

ОСОБА_5 зобов`язується до 30 числа кожного календарного місяця з дня підписання мирової угоди здійснювати виплату в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень на користь ОСОБА_8 до здійснення повного відшкодування в сумі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_5 , третя особа ТДВ «СК «Альфа-Гарант» про відшкодування моральної шкоди, закрити.

Стягнути з ОСОБА_5 в доход держави 3183,60 гривень, 3183,60 гривень, 4775,40 гривень, судових витрат за проведення судових інженерно-транспортних експертиз, а всього судові витрати на загальну суму 11142,60 гривень.

Арешт накладений ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя 30 грудня 2024 року на автомобіль «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 - скасувати.

Речові докази:

автомобіль «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , який по даному кримінальному провадженню визнано речовим доказом та котрий зберігається на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів ГУНП в Запорізькій області - повернути ОСОБА_5 , зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за належністю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1