Рішення № 137544471, 19.06.2026, Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/230/26

2/532/504/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Тесленко Т. В.

за участю секретаря

судового засідання Климченко А. О.,

представника відповідача - адвоката Феленко С. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», представник позивача - Танцуріна Єлизавета Вадимівна, до ОСОБА_1 , представник відповідача - адвокат Феленко Сергій Олександрович, про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

28 січня 2026 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», представник позивача - Танцуріна Єлизавета Вадимівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач вказував, що через невиконання ОСОБА_1 умов укладеного між ними 25.01.2025 договору № 523681-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаного в порядку ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», в нього утворилася заборгованість на суму 81 140,00 грн, які позивач прохав стягнути з відповідача та понесені ним судові витрати.

Ухвалою суду від 30.01.2026 відкрито провадження в справі та призначено її розгляд у спрощеному провадженні на 18 березня 2026 року та в порядку підготовчки справи до розгляду витребувано за клопотанням позивача письмові докази.

Ухвала в частині витребування виконана 05.03.2026.

18.03.2026 представник відповідача - адвокат Феленко С. О. надав клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення матеріалів справи.

Розгляд справи відкладено на 06.05.2026.

02.04.2026 з метою доведення обставин, які входять у предмет доказування у справі та неможливість самостійного отримання стороною відповідача доказів, представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Феленко С. О. заявлено клопотання про витребування у ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ - 41084239) оригіналів електронних документів (доказів), підписаних в електронному вигляді, також подано відзив на позов, в якому прохав відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обьсязі та стягнути з позивача витрати на професійну допомогу в сумі 15000,00 грн.

02.04.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримав в повному обсязі свої вимоги.

07.04.2026 стороною позивача подано до суду заперечення на клопотання про витребування доказів за необгрунтованістю.

06.05.2026 від сторони відповідача надійшли до суду додаткові пояснення у справі, в яких наполягалося на задоволенні клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 06.05.2026 клопотання представника відповідача щодо витребування доказів задоволено, розгляд справи відкладено на 11.06.2026.

06.05.2026 о 12 год 54 хв від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він підтримав позовні вимоги, розгляд справи за його відсутності.

11.06.2026 в судовому засіданні представник відповідача - адвокат Феленко С. О. підтримав свою позицію, наполягав на відмові в задовленні позовних вимог.

В порядку ст. 244 ЦПК України оголошення судового рішення відкладено до 19.06.2026.

Суд, перевірив та та дослідив матеріали справи, повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінює докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до такого.

Суд встановив, що 25.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 523681-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗПОЗИКА» 25.01.2025 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 523681-КС-001 про надання кредиту.

25.01.2025 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 523681-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-8408 на номер телефону НОМЕР_1 , що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий Боржником було введено/відправлено.

25.01.2025 між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 523681-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 26000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1 процентів за кожен день користування Кредитом.

Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.

Пунктом 3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 26 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_3, яку Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті (а.с. 53,104 т.1).

Відповідач у відзиві на позов прямо не заперечує проти укладення кредитного договору, однак посилається на те, що матеріали справи та додані до позовної заяви документи не містять оригіналів документів, які свідчать про укладення спірного кредитного договору в електронному вигляді, не містять доказів використання Удосконаленого електронного підпису (УЕП) або КЕП відповідно до Закону «Про електронну комерцію» та відповідності процедури ідентифікації клієнта під час укладення цього кредитного договору, що ставить під сумнів незмінність і цілісність інформації, яка в них міститься.

Статтями 641 та 642 ЦК України встановлено, що:

- пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору;

- пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття;

- пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису;

- відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною;

- якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Верховний Суд у своїй Постанові від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/78011437) дійшов висновку, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 22.07.2021р. у справі № 911/2768/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/98645663) та від 30.06.2021р. у справі № 910/3140/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/98140007).

