Рішення № 137553304, 18.06.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року справа № 580/3073/26 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

26.03.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Міністерства оборони України (АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ НОМЕР_3) (далі - відповідач) про:

визнання протиправним та скасування пункту 4 відповідача, оформленого протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.04.2025 №114/975 щодо призначення позивачці одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Постанова КМУ №975) в розмірі 1/2 від 750-ти кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2023), в сумі 1006500 грн, як дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 сержанта ОСОБА_2 , смерть якого настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини;

зобов`язання відповідача призначити позивачці одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», як дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 сержанта ОСОБА_2 , смерть якого настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини в розмірі 15000 000,00грн та здійснити її виплату з урахуванням проведених виплат.

Вважає, що відповідач безпідставно застосував положення постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 під час вирішення питання призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги.

Встановивши, що позовна заява подана із недоліками, суд ухвалою від 30.03.2026 залишив її без руху. Надав 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення викладених у мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви.

На адресу суду від позивачки надійшла заява від 14.04.2026 вх.№19694/26 (далі - Заява), якою надано докази наявності пільг щодо сплати судового збору та надано обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду із позовною заявою.

З`ясувавши факт усунення недоліків позовної заяви, суд встановив наявність підстав для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надіслання: суду - відзиву на позовну заяву та всіх письмових і електронних доказів.

19.05.2026 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому серед просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи зазначив, що померлий військовослужбовець має дочку, 1987р.н., сина 1996р.н.(відмовився від частки на допомогу), дочку 1997р.н. (відмовилася від своєї частки на допомогу). Тому позивач, як дружина має право на половину відповідної допомоги.

05.06.2026 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що його дочка (яка не відмовилася від частки допомоги) 187р.н. померла у 2011 році, з дружиною, від якої ця дочка, він шлюб розірвав у 1994 році. Тому позивач має право на повну суму допомоги.

11.06.2026 від відповідача надійшло заперечення, в якому акцентував на відсутності документа щодо смерті вказаної дочки померлого чоловіка позивача.

Всі подані сторонами документи долучені до матеріалів адміністративної справи.

Оскільки обґрунтованих клопотань від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надійшло, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Свідоцтвом від 22.07.1997 підтверджено укладення шлюбу позивачем з ОСОБА_2 .

23.08.2023 позивачу видано довідку №418 про те, що її чоловік проходив військову службу та мобілізований за призовом 03.03.2022-16.02.2023. Також йому видані довідки про безпосередню участь у захисті безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з агресію Російської Федерації проти України. 05.06.2023 видане лікарське свідоцтво про його смерть. Витягом з протоколу засідання ВЛК ЦВЛК ЗСУ від 11.08.2023 №2601 підтверджено, що причина смерті пов`язана з захистом Батьківщини.

19.04.2024 на засіданні комісії відповідача, оформленому протоколом №8/д, розглянувши матеріали позивачки повернені на доопрацювання із-за відсутності даних про перебування її чоловіка під час смерті в стані алкогольного сп`яніння. ЦЕ рішення скасоване Черкаським окружним адміністративним судом рішенням від 10.01.2025 у справі №580/9949/24 з зобов`язанням повторно їх розглянути.

18.04.2025 згідно з протоколом №114/975 на засіданні комісії відповідача розглянуті її матеріали та п.4 прийняте протокольне рішення призначити їй частини від 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому настала смерть, у сумі 1006500,00грн.

Не погодившись, позивач звернулася до Міністра оборони України заявою від 23.03.2026, якою повідомила, що дочка її чоловіка 1987р.н. померла у 2011році. Тому просила призначити їй повну суму допомоги - 15000000,00грн з урахуванням вже виплачених коштів. Копію відповідного свідоцтва про смерть дочки серії НОМЕР_2 - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , про розірвання шлюбу з попередньою дружиною додала.

У відповідь отримала лист відповідача від 23.03.2026,що в поданому ІНФОРМАЦІЯ_4 висновку відсутнє свідоцтво про смерть вказаної дочки. То ж рішення прийняте про виплату саме частини від 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому настала смерть.

