Вирок № 137559032, 19.06.2026, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/2238/25

Провадження № 1-кп/375/3/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111030001698 від 2 серпня 2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чорнобиль, Київської області, громадянина України, з середньою освітою, тимчасово не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , не депутат, який на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 286-1, частиною 1 статті 382 КК України.

за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_8 - ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Так, 1 серпня 2025 року близько 20 год 10 хв. водій ОСОБА_3 , порушуючи вимоги п. 2.9 (а), Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі по тексту - Правила дорожнього руху), відповідно до якого водієві забороняється: «керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «Geely СК» реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухаючись по вул. Дружби, що в селищі Рокитне в напрямку вул. Незалежності, де навпроти будинку №45 порушив наступні вимоги Правил дорожнього руху:

п. 1.5. Правил дорожнього руху, в якому зазначено: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду та руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»,

п. 1.7. Правил дорожнього руху де вказано, «Водії зобов`язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи. Усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними до дітей, людей похилого віку та осіб з явними ознаками інвалідності»,

п. 1.10. Правил дорожнього руху де вказано термін «Узбіччя - це виділений конструктивною або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, який прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів, крім випадків, передбачених цими Правилами. Узбіччя може використовуватися для зупинки і стоянки транспортних засобів, руху пішоходів, мопедів, велосипедів (за відсутності тротуарів, пішохідних, велосипедних доріжок або у разі неможливості пересуватися по них), гужових возів (саней)»;

п. 2.3. (б), (д) Правил дорожнього руху, зокрема б), «Для забезпечення дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі», д) «не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»,

п. 12.1. Правил дорожнього руху, де вказано, «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

Тобто водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки «Geely СК» реєстраційний номер НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, будучу позбавлений права керування проявив неуважність та безпечність, не був особливо обережним до дітей, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості у межах видимості дороги внаслідок чого здійснив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнього пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які рухались по узбіччю вул. Дружби в напрямку до вул. Незалежності в селищі Рокитне, Київської області.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди малолітній пішохід ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: перелому нижньої щелепи зліва, забою головного мозку, рани на голові, саден на голові, тулубі та кінцівках. Ушкодження на голові відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тому, що для повного зрощення перелому необхідно тривалий строк-більш ніж 3 тижні, садна на тулубі та кінцівках відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди малолітній пішохід ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, саден на обличчі, шиї, тулубі, на руках та ногах.

За ступенем тяжкості вище описані тілесні ушкодження заподіяні ОСОБА_10 відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров`я більше 6 днів.

Сукупність допущених водієм ОСОБА_3 порушень вимог п.п. 1.5, 1.7, 2.3 (б, д), 2.9 (а), 12.1 Правил дорожньою руху знаходяться в прямому причинному зв`язку із настанням вказаної дорожньо-транспортної пригодою та її наслідками.

Указаними діями, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений частиною 1 статті 286-1 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Окрім цього, відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.

Відповідно до статті 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов`язковість судового рішення, згідно зі статтею 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства. Як установлено у статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

7 квітня 2025 року Рокитнянським районним судом Київської області, за результатами розгляду справи № 375/567/25 (провадження № 3/375/676/25) про вчинення ОСОБА_3 адміністративних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 130, частиною 5 статті 126 та частиною 1 статті 51 КУпАП винесено постанову, яка набрала законної сили 17 квітня 2025 року, та відповідно до якої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на п`ять років.

Однак, ОСОБА_11 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови Рокитнянського районного суду Київської області від 7 квітня 2025 року та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, умисно підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. 1 серпня 2025 року близько 20 год 00 хв. керував транспортним засобом марки «Geely» моделі «СК», державний номерний знак НОМЕР_2 поблизу будинку № 45 по вулиці Дружби в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області, де будучи в стані алкогольного сп`яніння, порушив Правила дорожнього руху та здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , в наслідок чого останні отримали тілесні ушкодження.

