Рішення № 137561108, 15.06.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 15.06.2026

Справа № 195/1305/25

Провадження № 2/334/2473/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 червня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого судді Ісакова Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Прийменко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя надійшла заява заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав на підставі ухвали Томаківського районного суду Дніпропетровської області №195/1305/26 від 22 січня 2026 року про передачу справи на розгляд за підсудністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 07.10.2010 року по 27.11.2012 року позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

В шлюбі народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 серія НОМЕР_1 від 27.07.2022 року (актовий запис №33), виданого повторно Томаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Мі6ністерства юстиції (м. Дніпро) батьками дитини зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

На той час, подружжя разом з дитиною мешкали по АДРЕСА_1 .

Сімейні відносини з відповідачем не склалися, у зв`язку з чим відповідач покинув позивачку та дочку, та начебто виїхав до родичів в російську федерацію.

23.05.2018 року заочним рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області з ОСОБА_2 на користь позивачки було стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, 28.12.2021 року позивачка уклала шлюб, у зв`язку з чим змінила прізвище « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

Дитина сторін постійно проживає з матір`ю і перебуває на її повному утриманні та вихованні. Батько не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти.

Відповідач за власною ініціативою самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до доньки, без поважних причин залишив її без уваги та турботи, при цьому наявна відсутність будь-яких перешкод у спілкуванні з дитиною.

Ці обставини свідчать про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, що не становитиме втручання в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у право відповідача на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8 цієї Конвенції, оскільки між дитиною та біологічним батьком відсутній зв`язок, який визначається як сімейне життя, відсутній взагалі протягом дуже тривалого часу будь-який контакт внаслідок такої свідомої поведінки відповідача.

З урахуванням викладеного, позивачка просить позбавити ОСОБА_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23.03.2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

22.04.2026 року ухвалою суду доручено Службі у справах дітей виконавчого комітету Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області скласти та подати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав.

25.05.2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначений розгляд справи по суті.

Позивачка подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Начальник Служби у справах дітей виконавчого комітету Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області Дяченко Оксана подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти заявлених вимог не заперечує, просила провести розгляд справи без її участі та прийняти рішення на розсуд суду, надала суду висновок, який затверджений рішенням виконавчого комітету Мирівської сільської ради №103 від 18 травня 2026 року.

Суд вважає можливим, за згодою представника позивача, провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи відповідно до статті 280 ЦПК України, за відсутності відповідача.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Частиною першою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до змісту частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

На підставі статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що з 07.10.2010 року по 27.11.2012 року позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

В шлюбі у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 серія НОМЕР_1 від 27.07.2022 року (актовий запис №33), виданого повторно Томаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Мі6ністерства юстиції (м. Дніпро) батьками дитини зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

На той час, подружжя разом з дитиною мешкали по АДРЕСА_1 .

В 2012 році після розірвання шлюбу відповідач залишив вищевказане місце проживання.

23.05.2018 року заочним рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області з ОСОБА_2 на користь позивачки було стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

28.12.2021 року позивачка уклала шлюб, у зв`язку з чим змінила прізвище « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

Батько не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти.

Відповідач за власною ініціативою самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до доньки, без поважних причин залишив її без уваги та турботи, при цьому наявна відсутність будь-яких перешкод у спілкуванні з дитиною.

Неповнолітня ОСОБА_3 навчається у 8 класі Настасівського ліцею Мирівської сільської ради. В ліцеї батька дитини жодного разу не бачили, контакту ні з адміністрацією закладу, ні з вчителями він не підтримує, фізичним, духовним та моральним вихованням доньки не цікавиться.

Неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживає з матір`ю, вітчимом та молодшим братом. В родині панують теплі взаємовідносини, мати з вітчимом створили належні умови для проживання дитини, цікавляться її навчанням та поведінкою, забезпечують всім необхідним для всебічного виховання та розвитку, оточують любов`ю і турботою.

