Рішення № 137546835, 18.06.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/824/25

Провадження № 2/638/3417/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Цвіри Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Мажукіної Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

20.01.2025, ТОВ "Діджи Фінанс" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ "Діджи Фінанс" заборгованість за Кредитним договором № 4153340 від 18.06.2021 року у розмірі 20309,13 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну допомогу у розмірі 6000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.06.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб сайті ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН», Товариство, Кредитодавець), ОСОБА_1 (далі - Відповідач) подано Заявку на отримання кредиту № 4153340. Дана заява знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.

Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «МІЛОАН» направлено Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого Відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного Договору № 4153340 від 18.06.2021р., який також знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.

Відповідно до умов Кредитного договору, до укладення Договору отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору.

ПРАВИЛА надання фінансових кредитів ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» (далі - Правила) розміщені для ознайомлення на офіційному веб-сайті Кредитодавця.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Відповідно до умов Кредитного договору, ЦЕЙ КРЕДИТНИЙ ДОГОВІР (ІНДИВІДУАЛЬНА ЧАСТИНА) Є САМОСТІЙНИМ КРЕДИТНИМ ДОГОВОРОМ (ПРАВОЧИНОМ), ЩО МІСТИТЬ УСІ ІСТОТНІ УМОВИ, УКЛАДЕНИЙ У ПОРЯДКУ, СПОСІБ ТА ФОРМІ, ЩО ВІДПОВІДАЄ ВИМОГАМ ЗАКОНОДАВСТВА. Визнання недійсним, неукладеним, нікчемним будь-якого додатку, документу, що є частиною цього Договору (у т.ч. Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством) або окремих умов цього Кредитного договору (індивідуальної частини) не має наслідком недійсність, нікчемність або неукладеність цього Кредитного договору (індивідуальної частини) в цілому і сторони підтверджують, що уклали б цей Кредитний договір (індивідуальну частину) і без включення до нього умов, що визнані недійсними, нікчемними, неукладеними.

Хронологія вчинення дій щодо укладення Кредитного договору у формі електронного правочину, інформація з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «МІЛОАН» про надсилання відповідачем SMS на номер Відповідача та інформацією з електронного файлу (LogFile застосування коду) щодо підтвердження підписання Позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір у формі електронного правочину містяться у Кредитному договорі - «Порядок укладення договору».

Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором (далі - «ЕПОІ») по суті є видом вдосконаленого цифрового підпису, хоча в Законі України «Про електронну комерцію» так і не називається. Його суть полягає у використанні одноразових повідомлень (паролів, кодів, підтверджень) шляхом телекомунікаційних засобів.

Найчастіше використовуються СМС, повідомлення в месенджерах в якості підтвердження волі підписанта. ЕПОІ широко використовується, наприклад, в сфері мікрокредитування. Дійсність укладення договорів таким чином вже неодноразово підтверджувалася в судовій практиці України: Постанова Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у справі №524 /5556/19.

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи вказується особа, яка створила запит.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов висновку:

«Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами ».

Таким чином, Відповідач уклав Договір про споживчий кредит № 4153340 від 18.06.2021 р. (надалі - Кредитний договір) з ТОВ «МІЛОАН» (ЄДРПОУ: 40484607) та на підставі платіжного доручення (долучено до позовної заяви) Відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 10000 грн.

ЗГІДНО ПРАВИЛ, Товариство не отримує повні реквізити Банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. Payment Card Industry Data Security Standard (далі - PCI DSS, Стандарт) - це міжнародний стандарт безпеки даних індустрії платіжних карток, що є сукупністю вимог щодо забезпечення безпеки даних власників платіжних карток, які передаються, зберігаються і обробляються в інформаційних інфраструктурах організацій.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Фінансова компанія має право надавати фінансову платіжну послугу з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії лише за умови, що така фінансова послуга поєднується з іншими видами фінансових послуг, передбаченими пунктами 1-5 частини першої цієї статті.

