Рішення № 137545771, 20.04.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/661/25

№ 2/183/1705/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.,

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди майна з правом викупу,-

в с т а н о в и в :

22 січня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що 04 березня 2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будинок комфорту» та ОСОБА_1 укладено договір оренди майна з правом викупу № 1144210304101, відповідно до умов якого ТОВ «Будинок комфорту» надало ОСОБА_1 у строкове платне володіння та користування об`єкт оренди (тип товару: Кухонна плита; модель товару:Coocker/combi GORENJE K5351WF) з подальшим переходом права власності на умовах передбачених договором та Правилами надання в оренду, які є невід`ємною частиною договору.

Об`єкт оренди був направлений відповідачу оператором поштового зв`язку «Нова пошта», що підтверджується копією експрес-накладної № 20450355332671 від 05 березня 2021 року.

03 липня 2023 року між ТОВ «Будинок комфорту» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу №01.02-28/23, відповідно до умов якого ТОВ «Будинок комфорту» передало ТОВ «Свеа Фінанс», а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права вимоги до боржників за договорами оренди, в тому числі і до відповідача за договором оренди майна з правом викупу № 1144210304101 від 04 березня 2021 року.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №01.02-28/23 від 03 липня 2023 року, ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором оренди майна з правом викупу № 1144210304101 від 04 березня 2021 року в загальному розмірі 53 270,00 грн.

Рішенням єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» №1 від 25 березня 2024 року, ТОВ «Росвен Інвест Україна» змінило назву на ТОВ «Свеа Фінанс».

Відповідач тривалий час не виконує свої зобов`язання, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову заборгованість за договором становить 88 192,00 грн, яка складається з: заборгованості за простроченими орендними платежами 34 922,00 грн.; заборгованості за пенею 18 348,00 грн.; заборгованості за вартістю орендного майна, донарахованого позивачем 34 922,00 грн.

У зв`язку з чим, зазначену суму, а також судові витрати в розмірі 2 422,40 грн. позивач просить стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою суду від 23 січня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

В судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» не з`явився, звернувся до суду з заявою, згідно якої просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити., у разі повторної неявки відповідача в судове засідання не заперечував проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву суду не подавала.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання, судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані позивачем докази, дійшов наступного висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 04 березня 2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будинок комфорту» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено договір оренди майна з правом викупу № 1144210304101, відповідно до умов якого ТОВ «Будинок комфорту» надало ОСОБА_1 у строкове платне володіння та користування об`єкт оренди (тип товару: Кухонна плита; модель товару: Coocker/combi GORENJE K5351WF) з подальшим переходом права власності на умовах передбачених договором та Правилами надання в оренду, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2 договору передбачено, що строк оренди складає 24 місяці, зі щомісячним орендним платежем в розмірі 1 529,00 та вартістю майна при викупі за 24 місяці - 36 639,00 грн. та вартістю майна при викупі за 90 днів 11 620,00 грн.

Згідно п.п. 2-4, 6 договору та п. 7.2. Правил надання майна в оренду, викуп об`єкта оренди після закінчення строку оренди здійснюється за умови належної сплати всіх орендних платежів. Авансові платежі входять в обсяг щомісячних платежів та складають 80% від п`яти останніх щомісячних платежів, орендні платежі складають 20% від п`яти останніх щомісячних платежів.

Відповідно до п. 4 договору та п. 8.4. Правил надання майна в оренду, за прострочення орендних платежів орендодавець має право нарахувати орендарю пеню в розмірі 3% від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення, починаючи з першого дня прострочення, але не більше 50% від загальної суми прострочених платежів.

Судом встановлено, що об`єкт оренди був направлений відповідачу оператором поштового зв`язку «Нова пошта», що підтверджується копією експрес-накладної № 20450355332671 від 05 березня 2021 року.

Встановлено, що 03 липня 2023 року між ТОВ «Будинок комфорту» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу №01.02-28/23, відповідно до умов якого ТОВ «Будинок комфорту» передало ТОВ «Свеа Фінанс», а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права вимоги до боржників за договорами оренди, в тому числі і до відповідача за договором оренди майна з правом викупу № 1144210304101 від 04 березня 2021 року.

Так, згідно Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №01.02-28/23 від 03 липня 2023 року, ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором оренди майна з правом викупу № 1144210304101 від 04 березня 2021 року в загальному розмірі 53 270,00 грн.

Рішенням єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» №1 від 25 березня 2024 року, ТОВ «Росвен Інвест Україна» змінило назву на ТОВ «Свеа Фінанс».

Згідно розрахунку, заборгованість за договором становить 88 192,00 грн, яка складається з: заборгованості за простроченими орендними платежами 34 922,00 грн.; заборгованості за пенею 18 348,00 грн.; заборгованості за вартістю орендного майна, донарахованого позивачем 34 922,00 грн.

Вирішуючи питання по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до статей 11, 13, 14 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов`язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За приписами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних інших.

В пункті 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, по електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (частина сьома стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частина перша стаття 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 2 статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, всі дії відповідача ОСОБА_1 при укладенні договору оренди майна з правом викупу № 1144210304101 від 04 березня 2021 року підтверджувалися та підписувалися електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, який направлявся на мобільний номер телефону відповідача.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено вище, 04 березня 2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будинок комфорту» та ОСОБА_1 укладено договір оренди майна з правом викупу № 1144210304101, відповідно до умов якого ТОВ «Будинок комфорту» надало ОСОБА_1 у строкове платне володіння та користування об`єкт оренди (тип товару: Кухонна плита; модель товару: Coocker/combi GORENJE K5351WF) з подальшим переходом права власності на умовах передбачених договором та Правилами надання в оренду, які є невід`ємною частиною договору.