Тим самим, ОСОБА_3 , 1 серпня 2025 року діючи з мотивів зневаги до судової постанови Рокитнянського районного суду Київської області від 7 квітня 2025 року, яка набрала законної сили, умисно не виконав постанову суду, якою позбавлено останнього права керувати транспортними засобами строком на п`ять років.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 382 КК України, а саме умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред`явленому обвинуваченні за частиною 1 статті 286-1, частиною 1 статті 382 КК України визнав повністю та підтвердив всі обставини, зазначені в обвинувальному акті. Зокрема ствердив, що йому було достеменно відомо, що за постановою Рокитнянського районного суду Київської області, яка набрала законної сили 17 квітня 2025 року, його визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, накладене остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу та позбавлено права керування транспортними засобами строком на 5 років. Однак, в порушення цієї постанови суду, він 1 серпня 2025 року близько 20 год 10 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем марки «Geely СК» реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухаючись по вул. Дружби, що в селищі Рокитне в напрямку вул. Незалежності, порушив Правила дорожнього руху та здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , в наслідок чого останні отримали тілесні ушкодження.

Ствердив, що щиро розкаявся, просив призначити покарання без позбавлення волі. Щодо позбавлення його права керування транспортними засобами не заперечував, зазначив, що цивільний позов поданий ОСОБА_7 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6 та цивільний позов поданий законним представником потерпілої ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , від імені якого діє адвокат ОСОБА_12 в інтересах малолітньої потерпілої ОСОБА_8 визнає в повному обсязі.

Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Захисник ОСОБА_5 , підтримала позицію обвинуваченого щодо повного визнання винуватості. Просила суд урахувати, що обвинувачений повністю визнає винуватість, не оспорює обставин. Цивільні позови визнаються стороною захисту в повному обсязі. Просила призначити покарння та звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки.

Прокурор у судовому засіданні вважав, що в судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміновані ОСОБА_3 кримінальні правопорушення передбачені частиною 1 статті 286-1, частиною 1 статті 382 КК України вчинено останнім, тому просить суд визнати ОСОБА_3 винним та призначити йому покарання: у виді позбавлення волі строком на 1 рік за частиною 1 статті 382 КК України та на 2 роки позбавлення волі з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 5 років за частиною 1 статті 286-1 КК України. На підставі частини 1 статті 70 КК України просив визначити обвинуваченому остаточне покарання у виді 2 років позбавлення волі з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 5 років. Обставиною, яка пом`якшує покарання, на думку прокурора, є щире каяття, а обставин, які обтяжують покарання, не встановлено. Цивільні позови подані законними представниками потерпілих, прокурор просить задовольнити.

Законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 в судовому засіданні просила суд визнати обвинуваченого ОСОБА_3 винним, призначити максимальне покарання.

При цьому законний представник потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просила задовольнити цивільний позов в повному обсязі з урахуванням витрат пов`язаних з отриманням та проходження лікування, наявності моральної шкоди.

Законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , в судовому засіданні просив суд визнати обвинуваченого ОСОБА_3 винним та призначити максимальне покарання. Також просив задовольнити цивільний позов в повному обсязі з урахуванням витрат пов`язаних з отриманням та проходження лікування, здійснення реабілітації, наявності моральної шкоди.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях за частиною 2 статті 286-1, частиною 1 статті 382 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор та інші учасники судового розгляду, в тому числі законні представники малолітніх потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм положення частини 3 статті 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому частиною 3 статті 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за частиною 1 статті 382 КК України - як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, та за частиною 1 статті 286-1 КК України - як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

3. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до статті 66 КК України, суд, за наслідками судового розгляду, не вбачає.

Суд не відносить до обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 - щире каяття, як це вказано в обвинувальному акті, оскільки, щире каяття повинно ґрунтуватись на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Така правова позиція відображена у постанові Верховного суду від 30 жовтня 2018 року (справа № 559/1037/16к).

Так, в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 хоч і висловив жаль з приводу своєї поведінки, однак жодних заходів для виправлення ситуації особисто не вжив, вибачення особисто у потерпілих не просив, заподіяну шкоду не відшкодував, тому у його діях відсутнє саме «щире каяття».

