Ухвала суду № 137556928, 20.06.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1515/26

Провадження № 1-кс/347/410/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2026 року слідчий суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участі:

секретаря ОСОБА_2 ,

слідчого ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

підозрюваної ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Косів клопотання слідчого СВ Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області майора поліції ОСОБА_3 в межах кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026091190000168 від 18.06.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дзержинськ Мінської області Республіки Білорусь, зареєстрованої в АДРЕСА_1 , жительки АДРЕСА_2 , громадянки України, РНОКПП: НОМЕР_1 , з вищою освітою, не працевлаштованої, не одруженої, не маючої утриманців, не депутата, не військовозобов`язаної, раніше не судимої,

В С Т А Н О В И Л А:

20.06.2026 року слідчий СВ Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області майор поліції ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням, погодженим прокурором Косівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваноїОСОБА_5 .

Клопотання мотивоване тим, що 15.06.2026 ОСОБА_5 вирішила незаконно придбати для власного вживання наркотичний засіб, обіг якого обмежено, подрібнене листя рослини Mitragyna speciosa (kratom, ketum, biak).

З цією метою цього ж дня, близько 11:40 год. ОСОБА_5 , діючи умисно, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи мобільний телефон марки «Iphone» моделі «XS Max» та програмне забезпечення для смартфонів застосунок «Telegram», у листуванні з невстановленою під час досудового розслідування особою замовила наркотичний засіб, обіг якого обмежено подрібнене листя рослини Mitragyna speciosa (kratom, ketum, biak), після чого 18.06.2026 отримала своє замовлення у поштоматі № 45621 ТОВ «Нова Пошта», який знаходиться на вул. Шевченка 44а, м. Косів, Косівського району, Івано-Франківської області, таким чином незаконно придбавши його та залишила при собі, зберігаючи для власного вживання, без мети збуту.

У подальшому, 18.06.2026 року близько 18:33 год. працівниками поліції у ОСОБА_5 виявлено та вилучено zip-пакет із подрібненою речовиною, яка згідно з висновком експерта від 19.06.2026 є наркотичним засобом, обіг якого обмежено подрібненим листям рослини Mitragyna speciosa (kratom, ketum, biak), маса якого в перерахунку на суху речовину становить 99,050 грама, що відповідно до Наказу МОЗ №188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» (зі змінами) становить особливо великий розмір.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у незаконному придбанні наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів в особливо великих розмірах без мети збуту , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 309 Кримінального кодексу України.

18.06.2026 ОСОБА_5 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.309 КК України, затримана в порядку ст.208 КПК України.

19.06.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.309 КК України.

Враховуючи обґрунтованість підозри у даному кримінальному провадженні, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінальних правопорушень, незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

?усвідомлюючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та розмір покарання, передбачений за вчинення кримінального правопорушення у якому підозрюється, з метою ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності, ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду в тому числі шляхом виїзду за кордон;

?незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки анкетні дані вказаних осіб у кримінальному провадженні ОСОБА_5 відомі, та підозрювана може незаконно схиляти вказаних осіб до надання неправдивих показів;

?також ОСОБА_5 може вчинити інше чи продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Окрім цього, в обґрунтування вказаних ризиків є те, що ОСОБА_5 , здійснює регулярні виїзди за кордон, не працевлаштована, зареєстрована в іншій області, немає тісних соціальних зв`язків.

З викладеного вище вбачається, що підозрювана ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, вчинити інше чи аналогічне кримінальне правопорушення, а тому в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання вказаним ризикам.

Обрання більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, викладеним вище, а тому відносно підозрюваної ОСОБА_5 слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України

В судовому засіданні слідчий СВ Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 клопотання підтримав та просить застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України та неможливість їх уникнення шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Прокурор ОСОБА_4 вважає дане клопотання підставним та просить його задовольнити, мотивуючи тим що за інкримінований ОСОБА_5 тяжкий злочин передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, підозрювана зареєстрована в іншій області, місце фактичного проживання зазначила сама підозрювана і ця інформація ще не перевірена; більш м`які запобіжні заходи не забезпечать уникнення заявлених ризиків, оскільки підозрювана не має міцних соціальних зв`язків, регулярно здійснює виїзди за кордон. Зважаючи на масу публікацій щодо боротьби із даними наркотичними засобами підозрювана не могла не знати про заборонений обіг цього наркотичного засобу, що вона придбала. В той же час незнання закону не звільняє від відповідальності. Заставу вважає за доцільне визначити у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної. Навчання підозрюваної на професійних курсах не може бути підставою для незастосування заявленого запобіжного заходу.

