Рішення № 137545402, 19.06.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7634/26

2/212/5532/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:

головуючого судді Козлова Д. О.,

при секретарі Пижик В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа: Сіверська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, про визнання права власності в порядку спадкування,

представника позивача ОСОБА_3 , -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачки, адвокат Ковбасюк Л. М., звернулась до суду із даним позовом, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки, ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина, що складається з 1/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 59,10 кв. м., житлова площа 39,61 кв. м.), яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на майно від 28 грудня 2001 року, виданого Сіверським житлово-комунальним підприємством, бюро приватизації житла Артемівського району «Мансарда», № 1514. Позивачка мешкала разом із ОСОБА_4 , тому фактично прийняла спадщину шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, за яким вона постійно доглядала через його захворювання. Так ОСОБА_1 постійно проживала зі спадкодавцем спочатку за адресою: АДРЕСА_1 , а потім після повномасштабного вторгнення - за адресою: АДРЕСА_2 . Однак при зверненні позивачки до нотаріусу для оформлення спадщини після смерті чоловіка, вона отримала лист-відмову в оформлені спадкових прав після смерті чоловіка, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , через ненадання оригіналів документів, що підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно та підтвердження реєстрації речових прав на нерухоме майно за спадкодавцем. Також вказувала, що правовстановлюючі документи на спадкове майно були знищенні через окупацію м. Сіверськ, тому отримати дублікати немає можливості, оскільки паперові архіви Бюро приватизації житла Артемівського району «Мансарда» знищені. Враховуючи фактичну відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем вона вимушена звернутись через суд. Крім ОСОБА_1 спадкоємцем першої черги також є син спадкодавця, ОСОБА_2 , який відповідно до ст. 1268 ЦК вважає, що також прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки на день смерті був зареєстрований разом з спадкодавцем за однією адресою. Однак, посилаючись на постанову Об`єднаної палати Верховного Суду від 4 листопада 2024 року по справі № 504/3606/14-ц, вказувала, що сама лише реєстрація місця проживання за однією адресою зі спадкодавцем не є достатнім доказом фактичного прийняття спадщини, оскільки за ч. 3 ст. 1268 ЦК необхідно встановити саме факт постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Таким чином відповідач фактично не проживав зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки мешкав за іншою адресою, яка позивачу невідома. На підставі наведеного вмотивування просила суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 , а також визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 59,10 кв. м., житлова площа 39,61 кв. м.), після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Позивачка, ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи.

Представник позивачки, адвокат Ковбасюк Л. М., у судовому засіданні підтримувала заявлений нею в інтересах ОСОБА_1 позов, прохаючи суд заявлені позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач, ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до суду не зявився за невідомих суду причин, не надавши будь-яких заяв по суті справи чи клопотань.

Представники Сіверської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області в судове засідання також не з`явились, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи належним чином, надавши суду заяву з проханням провести розгляд справи за відсутності представників 3-ї особи, залишаючи вирішення справи на розсуд суду.

Суд при цьому зазначає, що за ч. 1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому згідно із ч. 3 ст. 223 ЦПК якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, суд зазначає, що неявка у судове засідання учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому на підставі переліченого вмотивування, суд дійшов переконання про можливість провести розгляд справи за відсутності учасників процесу, які не з`явились.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про можливість задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного обґрунтування.

Судом було встановлено, що відповідно до довідки від 26.08.2022 року ОСОБА_1 була зареєстрована в АДРЕСА_2 як внутрішньо переміщена особа, перемістившись з місця своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Реєстру Сіверської територіальної громади від 19.12.2025 року та довідкою від 31.08.2023 року про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру.

У свою чергу згідно із довідкою від 26.08.2022 року ОСОБА_4 був також зареєстрований в АДРЕСА_2 як внутрішньо переміщена особа, перемістившись з місця своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі свідоцтва про смерть, виданого 9 серпня 2023 року, вбачається, що за актовим записом № 13991 від 9 серпня 2023 року, виконаним Київським відділом Державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві у віці 66 років.

За свідоцтвом про укладення шлюбу, виданого 20 травня 1978 року Сіверським міським бюро РАЦС Артемівського району Донецької області, актовий запис № 75 від 20 травня 1978 року, вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 ) одружились.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 28 грудня 2001 року № НОМЕР_1 , виданого Сіверським житлово-комунальним підприємством бюро приватизації житла Артемівського району «Мансарда», вбачається, що на праві спільної сумісної власності співвласниками квартири по АДРЕСА_1 (загальна площа 59,10 кв. м., житлова площа 39,61 кв. м.) зазначені ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , право власності на яку було зареєстровано в Артемівському БТІ 22 січня 2002 року за № 8-1962, що підтверджується технічним паспортом на таку квартиру, складену на ОСОБА_6 .

