Рішення № 137550270, 18.06.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2026 р. справа № 300/7449/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач), за змістом якого просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії;

- зобов`язати відповідача здійснити з 01.01.2023 перерахунок і виплату у подальшому пенсії без обмеження її максимальним розміром, та здійснити виплату із врахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 ПКМУ від 24.02.2023 № 168, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 ПКМУ від 24.02.2024 № 185, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 відповідно до пункту 1 ПКМУ від 25.02.2025 № 209.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у проведенні перерахунку його пенсії є протиправною, оскільки постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21.06.2017 у справі № 348/759/17 відповідача було зобов`язано здійснити перерахунок пенсії із врахуванням районного коефіцієнта та північної надбавки та виплачувати пенсію в подальшому згідно проведеного перерахунку до виникнення обставин, з якими закон пов`язує зміну чи припинення відповідних правовідносин. На думку позивача, після проведення перерахунку пенсії відповідач безпідставно застосовує обмеження максимальним розміром пенсії, хоча пенсію йому було призначено до набрання чинності Законом № 3668-VI, внаслідок чого, такі обмеження на нього не поширюються. Крім того, позивач вважає, що відповідач не забезпечив належне врахування індексації пенсії відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, прийнятих у 2023, 2024 та 2025 роках, що призвело до заниження розміру пенсійних виплат. У зв`язку з цим позивач просить визнати дії (бездіяльність) пенсійного органу протиправними та зобов`язати відповідача провести перерахунок і виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням належної індексації.

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - залишено без руху (а.с.43-44).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в частині визнання протиправними дії та зобов`язання відповідача здійснити з 01.01.2023 по 14.04.2025 перерахунок і виплату у подальшому пенсії без обмеження її максимальним розміром, та здійснити виплату із врахуванням раніше виплачених сум; зобов`язання відповідача провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії з 01.03.2023 по 14.04.2025 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 ПКМУ від 24.02.2023 № 168, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 ПКМУ від 24.02.2024 № 185, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 ПКМУ від 25.02.2025 № 209 - повернуто позивачу (а.с.67-69).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій (а.с.70).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 26.11.2025, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21.06.2017 у справі №348/759/17, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018, орган Пенсійного фонду було зобов`язано здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням заробітної плати, районного коефіцієнта, північної надбавки та без застосування обмеження коефіцієнта заробітної плати 5,6 за відповідний період роботи. На виконання зазначених судових рішень відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача в межах покладених судом зобов`язань, а виплата пенсії здійснюється відповідно до результатів такого перерахунку. Відповідач наголошує, що судові рішення є обов`язковими до виконання та виконуються органами Пенсійного фонду виключно в межах визначених ними приписів. На думку відповідача, судові рішення у справі № 348/759/17 не містять висновків щодо скасування або незастосування у майбутньому положень чинного пенсійного законодавства, внаслідок чого, під час подальших виплат пенсії орган Пенсійного фонду зобов`язаний застосовувати норми законодавства, чинні на відповідний момент часу. Відповідач зазначає, що частиною третьою статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. У зв`язку з цим виплата пенсії позивачу після проведеного на виконання судового рішення перерахунку здійснюється з урахуванням вимог зазначеної норми закону. Крім того, відповідач вважає безпідставними доводи позивача щодо необхідності проведення додаткових перерахунків пенсії після виконання судового рішення. На переконання пенсійного органу, рішення суду передбачало виплату пенсії згідно проведеного перерахунку до виникнення обставин, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення відповідних правовідносин, однак таких обставин у даному випадку не виникло. Також відповідач звертає увагу, що індексація пенсій відповідно до статті 42 Закону №1058-IV здійснюється шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Водночас, Головне управління вважає, що пенсія позивача була перерахована на виконання індивідуального судового рішення, яким визначено порядок її обчислення та подальшої виплати. На думку відповідача, така пенсія не підлягає подальшим масовим перерахункам та індексації на загальних підставах, оскільки після виконання судового рішення не виникло нових юридичних фактів чи обставин, які б зумовлювали необхідність проведення чергового перерахунку пенсії позивача. З огляду на викладене відповідач вважає свої дії правомірними та просить у задоволенні позову відмовити повністю (а.с.76-77).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

Позивач з 10.03.2011 перебував на обліку в Надвірнянському об`єднаному управлінні Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області та отримує пенсію як працівник Крайньої Півночі відповідно до Тимчасової угоди, укладеної 15 січня 1993 року між урядом України та урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали у в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення.

Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21.06.2017 у справі № 348/759/17 позов задоволено частково (а.с.16-21).