Нормативно-правове обґрунтування укладення кредитного договору в електронній формі, відповідно до норм Цивільного кодексу України: Згідно з ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

ЦК України розглядає декілька окремих рівноправних випадків дотримання письмової норми правочину, до яких у відповідності з нормами частини другої статті 202 ЦК України належить і Кредитний договір. Відтак, з огляду на вищезазначене кожний із перелічених вище способів, визначений в ЦК як спосіб дотримання письмової форми правочину, має всі підстави для застосування при реалізації положень норми статті 1055 ЦК України (щодо обов`язкового дотримання письмової форми кредитного договору).

З урахуванням викладеного, висновком є те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Нормативно-правове обґрунтування укладення кредитного договору в електронній формі відповідно до норм Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронну комерцію»: Відповідно до абзацу першого ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до абзацу третього ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Відповідно до абзацу четвертого ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Згідно з ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Суб`єкти електронного документообігу використовують електронні підписи та електронні печатки у випадках, встановлених законодавством, або за домовленістю між відповідними суб`єктами.

Відповідно до абзацу першого ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Відповідно до абзацу другого ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Відповідно до абзацу шостого ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційнокомунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію» цей закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

-електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем (п.7);

-електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5);

-електронна форма представлення інформації - спосіб документування інформації, що означає створення, запис, передачу або збереження інформації у цифровій чи іншій нематеріальній формі за допомогою електронних, магнітних, електромагнітних, оптичних або інших засобів, здатних до відтворення, передачі чи зберігання інформації. Електронною формою представлення інформації вважається документування інформації, що дає змогу її відтворювати у візуальній формі, придатній для сприйняття людиною (п.3);

-електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6);

-одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12).

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» термін "електронний підпис" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Термін "електронний документ" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Порядок укладення електронного договору визначений ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

-заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

-електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

-електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

-аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до абзацу першого ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абзацу першого ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до абзацу другого ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до абзацу другого ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Крім того, повідомленням Нацкомфінпослуг від 13.02.2019 р. «Щодо порядку укладення електронного договору», встановлено, що для Нацкомфінпослуг належним доказом підтвердження укладення фінансовою установою зі споживачем електронного договору може бути посвідчена керівником фінансової установи роздруківка інформації з електронного файлу, що визначає послідовні дії учасників електронної комерції (фінансової установи та споживача) в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС), якою зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладання електронного договору в інформаційнотелекомунікаційній системі, яку фінансова установа використовує для укладення електронних договорів.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що до позовної заяви була додана візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору, у якій детально відображені всі дії ТОВ «Бізнес Позика» та Відповідача щодо укладення Кредитного договору в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Ця візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору була посвідчена директором ТОВ «Бізнес Позика» ОСОБА_2 .

Правильно застосувавши норми матеріального права, потрібно дійти обґрунтованого висновку про те, що Кредитний договір підписаний Боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

Верховний суд у своїй Постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/94102130) дійшов висновку, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінеті пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92120372).

Під час укладення Кредитного договору сторони погодились укласти Кредитний договір з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (що зазначено на самому початку Кредитного договору).

Кредитний договір укладений між Позивачем та Відповідачем не є договором приєднання (у розуміння ст. 634 Цивільного кодексу України).

Позичальник не укладав Кредитний договір шляхом підписання заяви-анкети про приєднання до публічної пропозиції. Кредитний договір між Позивачем та Відповідачем був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», та підписаний Відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до абзацу першого ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: -електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

-електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

-аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до абзацу другого ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У кінці Кредитного договору у розділі «Реквізити сторін» наявна відмітка про підписання Позичальником Кредитного договору за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора у відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Верховний Суд у своїй Постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/94102130) дійшов до таких висновків: «…Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смскоду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами…».

Крім того, Верховний суд у своїй Постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/94102130) дійшов висновку, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінеті пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92120372). Кредитний договір не підписувався Відповідачем з накладенням кваліфікованого електронного підпису Відповідача і не мав бути підписаним таким чином, оскільки як вже зазначалося вище, Кредитний договір між Позивачем та Відповідачем був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний Відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора.

