Рішення № 137550939, 16.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 рокусправа № 380/8510/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАЛЛОН» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАЛЛОН» (місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 21, ЄДРПОУ 30616293) (далі позивач, ТОВ «АВАЛЛОН») звернулось до суду з позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) (далі відповідач, митний орган), в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України від 23.03.2026 № UA209000/2026/000441/2 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, так як декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною договору) митному органу надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України). Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК, відповідач витребував додаткові документи, вказавши на наявність надуманих розбіжностей та не підтвердження усіх складових митної вартості. Не зважаючи на відсутність підстав для витребування додаткових документів, позивач, з метою усунення будь-яких сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості, надав на вимогу митного органу додаткові документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Однак, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості (за резервним методом). Стверджує, що при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів на ідентичні товари митний орган визначав різну митну вартість товару. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою від 05.05.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач 20.05.2026 подав відзив на позовну заяву, де просив у задоволенні позову відмовити. Вказав, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією було встановлено ряд невідповідностей. У зв`язку з тим, що документи, надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та достовірно не підтверджують складові митної вартості, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до статті 53 МК України. Декларантом не було надано документів, що містилися у вимозі митного органу. Відтак, заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано відповідачем за першим методом. У рішенні про коригування митної вартості зазначено причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, джерело наявної у митного органу інформації стосовно визначеної митної вартості товару та обґрунтування обраного методу визначення митної вартості. Як висновок, митну вартість товару скориговано та визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. На підставі викладеного відповідач вважає, що посадові особи відомства діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ТОВ «АВАЛЛОН» зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із присвоєнням коду ЄДРПОУ 30616293.

Між Компанією SHAOXING XINYI ADHESIVE PRODUCTS CO.,LTD КНР (постачальник) та ТзОВ «АВАЛЛОН» (Покупець) укладено контракт № XN-01AV від 02.04.2025, за умовами якого постачальник продає, а покупець купує товар.

Згідно з пунктом 1.2. контракту товар постачається партіями. Кількість, асортимент, ціни на товар та інші деталі поставки узгоджуються сторонами в проформі інвойсі та інвойсі. Проформа інвойс формується постачальником на підставі отриманої від покупця електронною поштою заявки на поставку партії товару.

На виконання умов контракту Компанія SHAOXING XINYI ADHESIVE PRODUCTS CO.,LTD КНР поставила на адресу ТОВ «АВАЛЛОН» товар на загальну суму 32818,73 доларів США, що підтверджується комерційним інвойсом № ALL-TP106 від 09.01.2026.

ТОВ «АВАЛЛОН» платіжною інструкцією №10 від 23.03.2026 перерахувало 32818,73 доларів США.

Декларант позивача, з метою митного оформлення товарів, 23.03.2026 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію 26UA209170024264U9, відповідно до якої заявлено до митного оформлення товари з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією 26UA209170024264U9, в якості підстави для застосування основного методу надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації, картці відмови та митній декларації за якою було здійснено випуск товару: 1) Пакувальний лист (Packing list) б/н від 09.01.2026. 2) Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № ALL-TP106. 3) Коносамент (Bill of lading) № XM260100059 від 16.01.2026. 4) Накладна УМВС № 31528482 від 16.03.2026. 5) Автотранспортна накладна № 1778 від 20.03.2026. 6) Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №ALL-TP106 від 09.01.2026. 7) Статус особи, яка подає митну декларацію № 2. 8) Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) від 22.03.2026. 9) Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № UA10018542 від 23.03.2026. 10) Зовнішньоекономічний договір (контракт) № SH-01AV від 02.04.2025. 11) Договір про надання послуг митного брокера № 002/05-2025 від 20.05.2025. 12) Договір (контракт) про перевезення № GC-027001 від 26.06.2025. 13) Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 26UA209170024264U9 від 23.03.2026.

Митну вартість визначено позивачем за основним методом визначення митної вартості за ціною договору відповідно до ст. 58 МК України.

Відповідно до статті 53 МК України митним органом надіслано вимогу щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості.

На вимогу митного органу декларантом надано наступні додаткові документи: Прайс лист від 09.01.2026.

За результатами розгляду ЕМД 26UA209170024264U9 (електронна митна декларація) та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2026/000441/2 від 23.03.2026.

У графі 33 Рішення про коригування митної № UA209000/2026/000441/2 від 23.03.2026 відповідач зазначає, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та обґрунтовує своє рішення наступним.

«В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Декларантом здійснюючи декларування оцінюваного товару самостійно визначено митну вартість таких товарів за основним методом тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Відповідно до ч. 2 ст. 58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах та встановлено наступне:

-згідно з п.1.2 Договору від 02.04.2025р. № SH-01AV товар постачається партіями. Кількість, асортимент, ціни на товар та інші деталі поставки узгоджуються Сторонами у проформі-інвойс та інвойсі, які згідно з п.1.3. є невід`ємними частинами Контракту та є нележним чином оформлені, за умови підписання їх зі сторони Продавця. До митного оформлення така проформа-інвойс не подана, що свідчить про наявність документів, які до митного оформлення декларантом не подавались, однак є такими які об`єктивно містять відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за товари.

- згідно з п.4.1 оплата кожної партії товару проводиться Покупцем в доларах на умовах 100% оплати до моменту розвантаження товару в порту призначення. Жодних банківських-платіжних документів до митного оформлення не подано, що не дає митному органу в повному обсязі здійснити перевірку числових значень складових митної вартості. Однак слід зауважити, що у поданій до митного оформлення фактурі від 09.01.2026 № ALL-TP106 в графі «умови оплати» зазначено відстрочка платежу не більше 60 днів, що суперечить умовам оплати зазначених у Контракті.

-до митного оформлення не надавалася митна декларація країни відправлення, що не дозволяє впевнитися в достовірності заявлених відомостей щодо умов поставки та вартості товару, які впливають на формування митної вартості.

- рахунок-фактура на оплату транспортних послуг № UA10018542 від 23.03.2026 виставлений відповідно до Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № GC-027001 від 26.06.2025. Відповідно до п. 4.1 вартість, ставки та тарифи виконуваних Експедитором послуг, особливі умови перевезення залежно від виду, асортименту вантажів обговорюється сторонами в заявках та або додаткових угодах до цього контракту. До митного оформлення такий документ не подавався. Таким чином, відсутність Заявки не дає можливості митному органу здійснити перевірку транспортних послуг.

Окрім того, у даному рахунку зазначений номер замовлення SIEV00175570, який також не подано.

Варто зауважити що згідно з товаросупровідними документами транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт Ningbo, Китай порт Гданськ, Польща м. Мостиська, Україна на заявлених умовах поставки FOB Ningbo, Китай. При цьому, коносамент від 16.01.2026 № XM260100059 підтверджує транспортування товару за маршрутами порт Ningbo, Китай порт Гданськ, Польща; УМВС накладна від 16.03.2026 № 31528482 за маршрутами порт Глівіце, Польща с. Мостиська Другі, Україна; CMR від 20.03.2026 № 1778 за маршрутом с. Мостиська Другі, Україна Мостиська, Україна. Зазначене свідчить про перевезення товару за маршрутом порт Гданськ, Польща Глівіце, Польща (відстань близько 500 км), а також здійснення навантаження/ перевантаження товару у Глівіце, Польща. Таким чином, до митного оформлення не подано транспортний документ від Гданську до Глівіце, а також документи які підтверджують витрати по навантаженню/ розвантаженню товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості (навантаження/розвантаження) в Глівіце.

У сукупності перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Отже, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу митного органу декларантом додатково надіслані: прайс. Надіслані на вимогу митного органу додатково надані документи не усувають та не пояснюють встановлених розбіжностей.

Інших документів на вимогу не надано. За результатами розгляду всіх наданих документів було встановлено неподання документів: - виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, платіжні документи що підтверджують вартість товару Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій третій статті 53 МК, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару" Плівка самоклеюча ПВХ", оформленого за МД №110140/2026/1673 від 27.02.2026. Скоригована митна вартість склала 1,93 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі».

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості імпортованого товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування оскаржуваного рішення.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару; невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів; порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З матеріалів справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за МД №26UA209170024264U9 від 23.03.2026, щодо якого проведено коригування митної вартості.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) ТОВ «АВАЛЛОН» подало разом із митними деклараціями документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (контракт). Зокрема: 1. Пакувальний лист (Packing list) б/н від 09.01.2026. 2. Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № ALL-TP106 від 09.01.2026. 3. Коносамент (Bill of lading) № XM260100059 від 16.01.2026. 4. Накладна УМВС № 31528482 від 16.03.2026. 5. Автотранспортна накладна № 1778 від 20.03.2026. 6. Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №ALL-TP106 від 09.01.2026. 7. Статус особи, яка подає митну декларацію № 2. 8. Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) від 22.03.2026. 9. Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № UA10018542 від 23.03.2026. 10. Зовнішньоекономічний договір (контракт) № SH-01AV від 02.04.2025. 11. Договір про надання послуг митного брокера № 002/05-2025 від 20.05.2025. 12. Договір (контракт) про перевезення № GC-027001 від 26.06.2025.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

На переконання суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так, контракт № SH-01AV від 02.04.2025 містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунок-фактура № ALL-TP106 від 09.01.2026 визначає вартість товару.