Підозрювана ОСОБА_5 заперечувала щодо заявленого клопотання, пояснила, що вона з травня 2025 року проживає в с.Яворів у своєї подруги, яка має неповнолітню дитину, переїхала туди, тікаючи від війни, оскільки її будинок зруйновано в м.Одеса. Як ВПО не оформлялась. Разом із подругою обробляють город, вона наразі пройшла курси з тілесної терапії та у серпні цього року по ним буде сертифікація, підробляє фотографом та різними роботами у місцевих мешканців. Не має наміру ухилятись від слідства чи суду. Батьки її проживають в м.Одеса, час від часу їй допомагають матеріально. Їздила за кордон гостювати до подруг. Не знала, що її дії матимуть такі наслідки, щиро кається у вчиненому та у подальшому подібних дій не допускатиме, ніколи протиправних дій не вчиняла, не є небезпечною для суспільства. Просить застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Захисник ОСОБА_6 просив в клопотанні про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити, а обрати запобіжний захід у виді домашнього арешті за місцем фактичного проживання підозрюваної. Зауважує, що ОСОБА_5 є собою молодого віку, раніше до кримінальної/адміністративної відповідальності не притягувалась, вину у інкримінованому злочині визнає , кається, дала пояснення, за її твердженням в м.Одесі такі чаї вільно продавалися у магазинах та вони їх безперешкодно придбавала. Щодо ризиків переховування від слідства чи суду доказів цьому не надано. Свідків у цьому кримінальному провадженні, окрім правоохоронців, немає, тому ризик незаконного впливу на свідків виключається. Щодо ризику продовження протиправної поведінки підозрюваною такий виключається, оскільки ОСОБА_5 глибоко усвідомила свої дії та більше такого не вчинятиме.

Слідчим суддею досліджені витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання (а.с.3), рапорти щодо події (а.с.4,5),копію протоколу огляду місця події від 18.06.2026 року (а.с.6-7), копію протоколу затримання від 18.06.2026 року (а.с.8-9), копії протоколів допиту свідків (а.с.10-11, 12), копію висновку експерта від 19.06.2026 (а.с.13), копію повідомлення про підозру від 19.06.2026 року (а.с.14-15), копію протоколу допиту підозрюваної (а.с.16-17), копію інформації про перетин державного кордону (а.с.18), копію доручення (а.с.19), інформацію про особу ОСОБА_5 (а.с.20), копію довідки про судимість (а.с.21), копію характеристики (а.с.22), копію довідки Косівської ЦРЛ (а.с.23).

Слідчий суддя, перевіривши надані матеріали клопотання, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вважає, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити за наступних підстав:

Злочин, передбачений ч.3 ст.309 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відносяться до категорії тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Як вбачається із матеріалів клопотання, у розпорядженні слідчого по даному кримінальному провадженню є достатні дані, що свідчать про обґрунтовану підозру ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Під час розгляду клопотання слідчим та прокурором доведено неможливість застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Частиною 3 ст. 176 КПК України визначено, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан його здоров`я; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан.

Згідно ч.2 п.4 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Прокурором та слідчим в обґрунтування клопотання зазначені ризики щодо можливості переховуватися від органів досудового слідства та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше чи аналогічне кримінальне правопорушення.

Слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно яких обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а також загальну спрямованість реформи кримінального судочинства на гуманізацію та підвищення гарантій захисту прав особи, згідно з якими тримання особи під вартою має бути винятковим запобіжним заходом.

Натомість, п.3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі не повинні оцінюватись абстрактно, але мають підтверджуватись фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватись з урахуванням ряду інших відповідних факторів. Продовження строків тримання під вартою не може застосовуватись через те, що вироком суду може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі (рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції»). Практика ЄСПЛ грунтується на актуальності ризиків, які виправдовують подальше тримання особи під вартою.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 183 КПК України: запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Потенційна можливість переховуватися від слідства/суду, враховуючи тяжкість покарання, що передбачає санкція інкримінованої ОСОБА_5 статті, дає підстави стверджувати про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.

