Ухвала суду № 137550873, 19.06.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про продовження розгляду справи

19 червня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3327/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савонюка М.Я., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою у справі за позовом ОСОБА_1 до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (надалі відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 23.03.2024 включно із застосуванням місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року;

- зобов`язати Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 23.03.2024 включно із застосуванням місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

27.05.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в строки, визначені статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

09.06.2026 від відповідача до суду надійшла заява про залишення позову без розгляду, у зв`язку з пропуском ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 16.06.2026 після відкриття провадження у справі, позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.

16.06.2026 від позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зазначає, що є діючим військовослужбовцем і не звільнявся з лав ЗСУ. Переведення до іншої військової частини не є звільненням, а отже, положення частини другої статті 233 КЗпП України, які стосуються строків звернення у справах про виплати при звільненні, у цьому випадку не застосовуються. При цьому, грошовий атестат є документом про остаточний розрахунок на день виключення зі списків і не містить детальної інформації щодо нарахування грошового забезпечення за минулі періоди служби. Про порушення свого права він дізнався лише після отримання відповіді від відповідача від 27.03.2026 № 508/1707.

З огляду на наведене, просить поновити строк звернення до суду.

Вирішуючи питання щодо пропуску строку звернення до суду позивачем з вказаним позовом, суд враховує наступне.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Отже, частина друга статті 233 КЗпП України визначає строки звернення до суду про вирішення трудового спору виключно у разі звільнення працівника з роботи (припинення контракту).

У постанові від 21.01.2026 у справі №420/20606/24 Верховний Суд покликаючись до Рішення Конституційного Суду України №1-р/2025 від 11.12.2025, яким частину першу статті 233 КЗпП України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, зауважив, що "Конституційний Суд України виходив з того, що запровадження тримісячного строку для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат обмежує гарантоване право особи на своєчасне одержання винагороди за працю та уможливлює невиконання роботодавцем обов`язку з оплати праці, зокрема у випадках, коли працівник звертатиметься до суду пізніше ніж через три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Фактично право працівника на одержання винагороди за працю підлягає судовому захисту лише в межах установленого строку звернення до суду, зі спливом якого працівник втрачатиме можливість ефективного та дієвого поновлення своїх прав у спосіб звернення до суду.

Якщо працівник пропустив тримісячний строк звернення до суду, обов`язок роботодавця щодо виплати заробітної плати та інших належних працівникові виплат і право працівника на одержання винагороди за працю не припиняються, тоді як дієвість та ефективність способів поновлення права працівника на одержання винагороди за працю, зокрема у спосіб стягнення заборгованості в судовому порядку, зазнає суттєвого обмеження, оскільки не передбачено поновлення пропущеного строку. Працівник може опинитися в невигідному юридичному становищі, коли після спливу встановленого оспорюваними приписами Кодексу тримісячного строку відповідне право не підлягатиме захисту судом, а подальше отримання працівником сум заробітної плати значною мірою залежатиме від бажання роботодавця виплатити заборгованість в позасудовому порядку.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.

Наведене свідчить, що Конституційний Суд України розмежував:

тримісячний строк для звернення звільненого працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат;

тримісячний строк для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Останній передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України, приписи якої Конституційний Суд України визнав неконституційними".

Предметом судового розгляду у цій судовій справі є правомірність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 23.03.2024 включно із застосуванням місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року.

Згідно довідки про проходження військової служби на майора ОСОБА_1 , оформленої Об`єднаним центром забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України, позивач починаючи з 20.08.2018 перебуває на військовій службі. З 25.03.2024 по даний час проходить службу за контрактом в Об`єднаному центрі забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України ( АДРЕСА_1 ).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями тимчасово непридатними за станом здоров`я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби.

Згідно із частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 7 Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, (далі - Положення №1153/2008) військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

За змістом пункту 40 Положення №1153/2008 у разі переміщення по службі військовослужбовця з однієї військової частини до іншої для дальшого проходження військової служби дія контракту про проходження військової служби не припиняється.

З аналізу наведених приписів слідує, що "переміщення" на нове місце військової служби (в т. ч. з однієї військової частини до іншої) та "звільнення з військової служби" не є тотожними поняттями. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини саме по собі не свідчить про закінчення проходження ним військової служби. Таке виключення може бути зумовлене переведенням до іншої частини, зміною місця проходження служби або іншим адміністративним переміщенням. Натомість лише виключення зі списків особового складу військової частини у зв`язку із звільненням у запас чи відставку, смертю, визнанням безвісно відсутнім чи оголошенням померлим підтверджує закінчення проходження військової служби.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 26.06.2025 у справі №400/8927/23, від 03.02.2026 у справі №400/5149/24.

Таким чином, переведення позивача з Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка до іншої військової частини є формою подальшого проходження військової служби, а не звільненням з неї.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки на момент виникнення спірних правовідносин військова служба позивача не була завершена, він не був звільнений з військової служби, а продовжував виконувати свої службові обов`язки на новому місці служби, то до позовних вимог у цій судовій справі слід застосовувати положення частини першої статті 233 КЗпП України (звернення до суду працівника під час дії трудових відносин), якою з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2025 від 11.12.2025 визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, враховуючи факт подальшого проходження позивачем військової служби після виключення зі списків особового складу Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, викладені в ухвалі від 16.06.2026 висновки щодо пропуску звернення до суду були передчасними.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

За таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Керуючись статтями 6, 9, 65, 121, 171, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

У Х В А Л И В :

Продовжити розгляд справи №340/3327/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК