Ухвала суду № 137552593, 18.06.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.06.2026 Справа №607/13352/26 Провадження №2-з/607/45/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Трембач С.О.,

без участі сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за договором кредиту

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст заяви

15 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ТОВ «ФК Єврокредит» звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення солідарно з боржника та з поручителя на користь позивача суму заборгованості в розмірі 51 309,94 грн, яка складається з: 32 730,86 грн заборгованість за основним боргом (у тому числі простроченим); 3 471,50 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками (у тому числі простроченими); 15 107,58 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями (у тому числі простроченими).

Разом із позовною заявою 15 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій висловив прохання вжити заходи забезпечення позову до набрання рішенням суду у цій справі законної сили, зокрема: заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в тому числі, але не виключно, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, що перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у м. Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам та будь-яким державним реєстраторам державним та приватним нотаріусам, державним та приватним виконавцям, територіальним органам з надання сервісних послуг МВС та іншим органам чи особам, які виконують функції чи мають повноваження державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації транспортних засобів, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також в Єдиному державному реєстрі Міністерства внутрішніх справ, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію виникнення, переходу, припинення та скасування права власності, інших речових прав, обтяжень, записів про іпотеку тощо, внесення будь-яких змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державну реєстрації (перереєстрацію), зняття з обліку в Єдиному державному реєстрі Міністерства внутрішніх справ транспортних засобів, відносно рухомого та нерухомого майна, яке належить поручителю, яким є ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме:

1. Земельну ділянку, площею 0,3455 га, кадастровий номер: 6123081700:02:001:0638 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2241761061230).

2. Земельну ділянку, площею 0,18 га, кадастровий номер: 6123081700:01:001:1039 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1692599361230).

3. Земельну ділянку, площею 0,2 га, кадастровий номер: 6123081700:01:001:1038 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1692574861230).

4. Земельну ділянку, площею 0,18 га, кадастровий номер: 6123081700:02:001:0293 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1692491661230).

5. Земельну ділянку, площею 0,25 га, кадастровий номер: 6123081700:02:001:0292 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1692454761230).

6. Земельну ділянку, площею 0,2 га, кадастровий номер: 6123081700:02:001:0294 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1692334361230).

7. Земельну ділянку, площею 0,25 га, кадастровий номер: 6123081700:01:001:1040 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1691906761230).

8. Квартиру, загальною площею 59,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 23543015).

9. Автомобіль марки «Mercedes-Benz», рік випуску 1995, об`єм двигуна 2500, дата останньої реєстрації 20 квітня 2007 року.

10. Автомобіль марки «Porsche», рік випуску 2018, об`єм двигуна 1984, дата останньої реєстрації 17 квітня 2026 року.

В обґрунтування вказаної заяви ТОВ «ФК Єврокредит» зазначило, що вони звернулися до суду із позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором

№ 109-019-852-2-19-Г з ануїтетними платежами від 17 жовтня 2019 року, який укладено між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 , за умовами якого кредитодавець надав кредитні кошти, в сумі та на умовах визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до договору. У відповідності до вказаних умов: кредит надається на строк з 17 жовтня 2019 року до 13 жовтня 2022 року включно; загальний розмір кредиту складає 111 908 грн; процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) складає 15.00% річних; розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту складає 1.50% та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. Після укладення кредитного договору банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі і видав позичальнику кредитні кошти в сумі 111 908 грн. Однак, ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконувала і не сплачувала всі узгоджені платежі на погашення кредитної заборгованості. Внаслідок чого, станом на день подання цієї позовної заяви, у неї перед позивачем існує заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 51 309,94 грн, яка розрахована станом на 03 вересня 2024 року, і в подальшому не змінювалась, зокрема: жодних додаткових нарахувань, в т.ч. комісій, процентів, штрафів позивачем не проводилось.