Відповідно до викладеного вище, примірники електронного Кредитного договору, акцепту та оферти на його укладення, надані Позивачем до суду, є їх оригіналами, й будь-які інші варіанти вищезазначених документів у Позивача відсутні та не можуть бути надані до суду. При цьому, оригінали цих документів були збережені в первісному та незмінному вигляді.

За п.66 Постанови Верховного Суду від 03.08.2022р. по справі № 910/5408/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106078971) суди про розгляді справ мають дотримуватись презумпції цілісності (достовірності) електронних доказів, що означає, що доказ вважається цілісним (достовірним), поки інша сторона цього не спростує.

Як вже було зазначено вище, Кредитний договір не підписувався Відповідачем з накладенням кваліфікованого електронного підпису Відповідача і не мав бути підписаним таким чином, оскільки Кредитний договір між Позивачем та Відповідачем був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний Відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора.

Більше того, Позичальник та Кредитодавець не підписували жодних документів за Кредитним договором за допомогою кваліфікованого електронного підпису і не мали підписувати жодні документи за Кредитним договором за допомогою кваліфікованого електронного підпису, оскільки Кредитний договір між Позивачем та Відповідачем був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний Відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора.

Щодо перерахування Відповідачу кредитних коштів за Кредитним договором, то згідно з п. 2.1. Кредитного договору кредитодавець надає Позичальнику Кредит в розмірі 26 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА», про що і не заперечує відповідач, оскільки на його рахунок було зараховано 25.01.2025 суму кредиту в розмірі 26 000,00 грн, що підтверджується випискою з АТ «Універсал банк» ( а.с. 96-104 т. 1) та довідкою-підтвердженням, сформованою в платіжній системі «Platon», та яка була надана ТОВ «Бізнес Позика» посередником ТОВ «ПрофітГід», який надає послуги на підставі Договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020 (а.с. 53 т. 1).

До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 523681-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 523681-КС-001 позичальника ОСОБА_1 , чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 523681- КС-001 Позичальника ОСОБА_1 , Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 523681- КС-001 на загальну суму 7000,00 грн (а.с.12 -15, 98-104 т.1).

Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначено, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Також в Постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Однак відповідач заперечує не сам факт здійснення ним часткової оплати, а порядок черговості погашення відповідно до ст. 19 Закону України "Про споживче кредитування", якою визначено черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:

1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;

3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Всупереч цій матеріально-правовій нормі Позивач не зарахував ці кошти на погашення тілу кредиту чи відсотків, то на думку відповідача, заборгованість за тілом кредиту і за відсотками так і не зменшилась, що потягло за собою до подальшого неправомірного нарахування заборгованості за відсотками у збільшеному розмірі.

Щодо обов`язку позичальника сплатити проценти за Кредитним договором відповідно до умов Кредитного договору, то відповідно до п. 10.1. Кредитного договору Позичальник за умови дотримання вимог, передбачених п. 4.2.1. та п. 10.2 цього Договору, користується програмами лояльності Кредитодавця та сплачує проценти (відсотки) за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою, зазначеною в абзаці другому п. 2.4. цього Договору.

Відповідно до п. 10.2. Кредитного договору Позичальнику здійснюється нарахування процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою починаючи з першого для користування Кредитом. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1%, фіксована.

Відповідно до п. 4.2.1. Кредитного договору у разі, якщо погашення Кредиту здійснюється відповідно до погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 4.2.2. та Додатку № 1 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов`язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. Договору.

Згідно з п. 4.2.2. Кредитного договору сторони на момент укладення Договору встановили наступний графік платежів, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка.

