Рішення № 137550935, 15.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 рокусправа № 380/22537/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства ПрАТ «НАК "Надра України» «Західукргеологія» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Дочірнє підприємство ПрАТ «НАК «Надра України» «Західукргеологія» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.05.2025 № 21035/13-01-04-03 та від 12.05.2025 № 21029/13-01-04-03.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.05.2025 Відокремленому підрозділу «Стрийська Нафтогазорозвідувальна Експедиція» Дочірнього підприємства ПрАТ «НАК «НАДРА Україна» «Західукргеологія» в електронний кабінет платника податків надійшло податкове повідомлення-рішення від 12.05.2025 №21035/13-01-04-03 на підставі Акта №17516/13-01-04 03/1431601 від 17.04.2025, який надійшов в кабінет 22.04.2025. Вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідач застосував до Підрозділу штрафні санкції у вигляді 5 або 10-відсоткового (5-10%) штрафу за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб у загальному розмірі 280 912,81 грн. Також, 12.05.2025 Відокремлений Підрозділ «Стрийська Нафтогазорозвідувальна Експедиція» Дочірнього підприємства ПрАТ «НАК «НАДРА Україна» «Західукргеологія» отримав ППР від 12.05.2025 №21029/13-01-04-03 на підставі Акта №17518/13-01-04-03/1431601 від 17.04.2025, який надійшов в кабінет 22.04.2025. Вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідач застосував до Підрозділу штрафні санкції у вигляді 5- або 10-відсоткового (5-10%) штрафу за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб у загальному розмірі 82 353,40 грн. Позивач не погоджується із сумами грошових зобов`язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, складених за результатами перевірок, вважає вищевказані ППР протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

Зазначає, що предметом перевірки були «Податкові декларації по земельному податку», водночас позивач вказує, що такого виду документів не існує. Наголошує, що деклараціями з плати за землю здійснено розрахунок сум саме земельного податку, а не орендної плати, дотримання термінів сплати якої перевірялася згідно з Актами камеральних перевірок. Також вказує, що податковим органом при проведенні камеральних перевірок було допущено істотні порушення норм податкового законодавства, а саме неправильно визначено предмет перевірки і змішано різні види податкових зобов`язань, оскільки фактично перевірялися податкові декларації з плати за землю, у яких відображено суми земельного податку, тоді як предметом перевірки зазначено орендну плату за земельні ділянки. У зв`язку з наведеним, висновки, викладені в актах камеральної перевірки, є юридично некоректними, безпідставними та такими, що не можуть бути покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Крім цього зазначає, що розрахунок штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 12.05.2025 №21035/13-01-04-03 ґрунтується на документах, які не були предметом камеральної перевірки, що свідчить про порушення відповідачем вимог статей 86 та 124 Податкового кодексу України і однозначно ставить під сумнів законність та обґрунтованість винесеного рішення.

Вважає, що камеральна перевірка мала б визначити, за який конкретно місяць платник не виконав обов`язок, коли саме спливав граничний термін сплати та в який день відбулася фактична оплата. А відсутність такої конкретизації унеможливлює встановлення для Позивача розуміння, чи справді мало місце порушення строків щомісячної сплати, передбаченої п. 287.3 ПКУ.

Також вказує, що позивач отримав оскаржувані податкові повідомлення-рішення 12.05.2025, у той час як акти перевірок надійшли в електронний кабінет платника 22.04.2025. Тобто, з моменту вручення позивачу Актів перевірок пройшло більше ніж 10 робочих днів. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом з порушенням порядку і строку, передбачених п. 86.7 та 86.8 ПКУ, у зв`язку з чим рішення контролюючого органу про визначення податкових зобов`язань є такими, що прийнято з порушенням закону, а тому лише з цих підстав є протиправними та підлягають скасуванню. При цьому вказує, що суд не повинен досліджувати наявність/відсутність порушення в діях позивача, оскільки ГУ ДПС у Львівській області порушено процедуру прийняття податкового повідомлення-рішення, що, в свою чергу, є самостійною підставою для його скасування.

