Ухвала суду № 137546159, 15.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11226/26

Провадження № 1-кс/344/4471/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого слідчого відділу Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12026091010001041 від 13.06.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого покликався на те, що Слідчим відділом Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування за матеріалами кримінальних проваджень № 12026091010001041 від 13.06.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Слідчим у клопотанні зазначено, що 11.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 призвано на військову службу за мобілізацією відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» та направлено для її проходження до військової частини НОМЕР_1 .

Проходячи військову службу, солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.ст. 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків.

Як вказано слідчим у клопотанні, солдат ОСОБА_5 , у порушення вимог вказаних нормативних актів вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_5 , самовільно покинувши розташування військової частини НОМЕР_1 , переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення, вирішив зайнятися незаконним збутом особливо небезпечних психотропних речовин на території Івано-Франківської міської територіальної громади.

З цією метою, ОСОБА_5 , для приховування своїх протиправних дій та недопущення викриття його особи правоохоронними органами, використовуючи власний мобільний телефон марки «Iphone 12 mini», IMEI 1: НОМЕР_2 IMEI 2: НОМЕР_3 та за допомогою Інтернет-месенджера «Telegram», підписався на Telegram-канал, створений для збуту наркотичних засобів та психотропних речовин під назвою «В РАБОТЕ».

Згідно свого злочинного корисливого умислу, направленого на збут психотропних речовин на території Івано-Франківської міської територіальної громади, ОСОБА_5 , не пізніше ніж 18 год. 55 хв. 13.06.2026 (більш точний час досудовим розслідування встановити не вдалося) придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено та яку включено до списку № 2 таблиці І Переліку, - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-пентал-1-он) у кількості не менше, ніж 7,0711 грама, що є великим розміром відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України № 188.

Після придбання даних психотропних речовин, ОСОБА_5 зберігав їх при собі з метою подальшого збуту за грошову винагороду шляхом приховування так званих «закладок» у землі на території Івано-Франківської міської територіальної громади та надсилання при цьому через Інтернет-чат оператору вищевказаного Telegram-каналу під нік-неймом « ІНФОРМАЦІЯ_2 » фотознімки з накладеними геоданими та з відміткою місця схову.

В подальшому, 13.06.2026 близько 17 год 20 хв під час відпрацювання міста Івано-Франківська, працівниками Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, на території садового товариства під назвою «Бистриця Надвірнянська», що неподалік вул. Івасюка, що в м. Івано-Франківську, було зупинено ОСОБА_5 , у ході спілкування з яким, у працівників виникли підстави вважати, що ОСОБА_5 незаконно зберігає при собі речовини, обіг яких заборонено. Діючи на підставі статті 34 Закону України «Про Національну поліцію», працівниками Івано-Франківського РУП ГУНП вІвано-Франківській області було прийнято рішення про проведення поверхневої перевірки ОСОБА_5 , під час якої останній повідомив, що у нього наявні 16 згортків ізоляційної стрічки в середині яких зіп-пакетами із вмістом кристалічної речовини білого кольору, дві полімерні колби із вмістом кристалічної речовини білого кольору, скляна трубка з нагаром, а також зіп-пакет із кристалічною речовиною, що згідно висновку експерта являється психотропною речовиною, обіг якої заборонено та яку включено до списку № 2 таблиці 1 вказаного Переліку - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) у кількості 7,0711 грама, що є великим розміром відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України № 188.

У подальшому, 13.06.2026 року в період часу з 18 год 55 хв по 20 год 02 хв на території садового товариства під назвою «Бистриця Надвірнянська», що неподалік вул. Івасюка, що в м. Івано-Франківську за географічними координатами: 48.55.36.6 24.45.15.4, в ході проведення огляду місця події працівниками поліції слідчо-оперативної групи Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, ОСОБА_5 , усвідомлюючи неможливість продовження протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним придбанням та зберіганням наркотичних засобів з метою збуту, добровільно видав 16 згортків ізоляційної стрічки в середині яких зіп-пакетами із вмістом кристалічної речовини білого кольору, дві полімерні колби із вмістом кристалічної речовини білого кольору, скляна трубка з нагаром, а також зіп-пакет із кристалічною речовиною, що згідно висновку експерта являється психотропною речовиною, обіг якої заборонено та яку включено до списку № 2 таблиці 1 вказаного Переліку - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) у кількості 7,0711 грама, що є великим розміром відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України № 188, чим вчинив незаконне придбання, зберігання з метою збуту, особливо небезпечних психотропних речовин у великих розмірах, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України.