Згідно з п. 4.2. Кредитного договору Позичальнику здійснюється нарахування Процентів за Зниженою процентною ставкою, вказаною у п. 10.2. Договору, починаючи з першого для користування Кредитом. Позичальник зберігає можливість сплати Процентів за Зниженою процентною ставкою, протягом усього періоду дії Договору за умови сплати Позичальником своєчасно і у повному обсязі Процентів, Комісії та частини суми наданого Кредиту, в порядку та в розмірах, зазначених в графіку платежів, що вказаний в п. 4.2.2. та Додатку №1 до Договору.

У разі несплати Позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого Графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого Графіком платежів протягом наступних 7 (семи) діб, починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого Графіком платежів, подальше нарахування Процентів здійснюється за Стандартною процентною ставкоюдо закінчення Строку кредитування за цим Договором.

Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору Стандартна процентна ставка в день становить 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 10.4. Кредитного договору Позичальник розуміє та надає згоду Кредитодавцю, що застосування програми лояльності відповідно до п.п. 10.1., 10.2 цього Договору починаючи з другого періоду внесення оплат залежить від того чи скористається він таким своїм правом (виконає умови для продовження можливості оплати відсотків за користування кредитом за Зниженою процентною ставкою).

У разі отримання права на сплату процентів за користування Кредитом за Зниженою ставкою або втрати цієї можливості у зв`язку з несплатою за користування кредитом у встановлені строки, Позичальник погоджується, що застосування Зниженої та Стандартної ставки в залежності від платіжної дисципліни Позичальника є наперед обумовленим та не може вважатися односторонньою зміною умов Договору, оскільки, умови про застосування різних процентних ставок за цим Договором в залежності від дій Позичальника чітко визначені домовленістю Сторін.

Усі умови застосування Зниженої процентної ставки визначені цим Договором та не вимагають підписання Сторонами будь-яких інших додаткових документів.

Згідно з п. 10.5. Кредитного договору Позичальник розуміє та погоджується з тим, що у разі відмови від користування наданою йому програмою лояльності відповідно до п.п. 10.1, 10.2 розділу Договору (не виконання умов для отримання можливості сплати відсотків за Кредитом за Зниженою процентною ставкою) до Кредиту Позичальника застосовуватиметься Стандартна процентна ставка, що не є збільшенням процентної ставки за користування Кредитом.

Згідно з п. 2.1. Кредитного договору кредитодавець надає Позичальнику Кредит на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Відповідно до п. 5.3. Кредитного договору Кредитодавець має право вимагати від Позичальника повернення суми Кредиту, сплати Комісії, Процентів, неустойки (штрафу) у разі її нарахування та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених Договором.

Згідно з п. 11.3.1. Кредитного договору Позичальник підтвердив, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього Договору та Правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема, частиною другою та п`ятою статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на вебсайті Кредитодавця, що забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Відповідно до п. 11.4.4. Кредитного договору Позичальник ознайомлений з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір з вільним волевиявленням.

Суд звертає увагу, що Кредитодавець жодним чином не обмежував час на ознайомлення Позичальника з умовами Кредитного договору та Правилами; Позичальник добровільно погодився з умовами Кредитного договору та погодився його виконувати (що відповідає принципу свободи договору, який встановлений у статті 627 ЦК України). Якби Позичальника не влаштовували умови Кредитного договору, він міг його просто не укладати; протягом строку дії Кредитного договору та/або після його закінчення Позичальник не звернувся із заявою про розірвання Кредитного договору та/або визнання Кредитного договору недійсним в цілому або його окремих частин.

Отже, всі істотні умови Кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені не у Правилах надання кредитів, Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами) чи якихось «тарифах та умовах», а саме у Кредитному договорі, який Позичальник уклав з ТОВ «Бізнес Позика» шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписав за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Як зазначає відповідач, що за кредитним договором від 25.01.2025 кредитні кошти в сумі 26 000,00 грн були надані строком на 24 тижні, тобто до 12.07.2025. В свою чергу, відповідно до доданого до матеріалів справи розрахунку заборгованості вбачається, проценти за вказаним договором розраховані Позивачем з 25.01.2025 по 08.01.2026, тобто за межами строку дії цього кредитного договору.

