Рішення № 137557235, 10.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/53/26

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р. В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю. В.,

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМЛ ТРЕЙД» (01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 44Б, 2 під`їзд, 4 поверх, кімната 402; код ЄДРПОУ 44835807)

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ ТРЕЙД ОІЛ» (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Боровського Миколи, буд. 1/4; офіс 315/В; код ЄДРПОУ 45785616),

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ),

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ ЛОДЖИСТІК ПІВДЕНЬ» (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Боровського Миколи, буд. 1/4, офіс 315/А; код ЄДРПОУ 43298430)

про солідарне стягнення 6 041 874,17 грн;

представники сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача-1 - не з`явився,

від відповідача-2 - не з`явився,

від відповідача-3 - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДМЛ ТРЕЙД» (далі - позивач, ТОВ «ДМЛ ТРЕЙД») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ ТРЕЙД ОІЛ» (далі - відповідач-1, ТОВ «СТ ТРЕЙД ОІЛ»), ОСОБА_1 (далі - відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ ЛОДЖИСТІК ПІВДЕНЬ» (далі - відповідач-3, ТОВ «СТАНДАРТ ЛОДЖИСТІК ПІВДЕНЬ») 6 041 874,17 грн заборгованості.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем-1 грошових зобов`язань за Договором поставки нафтопродуктів № 03/06/2025 - 3 від 03.06.2025, які забезпечено порукою відповідачів -2 та -3 на підставі договорів поруки № 03/06/2025-3 від 18.08.2025 та № 02/10/2025-1 від 02.10.2025.

Ухвалою від 14.01.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду: попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач очікує понести в зв`язку із розглядом справи; доказів сплати судового збору у розмірі 72 502,49 грн.

22.01.2026 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 27.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/53/26, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 25.02.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.03.2026.

В подальшому, судове засідання неодноразово відкладалося.

20.03.2026 та 22.04.2026 представник позивача подавав до суду заяви про розгляд справи без його участі, а 12.05.2026 подав заяву про відкладення розгляду справи.

Судове засідання, призначене на 13.05.2026, не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою від 13.05.2026 повідомлено сторін про те, що судове засідання призначено на 01.06.2026.

20.05.2026 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке знаходиться у володінні ТОВ «ТРАСА» (код ЄДРПОУ 22454919) та передано в оренду ТОВ «СТАНДАРТ ЛОДЖИСТІК ПІВДЕНЬ» (код ЄДРПОУ 43298430) на підставі договору оренди № 005 від 01.04.2025, укладеного між ТОВ «ТРАСА» та ТОВ «СТАНДАРТ ЛОДЖИСТІК ПІВДЕНЬ», а саме металеві ємності у кількості 6 шт., загальним об`ємом 132 куб.м, у тому числі 4 од. по 25 куб.м та 2 од. по 16 куб.м, місто під контейнер з ємністю для зберігання дизпалива на земельній ділянці пл. 50 кв.м. Вказане майно відповідач-3 орендує для використання у господарській діяльності: заправка дизельним паливом вантажного автотранспорту, в межах ціни позову.

Ухвалою від 22.05.2026 суд відмовив у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

У судовому засіданні, яке відбулось 01.06.2026, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі правом на подання відзивів на позовну заяву не скористались, явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про розгляд справи повідомлялися належним чином, а саме шляхом направлення ухвал суду на юридичні адреси ТОВ «СТ ТРЕЙД ОІЛ» (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Боровського Миколи, буд. 1/4; офіс 315/В) та ТОВ «СТАНДАРТ ЛОДЖИСТІК ПІВДЕНЬ» (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Боровського Миколи, буд. 1/4, офіс 315/А) та, відповідно, на зареєстровану адресу місця проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Втім, судова кореспонденція поверталася до суду з відмітками про відсутність адресатів за вказаною адресою.

Згідно з ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1-5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).

За таких обставин, відповідачі вважаються належним чином повідомленими про розгляд справи.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Частиною 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

Відтак, враховуючи те, що відповідачі не скористалися процесуальним правом на подання відзивів та, водночас, вважаються належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, суд виснував про можливість розгляду справи за наявними доказами.

01.06.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та в порядку ст. 219 Господарського процесуального кодексу України відклав його проголошення на 10.06.2026.

На проголошення судового рішення представники сторін не з`явилися, їх явка не визнавалася судом обов`язковою, з огляду на що 10.06.2026 судом ухвалено рішення та складено його вступну та резолютивну частини.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

03.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДМЛ ТРЕЙД» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТ ТРЕЙД ОІЛ» (покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів № 03/06/2025 - 3 (далі - Договір; а.с. 9-16), який підписано шляхом накладення електронних підписів та печаток сторін.