У даному випадку ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, обгрунтований можливістю виїзду підозрюваної за кордон, при тому, що вона не має міцних соціальних зв`язків (не працевлаштована, зареєстрована у іншій області, не має утриманців, не одружена, не судима), в Україні продовжується дія воєнного стану, частина території країни знаходиться під окупацією, частина державного кордону не контролюється, що об`єктивно може надати можливість обвинуваченій як переховуватися від слідства/суду, так й вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується; не виключається у даному випадку й ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, адже кримінальне провадження знаходиться на початковій стадії і осіб, причетних до його вчинення ще не встановлено і не допитано; не виключається й ризик продовження протиправної поведінки підозрюваної, зважаючи на характер і обсяг вчиненого злочину.

Таким чином в судовому засіданні слідчий та прокурор обґрунтували неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам зазначеним у клопотанні, за таких обставин застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обгрунтованим та відповідатиме меті його застосування.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Задовольняючи клопотання про обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи недоведеність на цей момент того, що злочин, у вчиненні якого він підозрюється, вчинений із застосуванням насильства чи погрози його застосування, спричинив загибель людини чи раніше їй обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею, слідчий суддя вважає необхідним визначити підозрюваній розмір застави.

Суд враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.

В рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При цьому слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вважає, що розмірзаставимає оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втратизаставиабо вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Водночас, розмірзаставине має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умовзастави, це фактично призвело б до подальшого ув`язнення, яке перетворилося б на безальтернативне («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, заява № 54335/14, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, заява № 12050/04, § 78).

Тяжкість обвинувачень, пред`явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (рішення у справі «Хрістова проти Болгарії» (Hristova v. Bulgaria), заява №60859/00, п. 111 від 7 грудня 2006 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що визначення непомірного розміру застави для підозрюваного, обвинуваченого здійснювалося крізь призму формального виконання вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх судових рішеннях суди повинні керуватися також розміром доходів (майновим станом) і сімейним станом підозрюваного, обвинуваченого.

У рішенні Європейського суду по справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain, № 12050/04, від 28.09.2010 р., п. 79, 80), зроблено висновок, згідно із яким сума застави повинна бути належним чином обґрунтована із врахуванням майнового стану обвинуваченого.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Згідно з ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 01 січня 2026 року прожитковий мінімуму на працездатну особу становить 3328 гривень.

Враховуючи дані про особу підозрюваної ОСОБА_5 , тяжкість кримінального правопорушення, у якому вона підозрюється, матеріальне становище підозрюваної, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави в сумі, що відповідає 20 прожитковим мінімумам працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків та не буде завідомо непомірним для підозрюваної.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також слідчий суддя вважає необхідним відповідно до норм ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України у разі внесення нею застави покласти на підозрювану відповідні обов`язки щодо прибуття на виклики до слідчого, прокурора, суду, можливості залишення місця проживання, повідомлення про зміну місця проживання слідчого, прокурора чи суду, здачі закордонних паспортів.

Керуючись ст.ст. 132, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И Л А:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком шістдесят днів.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання - з 20:40 години 18.06.2026 року до 20:40 години 16.08.2026 року включно.

Визначити ОСОБА_5 розмір застави двадцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 66540 (шістдесят шість тисяч п`ятсот сорок) гривень, після внесення якої підозрювана звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому вона перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цієї підозрюваної під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі звільнення підозрюваної ОСОБА_5 з-під варти у зв`язку з внесенням нею застави, покласти на підозрювану такі обов`язки: 1) прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора чи суду; 2) не відлучатися з населеного пункту, де вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінально провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, 4) здати на берігання до відповідних органів влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії запобіжного заходу у виді застави, в разі її внесення, та обов`язків, покладених на підозрювану в разі її звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, визначити до 16.08.2026 року включно.

Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на рахунок з такими реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: UA158201720355259002000002265) у будь-який момент протягом строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Призначення платежу: застава по кримінальному провадженню №12026091190000168 від 18.06.2026 року.

Роз`яснити підозрюваній, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрювана, обвинувачена, будучи належним чином повідомлена, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваної, обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуальних прокурорів Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5-ти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1