У відповідності до Правил, з метою ведення обліку кредитних договорів Товариство застосовує обліково-реєструючу систему, яка забезпечує облік та реєстрацію договорів в електронному вигляді з обов`язковою можливістю роздрукування інформації на будь-який момент, а також забезпечує можливість відновлення втраченої інформації в разі виникнення будь-яких обставин непереборної сили.

Обліково-реєструюча система Товариства відповідає вимогам встановленим Положенням про Державний реєстр фінансових установ, затвердженим

розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 41 від 28.08.2003, Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 року №913 (п.12.2. Правил).

Згідно п.12.4 Правил, журнал та картки обліку виконання договорів ведуться в електронному вигляді.

Відповідач не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 11.11.2021р. згідно умов Договору відступлення прав вимоги №12Т, ТОВ «МІЛОАН» (ЄДРПОУ: 40484607) відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 4153340 від 18.06.2021р. на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» або Позивач) (ЄДРПОУ: 42649746), а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до Відповідача.

Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 20309.13 грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 7290 грн.; - заборгованість за відсотками становить 12019.13 грн.; - заборгованість за комісійними винагородами становить 1000 грн.; - заборгованість за пенею становить 0 грн.

Керуючись ст. 512 - 514, 516 ЦК України та у зв`язку з істотними порушеннями Відповідачем умов Кредитного договору № 4153340 від 18.06.2021р., Позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу Відповідача, зазначену в Кредитному договорі № 4153340 від 18.06.2021р., направлено Повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по Кредитному договору № 4153340 від 18.06.2021р.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено: «Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку,

боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.».

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 «…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Не зважаючи на це, Позичальник не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором № 4153340 від 18.06.2021р.

На виконання вимог п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» повідомляє, що було вжито заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення Досудової вимоги про сплату заборгованості за договором № 4153340 від 18.06.2021р. (надалі - Адвокатська вимога) на адресу Відповідача.

Відповідно до Ухвали Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 210/5129/17, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу сторони є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Аналогійний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б.

Окрім того, просив стягнути судові витрати, понесені Позивачем, які складаються зі сплаченого ним судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 6 000,00 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 28.07.2025, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ОКСІ БАНК» МФО: 325990) заборгованість за кредитним договором №4153340 від 18.06.2021 у розмірі 20309 (двадцять тисяч триста дев`ять) грн 13 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ОКСІ БАНК» МФО: 325990) сплачений судовий збір в сумі - 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ОКСІ БАНК» МФО: 325990) витрати на професійну правничу допомогу розмірі 6000 (шість тисяч) грн.

01 вересня 2025 року до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 28 липня 2025 року по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 15.10.2025, заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 28 липня 2025 року по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 28 липня 2025 року по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, скасовано.

Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

17 жовтня 2025 року до суду надійшов від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відзив на позовну заяву, згідно якого, позовні вимоги не визнають та просять відмовити у їх задоволенні. Зазначає, що жодним доказом, який надано Позивачем разом із позовною заявою, не доказано: 1. Укладення Кредитного договору; 2. Надання (перерахування) Позивачем Відповідачу коштів у кредит за Кредитним договором; 3. Перехід права вимоги за Кредитним договором; 4. Наявність будь-якої заборгованості Відповідача перед Позивачем;

Усі твердження Позивача є надуманими, бездоказовими та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях, суб`єктивних міркуваннях Позивача, та не доведені документально.

Кредитний договір може вважатись укладеним за наявності двох обставин - передання коштів та підписання Кредитного договору сторонами (у тому числі і Позивачем).

Натомість Кредитний договір не містить в собі будь яких ознак його підписання як з боку Відповідача із використанням одноразового ідентифікатора так і ознак його підписання з боку ТОВ «Мілоан» будь яким з способів визначених Законом України «Про електронну комерцію» (підпис одноразовим ідентифікатором, кваліфікованим електронним підписом/електронним цифровим підписом, факсимільним відображенням підпису тощо) Перевірка наявності кваліфікованого електронного підпису/електронного цифрового підпису на Кредитному договорі за допомогою державних сервісів Центральний засвідчувальний орган» (https://czo.gov.ua/verify) та «ДІЯ» (https://ca.diia.gov.ua/verify) показала відсутність електронного цифрового підпису/печатки ТОВ «Мілоан» на згаданому електронному документі.