Можливість підписання Договору та пов`язаних з ним документів в електронній формі врегульовано сторонами в розд. 12 Договору.

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах поставки в кількості, якості, в асортименті, за цінами та термінами поставки відповідно до умов Договору.

Кількість, асортимент, умови поставки та ціна кожної партії товару визначається сторонами у додатках (Специфікаціях), які є невід`ємними частинами даного Договору та оформляються за формою згідно додатка № 1 до Договору (п. 1.2. Договору).

Фактичний обсяг товару, що поставляється в рамках Договору та на підставі оформлених сторонами додатків, вказується у товарно-транспортній накладній, яка видається вантажовідправником та/або відповідним перевізником, а також у видатковій накладній, яка видається постачальником (п. 1.3. Договору).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що ціна товару обумовлюється для кожної партії товару окремо, узгоджується сторонами у відповідному додатку та підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними.

Згідно з п. 3.3. Договору покупець здійснює передплату в розмірі 100% протягом банківського дня, в якому постачальник виставив рахунок-фактуру, якщо інше не передбачено додатком до Договору. Рахунки-фактури виставляються постачальником протягом робочого дня, в якому сторони оформили додаток на поставку партії товару. Покупець не має права відмовитися від оплати товару по підписаному ним додатку до Договору.

Відповідно до п. 5.5. Договору кількість поставленого постачальником та прийнятого покупцем товару фіксується сторонами у товарно-транспортних накладних та видаткових накладних, що були належним чином оформлені сторонами Договору.

09.06.2025 сторони підписали Специфікацію № 0906-1 до Договору (а.с. 17), на підставі якої постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (дизельне паливо) на суму 3 739 663,20 грн. За умовами вказаної Специфікації постачальник мав здійснити поставку до 09.06.2025, а покупець повинен був оплатити отриманий товар до 16.06.2025.

11.06.2025 сторони підписали Специфікацію № 1106 до Договору (а.с. 18(зворот) - 19), на підставі якої постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (дизельне паливо) на суму 1 342 464,00 грн. За умовами вказаної Специфікації постачальник мав здійснити поставку до 12.06.2025, а покупець повинен був оплатити отриманий товар до 19.06.2025.

13.06.2025 сторони підписали Специфікацію № 1306 до Договору (а.с. 20), на підставі якої постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (дизельне паливо) на суму 2 650 656,00 грн. За умовами вказаної Специфікації постачальник мав здійснити поставку до 14.06.2025, а покупець повинен був оплатити отриманий товар до 21.06.2025.

16.06.2025 сторони підписали Специфікацію № 1606 до Договору (а.с. 21(зворот) - 22), на підставі якої постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (дизельне паливо) на суму 1 366 408,80 грн. За умовами вказаної Специфікації постачальник мав здійснити поставку до 17.06.2025, а покупець повинен був оплатити отриманий товар до 24.06.2025.

17.06.2025 сторони підписали Специфікацію № 1706 до Договору (а.с. 23), на підставі якої постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (дизельне паливо) на суму 1 418 403,84 грн. За умовами вказаної Специфікації постачальник мав здійснити поставку до 17.06.2025, а покупець повинен був оплатити отриманий товар до 24.06.2025.

18.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДМЛ ТРЕЙД» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено Договір поруки № 03/06/2025-3 (далі - Договір поруки № 03/06/2025-3; а.с. 55(зворот) - 56), згідно з п. 1.1. якого поручитель зобов`язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником (Товариством з обмеженою відповідальністю «СТ ТРЕЙД ОІЛ») його боргових зобов`язань перед кредитором за Договором поставки нафтопродуктів № 03/06/2025 - 3 від 03.06.2025 в повному обсязі таких зобов`язань, які існують на теперішній час і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Відповідно до п. 1.2. Договору поруки № 03/06/2025-3 поручитель і боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Пунктом 3.4. Договору поруки № 03/06/2025-3 передбачено, що обов`язок поручителя виконати боргові зобов`язання виникає при отриманні від кредитора відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою поручителем, якщо кредитор надіслав її поштою за адресою чи на адресу електронної пошти, що вказані в цьому договорі чи вручив вимогу особисто поручителю, що підтверджується підписом поручителя.

