Рішення № 137544035, 19.06.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12928/24

Провадження № 2/369/1686/26

РІШЕННЯ

Іменем України

19.06.2026 року

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.

секретаря Худинець Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (надалі АТ «АКЦЕНТ-БАНК») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 03.11.2017 року відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку в АТ «АКЦЕНТ-БАНК». Позивач зазначає, що на підставі вказаної Анкети Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

Відповідно до п.п.2.1.1.2.2.-2.1.1.2.4 Умов та Правил, клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.

Позивач зазначає, що Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

Позивач стверджує, що всі основні умови кредитування доведені відповідачеві, про що свідчить його підпис в паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка». АТ «АКЦЕНТ-БАНК» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надав Відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору.

Згідно наданого до позовної заяви Розрахунку заборгованості станом на 12.07.2024 року Відповідач має заборгованість за кредитним договором 55062,98 грн, яка складається з 35663,68 заборгованості за кредитом, 19399,30 грн заборгованість за відсотками, 0,00 грн штрафи.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором 55062,98 грн та судові витрати в розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.08.2024 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено розгляд справи.

Відповідач з вимогами позовної заяви не погодився, та через свого представника адвоката Галича О.М. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти заявлених вимог заперечив в повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позовних вимог Позивача в повному обсязі.

Відповідач заперечив, що підписував Анкету -Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «АКЦЕНТ-БАНК», яка є додатком до позовної заяви, підпис на ній стоїть не його, хто підписав їх йому не відомо. Відповідач не заперечував, що ним отримані кредитні кошти, однак у відзиві на позовну заяву вказав, що ним не укладався кредитний договір, на умовах, які вказані в позовній заяві. Відповідач вказав, що матеріали справи не містять доказів накладення електронного підпису на Паспорт споживчого кредиту. Відповідач вказав, що ним за період з 20.12.2017 року по 06.03.2024 року здійснено витрат на суму 94748, 19 грн, з врахуванням комісії банку 3331,57 грн. В той же час ним за вказаний період поповнено його рахунок на суму 119540,46 грн. Отже, поповнення рахунку Відповідача на 24792,27 грн. більше ніж його витрати по цьому рахунку.

Зазначив, що в період з 01.02.2022 року по 20.11.2023 року (більше ніж 20 місяців) він взагалі не користувався кредитними коштами, проте банк за цей час нарахував проценти за користування кредитом у розмірі 24786,86 грн. Також, в період з 01.08.2019 року по 01.07.2020 року (на протязі 11 місяців) він також не користувався кредитними коштами, проте Позивач нарахував проценти за користування кредитом в сумі 15199,92 грн. Вказав, що вказані обставини підтверджуються розрахунком Відповідача і Випискою по картці, наданою представником Позивача. На підставі того, що ним повністю повернуті кошти банку, які він брав у користування, а також з урахуванням того, що ним внесено коштів на його рахунок в банку Позивача на 24792,27 грн більше, ніж було отримано в користування, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Також, на підставі не погодження істотних умов надання кредиту, не підписання між сторонами кредитного договору, не ознайомлення Відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг Позивачем, а також не ознайомлення з паспортом споживчого кредитування, і таким чином недотримання під час погодження умов надання кредиту норм ст.ст. 203, 205, 207, 628, 1056-1 ЦК України, порушення умов ст. ст. 9, 12 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, Відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

06.11.2024 року через канцелярію до суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, у якому просив суд витребувати у Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080) документ: оригінал Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банку» (мова оригіналу російська: «Анкета-зявление о присоединении к условиям и Правилам предоставления банковских услуг в А-Банке») від 03.11.2017 року, підписану ОСОБА_1 .

У судове засідання 08.11.2024 року сторони не з`явились, повідомлялись належним чином.

