Рішення № 137559124, 18.06.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3137/25 2/335/622/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А. В., за участю секретаря судового засідання Добрянського Н. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кардаша В`ячеслава Анатолійовича звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просила:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотриманих за життя пенсійних виплат за період із 01 березня 2016 року до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотримані за життя пенсійні виплати за період із 01 березня 2016 року до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 є спадкоємицею своєї баби, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку. Оскільки місто Донецьк визначено як населений пункт, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, виплата пенсії померлій була припинена за її життя.

28.02.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про виплату недоотриманої пенсії на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак відповідач листом від 20.03.2025 повідомив про обмеження виплати лише трирічним строком (із 27.02.2022 до 31.10.2023) у сумі 218 568,26 грн, посилаючись на норми ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вищезазначені дії відповідача позивач вважає протиправними, оскільки суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі без будь-яких часових обмежень.

Ухвалою від 22.04.2025 відкрито провадження у справі, розпочато підготовче провадження, призначено підготовче засідання, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

У відзиві на позов ОСОБА_1 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області заперечувало проти позову. На обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що спадкодавиця, ОСОБА_2 , перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області як внутрішньо переміщена особа. Із 01.03.2016 виплату її пенсії було призупинено у зв`язку з відсутністю інформації щодо реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб. За життя ОСОБА_2 не зверталася за поновленням виплати пенсії, не проходила ідентифікацію та не оскаржувала дій ГУ ПФУ в Запорізькій області у встановленому законом порядку. Позиція відповідача ґрунтується на тому, що до складу спадщини можуть входити лише ті суми пенсії, які були фактично нараховані спадкодавцеві за життя, але не отримані ним. Відповідно до ст. 1219 ЦК України право на пенсію не входить до складу спадщини, оскільки воно нерозривно пов`язане з особою спадкодавця. Оскільки ОСОБА_2 у період із 01.03.2016 до 31.10.2023 (місяць смерті за даними ПФУ) не зверталася за відновленням виплат, пенсія їй за цей період не нараховувалася.

Щодо обмеження виплати пенсії спадкоємцеві, ГУ ПФУ вважає законним застосування положень ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», де вказано, що нараховані суми пенсії, не отримані з власної вини пенсіонера, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення. Позивач (спадкоємиця) звернулася із заявою про виплату недоотриманої пенсії 28.02.2025. Датою звернення за недоотриманою пенсією в разі смерті пенсіонера вважається дата звернення спадкоємця. З огляду на це відповідач переглянув період виплати лише за три роки, що передували зверненню, а саме із 27.02.2022 до 31.10.2023, що склало 218 568,26 грн. Вимоги щодо виплати за період із 2016 року до лютого 2022 року відповідач вважає безпідставними.

Відповідач також акцентує на тому, що виплата заборгованості з пенсій для внутрішньо переміщених осіб за минулі періоди регулюється спеціальною постановою КМУ № 1165 від 10.11.2021. Такі виплати здійснюються за окремою бюджетною програмою в межах відповідного фінансового ресурсу державного бюджету. З огляду на викладене відповідач вважає свої дії щодо обмеження періоду виплати законними та обґрунтованими, а вимоги позивача про виплату коштів за період, коли пенсія не нараховувалася через бездіяльність самої спадкодавиці, такими, що не підлягають задоволенню, тому просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

12.06.2025 позивач в особі представника звернулася до суду із заявою про зміну предмета позову. Ухвалою суду від 15.08.2025 прийнято заяву позивача про зміну предмета позову, вирішено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням вищезазначеної заяви, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи з урахуванням зміненого предмета позову. Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Ухвалою від 26.12.2025 закрито підготовче провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позивач та представники сторін у судове засідання не з`явилися. Представник позивача звернувся до суду із заявою, в якій просив розглядати справу за відсутності позивача та його представника. Представник відповідача, повідомлений про час та місце судового засідання шляхом направлення судових повісток-повідомлень в електронні кабінети відповідача та його представника, у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Явка сторін та їхніх представників у судове засідання обов`язковою не визнавалася.

З огляду на викладене суд вирішив розглядати справу за відсутності учасників справи, їхніх представників і без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши надані сторонами докази, суд доходить таких висновків.