З розрахунку заборгованості видно, що позивач проценти поза межами строку дії кредитного договору не нараховував, оскільки розмір заборгованості Позичальника після останнього дня строку дії кредитного договору не змінювався, тобто жодних процентів після закінчення строку дії кредитного договору не нараховувалися. Оскільки розрахунок заборгованості у ТОВ «Бізнес Позика» формується автоматично у відповідній програмі, ця програма «протягнула» дати після закінчення строку дії Кредитного договору до дати створення цього розрахунку заборгованості (а.с.13 т.1).

Відповідач звертає увагу, що Позивачем до стягнення заявлена сума процентів в розмірі 36 940,00 грн, яка є абсолютно необґрунтованою та безпідставною.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто за даними нормами передбачено, що відповідальність у вигляді 3% річних і інфляційних втрат за ст.625 ЦК України до позичальників не може бути застосована. Натомість як вбачається з позовних вимог, то Позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання застосовано до Відповідача відповідальність за ст.625 ЦК України, що є незаконним.

Стягнення з Відповідача на користь Позивача комісії в розмірі 5 200,00 грн також є незаконним, оскільки не відповідає ані нормам чинного законодавства, ані усталеній судовій практиці Верховного Суду в подібних правовідносинах.

Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-20#Text), який набрав чинності 17.03.2022, Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України були доповнені пунктом 18, відповідно до якого:

«…у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (пені) за таке прострочення…».

Цим Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» також були доповнені Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування», до яких був доданий пункт 6-1, відповідно до якого:

«…у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (пені)…».

Крім того, Законом України № 533-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID19)»(https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/533-20#n65), який набрав чинності 18.03.2020, Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено пунктом 6, відповідно до якого:

«…У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені)…».

Верховний Суд у пункті 8.3.3. своєї Постанови від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/88952210), дійшов наступного висновку: «…якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення…».

Аналогічний правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 920/437/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109046091).

Однак, ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувало та не заявляло до стягнення у позовних вимогах жодну неустойку відповідно до ст. 549 ЦК України (у формі пені чи штрафів), тому вищезазначені правові висновки Верховного Суду у вищезазначених та подібних за своїм змістом Постановах не підлягають застосуванню у цій справі.

Як вже було зазначено вище, процентна ставка нараховується за кожен день користування Кредитом.

Протягом строку кредитування, визначеного у цьому Договорі, проценти за користування Кредитом нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту (на залишок заборгованості за тілом кредиту), наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування Кредитом, із урахуванням дня перерахування та дня повернення Кредиту.

У п. 4.2.2. Кредитного договору був встановлений орієнтовний графік платежів, відповідно до якого Позичальник повинен був здійснювати платежі у відповідному розмірі та у відповідні дати.

Якби Позичальник здійснював платежі у відповідності до встановленого графіку платежів, йому дійсно потрібно було б сплатити суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у Кредитному договорі.

Однак, порушення Позичальником графіку платежів закономірно призвело до подорожчання загальної вартості кредиту, тому що процентна ставка нараховується за кожен день користування кредитом на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування Кредитом, із урахуванням дня перерахування кредитних коштів та дня повернення Кредиту.

Якщо позичальник не здійснив платіж (платежі) за графіком або здійснив його (їх) у меншому розмірі, ніж передбачено графіком, це закономірно призводить до нарахування процентів у більшому розмірі, тому що як вже було зазначено вище, проценти нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту.

Встановлення у Кредитному договору процентів, які нараховуються на залишок заборгованості за Кредитним договором, відповідає принципу свободи договору (який встановлений статтею 627 ЦК України). Уклавши Кредитний договір Позичальник добровільно погодився з його умовами.