Визнано протиправними дії Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо неврахування при розрахунку пенсії ОСОБА_1 сум коефіцієнту та північної надбавки при визначенні розміру заробітної плати, яку позивач отримував у Тресті «Пурпетрубопроводстрой».

Зобов`язано Надвірнянське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.12.2016, з урахуванням розміру заробітної плати, з районним коефіцієнтом та північною надбавкою, яку він отримував у Тресті «Пурпетрубопроводстрой» згідно довідки, виданої Акціонерним товариством «Пурпетрубопроводстрой» від 31.01.2016 за № 35, та виплатити недоотримані ним суми пенсії та виплачувати пенсію в подальшому згідно проведеного перерахунку до виникнення обставин, з якими закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.

Визнано неправомірними дії Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо нарахування пенсії ОСОБА_1 із обмеженням заробітної плати коефіцієнтом 5,6.

Зобов`язано Надвірнянське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області з 03.10.2016 здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , знявши обмеження коефіцієнтів заробітної плати 5,6 за період з 14.04.1987 по 31.05.1996 при обчисленні його пенсії і виплатити недоотримані ним суми пенсії та виплачувати пенсію в подальшому згідно проведеного перерахунку до виникнення обставин, з якими закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 у справі № 348/759/17 апеляційну скаргу Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області залишено без задоволення, а постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2017 року у справі № 348/759/17 - без змін (а.с.23-27).

На звернення позивача про перерахунок пенсії, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом від 02.05.2025 повідомило заявника, що рішення в справі № 348/759/17 виконано в межах покладених судом обов`язків, водночас, на даний час не виникло обставин з якими закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин, то для проведення перерахунку пенсії в подальшому підстав немає (а.с.37-38).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати пенсії з обмеження її максимальним розміром та без урахуванням належної індексації, позивач звернувся із даним позов до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії.

Частиною 5 статті 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

Згідно зі статтею 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Так, механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначено Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124.

Згідно з абзацами 1 та 2 пункту 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" установлено, що: у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році" установлено, що: у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. №124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 якщо пенсії, призначені відповідно до Закону за зверненнями, які надійшли по 31 грудня 2020 р. включно, не підвищувалися відповідно до пункту 1 цієї постанови, а також не підвищувалися із січня по липень 2021 р. включно у зв`язку із збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом, з урахуванням абзаців першого, третього частини першої та частини другої статті 28, абзацу другого пункту 4-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону, пункту 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 3 жовтня 2017 р. № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій, а також з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, що виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. № 265 Деякі питання пенсійного забезпечення громадян (Офіційний вісник України, 2008 р., № 25, ст. 785), з 1 липня 2021 р. до таких пенсій установлюється щомісячна доплата в розмірі 100 гривень у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до законодавства.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. №124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,14.

При цьому, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 установлено, що з 1 березня 2022 р. до пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2021 р. включно, які не підвищуються з 1 березня 2022 р. згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135 гривень, яка виплачується додатково до встановленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 р. № 127 Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році (Офіційний вісник України, 2021 р., № 17, ст. 679) щомісячної доплати до пенсії, в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 установлено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України 23.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" установлено, що з 1 березня 2024 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.07.2025 у справі № 240/12266/24 звернув увагу на те, що Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24, не знайшов підстав для відступу від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі №160/28752/23 та інших постановах, де він застосований, та виснував наступне:

«…при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках згідно з Законом № 1058-IV, у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV. Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» від 22 лютого 2021 року № 127, «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року № 118, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року № 168.

Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV.

З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами судова палата доходить висновку, що застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124, є протиправним.

З врахуванням вищевикладеного, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.

За таких обставин, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав не знайшла підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23 та інших постановах, де він застосований.

Тому, застосовуючи наведені вище норми права, з урахуванням зазначених вище висновків Верховного Суду, судова палата констатує, що Управління, здійснюючи перерахунок пенсії позивачу на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, встановивши йому щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135 грн, 100 грн, 100 грн відповідно у 2022-2024 роках, замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796 відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства».

З урахуванням зазначених вище висновків Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.07.2025 у справі №240/12266/24 констатував, що ГУ ПФ України, здійснюючи в 2021-2024 роках перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV, встановивши йому щомісячні доплати до пенсії в розмірі 100,00 грн, 135,00 грн, 100,00 грн, відповідно, замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяло не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищенаведене, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно не провело позивачу перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії позивача з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115.

Посилання відповідача на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 у справі № 348/759/17 суд відхиляє, оскільки предметом розгляду у зазначеній справі були питання врахування районного коефіцієнта, північної надбавки та усунення обмеження заробітної плати коефіцієнтом 5,6 при обчисленні пенсії позивача.