02.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДМЛ ТРЕЙД» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ ЛОДЖИСТІК ПІВДЕНЬ» (поручитель) укладено Договір поруки № 02/10/2025-1 (далі - Договір поруки № 02/10/2025-1; а.с. 57-58), згідно з п. 1.1. якого поручитель зобов`язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником (Товариством з обмеженою відповідальністю «СТ ТРЕЙД ОІЛ») його боргових зобов`язань перед кредитором за Договором поставки нафтопродуктів № 03/06/2025 - 3 від 03.06.2025 в повному обсязі таких зобов`язань, які існують на теперішній час і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Відповідно до п. 1.2. Договору поруки № 02/10/2025-1 поручитель і боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Пунктом 3.4. Договору поруки № 02/10/2025-1 передбачено, що обов`язок поручителя виконати боргові зобов`язання виникає при отриманні від кредитора відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою поручителем, якщо кредитор надіслав її поштою за адресою чи на адресу електронної пошти, що вказані в цьому договорі чи вручив вимогу особисто поручителю, що підтверджується підписом поручителя.

У матеріалах справи наявні наступні видаткові накладні, які підтверджують факт поставки позивачем та прийняття відповідачем-1 товару (дизельного палива) на загальну суму 13 062 889,54 грн, а саме:

- № 503 від 03.06.2025 на суму 1 269 450,02 грн (а.с. 37, зворот);

- № 504 від 03.06.2025 на суму 1 269 450,02 грн (а.с. 38, зворот);

- № 530 від 11.06.2025 на суму 1 240 580,26 грн (а.с. 39, зворот);

- № 531 від 11.06.2025 на суму 1 210 522,96 грн (а.с. 40, зворот);

- № 533 від 11.06.2025 на суму 1 291 816,40 грн (а.с. 41, зворот);

- № 539 від 11.06.2025 на суму 419 500,00 грн (а.с. 42, зворот);

- № 540 від 11.06.2025 на суму 922 186,85 грн (а.с. 43, зворот);

- № 553 від 14.06.2025 на суму 1 360 417,22 грн (а.с. 44, зворот);

- № 554 від 14.06.2025 на суму 1 291 246,92 грн (а.с. 46, зворот);

- № 568 від 16.06.2025 на суму 1 369 190,89 грн (а.с. 47, зворот);

- № 571 від 18.06.2025 на суму 1 418 528,00 грн (а.с. 48, зворот).

Щодо інших накладних, які також надав до суду позивач (№ 567 від 16.06.2025 на суму 1 304 601,67 грн, № 937 від 10.09.2025 на суму 1 445 019,47 грн та № 851 від 16.08.2025 на суму 1 370 297,82 грн), суд зазначає, що жодна з них не стосується правовідносин сторін за Договором № 03/06/2025 - 3 від 03.06.2025.

Факт поставки товару та його відвантаження на користь відповідача-1 позивач доводить також товарно-транспортними накладними № 614 від 11.06.2025, № 615 від 11.06.2025, № 616 від 11.06.2025, № 625 від 11.06.2025, № 626 від 11.06.2025, № 646 від 14.06.2025, № 647 від 14.06.2025, № 653 від 16.06.2025, № 657 від 18.06.2025 (а.с. 24(зворот) - 37).

У матеріалах справи наявна картка рахунку № 361, яку надав позивач та в якій показано дані бухгалтерського обліку щодо розрахунків між позивачем та відповідачем-1 за період з 10.06.2025 по 10.09.2025 (а.с. 53-54).

Як вбачається з цієї картки, відповідач-1 за вказаний період здійснив на користь позивача наступні оплати за Договором:

- 11.06.2025 - 88 000,00 грн;

- 13.06.2025 - 430 000,00 грн, 550 000,00 грн, 260 580,26 грн та 389 419,74 грн;

- 16.06.2025 - 152 919,62 грн, 300 000,00 грн, 368 183,60 грн та 831 816,40 грн;

- 17.06.2025 - 460 000,00 грн та 140 000,00 грн;

- 24.07.2025 - 279 500,00 грн та 170 500,00 грн;

- 15.08.2025 - 50 000,00 грн та 18 378,18 грн;

- 20.08.2025 - 50 000,00 грн;

- 10.09.2025 - 30 817,53 грн.

Тобто, з 10.06.2025 по 10.09.2025 відповідач-1 перерахував позивачу грошові кошти на загальну суму 4 570 115,33 грн.

Згідно із запропонованим позивачем розрахунком заборгованості (а.с. 54(зворот) - 55), заборгованість відповідача-1 по основному боргу станом на 30.11.2025 становить 6 041 874,17 грн.

Солідарне стягнення з відповідачів 6 041 874,17 грн основного боргу за Договором є предметом судового розгляду у даній справі.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з такого.

У статті 15 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд встановив, що між сторонами у даній справі виникли правовідносини, притаманні для договорів купівлі-продажу та поставки.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями частини ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як за договором купівлі-продажу, так і за договором поставки, обов`язок покупця полягає у оплаті та прийнятті товару, а кореспондуючий обов`язок продавця (постачальника) у передачі товару.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України).

За ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95, в редакції, чинній станом на дату спірної поставки товару (далі по тексту - Положення), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату спірних поставок товару, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Згідно положень ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідним, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.

Матеріали справи свідчать, що вимоги позивача ґрунтуються на неналежному виконанні відповідачем зобов`язань за Договором поставки нафтопродуктів № 03/06/2025 - 3 від 03.06.2025.

В рамках цього Договору сторони підписали ряд Специфікацій, в яких визначили найменування, кількість ціну та вартість товару, строк поставки та умови оплати товару.

Так, 09.06.2025 сторони підписали Специфікацію № 0906-1 до Договору (а.с. 17), на підставі якої постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (дизельне паливо) на суму 3 739 663,20 грн. За умовами вказаної Специфікації постачальник мав здійснити поставку до 09.06.2025, а покупець повинен був оплатити отриманий товар до 16.06.2025.

11.06.2025 сторони підписали Специфікацію № 1106 до Договору (а.с. 18(зворот) - 19), на підставі якої постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (дизельне паливо) на суму 1 342 464,00 грн. За умовами вказаної Специфікації постачальник мав здійснити поставку до 12.06.2025, а покупець повинен був оплатити отриманий товар до 19.06.2025.

13.06.2025 сторони підписали Специфікацію № 1306 до Договору (а.с. 20), на підставі якої постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (дизельне паливо) на суму 2 650 656,00 грн. За умовами вказаної Специфікації постачальник мав здійснити поставку до 14.06.2025, а покупець повинен був оплатити отриманий товар до 21.06.2025.

16.06.2025 сторони підписали Специфікацію № 1606 до Договору (а.с. 21(зворот) - 22), на підставі якої постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (дизельне паливо) на суму 1 366 408,80 грн. За умовами вказаної Специфікації постачальник мав здійснити поставку до 17.06.2025, а покупець повинен був оплатити отриманий товар до 24.06.2025.

17.06.2025 сторони підписали Специфікацію № 1706 до Договору (а.с. 23), на підставі якої постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (дизельне паливо) на суму 1 418 403,84 грн. За умовами вказаної Специфікації постачальник мав здійснити поставку до 17.06.2025, а покупець повинен був оплатити отриманий товар до 24.06.2025.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх договірних зобов`язань, позивач поставив відповідачу-1, а останній прийняв товар (дизельне паливо) на загальну суму 13 062 889,54 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 503 від 03.06.2025 на суму 1 269 450,02 грн; № 504 від 03.06.2025 на суму 1 269 450,02 грн; № 530 від 11.06.2025 на суму 1 240 580,26 грн; № 531 від 11.06.2025 на суму 1 210 522,96 грн; № 533 від 11.06.2025 на суму 1 291 816,40 грн; № 539 від 11.06.2025 на суму 419 500,00 грн; № 540 від 11.06.2025 на суму 922 186,85 грн; № 553 від 14.06.2025 на суму 1 360 417,22 грн; № 554 від 14.06.2025 на суму 1 291 246,92 грн; № 568 від 16.06.2025 на суму 1 369 190,89 грн; № 571 від 18.06.2025 на суму 1 418 528,00 грн.

У матеріалах справи також наявна картка рахунку № 361, яку надав позивач та в якій показано дані бухгалтерського обліку щодо розрахунків між позивачем та відповідачем-1 за період з 10.06.2025 по 10.09.2025 (а.с. 53-54).

Як вбачається з цієї картки, відповідач-1 за вказаний період здійснив на користь позивача наступні оплати за Договором:

- 11.06.2025 - 88 000,00 грн;

- 13.06.2025 - 430 000,00 грн, 550 000,00 грн, 260 580,26 грн та 389 419,74 грн;

- 16.06.2025 - 152 919,62 грн, 300 000,00 грн, 368 183,60 грн та 831 816,40 грн;

- 17.06.2025 - 460 000,00 грн та 140 000,00 грн;

- 24.07.2025 - 279 500,00 грн та 170 500,00 грн;

- 15.08.2025 - 50 000,00 грн та 18 378,18 грн;

- 20.08.2025 - 50 000,00 грн;

- 10.09.2025 - 30 817,53 грн.

