Рішення № 137548670, 19.06.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3672/26

Справа №754/13903/25

РІШЕННЯ

Іменем України

19 червня 2026 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В. В.

за участю секретаря судового засідання Денисової К. А.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Домітращук І. М.

представника третьої особи - Алексійчук Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім"ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 подав до суду позов про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач і відповідачка по 27.01.2015 перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час спільного проживання народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина від народження і на сьогодні проживає з батьком. На підставі заочного рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29.04.2015, визначено місце проживання дитини разом з батьком. Мати дитини, відповідачка вже більше п`яти років проживає на території рф. При цьому вже довгий час нехтує батьківськими обов`язками, не бере педагогічної, моральної, грошової участі у вихованні дитини. На сьогодні вже розмір заборгованості зі сплати аліментів у ОСОБА_2 сягає до 609451,00грн. Просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до дочки - ОСОБА_3 .

Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 28.08.2025, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в загальному порядку. Визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Позивач та його представникв судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на докази які містяться в матеріалах справи та на обставини, які викладені в позовній заяві.

Відповідачка в судові засідання не з`являлася, про день, місце та час судових засідань повідомлялася за адресою, яка зазначена в позовній заяві, як місце реєстрації, що підтверджується відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА ( АДРЕСА_1 ). Однак до суд повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того суд врахував повідомлення позивача, про можливе місце проживання на території рф, тому суд розмістив повідомлення/оголошення про виклик ОСОБА_2 до суду на офіційному сайті Судової влади України.

Представник Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову повністю. Надали суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачку відносно її дитини.

Суд вважає за необхідне розглянути справу у відсутності відповідачки, виходячи з вимог ст.128 ЦПК України та рішення Конституційного суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема, позовна заява), вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення по справі.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, вислухавши учасників справи, свідка та дитину, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Суд встановив такі факти та їх правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі до 27.01.2015, відповідно до Свідоцтва про розірвання шлюбу від 27.01.2015, видано Академічним відділом РАЦС Управління РАЦС м. Москви.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 2012, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29.04.2015 по справі № 754/119/15-ц, визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи суд беззаперечно встановив, що дитина сторін з народження та на час розгляду справи проживає разом із своїм батьком та знаходиться на повному його утриманні. Позивач самостійно несе витрати по утриманню дитини, самостійно забезпечують першочергові витрати по задоволенню потреб доньки, займається її вихованням та розвитком.

Згідно із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 06.05.2026 по ВП 80684694, вбачається, що Деснянським районним судом міста Києва виданий виконавчий лист по справі № 754/20761/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини від всіх її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.12.2014 і до досягнення дитиною повноліття. Станом на квітень 2026 року ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 609451,00грн.

Службою у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації надано Висновок № 102-5939 від 24.11.2025, яким визнано за доцільне позбавити матір ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд вважає за необхідне взяти до уваги Висновок № 102-5939 від 24.11.2025, оскільки указаний висновок містить аргументовані доводи щодо підстав для позбавлення матері батьківських прав відносно дитини, та винесений з повним встановленням обставин, які склалися у родині.

У судовому засіданні 02.03.2026 був вислуханий свідок ОСОБА_4 . Свідок є рідним братом позивача. Зазначив, що останній раз відповідачка приїжджала на день народження дочки в 2020 році. До цього і по сьогодні не проявляла будь-якого бажання піклуватися чи бачити доньку, аліменти не сплачує.

До того ж суд в судовому засідання вислухав думку дитиниОСОБА_3 щодо ситуації яка привела батька до суду з позовом про позбавлення батьківських прав її матір. ОСОБА_3 повністю розуміє свої дії та бажання, висловлюється свідомо. Дівчинка відповідає рівню психічного розвитку хронологічному віку та здатна самостійно формулювати свої думки щодо особистого життя. Тому суд враховує думку дитини, яка зазначила, що останній раз бачила свою маму, коли їй було 6 років, подарунків або телефонних дзвінків від мама не отримує, як мама живе або чи цікаво їй життя доньки їй не відомо. Вважає, що батько правильно зробив звернувшись з позовом до суду про позбавлення батьківських прав маму, бажає, щоб позов був задоволений.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до приписів ст. 150 Сімейного кодексу України які перекликаються з положеннями абз.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», на батьків покладено обов`язок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї, своєї Батьківщини, також покладено обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, батьки зобов`язані поважати дитину, забезпечити здобуття дитиною загальної освіти, готувати дитину до самостійного життя.

Принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно із статей 3, 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. У всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до положень ст. 9 Конвенції ООН «Про права дитини» держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

У цьому випадку особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, повинна довести, що батьки (один із батьків) ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один із батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов`язки.

До того ж статтею 1 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Зокрема позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Також, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Суду не надано доказів, які б свідчили про те, що мати дитини виконує свої обов`язки щодо дочки, або які б свідчили про поважність причин невиконання нею своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини.

Відповідачка не прикладає жодних зусиль та не надала суду будь-яких доказів, що вона змінила своє ставлення до дитини та належним чином бажає виконувати покладенні на неї, як мати дівчинки батьківські обов`язки.

Отже суд вважає, що відповідачка самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та належного утримання дитини, більше не проявляє щодо доньки батьківської турботи, не цікавиться життям та здоров`ям, не утримує дитину матеріально.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, відповідно до вимог ч. 4 ст. 155 СК України.

У пункті 54 рішення ЕСПЛ «Хант проти України» ( від 07.12.2006), суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden, від 27 листопада 1992 року) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78.)

Практика ЕСПЛ встановлює акценти, відповідно до яких при розгляді сімейного спору пріоритет мають інтереси дитини над інтересами батьків; діти, народжені у шлюбі, і діти, народжені поза шлюбом, є рівними у своїх правах; будь-яке обмеження, накладене на особисте спілкування у відносинах між батьками та дітьми, повинне ґрунтуватися на належних до справи та обґрунтованих причинах, висунутих для захисту інтересів дитини і для подальшого об`єднання сім`ї. (Справа «Савіни проти України» від 18 грудня 2008р., «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24 лютого 1995 року).

Враховуючи викладене вище, дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків. Приділяючи особливу увагу до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Беручі до уваги саме інтереси дитини, суд дійшов до висновку про доцільність позбавлення відповідачку батьківських прав відносно її доньки, оскільки вона не тільки ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, а ще не забезпечує належним спілкування та не проявляє поваги, турботи по відношенню до дитини.

Таким чином позов підлягає до задоволення, оскільки обґрунтований та доведений.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20грн.

Керуючись Конституцією України, Конвенцією про права дитини, Законом України «Про охорону дитинства», статтями 150, 155, 164-166 СК України, статтями 7, 12, 13, 10, 76-79, 81, 133, 141, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім"ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис № 2012, від 17.07.2013, державний орган, що видав: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код в матеріалах справи відсутній, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмету позову: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, місцезнаходження за адресою: місто Київ, проспект Червоної Калина, 29, ЄДРПОУ 37415088.

Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2026.

Суддя В. В. Бабко