Рішення № 137551076, 19.06.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 р. № 400/1802/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005,

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2025 року № 0654918-2410-1408-UA48080010000048763,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту Позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївської області (далі по тексту Відповідач) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2025 року № 0654918-2410-1408-UA48080010000048763.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначила, що їй на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна, а саме комплекс по відгодівлі великої рогатої худоби, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідачем було протиправно сформовано та направлено Позивачу податкове повідомлення-рішення № 0654918-2410-1408-UА48080010000048763 від 18.06.2025 року, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік в сумі 161 464,65 грн. Позивач вказує на те, що вказаний об`єкт нерухомого майна є комплексом по відгодівлі великої рогатої худоби, який фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника і використовується в господарській діяльності Позивача як суб`єкта господарювання, а тому не є об`єктом оподаткування у розумінні вимог п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. Докази того, що Позивач є сільськогосподарським товаровиробником та суб`єктом господарювання підтверджується: наявністю у власності земельної ділянки площею 7,12 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №596331; сплата Позивачем податку з доходу, отриманого від господарської діяльності, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 4 від 23.10.2025 року. Крім того, Позивач просить поновити строк звернення до суду, посилаючись на поважність причин його пропуску.

Ухвалою суду від 25.02.2026 р суд визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено пропущений строк; відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 260 КАС України (без виклику сторін).

13.03.2026 р. представник Відповідача подав відзив на позовну заяву, просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що основними умовами, які дають підстави платнику податку не враховувати належні йому об`єкти нерухомого майна у складі об`єктів оподаткування по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ, є: належність власника таких об`єктів до сільськогосподарських товаровиробників; належність будівель та споруд до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) ДК 018-2000; ненадання власниками таких об`єктів в оренду, лізинг, позичку. Однак, Позивачем не надано доказів на підтвердження факту безпосереднього використання об`єкта нерухомості у власній сільськогосподарській діяльності та на підтвердження здійснення Позивачем сільськогосподарської діяльності та її статусу сільськогосподарського товаровиробника.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у власності Позивача перебуває об`єкт нерухомого майна, а саме: об`єкт нежитлової нерухомості - комплекс, загальна площа 1516,1 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

18.06.2025 року Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») №0654918-2410-1408-UА48080010000048763, яким підставі підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено Позивачу суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік на суму 161464,65 гривень.

Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено до Електронного кабінету платника податків 06.08.2025 згідно квитанції про доставку документів в електронний кабінет.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, Позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно із статтею 265 ПК України податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1. п. 266.2. ст. 266 ПК України).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Підпунктом 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

У розрізі спірних правовідносин Верховний Суд у постанові від 21 травня 2024 року у справі № 600/5153/23 сформував правовий висновок про те, що споруда (будівля) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за наявності сукупності умов:

- власником будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник;

- така нежитлова будівля віднесена до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;

- така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку..

Як встановлено судом, Позивачка є власницею об`єкту нерухомого майна, а саме: об`єкт нежитлової нерухомості комплекс по відгодівлі великої рогатої худоби, загальна площа 1516,1 кв. м., який знаходиться за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, с. Новоселівка, вул. Урожайна, буд. 4.

Правовий статус будівель Позивачки не є спірним питанням. Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з Державним класифікатором України будівель та споруд ДК 018-2000.

Відповідно до Державного класифікатора будівлі, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства"). До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 будівлі для тваринництва, 1271.2 будівлі для птахівництва, 1271.3 будівлі для зберігання зерна, 1271.4 будівлі силосні та сінажні, 1271.5 будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства, 1271.6 будівлі для тепличного господарства, 1271.7 будівлі рибного господарства, 1271.8 будівлі підприємств лісівництва і звірівництва, 1271.9 будівлі сільськогосподарського призначення інші.

За технічними характеристиками належний Позивачці на праві приватної власності об`єкт нерухомості віднесений до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271).

Однак, віднесення нежитлової будівлі до відповідного класу не є безумовною підставою для віднесення фізичної або юридичної особи, яка нею володіє, до осіб на яких розповсюджується податкові пільги, визначена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Так, суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 11.04.2023 року по справі №380/18104/21, де акцентувалось, що фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Тобто, значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).

Таким чином, необхідним для з`ясування у цій справі також є питання того, чи є Позивачка сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється пільга, передбачена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Відповідно до визначення, яке міститься в пп. 14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно - правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-111, яким є фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім цього, згідно з абзацом 2 статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції- це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Відповідно до пункту 2.26 ЗУ «Про державну підтримку сільського господарства України» виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, які здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, основною діяльністю якої є виробництво сільськогосподарської продукції та/або розведення, вирощування, вилов риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробка на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, а також здійснення операцій з її постачання, причому в такій діяльності питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Як встановлено за матеріалами справи, Позивачка до 04.08.2025 року була зареєстрована як фізична-особа підприємець, яка перебувала на обліку у Відповідача, основна діяльність 47.19 - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. Однак, платником податків податкова звітність за 2024 рік не надавалась, інформація про здійснення сільськогосподарської діяльності відсутня.

Суд вказує на те, що документи, надані Позивачкою, не підтверджують наявності у неї статусу «сільськогосподарського товаровиробника». Так, наявністю у власності земельної ділянки площею 7,12 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та вирощування сільськогосподарської продукції для власних потреб на землях особистого селянського господарства означає, що Позивачка є виробником сільськогосподарської продукції, але це не робить автоматично «сільськогосподарським товаровиробником» у розумінні податкового законодавства.

Сільськогосподарським товаровиробником є особа, яка не лише вирощує, а й займається переробкою та реалізацією продукції.

Доказів вирощування, переробки та реалізації (продажу) Позивачкою власної сільгосппродукції суду не надано. Отже, ОСОБА_1 не є «сільськогосподарським товаровиробником» у розумінні норм ПК України.

Враховуючи зазначене, підстави для застосування положення "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України до зазначеного об`єкту нежитлової нерухомості - відсутні.

Згідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, про безпідставність заявлених позовних вимог та правомірність дій Відповідача при винесенні податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, ідентифікаційний код ВП 44104027) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2025 року № 0654918-2410-1408-UA48080010000048763 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 19.06.2026 р.

Суддя Н. В. Лісовська