Поряд з цим суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунку-фактурі. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо підстав відмови в проведенні митного оформлення імпортованого позивачем товару за першим методом суд враховує таке.

Стосовно посилань відповідача на те, що згідно з п.1.2 Контракту від 02.04.2025 №YG-01AV товар постачається партіями, кількість, асортимент, ціни на товар та інші деталі поставки узгоджуються Сторонами у проформі-інвойсі та інвойсі, які згідно з п.1.3 є невід`ємними частинами Контракту; до митного оформлення проформа-інвойс не подана, що, на думку відповідача, свідчить про наявність документів, які об`єктивно містять відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за товари.

Суд зазначає, що проформа-інвойс це попередній рахунок, який містить попередню інформацію про вартість товару. Основним документом, який підтверджує митну вартість товару, є рахунок-фактура (інвойс). Це відповідає і змісту п.3 ч.2 ст.53 МК України, за яким документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Таким чином, для товарів, які є об`єктом купівлі-продажу, обов`язковим документом є саме комерційний інвойс, а не рахунок-проформа.

У цій справі для підтвердження митної вартості товарів декларантом до митного оформлення був поданий комерційний інвойс (Commercial invoice) № ALL-TP106 від 09.01.2026 на загальну суму 32818,73 дол.США, який повністю відповідає умовам Контракту, містить опис товару, його кількість, ціну за одиницю та загальну вартість партії. Сума, вказана в інвойсі, відповідає сумі, зазначеній в електронній митній декларації №26UA209170024264U9 та в коносаменті №ХМ260100059 від 16.01.2026.

Аналогічна правова позиція, згідно з якою проформа-інвойс є попереднім рахунком, виставленим за оплату товару постачальником, та лише підтверджує факт відвантаження товару продавцем і не може підтверджувати вартість товару, а основним документом, який підтверджує вартість товару, є інвойс, та проформа-інвойс не є тим обов`язковим документом, який надається для підтвердження митної вартості товару, викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2024 у справі №160/8753/18.

Крім того, у постанові від 17.04.2018 року у справі №815/329/17 Верховний Суд звернув увагу, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

З огляду на викладене, посилання митного органу на неподання рахунку-проформи як на причину коригування митної вартості суд вважає неправомірним.

Стосовно посилань відповідача на відсутність платіжних документів, які підтверджують факт оплати оцінюваного товару.

Суд установив, що згідно з п.4.1 Контракту в його первісній редакції оплата кожної партії товару проводиться покупцем в доларах банківським переказом (SWIFT), одноразово або частинами, на умовах 100% оплати до моменту розвантаження товару в порті призначення.

15.12.2025 між сторонами Контракту укладено Додаткову угоду №3, згідно з якою п.4.1 Контракту викладено в новій редакції: «Оплата кожної партії товару проводиться Покупцем в доларах США банківським переказом (SWIFT), одноразово або частинами, на вибір Покупця, на умовах 1) 100% оплати до моменту розвантаження товару в порті призначення або 2) протягом 180 днів з дати митного оформлення товару».

Таким чином, на момент митного оформлення товару (23.03.2026) між сторонами зовнішньоекономічного контракту діяли умови оплати, які передбачали можливість здійснення оплати протягом 180 днів з дати митного оформлення товару, що виключає необхідність попередньої оплати товару до моменту його митного оформлення.

Згідно з п.4 ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, які подаються, якщо рахунок сплачено. Відтак, обов`язок з надання банківських платіжних документів виникає лише у випадку фактичної сплати рахунку до моменту митного оформлення товару. У спірному випадку, з огляду на умови Контракту в редакції Додаткової угоди №3, оплата за товар на момент митного оформлення ще не була здійснена, відповідно у позивача не було обов`язку надавати банківські платіжні документи.

Більше того, у подальшому позивачем було здійснено оплату за поставлений товар, що підтверджується платіжною інструкцією №10 від 23.10.2026, згідно з якими було перераховано 32818,73 дол.США за товар згідно контракту № SH-01AV від 02.04.2025, що повністю відповідає сумі, вказаній у комерційній фактурі та митній декларації.

Суд також наголошує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №803/3649/15.

Крім того, у постанові від 17.04.2018 у справі №815/329/17 Верховний Суд звернув увагу, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом.

З наведеного слідує, що посилання відповідача на ненадання банківських платіжних документів як на підставу для коригування митної вартості є необґрунтованим, оскільки на момент митного оформлення товару у позивача не виник обов`язок з надання таких документів з огляду на умови Контракту.