Спір між сторонами у цій справі виник із приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом. Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у неї як спадкоємиці за законом після смерті баби права на спадкування недоотриманої останньою суми пенсії.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права й обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 12611265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першоїп`ятої черг).

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їхніми установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

За змістом статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісячно рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Разом із тим, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Аналіз зазначених приписів статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також подібних за змістом приписів статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові й залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом із померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців із дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові й залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується з приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові та залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Приписи частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові й не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб та їхнє правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців із дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набуває іншої правової якості переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволить зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або за законом, зокрема щодо усунення від права на спадкування, прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум під час визначення розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або за законом.

Право на перерахування певних виплат мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому в членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Те ж саме стосується й випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України. Тому припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та неоскарження дій спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається, і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 428/10113/20 (провадження № 61-14299св21) та у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 727/12371/21.

Цивільний кодекс України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові й не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення лише визначають подію, умови, час, коло осіб та їхнє правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.

Судом встановлені такі фактичні обставини.

Позивач ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Донецьку ОСОБА_2 померла, про що Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 31 січня 2024 року було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

З 2016 року та до дня смерті ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як внутрішньо переміщена особа та одержувала пенсію за віком.

Виплату пенсії ОСОБА_2 ГУ ПФУ в Запорізькій області із 01.03.2016 було призупинено у зв`язку з відсутністю інформації щодо реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб. У період із 01.03.2016 до 31.10.2023 (день смерті) ОСОБА_2 пенсія відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась.

03.12.2024 на запит державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори Кравченко Т. В. щодо недоотриманої пенсії ОСОБА_2 ГУ ПФУ в Запорізькій області була надана довідка, відповідно до якої недоотриманою є пенсія за період із 24.10.2021 до 31.10.2023 у розмірі 254 224,46 грн.

28 лютого 2025 року державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кравченко Т. В. позивачеві видано свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно зі свідоцтвом, спадщина, на яку воно видано, складається з недоотриманої пенсії в сумі 254 224,46 грн, що знаходиться в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

28.02.2025 позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату недоодержаної пенсії ОСОБА_2 . Період недоотриманої пенсії було переглянуто відповідачем за три роки, а саме із 27.02.2022 до 31.10.2023, у зв`язку з чим позивачеві було нараховано недоотриману ОСОБА_2 за життя пенсію в розмірі 218 568,26 грн.

Отже, відповідач не визнає наявність заборгованості з виплати пенсії перед померлою за період із 01.03.2016 до 27.02.2022. Спірну заборгованість за вищезазначений період відповідач у повному обсязі не включив до наданої нотаріусу довідки для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Зазначене унеможливило виконання нотаріусом своїх повноважень щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на суму недоотриманої пенсії в повному обсязі.

З огляду на те, що відповідач не надав позивачеві розрахунок суми недоотриманої ОСОБА_2 за життя пенсії, позивач була позбавлена можливості звернутися до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми недоотриманої пенсії. Тому обраний позивачем спосіб захисту (визнати протиправними дії відповідача та зобов`язати нарахувати та виплатити в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця недоотриману пенсію за певний період) суд вважає належним та ефективним.

З відзиву ГУ ПФУ в Запорізькій області вбачається, що відповідач нарахував недоотриману ОСОБА_2 пенсію в розмірі 218 568,26 грн за період із 27.02.2022 до 31.10.2023. З огляду на викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині:

-визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в нарахуванні і виплаті позивачеві в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 недоотриманих за життя пенсійних виплат за період із 01 березня 2016 року до 26 лютого 2022 року;

-зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачеві в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 недоотримані за життя пенсійні виплати за період із 01 березня 2016 року до 26 лютого 2022 року.

В іншій частині позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із такого.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Позивачем за подання до суду позову сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. Доказів понесення інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, позивач до суду не подавала.

Пунктами 1, 2 частини 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останньою судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 81, 89, 141, 259, 263265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом недоотриманих за життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсійних виплат за період із 01 березня 2016 року до 26 лютого 2022 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код 20490012, адреса: м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-б) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) пенсійні виплати, недоотримані за життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період із 01 березня 2016 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код 20490012, адреса: м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-б) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів із дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне рішення складено 19 червня 2026 року.

Суддя А. В. Стеценко