17 жовтня 2019 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 109-019-19-Г-П2. Відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання ОСОБА_1 , в повному обсязі усіх її обов`язків, що виникли з кредитного договору

№ 109-019-852-2-19-Г від 17 жовтня 2019 року та за будь-якими додатковими угодами до нього, що укладені та/або будуть укладені у майбутньому. Поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником будь-якого збільшення зобов`язань боржника за кредитним договором і надає згоду на будь-яку зміну умов кредитного договору, в т.ч. які можуть призвести до збільшення обсягу його відповідальності та не потребує внесення додаткових змін до цього договору. Поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором у разі переведення боргу за кредитним договором на іншу особу або у разі смерті боржника.

Автор заяви про забезпечення позову посилається на те, що ані боржник, ані поручитель свої зобов`язання за кредитним договором та договором поруки по поверненню суми кредиту, нарахованих процентів та комісійної винагороди не виконали, у зв`язку із чим утворилась заборгованість в загальному розмірі 51 309,94 грн, яка підлягає солідарному стягненню.

03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між АТ «Мегабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набув право вимоги до боржників за основними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 109-019-852-2-19-Г від 17 жовтня 2019 року, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 . Далі, ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (первісний кредитор) 27 грудня 2024 року уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» (новий кредитор) Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло і право вимоги в тому числі і за кредитним договором № 109-019-852-2-19-Г від 17 жовтня 2019 року, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 має у власності майно, за рахунок якого в майбутньому може бути фактично виконане можливе рішення суду про стягнення заборгованості, та яким відповідачі можуть вільно розпорядитись для уникнення сплати за рахунок цього майна значної суми заборгованості на користь позивача. Очевидно, що відчуження відповідачем третім особам належного йому майна під час розгляду справи, призведе до ризику неможливості виконання рішення суду у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, адже у разі відсутності на рахунках відповідачів грошових коштів, позивач або державний/приватний виконавець має право звернути стягнення на їх майно. В такому випадку позивач буде змушений звертатись до суду із новими позовами до третіх осіб покупців, та шукати інші способи захисту свого права, що призведе до додаткових витрат для позивача та знову ж таки покладання на нього індивідуального та надмірного тягаря.

Представник позивача зауважує, що заходи забезпечення позову, щодо застосування яких сторона позивача звернулася до суду, є співмірними із позовними вимогами, оскільки внаслідок вжиття цих заходів єдиним негативним наслідком для відповідачів буде відсутність можливості відчуження майна, яке може бути реалізовано в рахунок стягнення з відповідачів заборгованості. Натомість, невжиття цих заходів може призвести до неправомірного відчуження майна третім особам, і як наслідок до додаткового порушення прав як позивача, так і третьої особи покупця майна.

2. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Відповідно до частини першої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

У зв`язку з неявкою учасників справи, з підстав, передбачених частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши доводи поданої заяви про забезпечення позову, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вказана заява до задоволення не підлягає з наступних підстав.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 15 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ТОВ «ФК Єврокредит» звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення солідарно з боржника та з поручителя на користь позивача суму заборгованості в розмірі 51 309,94 грн, а також судових витрат.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: одночасно з пред`явленням позову до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Таким чином, позивач подав заяву про забезпечення позову, що відповідає вимогам процесуального законодавства.

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Конституцією України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124). Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

1950 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом (§ 77).

Як зазначено в частинах першій та другій статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно із пунктами 4, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів; особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (пункти 35, 36).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Зазначена правова позиція наведена у постанові Верховного Суду

від 27 квітня 2022 року у справі № 726/822/21.

Верховним Судом в постановах від 08 травня 2019 року (справа № 487/7097/18) та

від 25 вересня 2019 року (справа № 320/3560/18), постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року (справа № 381/4019/18) сформульована правова позиція, відповідно до якої обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову; заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 березня 2023 року (справа № 212/7106/21) вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Отже, мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, спрямовані на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.