Зазначене узгоджується з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї №07 від 07.01.2026 року складеного Мирівською сільською радою Нікопольського району Дніпропетровської області та актом від 08.07.2025 року складеного представниками Служби у справах дітей виконавчого комітету Мирівської сільської ради, Нікопольського району, Дніпропетровської області, відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №4479 від 27 за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідачем свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дитини відсутня. До того ж, він мав можливість спілкуватись з дитиною хоча б по телефону, через месенджери та сторінки в соціальних мережах. Але відповідач без поважних причин свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, передбаченими ст. 150 СК України, за власною ініціативою самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до доньки, без поважних причин залишив її без уваги та турботи, при цьому наявна відсутність будь-яких перешкод у спілкуванні з дитиною.

Зазначене свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні статті 164 СК України.

Відповідно до розрахунку заборгованості складеного державним виконавцем Нікопольського ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області від 02.04.2025 року боржник ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів станом на 31.03.2025 у розмірі 270929,18 гривень за виконавчим листом №2/195/187/18 від 20.09.2019 року виданим Нікопольським міськрайонним судом стягувачем за яким виступає ОСОБА_4 .

Ці обставини свідчать про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, що не становитиме втручання в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у право відповідача на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8 цієї Конвенції, оскільки між дитиною та біологічним батьком відсутній зв`язок, який визначається як сімейне життя, відсутній взагалі протягом дуже тривалого часу будь-який контакт внаслідок такої свідомої поведінки відповідача.

Щодо нормативно-правового обґрунтування суд виходить з такого.

У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Так, згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) свідчить, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18), від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

За положеннями частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина може бути розлучена з батьками у разі, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, ЄСПЛ зауважував, що якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11, встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.

Спосіб судового захисту передбачений п. 3 ч. 2 ст. 18 Сімейного кодексу України: припинення правовідношення.

Відповідач долею дитини не цікавиться, не виявляє бажання спілкуватись з дитиною та приймати участь у її вихованні та утриманні, не цікавиться її станом здоров`я, фізичним та морально-психологічним розвитком.

Питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини комітету Мирівської сільської ради 27.04.2026 року.

З метою захисту прав та інтересів дитини, комісія вважала за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по відношенню до неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказаний висновок затверджений рішенням виконавчого комітету Мирівської сільської ради №103 від 18 травня 2026 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ».

В частині третій статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» закріплено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Конвенцією ООН про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина 1 статті 3 Конвенції ООН).

Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (частина 1 статті 18 цієї Конвенції).

У відповідності з ч.2 ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Враховуючи те, що відповідач по справі жодним чином не був позбавлений інформації стосовно міста перебування позивача та дітей, та з її боку ніколи не створювалися перешкоди у спілкуванні дитини з ним та прийманні участі батька в вихованні, вище викладенні обставини свідчать про фактичну можливість, але вольове небажання виконувати відносно дитини батьківські обов`язки, покладені на нього законом.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитини» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей , поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

У відповідності з ч.2 ст.157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні. Нехтування батьківськими обов`язками з боку батька, принижує гідність дитини, а наявність людини, яка юридично має права батька, але фактично залишається чужою людиною, може в подальшому привести до негативних наслідків у житті дитини як з моральної, так і з правової точки зору.

У відповідності з ч.4 ст.155 СК України ухилення кого-небудь із батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 cт. 164 Сімейного кодексу України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно до п. 16 Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не цікавиться їх навчанням, підготовки до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню дітьми загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання дітьми освіти..

Згідно ч. 4, 5 ст. 19 Сімейного кодексу України - «ч. 4: При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування; ч.5 : Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суду надано достатньо доказів, з яких вбачається, що батько не цікавиться життям дитини, не бере участі в її вихованні та не виконує батьківських обов`язків, а відтак позовні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав є підтвердженими та обґрунтованими.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Питання щодо стягнення з відповідача судових витрат позивачем не ставиться.

Керуючись статтями: 11, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, статтями: 164, 165, 166, 167 СК України, -

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, адреса: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Топила, вулиця Правобережна, буд. 49.

Суддя Ісаков Д.О.