Тобто, з 10.06.2025 по 10.09.2025 відповідач-1 перерахував позивачу грошові кошти на загальну суму 4 570 115,33 грн.

При цьому, товар за видатковими накладними №№ 503 та 504 від 03.06.2025 на загальну суму 2 538 900,04 грн відповідач оплатив, що відображено у розрахунку заборгованості, який надав позивач.

Оплата на суму 88 000,00 грн, яку відповідач здійснив 11.06.2025, вірогідно була зарахована позивачем в рахунок оплати за видатковою накладною № 504 від 03.06.2025, оскільки в колонці "Аналітика Кт" картки рахунку № 361 (а.с. 53) йдеться про зарахування вказаної суми за реалізацію товару за поставкою "0000-000504 від 03.06.2025".

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що відповідач-1 має заборгованість перед позивачем на загальну суму 6 041 874,17 грн (10 523 989,5 - 4 482 115,33).

Наявність вказаної заборгованості відповідач-1 не спростував, доказів її сплати на користь позивача не надав.

Спірну заборгованість позивач заявив до стягнення з відповідачів-1, -2, -3 у солідарному порядку, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

В ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, якою визначені загальні умови забезпечення виконання зобов`язання, передбачено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Так, в силу приписів ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З аналізу вимог частини першої статті 554 Цивільного кодексу України у поєднанні з вимогами, передбаченими частиною першою статті 542 та статтею 543 цього Кодексу, слідує, що між боржником та поручителем існує солідарний обов`язок, установлений законом, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Суд встановив, що на забезпечення виконання зобов`язань відповідача-1 за Договором поставки нафтопродуктів № 03/06/2025 - 3 від 03.06.2025, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДМЛ ТРЕЙД» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено Договір поруки № 03/06/2025-3 від 18.08.2025.

Також, 02.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДМЛ ТРЕЙД» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ ЛОДЖИСТІК ПІВДЕНЬ» (поручитель) укладено Договір поруки № 02/10/2025-1.

Умови обох договорів поруки є аналогічними.

Згідно з п. 1.1. договорів поруки № 03/06/2025-3 та № 02/10/2025-1 поручитель зобов`язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником (Товариством з обмеженою відповідальністю «СТ ТРЕЙД ОІЛ») його боргових зобов`язань перед кредитором за Договором поставки нафтопродуктів № 03/06/2025 - 3 від 03.06.2025 в повному обсязі таких зобов`язань, які існують на теперішній час і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Відповідно до п. 1.2. договорів поруки № 03/06/2025-3 та № 02/10/2025-1 поручитель і боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Разом з тим, пунктом 3.4. договорів поруки № 03/06/2025-3 та № 02/10/2025-1 передбачено, що обов`язок поручителя виконати боргові зобов`язання виникає при отриманні від кредитора відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою поручителем, якщо кредитор надіслав її поштою за адресою чи на адресу електронної пошти, що вказані в цьому договорі чи вручив вимогу особисто поручителю, що підтверджується підписом поручителя.

Доказів звернення позивача до відповідачів -2 та -3 із відповідною вимогою, як це передбачено п. 3.4. договорів поруки № 03/06/2025-3 та № 02/10/2025-1, матеріали справи не містять, що свідчить про ненастання строку виконання зобов`язання поручителями та відсутність підстав для покладення на них відповідальності.

Відтак, суд виснує, що до моменту направлення поручителям вимоги про виконання забезпечених ними зобов`язань, звернення до відповідачів -2 та -3 з позовом про солідарне стягнення заборгованості є передчасним.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності та кожний доказ окремо, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення з відповідача-1 на користь позивача 6 041 874,17 грн заборгованості. У задоволенні позову в частині стягнення заборгованості в солідарному порядку з відповідачів-2 та -3 суд відмовляє з мотивів, наведених вище по тексту рішення.

За приписами ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову в частині стягнення спірної заборгованості з відповідача-1, на останнього підлягають покладенню понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 72 502,49 грн.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ ТРЕЙД ОІЛ» (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Боровського Миколи, буд. 1/4; офіс 315/В; код ЄДРПОУ 45785616) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМЛ ТРЕЙД» (01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 44Б, 2 під`їзд, 4 поверх, кімната 402; код ЄДРПОУ 44835807) 6 041 874,17 грн заборгованості та 72 502,49 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМЛ ТРЕЙД» до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ ЛОДЖИСТІК ПІВДЕНЬ» - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 10 червня 2026 р. Повне рішення складено та підписано 19 червня 2026 р.

Суддя Р.В. Волков