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі статтею 67 КК України, судом не встановлено.

4. Мотиви призначення покарання.

Призначаючи міру покарання ОСОБА_3 , суд у відповідності до статті 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, повне визнання ним своєї вини, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, не працює.

Відповідно до вимог частини 1 статті 368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

У досудовій доповіді Білоцерківського районного відділу №2 філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області від 20 жовтня 2025 року зроблено висновок, що дослідивши інформацію, що характеризує психологічний портрет та спосіб життя обвинуваченого, відносини у сім`ї та суспільстві, ставлення до правопорушення, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також низький ризик небезпеки для суспільства чи окремих осіб, беручи до уваги позитивні плани на майбутнє можна зробити висновок про можливість виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства.

Крім того, суд враховує рішенні по справі «О`Голлоран та Франціс проти Сполученого королівства» від 29 червня 2007 року, де Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілем та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд зауважує, що згідно зі статтею 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

У правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.

На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано у положеннях Кримінального кодексу України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.

Керуючись загальними засадами призначення покарання (стаття 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.

Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 травня 2023 року, справа № 135/563/22.

Також судом враховується положення статті 75 КК України про заборону її застосування до осіб, які порушили правила безпеки дорожнього руху, керуючи транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння; висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо правозастосування, викладений у постанові від 4 вересня 2023 року у справі №702/301/20, згідно якого особі, яку визнано винуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, незалежно від того чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід обрати покарання в межах санкцій статтей, а саме частини 1 статті 286-1 КК України та призначити основне покарання у виді позбавлення волі з призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами; за частиною 1 статті 382 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі. На підставі статті 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити обвинуваченому остаточне основне покарання у виді позбавлення волі з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

З врахуванням вищенаведеного, позиції прокурора, потерпілих, захисника та обвинуваченого, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити в межах санкції частини 1 статті 382 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік. Також суд вважає за необхідне, призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за частиною 1 статті 286-1 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років. Згідно з вимогами частини 1 статті 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

На переконання суду, у даному випадку саме таке покарання відповідає вимогам статтей 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим так і іншими особами.

5. Підстави для задоволення цивільного позову.

У рамках кримінального провадження заявлено два цивільні позовні, а саме позов ОСОБА_7 , який подано в інтересах малолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 5179,80 грн та моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн, а також позов ОСОБА_9 , від імені якого діє адвокат ОСОБА_12 , який поданий в інтересах малолітньої ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 25523,78 грн, та моральної шкоди в розмірі 300000,00 грн.

Як убачається з позовних заяв, підставою пред`явлення позовів є те, що ОСОБА_3 1 серпня 2025 року керуючи автомобілем марки «Geely СК» реєстраційний номер НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, будучу позбавлений права керування унаслідок дорожньо-транспортної пригоди заподіяв ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тілесні ушкодження у вигляді: перелому нижньої щелепи зліва, забою головного мозку, рани на голові, саден на голові, тулубі та кінцівках. Ушкодження на голові відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тому, що для повного зрощення перелому необхідно тривалий строк-більш ніж 3 тижні, садна на тулубі та кінцівках відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, також заподіяв ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, саден на обличчі, шиї, тулубі, на руках та ногах.

Позивачі в обґрунтування позовних вимог посилаються на положення статті 16, 23, 1167, 1168, статті 127-129 КПК України.

Оскільки автомобіль «Geely СК» реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахований не був, позивач ОСОБА_9 визначив в позові про відшкодування майнової та моральної шкоди третю особу - Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), та просив залучити в якості третьої особи на стороні відповідача.

5 листопада 2025 року МТСБУ надало суду пояснення третьої особи, в яких зазначило, що проаналізувавши позовну заяву, додатки до неї та чинну редакцію Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» помітно, що у МТСБУ відсутні підстави для виплати на користь позивача, так як позивач не надав доказів, які б підтверджували обов`язок здійснення виплати МТСБУ у даному випадку.

Обвинувачений (відповідач) та його захисник цивільні позови визнали, розмір завданої матеріальної та моральної шкоди відповідачем не оспорюється.

