Рішення № 137559412, 15.06.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/3071/26

Провадження № 2-о/202/146/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючої судді - Бєсєди Г.В.

за участю секретаря - Пєшкічевої А.Ю.

заявника - ОСОБА_1

представника ОСОБА_1 - адвоката Юрашко О.П.

розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровська міська рада, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, Дніпровська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду м. Дніпра звернулась представник ОСОБА_1 - адвокат Юрашко О.П., заінтересовані особи: Дніпровська міська рада, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, Дніпровська міська рада із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Обґрунтовуючи свою заяву представник ОСОБА_1 - адвокат Юрашко О.П. зазначила, що з метою отримання ордеру на житло в гуртожитку комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади ОСОБА_1 звернулася до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради. Однак, працівниками Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради їй було повідомлено, що питання надання житлової площі та упорядкування проживання в гуртожитках комунальної власності територіальної громади міста Дніпра розглядається комісією з питань надання житлової площі в гуртожитках на підставі повного пакета документів. Одним із документів, зазначених в рішенні виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №179 від 23.04.2013 "Про врегулювання питань щодо надання житлової площі та упорядкування проживання в гуртожитках комунальної власності територіальної громади міста Дніпра" (зі змінами), є довідка з усіх попередніх місць проживання про склад родини і житлову площу заявника та членів його родини з 1991 року по теперішній час. З метою отримання необхідних довідок заявниця звернулась до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради з відповідними запитами. Отримавши відповідь на запит, заявниця дізналась про наявність неточностей в періодах її реєстрації за адресами в м. Дніпро.

Враховуючи відсутність дати зняття заявниці з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 , в 1992 році, вона не може надати довідки про свою реєстрацію з 23.09.1986 року по 22.10.1992 рік. Домова книга, що підтверджувала б дату зняття заявниці з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 , не збереглась. У картотеках відділу формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради як розпорядника таких даних, вищезазначена інформація відсутня. Іншого способу встановити дату зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку з адреси: АДРЕСА_1 , в заявниці немає.

Встановлення вищезазначеного юридичного факту ОСОБА_1 необхідно для підтвердження дат та місць реєстрації та надання комісії з питань надання житлової площі у гуртожитках, оскільки в наявних документах міститься неповна інформація.

Просить в?становити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 23.09.1986 року по 22.10.1992 року, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник підтримали доводи, викладені в заяві та просили заяву задовольнити.

Представник Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, та Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради в судові засідання не з`являлись, причини неявки не повідомляли.

У судовому засіданні були допитані як свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які зазначали обставини та відомості, які їй відомі щодо проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази кожен окремо та в їх сукупності, вважає, що заява підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК.

Відповідно до ч. 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Частиною 2 статті 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом . Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також ЦПК зазначає, що докази повинні бути достовірними та достатніми.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України).

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 1976 року народження, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 22 жовтня 1992 року, що підтверджується копією паспорту громадянина України, серії НОМЕР_1 , виданого Індустіральним РВ УМВС України в Дніпропетрвоській області.

Згідно відповідді №10/5-688 від 07.04.2025 начальника відділ формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за даними будинкової книги, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 22.10.1992 по 10.10.2018.

Згідно відповіді № 10/5-687 від 07.04.2025 начальника відділ формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, відповідно до наявних даних картотеки з питань реєстрації фізичних осіб та будинкової книги, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 23.09.1986 (внесена до будинкової книги, запис під матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), а також зігдно паспорту з 11.10.2018 по 28.09.2020.

У судовому засідання як свідки були допитані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили факт проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 в період з вересня 1986 року по жовтень 1992 року.

Зазначені докази суд оцінює як належні та допустимі, які підтверджуєть факт саме проживання за зазначеною адресою з вересня 1986 року по жовтень 1992 року.

Щодо вимоги встановлення факту реєстрації за зазначеної у заяві адресою та у визначений перід, суд зазначає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

У даному випадку заявником ОСОБА_1 не доведено, що не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Окрім цього, згідно відповіді № 10/5-687 від 07.04.2025 начальника відділ формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради встановлено, що є будинкова книга, в якій наявні певні відомості, що підтверджують зазначений факт.

Отже, заява в частині встановлення факту реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з вересня 1986 року по жовтень 1992 року за адресою: АДРЕСА_1 , задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 49, 77-81, 263-265, 268, 315, 354-355 суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровська міська рада, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, Дніпровська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з вересня 1986 року по жовтень 1992 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: Г.В. Бєсєда