Крім того відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 червня 2018 року, реєстр нотаріусу № 549, ОСОБА_1 успадкувала у власність після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 1/4 частку квартири по АДРЕСА_1 , право власності на яку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 21 червня 2018 року, що також підтверджується інформацією від 7 квітня 2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд у цьому сенсі зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 4 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, який набув чинності 1 січні 2004 року, передбачено, що такий ЦК застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року.

За ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності на спірну квартиру набувалось спадкодавцем ОСОБА_4 в порядку, який існував на час оформлення на неї права власності, тобто станом на 2001 рік.

Згідно із ст. 128 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року) право власності у набувача майна за договором виникало з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речі набувачу.

При цьому станом на день виникнення у спадкодавця права власності на спадкове майно процедура реєстрації прав на нерухоме майно передбачала реєстрацію права власності в бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад, факт чого підтверджується проведенням Артемівським бюро технічної інвентаризації реєстрації права власності на квартиру по АДРЕСА_1 відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такого речового права.

Таким чином державна реєстрація права спільної сумісної власності за ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28 грудня 2001 року № НОМЕР_1 на квартиру по АДРЕСА_1 підтверджується частково інформацією від 6 квітня 2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про набуття 1/4 частки такої квартири за таким свідоцтвом про право власності на житло від 28 грудня 2001 року після смерті ОСОБА_6 в подальшому позивачкою у власність за свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 21 червня 2018 р.

Однак згідно із листом-роз`ясненням від 19 травня 2026 року державного нотаріусу Сквирської державної нотаріальної контори вбачається, що за заявою ОСОБА_1 було проінформовано позивачку, що нею не було надано оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру по АДРЕСА_1 , а також реєстрації права власності за спадкодавцем у Державних реєстрах на таке майно.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

На підставі ст. 1220 ЦК спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 1258 ЦК спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

За ст. 1261 ЦК в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

На підставі ст. 1270 ЦК для прийняття спадщини встановлюється строк у 6 місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із ст. 1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За ч. 3 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.

Суд при цьому вказує, що відсутність реєстрації спадкодавця за останнім його місцем проживання, зокрема, за місцем проживання спадкоємця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові по справі № 212/9157/15-ц від 1 серпня 2018 року.

Отже, судом було встановлено, що шестимісячний строк подання ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 сплив.

В той же час, зважаючи на встановлені судом обставини справи, суд дійшов переконання, що ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем першої черги відносно спадщини свого чоловіка, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично мешкала разом із ним на момент смерті в АДРЕСА_2 як внутрішньо переміщені особи, що підтверджується довідками від 26.08.2022 року.

Таким чином факт вступу ОСОБА_1 у спадкові права після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 внаслідок постійного проживання позивачки разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини було доведено у судовому засіданні сукупністю досліджених доказів.

Виходячи з переліченого вмотивування, суд вважає, що заявлені вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом встановлення факту постійного проживання позивачки разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 на момент смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд зазначає при цьому, що Сіверська міська територіальна громада з 07.08.2024 року по теперішній час, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами), відноситься до територій активних бойових дій.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Належним відповідачем у спорах про визнання права власності на майно у порядку спадкування є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Аналогічна правова позиці викладена Верховним Судом у постанові від 16.02.2022 року по справі № 752/3435/16.

Суд також зазначає, що згідно із ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

На підставі ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 в разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (ч. 2 ст. 370 ЦК України, ч. 2 ст. 372 ЦК України). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

Таким чином суд встановив, що частка спадкодавця ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28 грудня 2001 року № НОМЕР_1 на квартиру по АДРЕСА_1 становить саме 1/4 частку.

Отже судом було встановлено, що ОСОБА_1 як єдиний спадкоємець за законом першої черги після смерті свого чоловіка, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично прийняла спадщину у встановленому законом порядку, однак через обставини, що не залежать від неї, не може отримати в поза судовому порядку свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку квартири по АДРЕСА_1 .

З огляду на те, що до складу спадщини входять усі права, належні спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та які не припинилися внаслідок його смерті, та враховуючи, що до позивачки перейшли спадкові права померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , то таким чином ОСОБА_1 фактично успадкувала право власності на 1/4 частку квартири по АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного вмотивування, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають також задоволенню судом шляхом визнання за нею права власності на 1/4 частку квартири по АДРЕСА_1 (загальна площа 59,10 кв. м., житлова площа 39,61 кв. м.) в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка, ОСОБА_4 .

Керуючись ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 133-141, 258-259, 263, 265 ЦПК, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа: Сіверська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом зі спадкодавцем, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 59,10 кв. м., житлова площа 39,61 кв. м.), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 19 червня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , а мешкає в АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , останнє місце проживання в АДРЕСА_1 .

Третя особа: Сіверська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, ЄДРПОУ: 44762032, місцезнаходження: м. Сіверськ, вул. Центральна 8.

Суддя: Д. О. Козлов