Тому позивач звернувся до суду.

Суд врахував, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 5 ст.17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст.41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Статтею 16 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п.б ч.1 ст.16-2Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Згідно з п.4 ч.2 ст.16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Вперше порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги запроваджений з 01.01.2014 шляхом доповнення Закону №2011-XII статтею 16-3 (в редакції Закону України від 04.07.2012 № 5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» ( далі - Закон №5040-VI).

Відповідно до п.4 наведеної норми якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

З метою реалізації ст.16-3 Закону №2011-XII Кабінет Міністрів України затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який набрав чинності з 24.01.2014 (далі - Порядок №975).

Згідно з підп.1 п.4 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Пункт 8 Порядку №975 приписує, що за наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 4 цього Порядку, мають особи, на користь яких складено таке особисто розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

Повнолітні діти, вдова (вдівець) та батьки вважаються непрацездатними, якщо вони на день загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста мали (набули) право на призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 9 цього Порядку, у рівних частках.

Згідно з п.9. Порядку № 975 до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 4 цього Порядку, належать:

діти, зокрема усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їх батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

онуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Встановлені обставини свідчать, що позивач єдина висловила бажання отримати одноразову допомогу за загибель чоловіка та його донька, право на виплату якої посилався відповідач, померла у 2011 році. Копія свідоцтва про смерть направлена позивачем відповідачу. То ж про цей факт йому відомо та не має правового значення, що його подано не через ТЦК.

Пунктом 13 Порядку №975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Отже, розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, повинен закінчуватись прийняттям компетентним на те органом відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги).

На дату надходження матеріалів позивачки через ТЦК до відповідача - 2024 рік - у редакції Порядку №975 від 24.02.2024 - п.5 приписував, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть). Вказаний розмір діє і станом на дату судового розгляду згідно з п.11.

Виплата 1500000,00грн, про які вказує позивач, передбачена пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168. Зокрема, особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень. Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.

Розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", визначається відповідно до абзацу другого підпункту "а" пункту 1 статті 16-2 зазначеного Закону.

Встановлені обставини свідчать, що смерть чоловіка позивачки настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , а увільнений від військової служби наказом від 13.02.2023 №88, тобто помер не під час вказаних заходів. Тому підстави для виплати позивачці 15млн.грн. не доведені.

Водночас призначення їй одноразової допомоги не відповідає вимозі закону, зважаючи, що живих інших членів сім`ї її померлого чоловіка, які би не відмовилися від їх отримання, не встановлено. Оскільки позивачка надала відповідачу доказ, що дочка, право на частку якої відповідач урахував спірних рішенням, померла, він мав обов`язок урахувати відомості відповідного свідоцтва та призначити належний розмір допомоги. Проте такі заходи не вжив безпідставно та протиправно. Тому суд дійшов висновку, що належним змістом порушеного права є визнання протиправним та скасування оскаржуваного пункту 4 рішення відповідача, оформленого протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.04.2025 №114/975, а належним способом усунення - зобов`язати відповідача повторно розглянути її матеріали з урахуванням вказаного свідоцтва та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновку суду в цьому рішенні.

Зважаючи на результат вирішеного спору та відсутність доказів понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору за звернення з позовною заявою до адміністративного суду, відсутні підстави для їх розподілу відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 132-139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Визнати протиправним і скасувати п.4 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.04.2025 №114/975 щодо призначення їй одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» в розмірі 1/2 від 750-ти кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2023), в сумі 1006500 грн, як дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 сержанта ОСОБА_2 , смерть якого настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Зобов`язати Міністерство оборони України (АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ НОМЕР_3) повторно розглянути матеріали ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням свідоцтва про смерть дочки її померлого чоловіка сержанта ОСОБА_2 - серії НОМЕР_2 - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновку суду в цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного тексту судового рішення.

Суддя Анжеліка БАБИЧ