Рішення № 137550269, 19.06.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2026 р. справа № 300/1794/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап?юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом за позовом Керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Керівник Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області (далі позивач, прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу звернувся в суд з адміністративним позовом до Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області (далі відповідач, орган місцевого самоврядування, Заболотівська селищна рада) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання забезпечити встановлення меж ботанічного заказника "Іванків", площею 15 га.

Підставами звернення позивача із вказаним позовом є незабезпечення встановлення меж ботанічного заказника "Іванків", площею 15 га, яка знаходиться поблизу села Троїця Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Коломийською окружною прокуратурлю Івано-Франківської області встановлено порушення інтересів держави на території Заболотівської селищної ради, а саме факт невжиття заходів щодо внесення меж ботанічного заказника місцевого значення "Іванків" в натурі (на місцевості) площею 15 га.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 11.04.2023 відкрив провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Судом 11.04.2023 через національного поштового оператора АТ "Укрпошта" засобами поштового зв`язку (із рекомендованим повідомленням про вручення відправлення) направлено відповідачу ухвалу про відкриття провадження за адресою: площа Степана Бандери, будинок 3, селище Заболотів, Коломийського району, Івано-Франківська область, 78315.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала про відкриття провадження від 11.04.2023 вручена відповідачу.

Відповідно до частини 1 статті 174 КАС України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.

Днем вручення судового рішення, серед іншого, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3 частини 1 статті 251 КАС України).

З урахуванням вказаного ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.04.2023 вважається врученою відповідачу належним чином.

В силу вимог частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації скористалось правом на подання пояснень, в яких зазначило, що межі територій ботанічного заказника "Іванків" в натурі (на місцевості) не встановлено.

Коломийською окружною прокуратурою Івано-Франківської області в ході реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді здійснено моніторинг використання земельних ділянок та виявлено факт порушення природоохоронного законодавства.

За результатами опрацювання матеріалів щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, виявлено факт протиправної бездіяльності Заболотівської селищної ради, що полягає у незабезпеченні проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж ботанічного заказника місцевого значення "Іванків" площею 15 га, розташованого на території Заболотівської селищної ради (поблизу села Троїця).

Відповідно до змісту інформації Управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської області від 14.03.2023 року № 05-15/1199 Заболотівській селищній раді видано природоохоронне зобов`язання щодо природоохоронного об`єкта заповідного фонду "Іванків" площею 15 га. Пунктом 2 охоронного зобов`язання серед іншого визначено, що охорона та збереження цінних природних комплексів території (об`єкта) природно заповідного фонду заказника покладається на землекористувача, тобто на Заболотівську селищну раду. Відповідно до п. 4 охоронного зобов`язання землекористувач забезпечує охорону та збереження території об`єкту, що перебуває у його користуванні.

У відповідь на запит Коломийської окружної прокуратури Управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації 14.03.2023 №05-15/1199 надало відповідь, що управлінням та органом місцевого самоврядування впродовж 2019-2023 не здійснювалось заходи щодо встановлення меж ботанічного заказника "Іванків".

Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.

Для забезпечення режиму охорони та збереження об`єкта природно-заповідного фонду власники або користувачі такого об`єкту зобов`язані вжити всіх необхідних заходів, передбачених Законом України "Про природно-заповідний фонд України", зокрема вжити заходів для визначення та встановлення в натурі (на місцевості) меж територій природно-заповідного фонду, установлення охоронних зон, укладення та виконання охоронного зобов`язання.

Прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 23.10.2018 у справі № 906/240/18.

З огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, звертаючись до суду з позовом, прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, при зверненні з позовом прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Суд також враховує, що бездіяльність компетентного органу не обов`язково повинна носити умисний характер достатньо самого факту наявності бездіяльності, яка може також виявлятися у пасивній поведінці, неможливості реалізувати відповідні повноваження з незалежних від органу причин, тощо.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" № 1264-ХІІ від 25 червня 1991 року (далі ? Закон № 1264-ХІІ) передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.

