Ухвала суду № 137545850, 19.06.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа 185/6357/26

Провадження № 1-кп/185/1350/26

У Х В А Л А

іменем України

19 червня 2026 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026041370000499 від 02.04.2026, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки

м. Луганськ Луганської області, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

установив:

У провадженні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебувають матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Обґрунтовуючи, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, та спростовують можливість застосування до обвинуваченої менш суворого запобіжного заходу.

Захисник ОСОБА_5 , з яким погодилася обвинувачена ОСОБА_6 , щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував просив змінити на більш м`який, особисте зобов`язання, зазначивши, що судовий розгляд вже закінчився, тож ризики, вказані прокурором - вісутні.

Суд, заслухавши учасників процесу, дійшов висновку про наявність підстав для продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований: 4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших обвинувачених, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, грабіж, тобто у відкритому викраденні чужого майна, вчиненому в умовах воєнного стану, за яке санкцією статті передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років, що відноситься до категорії тяжких злочинів згідно зі ст. 12 КК України.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК

Суд вважає встановленим існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченої переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на таке.

Ризик переховуватися від органу досудового розслідування та суду

Суд оцінює ризик втечі з урахуванням особистих характеристик обвинуваченої, зокрема її моральних якостей, місця проживання, виду занять, матеріального становища, сімейних та соціальних зв`язків із країною, де здійснюється кримінальне переслідування.

На переконання суду ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для обвинуваченої наслідками й суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 186 КК України відповідно до ст. 12 КК України, є тяжкими кримінальними правопорушеннями проти власності, санкцією якої передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченої переховуватись від суду. Разом з тим, обвинувачена не має міцних соціальних зв`язків, оскільки не офіційно працює, вказана обставина дає підстави вважати, що перебуваючи під загрозою суворої кримінальної відповідальності та розуміючи реальність та невідворотність її настання, ОСОБА_3 може переховуватись від суду.

Ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні.

Суд не враховує доводи прокурора щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків, потерпілого судове слідство у даному кримінальному провадженні закінчено, проведені судові дебати.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення

ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить зухвалий спосіб вчинення злочину.

Вищевказані обставини свідчать про наявність ризиків, які передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На теперішній час вищевказані ризики не зменшилися та виправдовують тримання обвинуваченої ОСОБА_3 під вартою.

Суд зауважує, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками вчинення обвинуваченим відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченою таких спроб. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачена обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Щодо застосування більш м`якого запобіжного заходу

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу.

Суд враховує дані про особу обвинуваченої, зокрема ОСОБА_3 є уродженкою міста Луганськ Луганської області, громадянка України, не заміжня, на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, офіційно не працює, має середню освіту, раніше не судима, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Інші обставини, наведені у цій ухвалі, не нівелюють встановлені судом ризики.

Оцінюючи можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, суд керується принципом «обґрунтованої ймовірності», відповідно до якого слід вважати, що альтернативні запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт, особиста порука чи особисте зобов`язання, не зможуть запобігти встановленим ризикам, за умови наявності обґрунтованої ймовірності їх реалізації.

Прокурор у клопотанні зазначив, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , відноситься до категорії тяжких злочинів проти власності, передбачає значний строк позбавлення волі - від семи до десяти років, та сам характер обвинувачення - грабіж, зумовлює наявність високих ризиків переховування від суду, впливу на свідків, потерпілого та вчинення іншого кримінального правопорушення. Оцінка цих ризиків у їх сукупності дає підстави вважати, що лише тримання під вартою здатне забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.

Враховуючи викладене, а також існування доведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обставини вчинення кримінального правопорушення, його тяжкість, обсяг загрози суспільному інтересу, а також відсутність у обвинуваченої міцних соціальних зв`язків, суд доходить висновку про неможливість застосування до обвинуваченої ОСОБА_3 будь-якого іншого, більш м`якого, запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Даних щодо неможливості перебування обвинуваченої під вартою за станом здоров`я суду не надано.

Таку аргументацію, з огляду на доведеність усіх наявних ризиків суд вважає достатньою для висновку про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.

Щодо розміру застави

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи із встановлених під час розгляду цього клопотання обставин, на переконання суду розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки. З іншого боку, розмір застави не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов застави, це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке перетворилося б на безальтернативне.

Застава застосовується не з метою забезпечити відшкодування шкоди, а, зокрема, задля належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Поряд з цим, відповідно до ст. 178 КПК України при застосуванні запобіжного заходу суд зобов`язаний також врахувати розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

При визначенні розміру застави суд бере до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення та спричинену ними шкоду, встановлені ризики, в сукупності з майновим станом обвинуваченого, особистими даними, про які уже зазначалось у цій ухвалі.

Водночас, суд також враховує, що застава може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2 ст. 182 КПК України.

Враховуючи положення ч. ч. 4, 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, обвинуваченій необхідно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 (3 328,00 грн x 20 = 66560,00 грн), з покладенням на неї відповідних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, у разі її внесення.

На переконання суду, такий розмір застави з огляду на вищевикладене не є завідомо непомірним для обвинуваченої ОСОБА_3 та разом з покладеними на неї обов`язками, забезпечуватиме належну процесуальну поведінку обвинуваченої та запобігатиме існуючим ризикам.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 331, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_3 задовольнити.

Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань №4» на 60 днів до 17 серпня 2026 року включно.

Визначити обвинуваченій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму застави у розмірі 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривеньу національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Покласти на обвинувачену ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у разі внесення застави, обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

Термін обов`язків у разі внесення застави визначити до 19.08.2026.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачена

ОСОБА_3 вважається такою, до якої по даному кримінальному провадженню застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити, що у разі внесення застави, але невиконання заставодавцем обов`язків із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього цією ухвалою обов`язки, застава буде звернута в дохід держави.

В задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_5 про призначення більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання - відмовити.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченій, захиснику, начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4» для відома.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1