Представник позивача разом із позовною заявою подав заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.11.2024 клопотання представника відповідача Галича О.М. про витребування документу задоволено. Витребувано у Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080) документ: оригінал Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банку» (мова оригіналу російська: «Анкета-зявление о присоединении к условиям и Правилам предоставления банковских услуг в А-Банке») від 03.11.2017 року, підписану ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

У судове засідання 12.02.2025 року представник позивача не з`явився, разом із позовною заявою подав заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідач, представник відповідача підтримали клопотання від 05.11.2024 року про призначення почеркознавчої експертизи, просили суд задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.02.2025 року клопотання представника відповідача Галича О.М. про призначення експертизи у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

На розгляд експертам поставлено наступне питання:

- Чи виконано підпис від імені особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у документі Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банке» (мова оригіналу російська: «Анкета заявление о присоединении к условиям и Правилам предоставления банковских услуг в А-Банке») від 03.11.2017 року після зазначення під текстом документу ОСОБА_1 та графи підпис навпроти зазначеного підпису (мова оригіналу документу російська: ОСОБА_2 , Подпись) тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС (04119, м. Київ, вул. Джонса Гарета, 5), попереджено їх про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, передбачену ст.ст.384, 385 Кримінального кодексу України.

У розпорядження експертів надано матеріали цивільної справи №369/12928/24.

Провадження по справі зупинено на час проведення експертизи.

30.06.2025 року на адресу суду надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.07.2025 року провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відновлено. Призначено справу до розгляду на 24.09.2025 року.

24.09.2025 року від представника відповідача адвоката Галича О.М. надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Просив суд призначити почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС (04119, м. Київ, вул. Джонса Гарета, 5).

В судове засідання 24.09.2025 року сторони не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.09.2025 року клопотання представника відповідача Галича О.М. про призначення експертизи у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

На розгляд експертам поставлено наступне питання:

- Чи виконано підпис від імені особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у документі Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банке» (мова оригіналу російська: «Анкета заявление о присоединении к условиям и Правилам предоставления банковских услуг в А-Банке») від 03.11.2017 року після зазначення під текстом документу ОСОБА_1 та графи підпис навпроти зазначеного підпису (мова оригіналу документу російська: ОСОБА_2 , Подпись) тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС (04119, м. Київ, вул. Джонса Гарета, 5), попереджено їх про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, передбачену ст.ст.384, 385 Кримінального кодексу України.

У розпорядження експертів надано матеріали цивільної справи №369/12928/24.

Провадження по справі зупинено на час проведення експертизи.

05.11.2025 року на адресу суду надійшов висновок експерта.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.11.2025 року провадження в цивільній справі за позовом АТ «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відновлено. Призначено розгляд справи на 10.03.2026 року.

У судове засідання 28.04.2026 року позивач не з`явився, в позовній заяві позивач просив розгляд справи проводити за їх відсутності.

Представник відповідача адвокат Галич О.М. при розгляді справи проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У відповідності до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При зверненні до суду позивач вказував, що 03.11.2017 року АТ Акцент-Банк надав кредитні кошти ОСОБА_1 та станом на 12.07.2024 року існує заборгованість в розмірі 35663,68 грн. за кредитом, 19399,30 грн заборгованість за відсотками, 0,00 грн штрафи, а всього 55062,98 грн.

Відповідач у відзиві до позовної заяви надав контррозрахунок заборгованості за користування коштами позивача, згідно якого ним за період з 20.12.2017 року по 06.03.2024 року здійснено з його рахунку в АТ «АКЦЕНТ-БАНК» витрат на суму 94748, 19 грн, за вказаний період ним поповнено його рахунок на суму 119540,46 грн. Отже, поповнення рахунку Відповідача на 24792,27 грн. більше ніж його витрати.

Позивач не заперечував проти такого контррозрахунку відповідача.

Разом з тим, при вирішенні спору суд також враховує заперечення відповідача щодо факту укладення договору, а саме те, що заяву відповідач не підписував.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У зв`язку із запереченням відповідача проставлення ним підпису на Анкеті Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банке» та клопотанням представника відповідача адвоката Галича О.М. про призначення почеркознавчої експертизи, судом була призначена експертиза.