Окрім цього, 18.03.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 №533-IX (надалі за текстом - Закон №533-IX). З викладеного слід виснувати, що платники податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (тобто з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року), звільняються від застосування штрафних санкцій, зокрема, за порушення строків сплати земельного податку. Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання, подання документа з реєстраційним номером №9023797304 відбулося 14.02.2023. Водночас зі змісту вказаного розрахунку неможливо встановити за який саме період відбулося прострочення сплати грошового зобов`язання за документом №9023797304, а в Акті перевірки, на який посилається відповідач, взагалі відсутні згадки про відповідний документ з номером 9023797304. У зв`язку з цим, просить суд врахувати, що з огляду на це, неможливо перевірити правильність і законність нарахування штрафних санкцій за позиціями №16 20 таблиці розрахунку до ППР №2, загальний розмір яких становить 17 457,33 грн (211,86 + 8 546,81 + 7 232,32 + 75,93 + 1 390,41), адже якщо прострочення сплати відбулося до 30 червня 2023 року, то платник податків звільняється від відповідальності. Отже, через відсутність у ППР та Акті перевірки відомостей про конкретні податкові періоди, за які визначено прострочення, неможливо встановити момент його виникнення, а відтак перевірити правомірність застосування штрафних санкцій на суму 17 457,33 грн, які могли бути нараховані в період дії звільнення від відповідальності, передбаченого пунктом 52-1 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене вважає, що оскільки Львівський окружний адміністративний суд не може самостійно зменшувати суму нарахованих штрафних санкцій, контролюючий орган змішав різні види платежів (земельний податок/орендна плата), неправильно визначив предмет перевірки та застосував штрафи без належної правової підстави, відсутня необхідна деталізація періодів прострочення всупереч ст. 86 ПКУ та позиції ВС (постанова від 26.06.2023 у справі №815/6819/14), і ППР винесені поза межами 10 робочих днів за п. 86.8 ПКУ, єдиним справедливим і законним рішенням Суду у такому разі буде визнання протиправними та скасування ППР від 12.05.2025 №21035/13 01-04-03 та ППР від 12.05.2025 №21029/13-01-04-03.

Ухвалою судді Кисельової О.Й. від 18.11.2025 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня отримання ухвали суду.

Ухвалою від 02.12.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з розпорядженням керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду №7/р від 26.01.2026 проведено повторний автоматизований розподіл справи №380/22537/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2026 визначено головуючого суддю Кузана Ростислава Ігоровича.

Ухвалою судді Кузана Ростислава Ігоровича від 02.02.2026 прийнято справу до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач 16.03.2026 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований таким. На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу II Податкового кодексу України, у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу II Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з земельного податку. За результатами камеральної перевірки щодо порушень правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів складено акт № 171516 /13-01-04 03/1431601 від 17.04.2025. На підставі вищезазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 12.05.2025 № 21029/13-01-04-03. Крім цього, за результатами камеральної перевірки щодо порушень правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів складено акт № 17518/13-01-04 03/1431601 від 17.04.2025. На підставі вищезазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 12.05.2025 № 21035/13-01-04-03.

За результатами проведених камеральних перевірок встановлено, що Відокремленим підрозділом «Стрийська Нафтогазорозвідувальна Експедиція» (код ЄДРПОУ 01431601) порушено вимоги п. 287.3 ст. 287 ПКУ, а саме порушено терміни сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання щодо плати за землю, що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафних санкцій, передбачених ст.124 ПКУ. Відокремленим підрозділом «Стрийська Нафтогазорозвідувальна Експедиція» Дочірнього підприємства ПрАТ «НАК «Надра України» «Західукргеологія» самостійно визначено та подано податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), в яких задекларувало суми податкових зобов`язань до сплати. Вказані декларації складені і підписані відповідно до ст. 48 ПКУ, подані у спосіб визначений діючим законодавством. Нарахування штрафних санкцій за порушення термінів сплати грошових зобов`язань здійснюється контролюючим органом в порядку та в розмірах, передбачених ПКУ. Таким чином, Відокремлений підрозділ «Стрийська Нафтогазорозвідувальна Експедиція» був обізнаний щодо сплати узгодженого податкового зобов`язання з плати за землю з юридичних осіб однак, здійснював сплату з порушенням термінів, визначених законодавством, тому штрафні санкції за несвоєчасну сплату підлягають застосуванню відповідно до вимог п. 124.1 ст. 124 ПКУ.

Представник відповідача зазначає, що у межах спірних правовідносин позивач самостійно задекларував податкові зобов`язання, проте сплатив їх із простроченням. Оскільки сума узгодженого зобов`язання не була сплачена вчасно, вона набула статусу податкового боргу (ст. 14 ПКУ). Кваліфікуючою умовою для застосування санкцій за ст. 124 ПКУ є сам факт фактичної оплати узгодженої суми поза межами граничного строку. Таким чином, накладення штрафу в розмірі 5% та 10% від суми несвоєчасно погашеного боргу є нормативно обґрунтованим і відповідає правовій природі цієї санкції.