Судом встановлено та як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , відповідачеві ОСОБА_2 належить на праві приватної власності:

1) земельна ділянка, площею 0,3455 га, кадастровий номер: 6123081700:02:001:0638 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2241761061230); 2) земельна ділянка, площею 0,18 га, кадастровий номер: 6123081700:01:001:1039 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1692599361230); 3) земельна ділянка, площею 0,2 га, кадастровий номер: 6123081700:01:001:1038 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1692574861230);

4) земельна ділянка, площею 0,18 га, кадастровий номер: 6123081700:02:001:0293 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1692491661230); 5) земельна ділянка, площею 0,25 га, кадастровий номер: 6123081700:02:001:0292 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1692454761230); 6) земельна ділянка, площею 0,2 га, кадастровий номер: 6123081700:02:001:0294 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1692334361230); 7) земельна ділянка, площею 0,25 га, кадастровий номер: 6123081700:01:001:1040 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1691906761230); 8) квартира, загальною площею 59,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 23543015).

Крім того, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належать на праві приватної власності: 1) автомобіль марки «Mercedes-Benz», модель 250, рік виробництва 1995, об`єм двигуна 2500, дата останньої реєстрації 20 квітня 2007 року; 2) автомобіль марки «Porsche», модель «Macan», рік виробництва 2018, об`єм двигуна 1984, дата останньої реєстрації 17 квітня 2026 року.

Заява про забезпечення позову не містить посилання заявника на обставини щодо вчинення відповідачами у справі дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, і до заяви не долучено доказів на їх підтвердження щодо того, що вчиняються будь-які дії відповідачами чи третіми особами щодо купівлі-продажу, здачі в оренду чи інших дій рухомого/нерухомого майна відповідача, яке належить йому на праві приватної власності.

ТОВ «ФК Єврокредит» не долучено до заяви доказів стосовно вартості вказаного майна, яке може значно перевищувати суму заборгованості. При цьому суд окремо зауважує, що заявник просить фактично обмежити відповідача, який є поручителем, у здійсненні правомочностей власника щодо восьми об`єктів нерухомого майна та двох транспортних засобів з метою забезпечення позову на суму 51 309,94 грн, не надавши суду жодних відомостей про ринкову вартість зазначеного майна та не обґрунтувавши співмірність запропонованих заходів забезпечення позову із заявленими вимогами.

Крім того, мотивуючи вказану заяву про забезпечення позову, позивач послався винятково на загальні підстави щодо необхідності забезпечити позов, втім, жодних відомостей про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в заяві не відобразив і не подав доказів реального наміру відповідача ОСОБА_2 (власника майна) відчужити рухоме/нерухоме майно, що свідчило б про бажання відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Обов`язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до положень статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.

Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року (справа № 755/5333/20) вказав, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повинен не лише навести, але й довести наявність підстав для вжиття заходів забезпечення цивільного позову, а також спроможну вірогідність саме таких обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року (справа № 914/1570/20) виснувала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Крім того, суд зауважує, що застосування судом заходів забезпечення позову, зазначених у заяві, буде надмірним втручанням у права, свободи та інтереси людини і громадянина, що не відповідає таким засадам цивільного судочинства як верховенство права та пропорційність.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду заяви

Враховуючи вищенаведене, оскільки стороною позивача не наведено обґрунтованих підстав для застосування вказаних у заяві заходів забезпечення позову, а також не надано належних і достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви

ТОВ «ФК Єврокредит» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ТОВ «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за договором кредиту.

Відповідно до частин сьомої, одинадцятої статті 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не позбавляє позивача права в подальшому звернутися до суду з такою заявою.

Враховуючи те, що судом відмовлено заявнику в заяві про забезпечення позову, тож судові витрати слід покласти на ТОВ «ФК Єврокредит» в межах ними понесених.

Керуючись статтями 2, 4, 149 153, 258 261, 352 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за договором кредиту відмовити.

2. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

3. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

4. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

5. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 18 червня 2026 року.

Головуючий суддя Т. І. Якімець