На розгляд експертам поставлено наступне питання:

- Чи виконано підпис від імені особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у документі Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банке» (мова оригіналу російська: «Анкета заявление о присоединении к условиям и Правилам предоставления банковских услуг в А-Банке») від 03.11.2017 року після зазначення під текстом документу ОСОБА_1 та графи підпис навпроти зазначеного підпису (мова оригіналу документу російська: ОСОБА_2 , Подпись) тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС (04119, м. Київ, вул. Джонса Гарета, 5), яка доручена експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС (04119, м. Київ, вул. Джонса Гарета, 5).

Згідно висновку експерта від 23.10.2025 року № СЕ-19/111-25/62451-ПЧ, проведеного Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України (судовий експерт Тетяна Курило) на виконання Ухвали Києво-Святошинського суду Київської області від 24.09.2025 року у справі № 369/12928/24 підпис від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у документі: Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банке» (мова оригіналу російська: «Анкета заявление о присоединении к условиям и Правилам предоставления банковских услуг в А-Банке») від 03.11.2017 року після зазначення під текстом документу ОСОБА_1 та графи підпис навпроти зазначеного підпису (мова оригіналу документу російська: ОСОБА_2 , Подпись) виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Експерт попереджена про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України

За таких обставин, твердження відповідача про не укладення ним кредитного договору знаходять свої підтвердження.

Підпис, інформація про осіб є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Зокрема, наявність підпису, ідентифікація особи підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення конкретного учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В пунктах 7.5-7.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю на вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Отже, тлумачення частини третьої статті 203 ЦК України дає підстави стверджувати, що вона застосовується лише тоді, коли існує хоча б якесь волевиявлення учасника правочину. Якщо процес формування його волі відбувся під впливом (тиском) зовнішніх обставин чи факторів, які її деформують, за приписами частини першої статті 215 ЦК України це є підставою для визнання правочину недійсним.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін (див. постанову Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-872цс17).

Ідентифікуючі дані, підписи на правочині, для якого визначено обов`язкову письмову форму, виконує функцію підтвердження волевиявлення сторони, зафіксованого у тексті цього правочину. При цьому підпис є обов`язковим атрибутом письмової форми правочину.

З огляду на зміст частини четвертої статті 203, частини першої статті 215, частини першої статті 218 ЦК України закон не пов`язує недійсність правочину з недотриманням установленої для нього обов`язкової письмової форми, частиною якої є ідентифікуючі дані, підпис сторін.

Водночас укладеність договору пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних його умов (див. частину першустатті 638 ЦК України). Належним підтвердженням досягнення сторонами згоди щодо визначених у договорі умов є, зокрема, їх підписи.

Абзац другий частини першоїстатті 218 ЦК Українивизначає право заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину та встановлює, що такий факт може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, окрім показань свідків.

Неукладеність договору у зв`язку з недотриманням установленої для нього законом обов`язкової письмової форми, зокрема й щодо відсутності ідентифікуючих даних, його підписання всіма сторонами, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину волевиявлення на його укладення, про що може свідчити факт не підписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису).

Отже, відсутність даних про сторони правочину або підпису сторони (яка у зв`язку із цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, яка може бути спростована письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, що підтверджують факт наявності волевиявлення на укладення правочину у сторони, яка заперечує проти цього. Натомість неспростування цієї презумпції свідчить про неукладеність договору, яка ґрунтується на положеннях абзацу першого частини першоїстатті 638 ЦК України- договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що відсутність підпису Відповідача на кредитному договорі свідчить про неукладеність такого договору.

Судом встановлено відсутність волевиявлення відповідача на підписання документу - Умов та Правил надання послуг в АТ «АКЦЕНТ-БАНК».

З врахуванням встановленого, суд приходить до висновку про неукладеність кредитного договору між відповідачем та АТ «АКЦЕНТ-БАНК», у зв`язку з чим позовна заява не підлягає задоволенню.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З цих підстав, керуючись ст.12,81,141,200,206,263-265 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 19 червня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