Питання проведення індексації пенсії відповідно до статті 42 Закону № 1058-IV, а також застосування постанов Кабінету Міністрів України щодо щорічного підвищення пенсій предметом судового розгляду не були та судом не вирішувалися, відтак зазначене рішення не звільняє відповідача від обов`язку здійснювати подальші перерахунки пенсії у випадках та порядку, прямо передбачених чинним законодавством.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату у подальшому пенсії без обмеження її максимальним розміром, суд вказує на таке.

Згідно частини 3 статті 27 Закону № 1058 визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що особа має право на отримання пенсії, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, при цьому, максимальний розмір такої пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас, частини 3 статті 42 Закону № 1058 передбачено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (з 01.01.2016), визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік не перераховується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 Закону № 1058 для пенсіонерів, які працюють або провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зазначений перерахунок проводиться після звільнення з роботи або припинення такої діяльності з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавцем встановлено обмеження максимального розміру пенсії на рівні десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Водночас, суд вказує, що Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі Закон № 3668-VI) частину третю статті 27 Закону № 1058-ІV викладено в такій редакції: "3. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до (...) (Закону України) "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", (...) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Пунктами 1, 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI передбачено, що цей Закон набирає чинності з 1 жовтня 2011 року, крім абзацу одинадцятого підпункту 11 та абзацу сто тридцять восьмого підпункту 17 пункту 6 розділу II цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2012 року.

Обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Суд враховує, що обмеження максимального розміру пенсії вперше було запроваджене Законом № 3668-VI, який набрав чинності з 01.10.2011.

Норми статті 2 Закону № 3668-VI кореспондуються з положеннями частини третьої статті 27 Закону № 1058-ІV.

За таких обставин суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI, якими встановлено, що обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється на пенсіонерів, яким пенсію призначено до набрання чинності цим Законом.

Оскільки пенсію позивачу призначено у березні 2011 року, тобто до 01.10.2011, а матеріалами справи не підтверджено призначення після цієї дати нового виду пенсії, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для застосування до пенсії позивача обмеження максимальним розміром, передбаченого частиною третьою статті 27 Закону №1058-IV та статтею 2 Закону № 3668-VI.

Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що застосування обмеження пенсії позивача максимальним розміром у сумі 13730,00 грн. здійснюється на виконання постанови Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21.06.2017 у справі №348/759/17.

Як встановлено судом, зазначеним рішенням відповідача було зобов`язано здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням районного коефіцієнта, північної надбавки та без застосування обмеження коефіцієнта заробітної плати 5,6 при її обчисленні. Будь-яких висновків щодо встановлення фіксованого розміру пенсії, обмеження її максимальним розміром чи визначення граничної суми виплати пенсії в розмірі 13730,00 грн. судове рішення не містить.

Відтак, посилання відповідача на постанову у справі № 348/759/17 як на підставу для виплати пенсії позивачу в обмеженому розмірі є безпідставним, оскільки зазначене судове рішення регулювало виключно порядок обчислення пенсії позивача та не визначало особливостей її подальшої виплати в частині застосування максимального розміру пенсії.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов`язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення).

У пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» ЄСПЛ зазначив, що порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення від 10 липня 2003 року у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45 та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002 II).

Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Констатація порушення прав фізичної особи внаслідок дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень без зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, не призводить до захисту порушених прав, оскільки не передбачає способу чи механізму їх відновлення, що суперечить меті адміністративного судочинства, а саме ефективному захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як йшлося вище, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції можливий за наявності двох обов`язкових умов: забезпечення поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відсутність бажаного результату виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки бажаний результат встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах.

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, у якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі "Джорджевич проти Хорватії" (Djordjevic v Croatia), №41526/10, пункт 101; рішення у справі "Ван Остервійк проти Бельгії" (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, у якій опинився позивач після порушення.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі № 818/985/18 та від 26.12.2019 у справі № 810/637/18.

Відтак, суд доходить висновку, що слід визнати протиправними дії відповідача з 15.04.2025 щодо обмеження виплати пенсії позивача максимальним розміром 13730 грн. та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів в повному об`ємі правомірності своїх дій.

За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими, внаслідок чого, адміністративний позов підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 15.10.2025 та 03.11.2025 підтвердив сплату судового збору на суму 2422,40 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не проведення з 15.04.2025 індексації пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209, а також щодо обмеження виплати пенсії максимальним розміром у сумі 13730,00 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) провести з 15.04.2025 індексацію пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209, та у зв`язку з цим провести з 15.04.2025 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 15.04.2025 без обмеження пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двісті дві гривні 40 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач:

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.