Таким чином у сторони Відповідача є усі підстави стверджувати про нікчемність Кредитного договору у зв`язку із непідписання його сторонами, а отже із порушенням обов`язкової письмової форми притаманній кредитним договорам.

Також слід звернути увагу суду на те, що Кредитний договір містить відомості, що були внесені кредитодавцем, а не позичальником.

Створення таких доказів та внесення в нього змін цілком залежить від волі зацікавленої у справі особи (первісного Кредитодавця). Слід врахувати, що відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 03.07.2019 у

справі №342/180/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/82998244): «Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи».

у позові Позивач не вказує, яким чином Відповідачу була надана (надіслана) така пропозиція (оферта), і які істотні умови вона містила.

При цьому Відповідач категорично заперечує, що він: 1. Зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) Позивача; 2. Створив в такій системі особистий кабінет; 3. Отримав Пропозицію (оферту) та ознайомився із нею; 4. Отримав електронне повідомлення від кредитодавця із одноразовим ідентифікатором;

5. Ввів одноразовий ідентифікатор в інформаційно-телекомунікаційній системі (сайті) кредитодавця;

6. Використав одноразовий ідентифікатор для підписання (укладення) Кредитного договору.

Зокрема, у позові Позивач не підтверджує доказами, яким чином був надісланий Позивачем та отриманий Відповідачем такий ідентифікатор: СМС-повідомлення, певний месенджер тощо.

Позивач не надає із позовом належних доказів ідентифікації Відповідача у своїй інформаційно-телекомунікаційній системі при вході в особистий кабінет, отримання одноразового ідентифікатора та його використання для підписання оспорюваного кредитного правочину.

Звертаємо увагу суду, що за твердженням Позивача, Кредитний договір є електронним договором, що був укладений (підписаний) відповідно до вимог статей 10-12 Закону України «Про електронну комерцію». Отже, оригінал вказаного правочину є електронним документом (доказом).

надані Позивачем із позовом електронні копії електронних та паперових доказів не можуть бути достовірними доказами укладення Кредитного договору.

Тому твердження Позивача, що Кредитний договір був укладений та є чинним, не відповідають дійсності. Дані копії електронних та письмових доказів є сумнівними та мають бути виключені із числа доказів.

На підтвердження факту передання коштів в кредит Позивачем до матеріалів позовної заяви долучено електронну копію письмового доказу - платіжне доручення від 18.06.2021 № 49093093.

Платіжні доручення є документами, які можуть виконуватись виключно банківськими установами у яких платником відкрито рахунок, а не будь-якими іншими установами та організаціями.

За загальновідомою інформацією за стандартами міжнародних платіжних систем Visa та Mastercard номери платіжних карток складаються з 16 цифр.

Проте, у платіжному дорученні від 18.06.2021 № 49093093 в графі «Кредит рах.№» зазначено лише 15 цифр, що свідчить про те, що згаданий документ не містить повного номеру платіжної карки.

Також повного номеру платіжної картки не містить і Кредитний договір.

Дані обставини дають зайвий раз дають підстави стверджувати про те, що платіжне доручення від 18.06.2021 № 49093093 не могло бути виконане.

Також варто зазначити, що відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 11.09.2017 №89, не існує ніяких «карткових рахунків». Відповідно до цього Плану кошти фізичних осіб зберігаються в банках України на рахунках Групи 262, а нумерація таких рахунків починається з 262 (рядки 464-470 за порядком в Плані рахунків).

Отже, банківський рахунок фізичної особи та номер банківської платіжної картки - це різні поняття.

У доказі Платіжне доручення від 18.06.2021 № 49093093 в полі «КРЕДИТ рах. №» вказано «НОМЕР_8». Однак це не номер банківського рахунку, на який перераховуються кошти, а номер банківської платіжної картки. Більше того, даний номер не є повним, оскільки символом «Х» замінено 6 цифр, тобто це цифри в діапазоні від 00 000 000 до 99 999 999, тобто 1 млн (!) цифр. Таким чином, за вказаним номером можуть одночасно існувати 1 млн банківських платіжних карток.

Позивач не вказує, на чиє ім`я була емітована вказана картка, яким банком та який її строк дії.

Номер банківського рахунку та номер банківської платіжної картки не є тотожними поняттями (полями, цифрами) за означенням.

Крім того, вказане платіжне доручення не містить відмітку банку про проведення, дату операції, а також банківський операційний штемпель.

Також в наданій Позивачем копії Кредитного договору відсутнє посилання на номер банківського рахунку або номер картки, на яку кредитодавцю необхідно перерахувати кредит. Зокрема, такий реквізит не вказано в п.10 «Реквізити сторін» цього правочину.

Єдиними письмовими доказами, що можуть доводити отримання грошових коштів та наявність заборгованості, є оригінали первинних фінансово-господарських документів.

«Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.»

Отже, як вбачається із сталої судової практики Верховного суду, належними та

допустимими доказами, які б могли підтвердити отримання Відповідачем коштів, є первинні документи оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до п.52 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75: «Первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.» Отже, як вбачається із вимог чинного законодавства, до оформлення первинних бухгалтерських облікових документів встановлені певні вимоги, при недотриманні яких вказані документи є недійсними.

Отже, Позивачем не доведено надання коштів в кредит за Кредитним договором.

27 жовтня 2025 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач наполягає на тому, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, а дії позивача, такими, що відповідають встановленим законодавством нормам.

Ухвалою від 02.03.2026, клопотання представника позивача про поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів та витребування доказів по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено.

Поновлено позивачу пропущений процесуальний строк на подання клопотання про витребування доказів у справі за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Витребувано у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» (04082, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, код ЄДРПОУ: 21133352) наступні докази:

- інформацію чи було емітовано на ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку НОМЕР_3 ;

- виписку про рух грошових коштів по картковому рахунку № НОМЕР_3 за період з 18.06.2021-21.06.2021 з відображенням часу зарахування коштів;

- інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період з 18.06.2021-21.06.2021;

- ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_3 , у тому числі, прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронно пошти тощо) та усі інші наявні відомості щодо даної особи.

03.06.2026 на офіційну електронну пошту суду надійшло з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» повідомлення, відповідно до якого: на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 .

Ідентифікаційні дані власника картки: № НОМЕР_4 Прізвище, ім`я та по батькові: ОСОБА_1 ; Реєстраційний номер облікової картки платника податків: РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Серія та номер паспорта: НОМЕР_5 ; Адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; Контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо): НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2

Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_4 , за період з 18.06.2021 року по 21.06.2021 року: НОМЕР_7 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та у додатку, рух коштів (виписка) за картковим рахунком, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_4 , за період від 18.06.2021 року до 21.06.2021 року.

У судове засідання, представник позивача не з`явився, матеріали справи містять заяву, якою просив розглянути справу за його відсутності.

У судове засідання відповідач та його представник не з`явилися, в прохальній частині відзиву, представник відповідача просив суд, розглянути справу за відсутності відповідача.

За таких обставин, при повторній неявці в судове засідання сторін, повідомлених належним чином про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу за їх відсутності за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вивчивши додані докази та доводи сторін, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки:

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З Кредитного договору вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору (розмір кредиту, строк, ціна), він оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Враховуючи умови та зміст кредитного договору, його було укладено на сайті позикодавця та відповідач підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором. При цьому, без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства та ідентифікації позичальника, такий договір не був би укладений.

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

Договір містить паспортні дані, податковий номер, номер засобів зв`язку, поштову та електронну адресу відповідача.

Таким чином, договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми та обов`язковим до виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів, а саме платіжного доручення від 18.06.2021 встановлено, що кредитор здійснив переказ грошових коштів на банківську карту відповідача у розмірі, визначеному кредитним договором.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно зі ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку наданим сторонам доказам, суд виходить з наступного.