Згідно із статтею 5 Закону № 1264-ХІІ державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Пунктом "і" частини першої статті 19 Закону № 1264-ХІІ передбачено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища в межах своєї компетенції приймають рішення про організацію територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Згідно з частиною другою статті 61 Закону № 1264-ХІІ до складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Відповідно до частин другої, третьої статті 2 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року (далі ? ЗК України) суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно з пунктом "в" частини першої статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Пунктами "д", "к" частини першої статті 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду ? це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частини сьомої статті 79-1 ЗК України винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Частиною восьмою статті 79-1 ЗК України передбачено, що у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Згідно з частиною четвертою статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" № 2456-ХІІ від 16 червня 1992 року (далі ? Закон № 2456-ХІІ) межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Частиною третьою статті 26 Закону № 2456-ХІІ передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Також відповідно до частини третьої статті 60 Закону № 2456-ХІІ органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про землеустрій" № 858-IV від 22 травня 2003 року (далі ? Закон № 858-IV) під проектом землеустрою розуміють сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки ? використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Статтею 2 цього ж Закону передбачено, що землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Відповідно до статті 19 Закону № 858-IV до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності.

Згідно із статтею 20 Закону № 858-IV землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).

Статтею 22 цього ж Закону унормовано, що підставою для здійснення землеустрою є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Згідно із статтею 25 Закону № 858-IV одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Статтею 47 Закону № 858-IV передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою, зокрема: збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.

Таким чином, природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов`язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.

Наведене убезпечує від використання землі на території природно-заповідного фонду (в тому числі заказника) не за цільовим призначенням та запобігає її протиправному привласненню.

Отже, оскільки відносно ботанічного заказника місцевого значення "Іванків" не вжито заходів щодо організації проведення робіт із винесення його меж та закріплення їх в натурі (на місцевості), що підтверджується матеріалами справи, то є ймовірність використання цієї території за нецільовим призначенням, що суперечить природоохоронному законодавству.

Відтак, враховуючи наведені та проаналізовані норми чинного законодавства, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний вчинити дії щодо організації проведення робіт із винесення меж ботанічного заказника місцевого значення "Іванків", закріплення їх в натурі (на місцевості) та внесення відомостей про земельну ділянку ландшафтного заказника до Державного земельного кадастру

При цьому суд враховує, що відповідач не подав відзиву на позовну заяву та, відповідно, не навів заперечень щодо наведених прокурором обставин щодо незабезпечення встановлення меж ботанічного заказника місцевого значення "Іванків" в натурі (на місцевості) та невнесення відомостей про земельну ділянку ботанічного заказника місцевого значення "Іванків" до Державного земельного кадастру.

З огляду на встановлені судом обставини під час судового розгляду справи, положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до переконання, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо незабезпечення встановлення меж ботанічного заказника місцевого значення "Іванків" в натурі (на місцевості) та невнесення відомостей про земельну ділянку ботанічного заказника місцевого значення "Іванків" до Державного земельного кадастру.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову майнового характеру в розмірі 2 684,00 гривень.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними витрат, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області щодо незабезпечення встановлення меж ботанічного заказника "Іванків" площею 15 га., яка знаходиться поблизу села Троїця Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області в натурі (на місцевості).

Зобов`язати Заболотівську селищну раду Коломийського району Івано-Франківської області забезпечити встановлення меж ботанічного заказника «Іванків» площею 15га. яка знаходиться поблизу села Троїця Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області в натурі (на місцевості).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - Керівник Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 03530483, бульвар Л. Українки, 47, місто Коломия, Івано-Франківська область, 78200) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу (ідентифікаційний код юридичної особи 42702233, вулиця Академіка Сахарова, 23-А, місто Івано-Франківська область, 76014);

відповідач Заболотівська селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 04355355), площа Степана Бандери, будинок 3, селище Заболотів, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78315;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи 40008068), вулиця Академіка Сахарова, 23-А, місто Івано-Франківська область, 76014.

Суддя Остап`юк С.В.