Не слід ототожнювати проценти, які нараховуються протягом строку кредитування у відповідності до норм ЦК України як правомірної плати за користування кредитними коштами, наданими йому Позивачем за умовами Кредитного договору (статті 1048 та 1056-1 ЦК України) та проценти, які нараховуються за порушення грошового зобов`язання, тобто у випадку, коли сума кредиту за Кредитним договором не повертається Позичальником у визначений ним строк (частина друга статті 625 ЦК України).

Для спростування позовних вимог Позивача, сторона Відповідача мала б надати суду докази здійснення всіх платежів за кредитним договором у розмірі та строк, відповідно до встановленого у п. 4.2.2. Кредитного договору графіку платежів, однак сторона Відповідача таких доказів суду не надала.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» (далі - Закон) денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою, визначеною у ч. 4 ст. 8 Закону:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

Розмір денної процентної ставки на дату укладення Кредитного договору відповідає максимальному розміру денної процентної ставки відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (відповідає перехідним періодам, які передбачені у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» на дату укладення Кредитного договору).

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 07.01.2026 утворилась заборгованість за Договором № 523681-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 81 140,00 грн, що складається з:

- Суми прострочених платежів за тілом кредиту - 26 000,00 грн;

- Суми прострочених платежів за процентами - 36 940,00 грн;

- Суми заборгованості за штрафами - 0,00 грн;

- Суми заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦКУ - 13 000,00 грн;

- Суми прострочених платежів за комісією - 5 200,00 грн

Щодо правомірності встановлення небанківською установою ТОВ «Бізнес Позика» комісії за надання кредиту у Кредитному договорі та правомірності стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту, то відповідно до п. 2.1. Кредитного договору кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 26 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Відповідно до п. 2.5. Кредитного договору комісія за надання Кредиту становить 5 200,00 грн.

Комісія нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту.

Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору.

Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит також належить до Комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування Комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними Додатковими угодами до цього Договору, якими Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів. Якщо у відповідній Додатковій угоді до цього Договору, якою Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, зазначено, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 0% (нуль відсотків), вказане означає, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит на підставі такої Додаткової угоди до цього Договору є відсутньою.

Додаткові та/або супутні послуги за цим Договором відсутні, оскільки Кредитодавець не надає додатковіта/або супутні послуги та не вимагає надання/отримання додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб при отриманні Позичальником Кредиту.

Тарифи за цим Договором є незмінними впродовж дії Договору, зміна будь-яких умов здійснюється шляхом укладання додаткового договору до цього Договору, який Сторони погодили іменувати у своїх відносинах Додатковою угодою.

Згідно з п. 4.2.2. Кредитного договору сторони на момент укладення Договору встановили наступний графік платежів, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка.

Встановлений вищезазначеним пунктом Кредитного договору графік платежів чітко передбачає сплату Відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту.

Також обов`язок Відповідача щодо сплати зокрема комісії за надання кредиту передбачений у Паспорті споживчого кредиту до Кредитного договору, де також викладений графік платежів за Кредитним договором, який чітко передбачає сплату Відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту.

Згідно з п. 2.1. Кредитного договору кредитодавець надає Позичальнику Кредит на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Відповідно до п. 5.3. Кредитного договору Кредитодавець має право вимагати від Позичальника повернення суми Кредиту, сплати Комісії, Процентів, неустойки (штрафу) у разі її нарахування та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених Договором.

Згідно з п. 11.3.1. Кредитного договору Позичальник підтвердив, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього Договору та Правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема, частиною другою та п`ятою статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на вебсайті Кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Відповідно до п. 11.4.4. Кредитного договору Позичальник був ознайомлений з Договором та Правилами, повністю розуміі всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважав їх справедливими та погоджувся неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір з вільним волевиявленням.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд встановив, що сторона Відповідача не заперечує проти укладення Кредитного договору з Позивачем, отримання кредитних коштів за Кредитним договором, здійснення часткового платежу за Кредитним договором та наявності заборгованості за Кредитним договором, однак заперечує проти розміру нарахованої заборгованості.