Щодо доказів укладення Договору про споживчий кредит № 4153340.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітноцифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

З долученого позивачем до позовної заяви кредитного договору вбачається, що він є електронним правочином, підписаний клієнтом електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Електронний примірник кредитного договору у форматі PDF долучено позивачем до позовної заяви за допомогою системи «Електронний суд».

Відповідно до пп. 27 п. 2 Розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішення Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо); відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.

Таким чином, долучений до позовної заяви кредитний договір у форматі PDF подано відповідно до вимог ст. 100 ЦПК України, він є електронним доказом, який поданий у електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис, оскільки подання доказів, в тому числі електронних, через систему «Електронний суд» без накладення кваліфікованого електронного підпису неможливе.

Безпідставними є доводи сторони відповідача про відсутність на договорі електронного підпису.

Суд наголошує, що неможливість відображення поля підпису позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором за допомогою програмного забезпечення підсистеми «Електронний суд», у зв`язку з шифруванням цього поля, не свідчить про відсутність такого підпису.

Крім того, судом враховано, що договір містить персональні дані відповідача (паспортні дані, РНОКПП, адреса, електронна пошта, номери засобів зв`язку, реквізити банківської картки), проте сторона відповідача, яка зазначає про те, що договір відповідачем не підписувався, не надала доказів того, що будь-яка стороння особа поза волею відповідача, тобто неправомірно, заволоділа цими персональними даними і використала їх без згоди відповідача для укладення кредитного договору.

Щодо доказів зарахування кредитних коштів відповідачу.

За умовами договору кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок (п. 2.1 Договору).

На підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 10000 грн позивачем надано Платіжне доручення № 49093093 від 18.06.2021.

Відповідно до ст. 22.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - в редакції чинній на 06.03.2021 року), ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Згідно п. 21.1 ст. 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу проводиться шляхом: 1) подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; 2) подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі; 3) подання ініціатором до відповідної установи - учасника платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу; 4) використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі; 5) подання обтяжувачем чи отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні.

Згідно п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним для платника з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Відповідно до пунктів 8.1 та 8.2 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів. Банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

Крім того, згідно з абз. 2 п. 22.6 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» обслуговуючий отримувача банк у розрахунковому документі зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і зараховувати кошти на рахунок отримувача лише в разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов`язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення.

Таким чином, при перерахуванні коштів АТ «Універсал Банк» повторно провів встановлення особи для зарахування коштів.

Отже, позивачем надано суду належні та допустимі докази щодо перерахування кредитних коштів відповідачу відповідно до умов кредитного договору 4153340 від 18.06.2021.

Водночас, відповідач, який заперечує факт надання йому кредитних коштів, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надала суду жодного доказу на підтвердження тих обставин, що банківська картка, на яку було здійснено переказ грошових коштів за кредитним договором № 4153340, відповідачу не належить та ніколи не належала. Також відповідачем не надано доказів протиправного заволодіння належної йому банківської картки третіми особами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 наголосила на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.

Верховний Суд у справі № 917/1307/18 зазначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню. Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Всупереч зазначеному висновку, позиція сторони відповідача щодо обставин укладення кредитного договору та перерахування кредитних коштів, ґрунтується на концепції негативного доказу.

Підсумовуючи, суд приходить до висновку, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обставини щодо укладення між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 кредитного договору № 4153340 та належне виконання первісним кредитором свого зобов`язання, а саме надання позичальнику кредитних коштів у розмірі 10000 грн відповідно до умов договору.

При цьому тягар доказування належного виконання своїх зобов`язань відповідачем, зокрема щодо повернення тіла кредиту, сплати процентів та комісії у строки, передбачені договором, лежить саме на позичальнику.

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, відповідач не надала доказів належного виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, тобто повернення кредиту зі сплатою процентів та комісії в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором, не спростувала розміру заборгованості за кредитним договором, не надала власного контррозрахунку заборгованості, підтвердженого відповідними доказами.

