Ухвала суду № 137558677, 16.06.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/7306/26

Провадження № 2-а/932/119/26

УХВАЛА

про залишення без руху

16 червня 2026 року Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Стадченко О.В., ознайомившись з матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

10.06.2026 до Шевченківського районного суду міста Дніпра через систему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 №R571494 від 08.06.2026 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2026 головуючим суддею у справі визначено суддю Стадченко О.В.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161,172 цього Кодексу.

Так, згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до статей 1, 2 цього Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частина друга статті 3 цього ж Закону містить перелік об`єктів, за які не справляється судовий збір, а його стаття 5 - перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 виклала наступну правову позицію: за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 2026 рік складає 1331,20 грн, а з урахуванням знижувального коефіцієнту 0,8% за подання документів через систему «Електронний суд», сума судового збору повинна складати 1064,96 гривень.

Враховуючи вищевикладені обставини, суддя вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що для усунення недоліків позовної заяви йому необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1064,96 грн та надати суду докази його сплати.

Сплату судового збору необхідно здійснити за наступними реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у Дн-кiй обл/Шев.р/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155 ; Банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.); Рахунок отримувача:UA258999980313171206000004628; Код класифікації доходів бюджету: 22030101; Призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Шевченківський районний суд міста Дніпра.

Крім того, за загальним правилом позови до юридичної особи, відповідно до ч.2 ст.26 КАС України, пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Водночас, відповідно до ст.25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що позовні заяви у даній категорії адміністративних справ можуть пред`являтися до суду за альтернативною підсудністю, тобто, або за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, або зареєстрованим місцем знаходження відповідача.

З огляду на вищенаведене, Закон покладає на суд обов`язок перевірити відомості лише щодо зареєстрованого місця знаходження відповідача. Натомість позивач, користуючись правом визначення альтернативної підсудності справи за своїм зареєстрованим місцем проживання, самостійно має довести суду, шляхом надання документів, про своє зареєстроване місце проживання чи перебування, додавши до позовної заяви відповідні документи (документи, що підтверджують особу позивача та засвідчують місце її реєстрації чи перебування).

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначає своє зареєстроване місце проживання як: АДРЕСА_1 , яке нібито розташоване у Центрально- Міському районі м. Макіївки. Проте, документи на підтвердження місця своєї реєстрації саме у Центрально- Міському районі м. Макіївки Донецької області до позовної заяви позивачем не додані.

А, отже позивачем не доведено, що його зареєстроване місце проживання розташоване саме на території Центрально- Міського району м. Макіївки Донецької області, на територію якого розповсюджується юрисдикція Шевченківського районного суду міста Дніпра.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити у судовий процес безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини і не може автоматично вважатися порушенням п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому залишення позовної заяви без руху для того, щоб позивач усунув вказані вище недоліки, не може вважатися обмеженням доступу до правосуддя.

Враховуючи викладене вище, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачеві часу для усунення недоліків зазначених вище, зокрема:

- сплатити судовий збір у розмірі 1064,96 грн. за реквізитами, зазначеними вище, та надати суду докази його сплати;

- надати суду докази зареєстрованого місця проживання позивача.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 286 КАС України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, протягом 10 (десяти) днів з дня вручення (отримання) копії ухвали.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу, представнику позивача.

Роз`яснити, що у випадку якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.В.Стадченко