Крім цього представник відповідача зазначає, що платники податків не звільняються від застосування до них штрафних санкцій за неподання податкової звітності (ст. 120 ПКУ), а також за несплату узгодженої суми грошового зобов`язання (ст. 124 ПКУ). У даному випадку наголошує на помилковості доводів позивача щодо застосування до спірних правовідносин положень пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, які передбачали звільнення від штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду дії карантину, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 дію карантину на всій території України було офіційно скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року. Таким чином, законодавчо встановлений мораторій на застосування штрафних санкцій припинив свою дію для всіх правопорушень, момент вчинення яких настав після вказаної дати. Також, як вбачається з розрахунків штрафних санкцій до оскаржуваних ППР та змісту Актів перевірок №17516 та №17518, фактичні порушення строків сплати (момент виникнення податкового боргу) відбулися у 2024 та 2025 роках, тобто значно пізніше дати офіційного скасування карантину.

Представник відповідача також вказує, що при оформленні податкових повідомлень-рішень №21029 та №21035 від 12.05.2025 було допущено технічну описку в частині взаємного зазначення номерів актів перевірки, проте вказана обставина не може бути підставою для скасування рішень. Помилка була оперативно виправлена шляхом надіслання Головним управлінням ДПС у Львівській області Листа-пояснення в електронний кабінет Позивача, у якому роз`яснено правильну відповідність актів до відповідних ППР, що повністю відповідає принципу «належного урядування» та свідчить про вжиття усіх заходів для усунення технічної неточності. Таким чином наявність суто механічної помилки, яка була виправлена до моменту судового розгляду та не вплинула на правильність визначення грошового зобов`язання, не може слугувати підставою для скасування законних рішень ДПС. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою судового засідання від 18.03.2026 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу II Податкового кодексу України, у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу II Податкового кодексу України, ГУ ДПС у Львівській області проведено камеральну перевірку Відокремленого підрозділу «Стрийська Нафтогазорозвідувальна Експедиція» Дочірнього підприємства ПрАТ «НАК «НАДРА Україна» «Західукргеологія» щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з земельного податку.

За результатами камеральної перевірки складено акт № 171516 /13-01-04 03/1431601 від 17.04.2025 «Про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб Відокремленого підрозділу «Стрийська Нафтогазорозвідувальна Експедиція» Дочірнього підприємства ПрАТ «НАК «НАДРА Україна» «Західукргеологія», згідно з яким встановлено, несвоєчасну сплату підприємством узгодженого податкового зобов`язання. Відповідальність платника передбачена пунктами 124.1 статті 124 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Згідно з висновками акту перевірки структурним підрозділом позивача несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання по земельному податку за податковими деклараціями № 9023797304 від 14.02.2023 та №9017335260 від 05.02.2024.

На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 12.05.2025 № 21029/13-01-04-03 на суму штрафних санкцій 82353,40 грн.

Крім цього, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу II Податкового кодексу України, у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу II Податкового кодексу України, відповідачем проведено камеральну перевірку Відокремленого підрозділу «Стрийська Нафтогазорозвідувальна Експедиція» Дочірнього підприємства ПрАТ «НАК «НАДРА Україна» «Західукргеологія» щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з земельного податку.

За результатами камеральної перевірки складено акт № 171518 /13-01-04 03/1431601 від 17.04.2025 «Про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб Відокремленого підрозділу «Стрийська Нафтогазорозвідувальна Експедиція» Дочірнього підприємства ПрАТ «НАК «НАДРА Україна» «Західукргеологія»», згідно з яким встановлено, несвоєчасну сплату підприємством узгодженого податкового зобов`язання. Відповідальність платника передбачена пунктами 124.1 статті 124 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Згідно з висновками акту перевірки позивачем несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання по земельному податку за податковими деклараціями № 9387723128 поданою 24.01.2025, №9017387175 поданою 05.02.2024, №9018371483 поданою 06.02.2024 та №9018317537 поданою 06.02.2024.

На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 12.05.2025 №21035/13-01-04-03 на суму штрафних санкцій 280912,81 грн.