Між тим, під час судового розгляду судом поза розумним сумнівом було доведено винуватість ОСОБА_13 у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 1 серпня 2025 року.

Указане доводить обґрунтованість підстав подання цивільних позовів щодо відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до частини 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Згідно із частиною 1 статті 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до частини 5 статті 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до пункту 4 статті 206 ЦПК України У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Частиною 1 статті 129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 374 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку, в числі іншого, зазначаються підстави для задоволення цивільного позову.

В силу статті 91 КПК України, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підлягають доказуванню.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує, що відповідно до пунтку 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Відповідно до пункту 9 вказаної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

У позовній заяві ОСОБА_7 , яку подано в інтересах малолітньої ОСОБА_6 зазначила, що внаслідок неправомірних та винних дій обвинуваченого ОСОБА_3 малолітній потерпілій ОСОБА_6 було заподіяно фізичну шкоду у вигляді струсу головного мозку, саден на обличчі, шиї, тулубі, на руках та ногах.

У зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпіла понесла витрати на придбання медикаментів, лікарських засобів для лікування на загальну суму 5179,80 грн, що підтверджується наданими до позову фіскальними чеками.

Оцінивши подані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_7 вимоги в частині відшкодування майнової шкоди підлягають задоволенню, в повному розмірі у сумі 5179,80 грн.

Судом установлено, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_3 , кваліфікованих за частиною 1 статті 286-1 КК України, малолітній потерпілій ОСОБА_6 було завдано фізичного болю, що об`єктивно спричинило їй моральні страждання.

Обвинувачений в судовому засіданні визнав моральну шкоду в повному розмірі у сумі 20000,00 грн.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди завданої малолітній потерпілій ОСОБА_6 , суд враховує характер, тривалість та глибину заподіяних моральних та фізичних страждань, оскільки в момент отримання тілесних ушкоджень потерпіла перенесла значний фізичний біль, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пережила негативні емоції, психічні переживання та стрес, лікування та як наслідок була позбавлена можливостей реалізації своїх звичок і бажань.

З огляду на наведене, враховуючи характер заподіяних малолітній потерпілій ОСОБА_6 страждань, обставини вчинення кримінального правопорушення, визнання позову обвинуваченим, а також керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про задоволення цивільного позову та визначає розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 20000,00 грн, що є співмірним заподіяним потерпілій моральним стражданням та наслідкам кримінального правопорушення.

Позовні вимоги ОСОБА_7 , в інтересах малолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_3 підлягають задоволенню в повному розмірі.

У позовній заяві ОСОБА_9 , від імені якого діє адвокат ОСОБА_12 , яка подана в інтересах малолітньої ОСОБА_8 зазначино, що внаслідок неправомірних та винних дій обвинуваченого ОСОБА_3 малолітній потерпілій ОСОБА_8 було заподіяно фізичну шкоду у вигляді перелому нижньої щелепи зліва, забою головного мозку, рани на голові, саден на голові, тулубі та кінцівках.

У зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпілою ОСОБА_8 було понесено витрати на придбання медикаментів, лікарських засобів для лікування на загальну суму 25523,78 грн, що підтверджується наданими до позову фіскальними чеками.

Оцінивши подані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_9 вимоги в частині відшкодування майнової шкоди підлягають задоволенню, в повному розмірі у сумі 25523,78 грн.

На думку суду, рівень моральних страждань визначається не тільки видом правопорушення та його складністю, а й моральними стражданнями як малолітньої потерпілої ОСОБА_8 так і їх законних представників, внаслідок заподіяння шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для їх особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.

З урахуванням фактичних обставин вчинення злочину та матеріалів кримінального провадження, вбачається причинний зв`язок між заподіяною потерпілій моральною шкодою та протиправними діями обвинуваченого, а в ході судового розгляду доведено належними і допустимими доказами факту завдання моральної шкоди.

Обвинувачений в судовому засіданні визнав моральну шкоду в повному розмірі у сумі 300000,00 грн.

