Вирок № 137558238, 17.06.2026, Оболонський районний суд міста Києва

17.06.2026 Справа № 756/10025/26

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/10025/26

1-кп/756/1604/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.06.2026 місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026100050000500 від 12.03.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Кривий Ріг, зареєстрованого цьому АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , такого, що має середню освіту, неодруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, раніше судимого,

- вироком Вишгородського районного суду Київської області від 08.01.2026 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік (справа №363/7872/25),

за участю учасників судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

Судом установлено, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 старший солдат ОСОБА_5 , всупереч вимогам статей 41, 68, 92 Конституції України, статей 6, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, будучи раніше судимим за вироком Вишгородського районного суду Київської області від 08.01.2026 за ч. 1 ст. 309 КК України, на шлях виправлення не став та протягом року після засудження за вказаною нормою закону вчинив незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту за наступних обставин.

Так, 11.03.2026 приблизно о 16:20 ОСОБА_5 перебував за адресою: м. Київ, вул. Дніпроводська, 5, де на землі побачив згорток ізоляційної стрічки червоного кольору, всередині якого знаходився поліетиленовий зіп-пакет із вмістом кристалічної речовини, а саме особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), та в цей момент у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини для власного вживання без мети збуту, вчиненого протягом року після засудження за ч. 1 ст. 309 КК України.

Реалізуючи свій вищевказаний умисел ОСОБА_5 підняв вищевказаний згорток та помістив його до правої кишені штанів, в які був одягнений, тим самим незаконно придбав та почав зберігати при собі психотропну речовину обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) для власного вживання без мети збуту та попрямував у своїх справах.

Цього ж дня, тобто 11.03.2026, приблизно о 16:25 за адресою: м. Київ, вул. Дніпроводська, 7, ОСОБА_5 був зупинений працівниками поліції. На запитання останніх щодо наявності у нього речей, обіг яких обмежений або заборонений на території України, ОСОБА_5 повідомив, що у внутрішній правій кишені штанів, в які він був одягнений, знаходиться згорток ізоляційної стрічки червоного кольору, всередині якого знаходиться поліетиленовий зіп-пакет із вмістом кристалічної речовини білого кольору, яку останній зберігав для власного вживання без мети збуту.

На місце події було викликано СОГ Оболонського УП ГУНП у м. Києві, після приїзду яких, того ж дня в тому ж місці ОСОБА_5 у присутності двох понятих самостійно добровільно надав для огляду та вилучення особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), а саме згорток ізоляційної стрічки червоного кольору, всередині якого знаходиться поліетиленовий зіп-пакет із вмістом кристалічної речовини білого кольору, яку останній незаконно придбав та зберігав для власного вживання без мети збуту.

Відповідно до висновку експерта КНДЕКЦ від 23.03.2026 №СЕ-19/111-26/13397-НЗПРАП в наданій на дослідження речовині виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), загальною масою 1,307 г.

Згідно Списку №2 «Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в Таблиці І «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1он) є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість визнав повністю, щиро покаявся, беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, при цьому не оспорював день, час, місце, спосіб та мотиви вчиненого ним злочину відповідно до висунутого обвинувачення й показав наступне. Так, обвинувачений ОСОБА_5 показав, що він незаконно придбав психотропну речовину та став зберігати при собі без мети збуту для власного вживання. 11.03.2026 за адресою: м. Київ, вул. Дніпроводська, 7, його було зупинено працівниками поліції, на запитання яких він самостійно добровільно видав вказану психотропну речовину. Висловивши самозасудження своїх дій та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність за вчинений злочин, просив суд суворо не карати.

Показання обвинуваченого ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння останнім змісту обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

У зв`язку з повним визнанням обвинуваченим ОСОБА_5 своєї винуватості у вчиненому, враховуючи те, що учасники кримінального провадження не оспорюють обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, й судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що мають істотне значення для вирішення обвинувачення по суті, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому, судом роз`яснено сторонам кримінального провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 в межах висунутого обвинувачення, допитавши останнього, дослідивши долучені відомості, що характеризують особу обвинуваченого, інші письмові документи, які мають істотне значення для прийняття рішення по суті обвинувачення, суд приходить до висновку, що за результатами судового розгляду повністю доведено винуватість ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 309 КК України та кваліфікує дії останнього як «незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею».

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до сталої судової практики при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Із системного аналізу положень ст. 23 КПК України та ст. 65 КК України слідує, що питання про наявність чи відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, вирішується судом у нарадчій кімнаті на підставі безпосередньо досліджених доказів.

Так, приймаючи рішення щодо виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, характер, мотиви та обставини його вчинення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України суд не встановив.

Обставиною, яка пом`якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України, про яку зазначено в обвинувальному акті, суд визнає щире каяття з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_5 , висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, винуватість у вчиненні злочину визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що шкодує про свій вчинок і розкаюється, що, на переконання суду, свідчить про наявність обставини, що пом`якшує покарання, - щире каяття.

Крім того, суд вважає за можливе врахувати обставину, що пом`якшує покарання винної особи, - «активне сприяння розкриттю злочину» з огляду на наступне.

Під активним сприянням розкриттю злочину необхідно вважати надання добровільної допомоги органам досудового розслідування будь-яким чином, зокрема таким, як повідомлення правоохоронним органам невідомих їм обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття співучасників, надання допомоги в їх затриманні, добровільна видача знарядь та засобів вчинення злочину, майна здобутого злочинним шляхом або ж допомога у розшуку цього майна.

Так, у судовому засіданні обвинувачений наполягав на тому, що він сприяв розкриттю злочину, зокрема, добровільно правдиво повідомив про обставини придбання психотропної речовини, надавши всю вичерпну інформацію, яка цікавила орган досудового розслідування, з приводу обставин вчинення ним злочину.