Органом досудового розслідування зазначено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українець, громадянин України, уродженець Івано-Франківської області Калуського району с. Новиця, із зареєстрованим та фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , курсант навчальної роти 1 зведеного навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , військове звання - солдат, раніше не судимий, відносно якого: - 23.09.2025 року направлено до Галицького районного суду обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185 КК України; 28.05.2026 року направлено до Калуського районного суду обвинувальний акт за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України;

13 червня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

14 червня 2026 року ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307, КК України.

Стороною обвинувачення в клопотанні зазначено, що причетність ОСОБА_5 , до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами огляду місця події в ході яких було виявлено та вилучено особливо небезпечні психотропні речовини, які були заховані під виглядом «закладок», протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 13.06.2026 року, протоколами допиту свідків, протоколом огляду предмета, висновками судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, санкція статті передбачає максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Стороною обвинувачення в клопотанні вказано, що на даний час відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України наявні ризики передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- можливість підозрюваного ОСОБА_5 , переховуватись від органів досудового розслідування чи суду зумовлюється тим, що підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинені злочини, санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, може намагатись уникнути покарання.

- можливість підозрюваного ОСОБА_5 , вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення у вчиненні яких підозрюється підтверджується тим, що у підозрюваного відсутнє офіційне місце працевлаштування, а отже і джерело доходу, у зв`язку з чим підозрюваний може продовжити свою злочинну діяльність чи вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою незаконного збагачення, оскільки 28.05.2026 року відносно останнього направлено до Калуського районного суду обвинувальний акт за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України та ОСОБА_5 , відповідних висновків не зробив та вчинив аналогічний злочин.

На думку сторони обвинувачення, враховуючи вищенаведені ризики, характеризуючі дані на особу підозрюваного, тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, обрання більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти зазначеним ризикам.

У зв`язку із вищенаведеним слідчий за погодженням із прокурором, звернулася із вказаним клопотанням до слідчого судді.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених в ньому, просив клопотання задовольнити та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання, просили застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід, у випадку, якщо слідчий суддя дійде висновку до задоволення клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили визначити мінімальний розмір застави.

Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У відповідності до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як встановлено слідчим суддею, 13 червня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

14 червня 2026 року ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307, КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя зауважує, що зміст матеріалів кримінального провадження, які додано до клопотання, свідчить про те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, які містяться у матеріалах справи, а саме: протоколами огляду місця події в ході яких було виявлено та вилучено особливо небезпечні психотропні речовини, які були заховані під виглядом «закладок», протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 13.06.2026 року, протоколами допиту свідків, протоколом огляду предмета, висновками судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування певною сукупністю матеріалів кримінального провадження, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні підстави для висновку про можливу причетність ОСОБА_5 до злочину передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов`язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду.

Даний ризик є реальним, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При оцінці наявності ризику, передбаченого у пункті 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя враховує можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочинів вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі за межі території України.

Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного та характером і тяжкістю злочину, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.

Даний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України є реальним, оскільки у підозрюваного ОСОБА_7 відсутнє офіційне місце працевлаштування, а отже і джерело доходу, у зв`язку з чим підозрюваний може продовжити свою злочинну діяльність чи вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою незаконного збагачення, крім того 28.05.2026 року відносно останнього направлено до Калуського районного суду обвинувальний акт за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором доведено існування зазначених у клопотанні ризиків.

В ході розгляду клопотання стороною захисту не спростовано існування ризиків, на які покликається слідчий у поданому клопотанні, і слідчий суддя вважає такі ризики наявними.

Всі висловлені в судовому засіданні доводи захисту не дають достатніх підстав слідчому судді вважати доведеним відсутність встановлених ризиків, і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором доведено, що в даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні його обставини та інкриміновану ОСОБА_5 участь у кримінальному правопорушенні, наслідки даного правопорушення, його характер, щодо підозрюваного неможливим є застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260,261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує відношення самого підозрюваного до інкримінованих йому дій, його майновий стан, стан здоров`я, сімейний стан, а тому вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, при визначенні розміру якого враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному ОСОБА_5 , вважаю за необхідне визначити заставу в межах 80 (восьмидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі -- 266 240 гривень 00 коп., оскільки внесення застави саме в такому розмірі, за висновком слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, слідчий суддя відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави - в межах 80 (восьмидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі -- 266 240 гривень 00 коп., з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання, і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк до 10 серпня 2026 року включно.

Взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту в залі суду, а тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань №12.

Розмір застави визначити в межах 80 (восьмидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі -- 266 240 гривень 00 коп., яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

- не відлучатися за межі Івано-Франківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_8 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 17.06.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_9