Крім цього суд зазначає, що митна декларації країни відправлення (експортна декларація) згідно із законодавством не є основним (виключним) доказом для підтвердження числових значень митної вартості товарів. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, вона виступає лише додатковим документом (подається за наявності), який використовується для аналізу, але не гарантує беззаперечне прийняття митної вартості.

Щодо зауважень відповідача стосовно відсутності експортної декларації суд звертає увагу, що в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України декларація країни відправлення - не є документом, які підтверджують митну вартість товарів.

Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації.

Відповідно, митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару. Відповідач не обґрунтував та не довів, яким саме чином неподання цього документа впливає на визначення митної вартості товару.

Щодо відсутності заявки на перевезення.

Суд зазначає, що вартість транспортно-експедиторських послуг підтверджується рахунком на оплату транспортно-експедиторських послуг № UA10018542 від 23.03.2026., що дозволяє ідентифікувати витрати на перевезення оцінюваного товару.

Відсутність заявки не впливає на можливість перевірки складових митної вартості та не може бути підставою для її коригування.

Щодо підтвердження транспортних витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно п. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до гл.9 МК України.

Підпунктами 5, 7 ч. 10 ст. 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. За приписами п. п. 6, 8 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують такі складові митної вартості товарів як вартість перевезення та страхування, є: 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Для здійснення перевезення товару позивачем залучалася компанія, що надає експедиторські послуги ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» згідно Договору на транспортно-експедиторське обслуговування № GC 027001 від 26 червня 2025 р.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до ч. ч. 11, 12, 13 ст. 9 Закону України «Про транспортно експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до Графи 20 Розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

З вказаних положень п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, Графи 20 Розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, ч. ч. 11, 12, 13 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» вбачається, що до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, серед інших, належить рахунок-фактура або акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг.

З положень Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» вбачається, що виконавцем за договором транспортно-експедиторської діяльності є експедитор.

Виходячи з положень Графи 20 Розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, документи про вартість перевезення видаються виконавцем договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг.

Отже, належним документом на підтвердження вартості перевезення імпортованих товарів за митною декларацією є рахунок-фактура або інші документи, видані експедитором - ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА», яке є виконавцем за згідно з договором на транспортно-експедиторське обслуговування.

На підтвердження витрат на транспортування позивачем були надані під час декларування копії наступних документів: Коносамент (Bill of lading) № XM260100059 від 16.01.2026, Накладна УМВС № 31528482 від 16.03.2026, Автотранспортна накладна № 1778 від 20.03.2026, Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № UA10018542 від 23.03.2026, Договір (контракт) про перевезення № GC-027001 від 26.06.2026.

В рахунку на транспортні витрати № UA10018542 від 23.03.2026 деталізовано перелік послуг: 1. Навантажувально-розвантажувальні роботи в порту прибуття 13 792,63 грн 2. ГданськМостиська 1 50 836,25 грн 3. Мостиська IМостиська II 355,91 грн 4. Послуги з міжнародного перевезення вантажу NINGBOGDANSK 104 666,69 грн

Відповідно, вартість витрат на перевезення вантажу до митного кордону України становила 169 651,48 грн, що підтверджується підсумуванням перших чотирьох позицій послуг, зазначених у рахунку та акті.

Суд також враховує доводи позивача, що при перевезенні вантаж проходив через перевантажувальний пункт Глівіце (Польща). Прохід через перевантажувальний пункт Глівіце не вплинув на загальну вартість витрат на перевезення вантажу до митного кордону України. Додаткових транспортних витрат з міжнародного перевезення за маршрутом Gdansk/Польща до Глівіце/Польша не було, оскільки вони були враховані у вартість загального маршруту NINGBO-GDANSK.

Таким чином, вартість витрат на транспортування позивачем підтверджується в повній мірі.

З урахуванням встановлених обставин суд зазначає, що зауваження відповідача до пред`явлених позивачем для митного декларування документів жодним чином не є доказами неможливості визнання задекларованої митної вартості та не можуть бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки саме по собі не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Таким чином, вказані розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з урахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.

Окрім цього суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Такої вимоги відповідач не надавав, а лише зазначив весь перелік додаткових документів, що може вимагати митний орган відповідно до ч.3,4 ст.53 МК України.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав ставити під сумнів митну вартість товару визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. А Львівською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що рішення Львівської митниці № UA209000/2026/000441/2 від 23.03.2026 про коригування митної вартості товарів не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, адже таке прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, відтак порушує права та законні інтереси позивача.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2026/000441/2 від 23.03.2026.

Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАЛЛОН» (місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 21, ЄДРПОУ 30616293) судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.І. Кузан