Вищевказані обставини були підтверджені прокурором у судовому засіданні, що, на переконання суду, свідчить про наявність обставини, що пом`якшує покарання, - «активне сприяння розкриттю злочину».

Такий висновок суду узгоджується з позицією, викладеною у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.09.2022 справа №397/92/15-к, від 07.04.2021 справа №263/15605/17 та інші, які беруться судом до уваги в силу вимог ст. 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Зважив суд і на дані про особу винного, котрий має середню освіту, має постійне місце реєстрації та проживання, за місцем проживання характеризується формально посередньо, має на утриманні матір ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №845902 встановлено першу групу інвалідності довічно, раніше судимий, за даними наявної документації на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність.

Водночас, призначаючи покарання обвинуваченому та встановлюючи ступінь його винуватості у вчиненому, суд повинен дати оцінку не лише кримінально караним діянням, а й обставинам кримінального провадження у сукупності з даними про особу обвинуваченого, зокрема, відомостями про схильність такої особи до вчинення кримінальних правопорушень та відомостями про поведінку до вчинення злочинних дій, про його соціальні зв`язки, спосіб життя, стан здоров`я та інші обставини, які впливають на прийняття рішення.

З огляду на матеріали кримінального провадження, враховуючи принципи й загальні засади призначення покарання, характер і спосіб вчинення злочину у сукупності зі ставленням обвинуваченого ОСОБА_5 до вчиненого та відомостями про особу обвинуваченого, зваживши на позиції сторін кримінального провадження в судових дебатах, суд приходить до висновку про призначення винному покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції норми закону, яка передбачає відповідальність за вчинене, з реальним його відбуванням.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України в разі, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком Вишгородського районного суду Київської області від 08.01.2026 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік (справа №363/7872/25). 09.03.2026 на виконання вказаного вироку суду обвинуваченого постановлено на облік Вишгородським РВ №1 філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області.

У цьому кримінальному провадженні обвинувачений вчинив злочин за ч. 2 ст. 309 КК України 11.03.2026.

Вищевказане свідчить про те, що ОСОБА_7 , будучи особою, засудженою до покарання у виді пробаційного нагляду, протягом періоду відбуття іншого покарання, не пов`язаного з обмеженням або позбавлення волі, вчинив новий злочин, а тому, враховуючи тяжкість злочину, відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , ставлення останнього до вчиненого, суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_5 покарання шляхом часткового приєднання невідбутої частини основного покарання за попереднім вироком за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 КК України, а саме до покарання у виді позбавлення волі, призначеного за цим вироком, слід частково приєднати невідбуту частину покарання у виді пробаційного нагляду за попереднім вироком суду від 08.01.2026, перевівши менш суворий вид покарання в більш суворий з урахуванням правил, установлених пунктом 1 ч. 1 ст. 72 КК України, та остаточно призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 положень статей 69, 75 КК України судом не встановлено.

Водночас, відповідно до ст. 58 КК України покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе заміть обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.

При цьому, в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17.10.2019 справа №205/7091/16-к, від 12.09.2018 справа№206/5073/15-к суд касаційної інстанції наголосив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо. У рішенні у справі «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою. В рішенні у справах «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

В кожній конкретній ситуації, пов`язаній з визначенням виду і розміру покарання, потребують ретельної перевірки судами обставини, які мають правове значення, оскільки через дотримання загальних засад призначення покарання здійснюється реалізація принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, всі вищезазначені дані про особу ОСОБА_5 , зокрема, стан його здоров`я, з огляду на позицію сторін кримінального провадження, з яких як прокурор, так і обвинувачений, кожен окремо, вважали за можливе застосувати стосовно останнього положення ст. 58 КК України, поведінку обвинуваченого як до, так і після вчинення злочину, а також те, що він проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період на посаді старшого стрільця-оператора 2 єгерського відділення 2 єгерського взводу 6 єгерської роти 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_2 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , наявність бойового досвіду, що підтверджується як довідкою про безпосередню участь ОСОБА_5 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 18.08.2024 №2196/УБД, так і довідками ВЛК й численною медичною документацією про отримання поранень різного ступеню тяжкості в умовах бойових дій, наявні обставини, що пом`якшують покарання, суд вважає за можливе застосувати у даному випадку положення ст. 58 КК України та замінити призначене ОСОБА_5 основне покарання у виді позбавлення волі на покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням у дохід держави 10 відсотків його грошового забезпечення.

На переконання суду, визначене таким чином остаточне покарання у виді службового обмеження не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав людини, - воно має бути законним (несвавільним) і пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України, процесуальні витрати -відповідно до положень ст. 124 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись положеннями статей 100, 369-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Вишгородського районного суду Київської області від 08.01.2026, та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць.

На підставі ст. 58 КК України призначене ОСОБА_8 за цим вироком остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць замінити на покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць з відрахуванням у дохід держави 10 відсотків його грошового забезпечення.

Під час відбування цього покарання засуджений ОСОБА_9 не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- спецпакет №6617966, в яком знаходяться решта речовини із залишками первинного пакування (постанова від 06.04.2026), яку передано на відповідальне зберігання до камери схову Оболонського УП ГУНП у м. Києві (квитанція №008111), - після набрання вироком законної сили знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави у рахунок відшкодування витрат на залучення експерта (Отримувач: ГУК у м. Києві/Оболонський р-н 24060300; Код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); Номер рахунку (IBAN): UA098999980313040115000026006; Код класифікації доходів бюджету: 24060300; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження):

- 3 565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. (висновок від 23.03.2026 №СЕ-19/111-26/13397-НЗПРАП).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1