Зі змісту листа ГУ ДПС у Львівській області від 22.12.2025 суд встановив, що при оформленні податкових повідомлень-рішень №21035/13-01-04-03 та №21029/13-01-04-03 від 12.05.2025 відповідачем допущено технічні описки при відображенні номерів актів камеральних перевірок, на підставі яких такі рішення прийняті. Про цю обставину повідомлено позивача.

Позивач, вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Суд враховує, що обґрунтовуючи позовні вимоги позивач не заперечує факту несвоєчасної сплати грошового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням порядку, процедури та строку прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та відсутністю об`єкту камеральної перевірки.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (надалі за текстом - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пункт 57.1 статті 57 ПК України вказує, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.

Відповідно до пункту 11 статті 56 ПК України - не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Суд звертає увагу на те, що позивач самостійно обчислив суми податкових зобов`язань із земельного податку, які задекларовано у податкових деклараціях та уточнюючих розрахунках на 2024 та 2025 роки.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПК України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій (п. 286.2 ст. 286 ПК України).

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації, не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.3 ст. 286 ПК України).

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 ПК України).

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК України, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання визначено статтею 124 ПК України.

Згідно з пунктом 124.1 статті 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі ПК України чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі ПК України чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Стосовно тверджень позивача про те, що відповідачем порушено порядок і строк прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, передбачені п. 86.7 та 86.8 ПКУ, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та додану вартість даних системи електронного адміністрування податку (даних центрального органу на виконавчої влади, що реалізує державну політику сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, додану вартість, у в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Згідно з пунктом 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Пунктом 86.2 статті 86 ПК України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з абзацами першим і тринадцятим пункту 42 прим. 1.2 статті 42 прим. 1 ПК України Електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов`язків, визначених ПКУ та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання ПКУ та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, в тому числі, шляхом, зокрема, отримання платниками податків копій наказів про проведення перевірок, повідомлень про проведення перевірок, актів (довідок) перевірок, відповідних запитів та інших документів, складених у зв`язку з проведенням та за результатами перевірок і звірок, передбачених ПКУ, а також у зв`язку з розглядом заперечень платників податків до результатів перевірок та/або пояснень платника податків.

Пунктом 42.1 статті 42 ПК України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронний цифровий підпис» (абзац 1 пункту 42.4 статті 42 ПК України).

Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків або фінансовому агенту, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.

Датою вручення платнику податків або фінансовому агенту документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків/фінансовому агенту. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 ПКУ (пункт 58.3 статті 58 ПКУ).

Форма та порядок надіслання ППР визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац перший пункту 58.2 статті 58 ПКУ).

З урахуванням підпункту 3 пункту 3 розділу III Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, надсилання ППР платникам податків в електронній формі здійснюється починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем впровадження у роботу відповідного програмного забезпечення. Контролюючий орган засобами електронного зв`язку в електронній формі надсилає в Електронний кабінет платнику податків копії наказів про проведення перевірок, повідомлення про проведення перевірок, акти (довідки) перевірок, відповідні запити та інші документи, складені у зв`язку з проведенням та за результатами перевірок і звірок, ППР, які є доступними для платника податків у вкладці «Вхідні» меню «Вхідні/вихідні документи» приватної частини Електронного кабінету.

Відповідно до пункту 86.8 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 згаданого Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акту перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Як зазначає позивач, Акти перевірок надійшли до його електронного кабінету 22.04.2025. Таким чином, розрахунок строку для прийняття податкових повідомлень-рішень за наслідками перевірок починається з наступного робочого дня 23.04.2025. Оскаржувані ППР прийняті відповідачем 12.05.2025. Враховуючи вихідні дні, у вказаному періоді пройшло лише 13 робочих днів, що повністю вкладається у встановлений законом 15-денний термін.

Таким чином, відповідач діяв у межах строків, визначених статтею 86 ПКУ. Натомість строк у десять робочих днів, передбачений п. 86.7 цієї статті, встановлений виключно для реалізації права платника податків на подання заперечень до акта перевірки.

Стосовно тверджень позивача про застосування до спірних правовідносин норм Закону України від 17.03.2020 № 533- IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» та Закону України від 12 травня 2022 року №2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», суд зазначає наступне.

18.03.2020 набрав чинності Закон України від 17.03.2020 № 533- IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (надалі за текстом - Закон № 533).

У зв`язку із набранням чинності Закону № 533 (з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX та Закону України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)») підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 52-1 такого змісту:

«За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення вимог законодавства в частині:

обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;

порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню».

Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України містив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчиненні відповідні порушення: з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Законодавець у спосіб внесення змін до ПК України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, у тому числі за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідний період.

Необхідно зазначити, що карантин Кабінет Міністрів України установив на підставі постанови від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року.

Постановою від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд встановив, що відповідачем застосовано штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб за період фінансово-господарської діяльності позивача 2024 -2025 роки, тобто після закінчення карантину.

За таких обставин суд не бере до уваги доводи позивача про порушення відповідачем норм ПК України внаслідок нарахування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань у період дії карантину.

Суд також зазначає, що саме по собі порушення процедури прийняття акта, зокрема і щодо дати та строку його складання, не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Не кожен дефект акта призводить до його неправомірності.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу.

Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури оформлення того чи іншого рішення, вважає, що навіть у разі підтвердження факту порушення відповідачем окремих процедурних питань при прийнятті оскаржуваного рішення, не може потягнути за собою безумовне його скасування у випадку, якщо такі порушення не мали наслідком прийняття незаконних рішень.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на поняття надмірного формалізму, який відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 18.05.2018 у справі № 826/11106/17, від 28.10.2018 у справі № 826/14749/16, від 27.11.2019 у справі № 826/15257/15, від 25.03.2020 у справі № 805/4508/16-а, від 20.05.2020 у справі № 809/1031/16, від 31.03.2021 у справі № 620/2520/20, від 19.05.2021 у справі № 210/5129/17, від 20.05.2022 у справі № 340/370/21 та від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, слід розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом.

Поняття «пуризм» (надмірний формалізм) було введено у правовий обіг ЄСПЛ. Так, у рішенні у справі «Сутяжник проти Росії» (заява № 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.

Отже, «правовий пуризм» - невідступне слідування вимогам процесуальних та/або процедурних норм; надмірно формально сурове (бюрократичне) застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, без врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації та/або захисту прав особи та суспільних (публічних) інтересів.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 400/1510/19, від 05.07.2022 у справі № 522/3740/20, від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, від 03.10.2022 у справі № 400/1510/19, від 01.11.2022 у справі № 640/6452/19 та від 18.01.2023 року у справі № 500/26/22.

Суд також звертає увагу, що позивач акцентує увагу на порушеннях контролюючим органом процедури прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, однак жодним чином не наводить аргументів щодо самого порушення несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання, що було ним самостійно визначено.

Суд також приймає до уваги доводи контролюючого органу про те, що при оформленні податкових повідомлень рішень №21029/13-01-04-03 та №21035/13-01-04-03 від 12.05.2025 відповідачем допущено технічну описку, в частині взаємного зазначення номерів актів перевірки. Суд зазначає, що вказана обставина сама по собі не може бути достатньою підставою для скасування оскаржуваних рішень. Ця помилка оперативно виправлена відповідачем, шляхом надіслання Листа-пояснення в електронний кабінет позивача, у якому роз`яснено правильну відповідність актів до відповідних ППР, що свідчить про вжиття заходів для усунення технічної неточності.

Важливо наголосити, що зміст та арифметична точність рішень збережені, суми штрафних санкцій та перелік декларацій у розрахунках до кожного ППР безспірно відповідають даним відповідних актів перевірки, попри механічну зміну номерів самих актів у преамбулі документів. Відтак, порушення прав позивача відсутнє, оскільки технічна описка не змінила суті правопорушення факту несвоєчасної сплати податку.

Позивач був ознайомлений з обома Актами перевірки, отримав Лист-пояснення і чітко розумів, на підставі яких порушень винесені рішення, що підтверджується самим фактом подання цього позову.

Таким чином, наявність суто механічної помилки, яка була виправлена до моменту судового розгляду та не вплинула на правильність визначення грошового зобов`язання, не може слугувати підставою для скасування законних рішень ДПС.

З урахуванням викладеного суд резюмує, що позивач жодними належними та допустимими доказами не спростував факту допущеного ним податкового правопорушення, що полягає у порушенні граничних термінів сплати узгодженої суми грошового зобов`язання описаних в актах перевірки, тому притягнення позивача податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС у Львівській області від 12.05.2025 № 21035/13-01-04-03 та від 12.05.2025 № 21029/13-01-04-03 до фінансової відповідальності за такі порушення у встановлених відповідачем розмірах штрафних санкцій є правомірними.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову Дочірнього підприємства ПрАТ «НАК "Надра України» «Західукргеологія» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.І. Кузан