Зазначений договір підписано сторонами в електронному вигляді, в тому числі відповідачем, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Пунктом 2 договору передбачено, що строк оренди складає 24 місяці, зі щомісячним орендним платежем в розмірі 1 529,00 та вартістю майна при викупі за 24 місяці - 36 639,00 грн. та вартістю майна при викупі за 90 днів 11 620,00 грн.

Об`єкт оренди був направлений відповідачу оператором поштового зв`язку «Нова пошта», що підтверджується копією експрес-накладної № 20450355332671 від 05 березня 2021 року.

03 липня 2023 року між ТОВ «Будинок комфорту» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу №01.02-28/23, відповідно до умов якого ТОВ «Будинок комфорту» передало ТОВ «Свеа Фінанс», а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права вимоги до боржників за договорами оренди, в тому числі і до відповідача за договором оренди майна з правом викупу № 1144210304101 від 04 березня 2021 року.

Так, згідно Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №01.02-28/23 від 03 липня 2023 року, ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором оренди майна з правом викупу № 1144210304101 від 04 березня 2021 року в загальному розмірі 53 270,00 грн.

Рішенням єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» №1 від 25 березня 2024 року, ТОВ «Росвен Інвест Україна» змінило назву на ТОВ «Свеа Фінанс».

Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за договором оренди майна з правом викупу № 1144210304101 від 04 березня 2021 року.

Так, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

Статтею 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно з ч. 1 ст. 762, ч. 1 ст. 763 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно розрахунку, заборгованість за договором становить 88 192,00 грн, яка складається з: заборгованості за простроченими орендними платежами 34 922,00 грн.; заборгованості за пенею 18 348,00 грн.; заборгованості за вартістю орендного майна, донарахованого позивачем 34 922,00 грн.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його не виконанням або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦПК України).

Частинами 1, 3 статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором оренди майна з правом викупу, лише частково сплативши орендні платежі, то з останнього підлягає стягненню заборгованість за простроченими орендними платежами в розмірі 34 922,00 грн. (за вирахуванням суми вже внесених орендних платежів 1 774,00 грн. (де 36 969,00 грн. - 1 774,00 грн. = 34 922,00 грн.).

Крім того, п. 4 договору та п. 8.4. Правил надання майна в оренду сторони погодили, що за прострочення орендних платежів орендодавець має право нарахувати орендарю пеню в розмірі 3% від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення, починаючи з першого дня прострочення, але не більше 50% від загальної суми прострочених платежів.

Отже, оскільки загальна сума прострочених платежів становить 34 922,00 грн., то розмір пені не може перевищувати 17 461,00 грн. (34 922,00 грн. х 50% = 17 461,00 грн.).

Щодо стосується вимог про стягнення з відповідача заборгованості за вартістю орендного майна, донарахованої позивачем, в розмірі 34 922,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, п. п. 2-4, 6 договору та п. 7.2. Правил надання майна в оренду передбачено, що викуп об`єкта оренди після закінчення строку оренди здійснюється за умови належної сплати всіх орендних платежів. Авансові платежі входять в обсяг щомісячних платежів та складають 80% від п`яти останніх щомісячних платежів, орендні платежі складають 20% від п`яти останніх щомісячних платежів.

Отже, щомісячний орендний платіж, визначений п. 2 договору, в розмірі 1 529,00 грн. включає в себе як авансовий платіж за викуп об`єкта оренди, так і безпосередньо вартість оренди об`єкта майна до моменту його викупу.

За таких обставин, задоволення вимоги позивача про стягнення заборгованості за орендними платежами, за вирахуванням суми вже внесених орендних платежів, що становить 34 922,00 грн., повністю забезпечує захист права останнього на отримання грошових коштів як за оренду майна, так і відшкодовує вартість об`єкту оренди, а відтак вимога про стягнення з відповідача заборгованості за вартістю орендного майна, донарахованої позивачем в сумі34 922,00 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача належить стягнутизаборгованість за договором оренди майна з правом викупу № 1144210304101 від 04 березня 2021 року в розмірі 52 383,00 грн., яка складається з: заборгованості за простроченими орендними платежами 34 922,00 грн., а в задоволенні іншої частини позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 438,82 грн., виходячи з розрахунку: (52 383,00 грн. (сума, задоволена судом) х 2 422,40 грн. (сплачений судовий збір) / 88 192,00 грн. (заявлена сума).

На підставі викладено та керуючись 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди майна з правом викупу, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором оренди майна з правом викупу № 1144210304101 від 04 березня 2021 року, яка складається з: заборгованості за простроченими орендними платежами 34 922,00 грн., заборгованості за пенею 17 461,00 грн., а всього 52 383,00 грн. (п`ятдесят дві тисячі триста вісімдесят вісім грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 438,82 грн. (одна тисяча чотириста тридцять вісім грн. 82 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», - відмовити.

Учасники справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 01133, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне судове рішення складене 20 квітня 2026 року.

Суддя Д.І. Городецький