Відповідно до ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Дані норми статті підтверджуються відзивом та додатковими поясненнями сторони відповідача.

Боржник частково виконував свої зобов`язання за Кредитним договором. Доказ сплати Відповідачем коштів за Кредитним договором є у справі.

Суди апеляційної інстанції неодноразово підтверджували правомірність зарахування платежів позичальників за Кредитними договорами укладеними Позичальниками з ТОВ «Бізнес Позика» через посередника ТОВ «Платежі Онлайн» за допомогою платіжної системи «Platon», на підтвердження чого посередником були надані ТОВ «Бізнес Позика» відповідні довідки. Також суди апеляційної інстанції неодноразово підтверджували те, що надані вищезазначеним посередником довідки на підтвердження здійснення Позичальниками платежів за Кредитними договорами є належними, допустимими та достатніми доказами здійснення Позичальниками платежів за Кредитними договорами ТОВ «Бізнес Позика», наприклад: Постанова Полтавського апеляційного суду від 29.01.2024 у справі № 545/860/23 ( https://reyestr.court.gov.ua/Review/116863453), інстанції зазначив наступне: у якій суд апеляційної «…Відповідно до інформаційних довідок ТОВ «Платежі онлайн» ТМ Platon відповідач у рахунок погашення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитом здійснила 9 платежів онлайн через платіжний сервіс «Platon».

Зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначив, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Крім того, в Постанові Верховного Суду від 23.12.2020 по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Платіж Відповідача за Кредитним договором був врахований у розрахунку заборгованості за Кредитним договором. Сума заборгованості Відповідача за Кредитним договором відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором підрахована з урахуванням платежу Відповідача.

Відповідач у Відзиві на позовну заяву не поясняє чому на його думку розрахунок, який до позовної заяви був доданий Позивачем, є начебто необґрунтованим, та таким, що начебто не узгоджується з матеріалами справи.

Відповідач не був позбавлений можливості надати свій розрахунок заборгованості за кредитним договором. За Постановою Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 753/7883/15 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/75498350) доводи сторони про необґрунтованість розрахунку заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

Встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитних договорах пов`язано з особливостями кредитних договорів Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика».

Вважаю, що в суді встановлені всі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази та судову практику, на підставі яких суд дійшов висновку про задоволення позову.

Тому, потрібно стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239, місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за № 523681-КС-001 про надання кредиту від 25.01.2025, що становить 81 140,00 грн(вісімдесят одна тисяча сто сорок грн 00 коп), що складається з:

- Суми прострочених платежів за тілом кредиту - 26 000,00 грн;

- Суми прострочених платежів за процентами - 36 940,00 грн;

- Суми заборгованості за штрафами - 0,00 грн;

- Суми заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦКУ - 13 000,00 грн;

- Суми прострочених платежів за комісією - 5 200,00 грн.

В порядку ст. 141 ЦПК України здійснити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239, місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн (дві тисячі шістдесят дві грн 40 коп) ( а.с.1 т.1).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», представник позивача - Танцуріна Єлизавета Вадимівна, до ОСОБА_1 , представник відповідача - адвокат Феленко Сергій Олександрович, про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239, місце розташування: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за № 523681-КС-001 про надання кредиту від 25.01.2025, що становить 81 140,00 грн (вісімдесят одна тисяча сто сорок грн 00 коп), що складається з:

- Суми прострочених платежів за тілом кредиту - 26 000,00 грн;

- Суми прострочених платежів за процентами - 36 940,00 грн;

- Суми заборгованості за штрафами - 0,00 грн;

- Суми заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦКУ - 13 000,00 грн;

- Суми прострочених платежів за комісією - 5 200,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239, місце розташування: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн (дві тисячі шістдесят дві грн 40 коп).

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

19.06.2026 складене повне судове рішення.

Суддя