Ухвала суду № 137530140, 19.06.2026, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/349/26

Провадження № 2-др/375/13/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Банах-Кокус О.В.,

секретаря судового засідання Потапенко А.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Іллінського Олександра Васильовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Рокитнянська селищна рада Київської області, ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через свого представника ОСОБА_5 , звернулася до Рокитнянського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 треті особи: Рокитнянська селищна рада Київської області, ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні майном.

Ухвалою Рокитнянського районного суду від 9 червня 2026 року суд закрив провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову.

10 червня 2026 року представник позивача ОСОБА_2 , - адвокат Іллінський О.В., подав до суду через систему «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ОСОБА_6 судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 8500,00 грн та витрати із сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн

Позивач, представник позивача, треті особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач, в судовому засіданні заперечила проти стягнення з неї витрат на правову допомогу та судового збору та надала копію посвідчення особи, яка віднесена до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд, заслухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, матеріали додані до заяви про ухвалення додаткового рішення, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Згідно із частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову, суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову. Частиною 3 статті 142 ЦПК України передбачає, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

За змістом наведеної норми при відмові позивача від позову на користь позивача присуджується стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача у разі, якщо він не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Визнання позову чи добровільне задоволення вимог відповідачем після пред`явлення позову не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат при ухваленні рішення або при закритті провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову з мотивів задоволення його вимог відповідачем.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі №461/4349/23 (провадження №61-1св24), тлумачення зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Тобто друге речення частини третьої статті 142 ЦПК України повинно застосовуватися у системному зв`язку із першим реченням, де йдеться про відмову від позову позивача.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги позивача про усунення перешкод в користуванні майном задоволено відповідачем вже після звернення до суду з відповідним позовом та до ухвалення рішення суду і вирішення спору, а закриття провадження у справі у зв`язку із цим зумовлено фактом задоволення відповідачем заявлених вимог.

Частиною 6 статті 142 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України сторона, яка понесла витрати, має право заявити про їх відшкодування та подати докази судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів вона заявила про такий намір.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідачем ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи посвідчення № НОМЕР_1 від 27 вересня 2019 року, відповідно до якого вона є громадянином, яка віднесена до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Аналіз вказаної норми закону дає підстави для висновку про наявність пільг щодо сплати судового збору саме у позивачів, натомість ОСОБА_1 у цій справі не є позивачем, тому на неї не поширюються положення пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Щодо стягнення витрат на правову допомогу

Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1, 2 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Подання одночасно з першою заявою по суті спору попереднього розрахунку витрат на правничу допомогу яку сторона понесла чи очікує понести у зв`язку з розглядом справи є важливим елементом та надає можливість іншій стороні оцінити можливі негативні наслідки в разі програшу спору.

Першою заявою по суті спору для позивача є позовна заява (стаття 175 ЦПК України).

В той же час, у позовній заяві, яку подано до суду 12 лютого 2026 року, представник позивача не зазначив орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, який поніс чи має понести позивач під час розгляду справи.

Представник позивача в заяві про закриття провадження у заявив клопотання щодо подання доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу протягом 5 днів з дня ухвалення судового рішення. При цьому, про орієнтовний чи визначений розмір таких витрат представник позивача не повідомив.

Разом з тим, як слідує з акту узгодження вартості окремих видів правової допомоги від 10 січня 2026 року до Договору про надання правничої допомоги від 10 січня 2026 року укладеного між адвокатом Іллінським О.В. та ОСОБА_3 , сторони узгодили вартість окремих видів правової допомоги, відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру від 10 січня 2026 року ОСОБА_3 сплатила адвокату Іллінському О.В. 7500,00 грн, на підставі Договору про надання правничої допомоги.

Отже, на час подання позову 17 лютого 2026 року, представник позивача був обізнаний з орієнтовними витратами позивача на правничу допомогу.

Крім того, судом встановлено, що представник позивача подав до заяви про ухвалення додаткового рішення акт про надання правничої допомоги від 9 червня 2026 року, де по тексту, так і в підписах сторін клієнтом зазначено Кашуба Л.В., а не Гузієнко Н.О.

Відповідно до частини 1 статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Жодні докази щодо поважності причин не зазначення у позовній заяві витрат позивача на правничу допомогу заява не містить.

Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 виснував, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

У постанові від 10 грудня 2025 року у справі № 761/26648/22 Верховний Суд зазначив, що оскільки особа 1 ні у касаційній скарзі, ні інших процесуальних документах, поданих до Верховного Суду до завершення розгляду справи, не заявляв про необхідність стягнення витрат на поштові відправлення, не надавав попереднього (орієнтовного) розрахунку таких витрат, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на оплату поштових відправлень.

Крім того, Верховний суд у постанові від 10 грудня 2025 року у справі № 761/28458/23 зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (див. постанову Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 вказано, що «з огляду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, Велика Палата Верховного Суду відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат».

Таким чином, підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 8500,00 грн відсутні.

На підставі викладено та керуючись статтями 133, 134, 137, 270 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача адвоката Іллінського О.В. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Рокитнянська селищна рада Київської області, ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні майном задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_3 50 відсотків сплаченого судового збору в сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Повернути ОСОБА_3 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок (квитанція 1697-2089-7351-2789 від 17 лютого 2026 року).

У відшкодуванні судових витрат на правничу допомогу в розмірі 8500,00 грн - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя О.В. Банах-Кокус