При цьому, наданий позивачем Детальний розрахунок заборгованості - Відомість про щоденні нарахування та погашення, містить інформацію про щоденні нарахування та погашення заборгованості за кредитним договором № 4153340, здійснені відповідачем, у зв`язку з чим визнається належним та допустимим доказом заборгованості відповідача за кредитним договором № 4153340 у розмірі 20309 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7290 грн.; заборгованість за відсотками становить 12019,13 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 1000 грн.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зі змісту та форми договору відступлення права вимоги судом не встановлено обставин, які би свідчили про його нікчемність. Доказів того, що вказаний договір визнаний судом недійсними, матеріали справи не містять.

Таким чином, на підставі договору відступлення права вимоги № 12Т від 11.11.2021 від ТОВ «ФК «МІЛОАН» до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право дійсної грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 4153340 від 18.06.2021 у розмірі 20309 грн, з яких: 7290 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 12019,13 грн - сума заборгованості за відсотками, 1000 грн - сума заборгованості за комісією.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем повідомлення про відступлення права вимоги, проте неотримання боржником повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не звільняє його від обов`язку погашення заборгованості, а лише наділяє його право на погашення заборгованості первісному кредитору, у зв`язку з чим новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, оскільки у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, за умови, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким боржник не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості за кредитним договором ані первісному кредитору, ані новому кредитору, тому відповідач зобов`язана сплатити ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 4153340 від 18.06.2021 у повному обсязі, а саме у розмірі 20309 грн, з яких: 7290 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 12019,13 грн - сума заборгованості за відсотками, 1000 грн - сума заборгованості за комісією.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Одним із способів захисту майнових прав відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України є примусове виконання обов`язку в натурі

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для захисту майнових прав позивача в обраний ним спосіб, у зв`язку з чим задовольняє позовні вимоги у повному обсязі та стягує з відповідача заборгованість за Кредитним.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір у розмірі 2422,00 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З поданих позивачем разом з позовною заявою доказів вбачається, що ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокат Стародуб Ірина Володимирівна уклали договір про надання правової допомоги № 42649746 від 01.11.2024, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Стародуб І.В., необхідних для надання правничої допомоги за позовом; Додатковою угодою № 4153340 від 30.12.2024 року до Договору про надання правничої допомоги № 42649746 від 01.11.2024, Акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) №4153340 від 30.12.2024 року.

Згідно Акту №4153340 від 30.12.2024 року, адвокатом надано клієнту наступні послуги професійної правничої допомоги:

- Правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ДІДЖИ ФІІНАНС» - тривалістю 1,5 год., вартістю 2250 грн;

- Складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, позивач - тривалістю 3 год., вартістю 3000 грн;

- Формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - тривалістю 1 год., вартістю 750 грн.

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивач одночасно зазначив, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу (правову) допомогу складає 6000 грн, та просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу.

Таким чином позивачем виконано вимоги ч. 1 ст. 134, ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування виходить з критерію реальності та необхідності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінюючи надані позивачем докази в підтвердження обсягів понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що послуги, які надавались адвокатом, зазначені в Акті, відповідають критеріям дійсності та необхідності, однак при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд також виходить з того, що зазначена справа є малозначною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження. Категорія справ про стягнення заборгованості за кредитним договором, враховуючи предмет та підстави позову, сталість законодавство та судової практики щодо цих правовідносин, не є спором значної складності та не потребує дослідження великого обсягу доказів, крім того, є типовою справою для представника позивача.

На підставі викладеного, з урахуванням категорії справи, ціни позову, значення справи для сторін, рівня складності спірних правовідносин, обсягу наданих позивач послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності, розумності та пропорційності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу грошових коштів у розмірі 4000 грн.

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 267-268, 279, 353, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ОКСІ БАНК» МФО: 325990) заборгованість за кредитним договором №4153340 від 18.06.2021 у розмірі 20309 (двадцять тисяч триста дев`ять) грн 13 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ОКСІ БАНК» МФО: 325990) сплачений судовий збір в сумі - 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ОКСІ БАНК» МФО: 325990) витрати на професійну правничу допомогу розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: Д.М. Цвіра