Суд зауважує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу фізичного та душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, хоча у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди суд враховує характер, тривалість та глибину заподіяних моральних та фізичних страждань, оскільки в момент отримання тілесних ушкоджень малолітня потерпіла ОСОБА_8 перенесла фізичний біль, внаслідок отриманих в результаті вчинення злочину тілесних ушкоджень фактично змінилося життя потерпілої, як наслідок дитина відірвана від активного соціального життя, знаходиться під емоційною напругою, побоюванням щодо майбутнього стану свого здоров`я.

Виходячи з наведених висновків та розглядаючи заявлені в інтересах малолітньої ОСОБА_8 позовні вимоги, ураховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає що з обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь потерпілої сторони в рахунок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральна шкода у розмірі 300000,00 (триста тисяч) грн.

А отже, позовні вимоги ОСОБА_9 в інтересах малолітньої ОСОБА_8 до ОСОБА_3 підлягають до зодоволення в повному розмірі.

6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

У даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_3 4 серпня 2025 року було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з моменту затримання 1 серпня 2025 року по 29 вересня 2025 року (ухвала Рокитнянського районного суду Київської області від 4 серпня 2025 року про застосування запобіжного заходу).

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 24 вересня 2025 року, клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено частково, застосовано до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів до 22 листопада 2025 року.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 5 листопада 2025 року, задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на особисте зобов`язання строком до 3 січня 2026 року.

З клопотанням про застосування до обвинуваченого на період до набрання вироком законної сили запобіжного заходу прокурор не звертався.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з часу його затримання для відбуття покарання, після набрання цим вироком законної сили.

У строк відбування покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення ОСОБА_3 з 1 серпня 2025 року по 24 вересня 2025 року включно, із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі.

У строк покарання зарахувати строк перебування обвинуваченого під цілодобовим домашнім арештом з 25 вересня 2025 року по 5 листопада 2025 року включно, із розрахунку 3 дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 4 серпня 2025 року, на автомобіль марки «Geely СК», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Процесуальні витрати у провадженні, а саме витрати на проведення експертиз, підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку статті 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 100, 124, 349, 368-370, 374-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 382, частиною 1 статті 286-1 КК України, та призначити йому покарання:

- за частиною 1 статті 382 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі;

- за частиною 1 статті 286-1 КК України, у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Початок строку відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_3 рахувати з часу фактичного затримання, після набрання вироком законної сили.

Відповідно до вимог частини 5 статті 72 КК України у строк відбування покарання зарахувати строк перебування ОСОБА_3 під вартою з 1 серпня 2025 року по 24 вересня 2025 року включно, із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі.

На підставі частини 7 статті 72 КК України ОСОБА_3 у строк відбування покарання зарахувати строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з 25 вересня 2025 року по 5 листопада 2025 року включно, із розрахунку 3 дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Покарання у вигляді позбавлення права керування, відповідно до вимог частини 4 статті 72 КК України, виконувати самостійно.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили, не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_7 , який подано в інтересах малолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_7 в якості відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди - в розмірі 5179 (п`ять тисяч сто сімдесят дев`ять) грн 80 коп. та моральної шкоди - 20000,00 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

Цивільний позов ОСОБА_9 , який подано в інтересах малолітньої ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_9 в якості відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди 25523 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот двадцять три) грн 78 коп., моральної шкоди - 300000,00 (триста тисяч) грн 00 коп.

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 4 серпня 2025 року, на автомобіль марки «Geely СК», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в сумі 5794 (п`ять тисяч сімсот дев`яносто чотири) гривні 10 копійок, а саме:

- інженерно-транспортна експертиза - 2228 (дві тисячі двісті двадцять вісім) гривень 50 копійок (висновок експерта від 29 серпня 2025 року № СЕ-19/111-25/52909-ІТ);

- інженерно-технічна експертиза - 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (висновок експерта від 20 серпня 2025 року № СЕ-19/111-25/48256-ІТ).

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених частиною 2 статті 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження в порядку визначеному статтями 376, 615 КПК України.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_14